* * * 
“Тото файно,
И сисе файно!” –
Подеко цїковбанить.
Завижу аттакым
Нидüдавцям.

* * *
Было в ня два цїмборы,
На мене у вшыткому схожі.
Єден умер.
А другый
Битїжным ся вернув из фурдигы.

 * * *
Уйду з хыжі,
Гиби ся вчуняву.
Пак бо є дись теплоє сонце…
Глубоко
У вшыткы груди втягну айир.

* * *
“Най здохнуть вшыткы,
Тко хоть єден раз
Мене змусайить
Голову схылити!» –
Молився я…

* * *
Гий, цїмборе,
Ковдоша ни шпыняй
За вто, ош сигіняшный,
Голодный –
И я иппен такый.

* * *
Сперву были хащї,
Всяды были хащї.
Пüвбогы
В них сокотили
Вгинь.

* * *
“Ударю!” – казали минї.
Я утвічав:
“Ударь!”
Гий, кыбым упят мüг такым стати,
Ги в рокы пережі.

* * *
Як серцю мила
Рüдного села бисїда!
На штацію хожу лем дїля того,
Вбы меже людьми
Ї вчути.