Мігай ВІТЕЗ ЧОКОНАЇ
(1773–1805 рр., Мадярщина)

ЛЮБОВНА СПÜВАНКА КОРЧАЖЦЇ, 
учининüв из кожі ч
їковика

Драгоцінна голубице,
Палинчана корчажице!
Люблю тя уд віка віку,
Ни дам тя за жадну дь
üвку.

Кой цюлюву тя у ротик,
В душу ми ся звізда котить.
А кой ты ня цюляш дуже,
Ни треба ми й ротик Жужі.

Кой у грудьох ти гылгоче,
Й моє серце туды хоче.
Губкы милі, шийка стройна,
Ороню-сребра достойна.

Йой, які ты маєш пличї –
А, убы ня грüм, павичї!
Не, ги в Монції, ци в тої,
Ни вповів бым у котрої.

Каждый волосок шовковый.
Пак ачий овüн з чікова!
Ни такый, ги тото клочя,
Што говгірь го кровльов змочить.

Кой заспüваш, кой загльогаш,
Забываву всьо, нибого –
Ты для мене райська птиця,
Палинчана корчажице!

Кить ти вповім свою журу,
Ты розыбєш ї у муры.
Кить ти свою радüсть вкажу,
Щи й веселости доважиш.

Кой взимі мороз чортїє,
Ты ми теплом тїло грієш.
Влїтї, де з тобов ни буду,
Прохолодов ня остудиш.

Кой тя відїти ни можу,
На сирохмана м похожый.
Лем тя здалика увижу
Вже языком губы лижу.

Из тобов я хожу в гостї,
Из тобов лїгаву в постїль –
Радüсть товды таку маву,
Ош што чиню, сам не знаву.

Кüлько раз мы
з тобов спали,
Хоть исьме ся й ни вінчали!
Як ми сирцьови приємно,
Ош и йсю нüч спиме вєдно.

Бо кить ся в тя вродять дїти,
Я з радости буду піти –
Гий, родьте ся, копыльчата,
Повні вина корчажата!

А кыдьбы сь ми жонов стала,
Кüлько бы сь ми нарожала
Ни дїтвачкüв, ни дüвчаток,
Ай файнинькых корчажаток?!

Никай, як ми жона втыла,
Што гелетков бы в нас была –
Ты налляти й йüв готова
Гиндюх повный столітровый.

Убыймаву тя, цюлюву,
Айбо пüлло штось ся чуву:
Став домак им синьолицый –
Скоро станеш ты вдовицив.

Утягну я босі ногы,
Ляжу в гробик свüй убогый.
Тать бо так ись ня любила,
Што навхтема сь ня згубила.

Айбо што ся тым журити,
Кить ни можу без тя жити!
Туйкы, мила, мушу пити,
Бо тко ми дасть на тüм світї?!

Замлойило ня в жолудку –
Гий, послїдня моя дутко,
Хоть на свічку сь шпурована,
Най бере й тебе чїчана.

Кой прüпю послїдньый форінт,
Повезуть обох нас  вд горі.
Як самых нас в гробі лишать,
Най над гробом так напишуть:

“Стань и упий вина, стрічный,
За сих, што ся люблять вічно –
За ниборака пяницю
И за його корчажицю”.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія