Вук КАРАДЖИЧ

(1787–1864 рр., Сербия)

СПÜВАНКА

за вто, ош нич ни мош утайити

Двоє милых ся на царинї любили.
Думали, ош йих нитко ни видить.
Айбо никала на нї трава зелена,
И вповіла вто овечкам білым,
А овечкы пастырю шепнули,
А пастырь вто подорожньому розбуркав,
Подорожньый – перевüзнику на перевозї,
Перевüзник – оріховому човнови,
Човен ушептав водї ушытко,
Уд воды ся мати дüвчины дüзнала.
И проклинать дüвка молодинька:
– А богдай бы сь ты, траво, ни зеленїла!
И обы вас, вüцї, вовце йзїли!
А тебе, пастырю, вбы чорт копнув!
А обы ти, подорожньый, ногы втпали!
А обы сь ты, перевüзнику, втопив ся!
А обы сь ты, човне, стлїв на попіл!
А богдай бы сь ты, водичко, пересохла!

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія