Шарль КРО
(1842-1888 рр., Франция)
БУЖЕНЫЙ ГИРИНЬОК
Пиля высокої білої стїны – голої, голої, голої,
Стояла рüтла, а на земли – туй такый, туй такый, туй такый
Лежав пуд нив буженый гириньок – сухый, сухый, сухый.
Пудыходить ткось, держачи в руках – лепавых, лепавых, лепавых
Величезный клепач и читавый гвüзд – острый, острый, острый,
И спутулькану шпульку мотузка – товстого, товстого, товстого.
Рüтлов горі ввüн лїзе – лымпаво, лымпаво, лымпаво,
И забивать свüй читавый гвüзд – ков, ков, ков
Онь пуд вышню партицю білої стїны – голої, голої, голої.
Потому ввüн мече свüй клепач – дольü, дольü, дольü,
До гвозда приязує мотузок – довгый, довгый, довгый,
А до мотузка – буженого гиринька – сухого, сухого, сухого.
Потому ввüн ся спущать рüтлов дольü –лымпаво, лымпаво, лымпаво,
Несе рüтлу гет и свüй клепач – тяжкый, тяжкый, тяжкый,
И лымпаво йде собы в якісь – поковбікы, поковбікы, поковбікы.
И удтовды буженый гириньок – сухый, сухый, сухый,
Онь на самому кüнчику того мотузка – довгого, довгого, довгого,
Ледвы-ледвы ся былымбать – улїво, управо, улїво.
Я угадав сисю фіглю – просту, просту, просту
Вбы змийриговати урослых люди –панюговатых, панюговатых, панюговатых.
А заєдно посмішити дїточок – піцїцькых, піцїцькых, піцїцькых.