У мішанинї сїркы й мышяка,
У олові, розплавленüм на шпорї,
В страшнüв утрові гриба-гниляка,
У свинськüв сечи, коли свинї хворі,
У кровли жидкы, што дає усїм,
У лепавüв водї з старых пачмагüв,
В студенüв слинї уздыхалых псüв,
В циганчищі старої смолях драглых,
В помыях, де здыхавуть червакы,
Варіть уббріховачüв языкы.

В рідкому мозку вблїзлого кота,
Што вас ни вкусить, бо зубüв ни має,
У пінї з пыска клячі, кой тота
Здыхавучи, блювати зачинає,
У мустї, што тече з удходных ям,
Де повно комарüв, глистüв и пявиць,
У слызи жаб, котрі мерзкым щурам
У жовтüм гнойи пуцликы цицявуть,
В тüм, чим ся спорожнявуть павукы,
Варіть уббріховачüв языкы.

В прогнилüв кровли, котру бурбілї
Пущавуть желетками изпуд бибы –
Вта кров ся страшно звонює в теплї,
Стає кырницив чорної галибы,
Й на вшыткых дыше утровленым грибом;
У дийжи, де лежить пеленок ворох,
Вбы каку з них дїтинську вбмыти скоро,
У шербликах, де пішавуть дївкы
По купераях, што на францу хворі,
Варіть уббріховачüв языкы.

Мüй принце! Вбы стьте вєднно всьо змішали
Сисе, за што сьме туй горі казали,
Озьміть дїраві лепаві горшкы,
На шпорі цуравому скыплятїть хоть мало
Й варіть уббріховачüв языкы.