СПÜВАНКА ЗА МÜЙ ЖАЧÜIВ
Я жив на свiтї ни для славы,
Ай для віршüв.
Кить дись урвав грайцарь кырвавый -
Клав у жачкüв.
Віршi самi ся ми писали,
И йшли в книжкы.
Нилегко грошi ся давали
За труд тяжкый.
Настав тот час, и я вмираву -
Вбы м й ни хотїв!..
Вам, русины мої, лишаву
Книжкы й жачкüв.
Я вмер. И з пекла позираву
На свiт гüркый –
Што люде с мого убиравуть:
Жачкüв?! Книжкы!?
Я никаву, а чорт ня морить,
Онь им упрiв -
Нитко на книгы ся ни творить -
Всї рвуть жачüiв!