Динь минущый, ги у голод шкварька -
Лем ся повбзираш, а вже мине.
Гий, вто тко там у часы Петраркы
Гойкав: - Йване! Спомняни мене!..

Я вже семый вік як споминаву,
Лючїано! - так ти было ймня?!.. -
Бывать час, коли тя забываву,
Но без тебе ни живу и дня.

Сам я лем учора ся уродив,
А вже ми минуло пядисят.
У єдны м домы и ни заходив,
Другі мнов ни найдині стоять.

Меже нас межа вікам - дїтинська.
Дїла нас - єдно лем йсе й было.
Щи сь товды хотїв вбы м по-русинськы
Днись на тебе гойкнув: - Чуєш, хло?!..

Так, ги естафету, Лючїано,
В завтрашні вікы передаву
Ймня твоє. А щи имня Ивана -
Своє ймня ид ньому додаву.