Вначалї в русина было слово.

            И было вто русинськоє слово уд Бога.

            И за Божым повеленійом заселив русин зимлю пуд Карпатами, и зачав вести своє газдüство.

            Денно й нощно убраблявучи свою зимлю, денно й нощно у щирых молитвах русин благодарив Господа Бога.

            И коли Господь Бог возжелав укріпити дані ним народам Європы бисїды литературно,та дїла сього дав каждому європському народови свого пророка: чехам – Коллара, словакам - Штура, мадярам – Петефія, полякам – Міцкевича, руськым – Пушкіна, а русинам – Духновича.

            Гикой и каждому истинному пророкови, дав Господь Бог Духновичови як низміримо великый талант, так низміримо тяжкоє житя.

            Смиренно восприняв Духнович йсї Божі дары, и на вшытку силу трудився на поли русинського слова и духа.

            Айбо послав Господь Бог Духновичовому народови – русинам – великоє испытаніє: ни дав нараз русинам свої державы.

            Гикой сонных великанüв, кобылловали русинüв на йих русинськüв земли разні прийшлі народы: мадяре, чехы из словаками, руські, украйинце.

            Айбо настав час нынї русинам пробудити ся уд йих вікового спаня.

            Божым повеленійом учули русины слово свого Будителя Духновича, протерли очи и увідїли, ош ногами стоять на данüв йим самым Господом Богом земли, а в серцях свойых чувуть нискоримый русинськый дух.

            А вто, ош Господь Бог повертає русинüв до свої русинської державы, засвідчує тото смертелно остроє сопротивленіє прийшлякüв нашому русинському возрождению.

            Допаскудилися урагы русинüв до того, што балтов бріхнї замахлися на святая святых русинüв – на Духновичово слово.

            Айбо, повіруйте ми, Духновичово русинськоє слово удержить ушыткы напасти.

            А з ним и мы – русины – удержиме, и, гикой за рождественськов звіздов, твердым ступляйом ступиме у завтрашный низависимый уд прийшлякüв динь.

         Бо знавуть русины за тот великый Божый закон: лем тото и буде поправдї жити, што урагы хотять нисправедливо изничтожити. 

            Иппен сисе урозуміли свойыма серцями истинні русины, добрі спонсоры й не лем словом, а й фінанчнов пудпоров благословили у путь до свого русинського народа йсю книгу нашого безсмертного Будителя Духновича.

            Ушыткым свойым єством почуствуй, дорогый русине, ош є в нас из тобов на нашüв русинськüв земли и нашоє полуменївучоє, нивгасимоє русинськоє слово.

            Сам Господь Бог свойым духом удыхнув живу искру в русинськоє слово, Духнович роздув тоту половінь, а мы з вами, дорогі русины, у сьому божественнüм сяйві русинського слова попоникайме на себе днишньых, прозрім у завтрашный динь, и – йдїм!

            Дуже сміло йдїм, бо:

                                               З нами Бог!

                                               З нами Духнович!

                        До дїла, русины!