Дотепер цієї книги ви, шановний читачу, не могли відшукати ні в обласному архіві, чи, може, якихось інших архівах краю, ані в обласних бібліотеках, чи ж у книгозбірнях вищих навчальних закладів Закарпаття, та й за його межами: наскільки вона цінна – настільки рідкісна.

         Книги, які працюють на добрий розвиток русинства, суть в українській державі під щонайсуворішою забороною.

До того ж іще: “Христоматія церковно-славянских и угро-русских литературных памятников с прибавленим угро-русских народних сказок на подлиннх наречіях” була дуже обмеженим тиражем видрукувана іще 1893 року.А з тих пір по нашій землі прокотилися дві світові смертоносні війни, проорали свідомість наших людей танкові гусениці ідейних вимог радянської системи, нещадний до всього нам рідного – русинського ! – є і нинішній час: українські націоналсти ладні нас –русинів! - живими в замлю затоптувати, закопувати !..

 Одначе, як мовив класик, істинні рукописи й книги не згорають.

Божиим велінням доходить до нас і “Христоматія…” Євменія Сабова, у якій так багато відомостей – як історичних, так лінгвістичних ! – ні до, ні після славетного твору цього автора під одними палітурками рівного їм зібрано не було.

         Більше того: чимало цінних пам’яток, оприлюднених у “Христоматії…”, є унікальними уже тому, бо оригінали попропадали в часи воєнних та революційних потрясінь, або ж свідомо знищувалися українськими й особливо – галицькими ! – націоналістами вже у наші часи.

У рік виходу головного твору свого життя учитель руського языка и Закону Божого Ужгородської семінарії Євменій Иванович Сабов мав усього тридцять чотири роки (народився 1 жовтня 1859 рок в селі Вирбяж теперішнього Воловецького району – помер 1 листопада 1934 року в Сивлюши, де й похований).

Не можу тут не згадати ще одного нашого добре забутого великого письменника, пристрасного збирача пам’яток літератури рідного краю і власника (ще тоді) найбільшої у світі колекції Карпатики Ивана Федоровича Комловшія (народився 15 ЖОВТНЯ 192О РОКУ В Росвигові – помер 15 жовтня 1995 року в Берегові, де й похований), який дванадцятилітнім хлопчиком, як найбільш літературно обдарований талант Підкарпатської Русї, з рук самого Євменія Ивановича Сабова одержав у дар “Христоматію…”

         В часи нашої доброї довголітньої дружб из рук Ивана Федоровича Комловшія цю неймовірну цінність дістав я, і дуже давно прагнув подарувати її тобі, дорогий русинський читачу !

         Нарешті – сталося !

         Ця навдивовижу рідксна й життєво русинам необхідна книга стала твоїм надбанням, дорогий русинський читалнику, тільки завдяки доброму й щедрому серцю Віктора Ивановича Балоги !

         Притули її до серця !

         Відчуй її тепло, вдови наскрізно живлющі промені, які з найглибших глибин нашої минувшини осявають нам день сьогоднішній, а ще бльше – завтрашній день.