часть перва
ГЕЦКОМАНІЯ,
або ж
АВТОРУЧКА “ПАРКЕР” ДЛЯ ЗЛОДІЯ ІЗ СБУ

О 6-ій годині ранку 11 листопада 2014 року
у двері моєі ужгородської квартири подзвонили... Відчинивши двері, я побачив цілий гурт “мужчин у цивільному”...

   Так це дійсно була група офіцерів С Б У,  аж — шестеро...
   Мені показали підписану слідчим суддею Ужгородського районного суду О.А. Придачуком ухвалу про обшук у моїй квартирі.
   Шановного читача одразу ж розсмішу цитатою з цієї ухвали про головну причину обшуку: “На даний час Петровцій І. Ю. обізнаний з окремими планами російської сторони по дестабілізації ситуації в регіоні...”
    А, певно,  що ви, шановний читачу, гадали: Петровцій І.Ю. - сякий собі, такий собі... Аж- ні: он який я - “всеобізнаний” !..
   Що ж до всеобізнаності дещо іншої, то я підтверджую мою всеобізнаність з планами київсько-галицької хунти по дестабілізації ситуації на всій Україні, й — особливо по-тваринному жорстокої ! –

в Донбасі та на Підкарпатській Русі. Все це я відчуваю щонайперше — на собі !
   Тут же мені спадають на гадку слова нинішнього радника голови С Б У  Мар'яна Лубківського, буквально днями дуже серйозно сказані про те, що “зараз по всій Україні готуються провадження кримінальних справ, порушуваних проти тих,

хто є невдоволений національною політикою
керівництва держави та соціально-економічним рівнем життя українців”.
   Обшук у моїй квартирі тривав п'ять з половиною годин.
   Само собою,  нічого кримінально компроментуючого мене у моїй квартирі не знайшли, оскільки окрім книг там нічого нема: у всіх трьох кімнатах, а також у коридорі на всіх стінах від підлоги до стелі на полицях у два ряди стоять книги, і тільки — книги.!..
   Років шість тому упродовж семи місяців

я систематизовував мою бібліотеку, і всі книги за моєю особистою системою розклав на полицях.
   За п'ять з половиною годин шестеро офіцерів С Б У мою систему вщент знищили — щось шукали..
   Правда, мені так і не сказали ЩО саме...
   Одначе, наприкінці обшуку в мене вилучили мій особистий комп'ютер,  флешку, мій мобільний телефон, цілу купу різних моїх писань....
   Тут же виписали повістку, згідно якої я мав з'явитися на допит в С Б У 13-го листопада о 10-ій годині ранку.
   Само собою, що в мінусовому настрої я пішов на роботу, а повернувшись увечері, почав наводити бодай якийсь лад в тому, що залишили мені непрохані “гості”.
   І раптово виявив відсутність на моєму робочому столі авторучки “Паркер”,  кілька років тому подарованої мені чоловіком моєї племінниці Ірини.
   До речі, сам я не міг собі дозволити купити за сто двадцять чотири долари отаку дорогущу самописку, ну, й, окрім того, ця авторучка є мені дорогою

як подарунок рідної людини.
   Одначе, ні ввечері 11-го листопада, ані упродовж наступного дня моєї самописки “Паркер” я знайти не зміг.

   Правда, залишилася на столі парадна подарункова сумочка з вишуканим футляром і запасками для мого “Паркера”.
   І тут я пригадав, що в ході обшуку мого “Паркера” кілька разів брав до рук офіцер С Б У на ім'я Андрій...
   А зараз кілька слів про підписану суддею Придачуком О. А.  "ухвалу іменем України" від 06.11.2014 року  на обшук моєї квартири.
   Найперше:  спочатку вказується, що Петровцій І.Ю. проживає у  ”квартирі № 8 за адресою: м. Ужгород, вул Чорновола, 9”,  далі: “Петровцій Іван Юрійович зареєстрований та проживає за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, буд 45, кв. 10”, а ще далі:

в “м. Ужгород, вул. Грушевського 9, 8”...
   І як ото безпекаші за такою адресною плутаниною знайшли мене ? ! - онь ся чудуву...
   Гадаю, що до написання і підписання цієї “ухвали” суддя Придачук О.А. випив не менше літра арданівської  палинчини,  і то — без закуски:  тверезий чоловік такої ідіотської плутанини не напише і не підпише...
   Ну, і – пунктирно:  те - крім вище вже сказаного ! –

в чому на прохання С Б У мене звинувачує Придачук О.А.
   Виявляється, що Петровцій І.Ю.:
– висловлється з приводу визнання русинів окремою національністю;
– не визнає унітарності України;
– протидіє “галицькому вторгненню” на Закарпаття;
– створює негативний образ України і українців…
   І, цитую головне:

      “Петровцій Іван Юрійович входить до т. зв. радикального русинського руху регіону...”,

       “Петровцій І.Ю. часткого задіюється Гецком П.І. до підготовки окремих документів...”, -

      “Для контактів з Гецком П.І. Петровцій І.Ю. використовує соціальні мережі (“Однокласники” та “Фейсбук а також електронну скриньку ru@mail.ru)”, підтримання контактів з Гецком П.І., і т.д, і т.п....
   Щодо “радикалізму” взагалі, то мені достеменно відомо що один український підарас організував окрему “радикальну “партію”, і його ніхто не звинувачує у радикалізмі, більше того: нещодавно явні українські радикали-підараси обрали оцього підараса-радикала до українського парламенту.
   Щодо мого контактування з Гецком П.І.:
січень-лютий-березень і половину квітня 2011 року Петро Іванович Гецко проживав у моїй квартирі.          Виїхав він у невідомому мені напрямі 15 квітня 2011 року, і з того часу я ані не бачив його, ані не говорив з ним.
   І попри все: до істинного русинського патріота Петра Івановича Гецка я ставлюся з великою і щирою повагою, високо ціную його істинно грандіозний вклад у справі русинського відродження.
   Ну, і  хоча Петро Іванович Гецко є моїм учнем у русинстві — гартувати свою віру у святе й непереможне діло русинства йому завжди допомагали мої русинські книги — про це він сам мені неодноразово заявляв, і я цим дуже горджуся,
а от допоки що ніяких спільних акцій по боротьбі з геноцидом русинів на Україні ми з Петром Івановичем Гецком — на жаль ! - не вчиняли…
   Та й про якусь там ніколи не знану мною “електронну скриньку ruthengazeta@mail.ru)” вперше чую.
   Ну, а з приводу ”визнання русинів окремою національністю”: уже двадцять шість років, я - русинський письменник ! - свідомо і послідовно за це борюся.
   Не визнаю унітарності України !?.. - І не вИзнаю ! Ніколи !!! Я — за конфедеративний устрій України.
   Протидію “галицькому вторгненню” на Закарпатті !?.. - А як йому протидіяти, коли головний прокурор нашої області - галичанин, всі заступники і начальники управлінь обласної прокуратури — галичани, головний прокурор Ужгорода — галичанин, головні засоби масової інформації в нашому краї контролюються і направляються галичанами, у обласному “білому домі” більше семидесяти відсотків начальствуючих — галичани !?..

   І, дорогий читачу, не менш важливе: саме в ці дні реорганізовується С Б У — з наявних там на сьогодні більше ніж тридцяти тисяч  “працюючих” із-за їх реальної непотрібності планується залишити лише ... три тисячі. Отож,

і “вислужуються” бажаючі й надалі залишитися на хлібних місцях в С Б У, і не ввійти до складу двадцяти семи тисяч — уже скоро ! -  безробітних  -колишніх есбеушників: шиють “діла” кому попало  -навіть мені, семидесятирічному пенсіонерові, щомісячна сума пенсії якого становить рівно одну тисячу тридцять гривен.
   P.S.

   Згідно даної мені повістки 13-го листопада

о 10-ій годині ранку я прийшов у приміщення С Б У, що на вулиці О.Довженка в Ужгороді, і поклав на стіл перед слідчим Тарасом парадну подарункову сумочку з вишуканим футляром і запасками для мого “Паркера” й попросив передати все це офіцерові

С Б У Андрію, який украв з мого робочого письменницького стола авторучку, бо нащо мені запаски, якщо сам “Паркер” ним украдено !?
   Я заявив, що відповіді на запитання у ході подальших допитів даватиму лише тоді, коли мені:
– повернуть вкрадену від мене офіцером С Б У С Б У під час обшуку в моїй квартирі було ... - подаровану мені авторучку “Паркер”;
– повернуть мені мій мобільний телефон;
– повернуть мені мій особистий комп'ютер…
   P.P.S.
   А вже наступного допиту слідчий Тарас повернув мені мій мобільний телефон, за одержання якого я мав підписатися в книзі, і тут же поклав переді мною - я очам своїм не повірив !!! - мій “Паркер”, за який мені чомусь підписуватися було не потрібно — отож, цим самим факт кражі мого “Паркера” офіцером

ВИЗНАНО !
   А от комп'ютер мій повернути мені відмовилися — сказали, що провадитимуть з ним якісь слідчі дії ще... - два місяці...
   Хоча я вважаю, що відібрали мій комп'ютер з метою перервати мою досить активну роботу русинського письменнника в інтернеті.
   На цьому поки що все.
   Одначе, я переконаний, що, як то пишеться

в пригодницьких романах:   “Продовження буде”.

 
Іван Петровцій,
виключений із Спілки письменників України
“за участь у русинстві, яке є антиукраїнським”.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія