Кой чуву што дниськы ся спüвать по вкрайинськых радійи, телевізійи,

а из сцен, та иппен ся задумуву над тым, ош што ся тамкы ни спüвать. “”

  А ни спüвавуть ся наші русинські народні спüванкы.

  Гикой бы йих нигда й ни было !

  Та й кить дись штось якымись кипом ся прüрве, та – так украйинизовано !..

  Нашоє общоє етнічноє русинськоє поле, суперетнос котрого – РУСИНЫ –

ся складать из дрüбнїшых етносüв: лемкüв, бойкüв, долинян, гуцулüв.., уродило нам безсмертні косичкы – наші народні русинські спüванкы, на котры каждоденно ся злїтавуть пчолы - наші чуства и думкы – и зносять у наші душі нивмиравый мед русинського мелоса !

  А й б о !.. - слово русинськоє на Пüдкарпатю – агонизує.

  Дüйшли асиміляторы й до русинської новты-мелодиї – убивавуть ї…

  Чому туйкы сисе ся такоє чинить !??..

  А иппен тому, чилядкове, бо отрицатилна комплиментарнüсть помеже русинами а украйинцями дана звышше – из Космоса, а май точно –

уд Господа Бога !

  Иппен тому, кой совицькі украйинце удобрали уд русинüв зимлю, економіку… - йсе при бüлшüв вооружености и наглости зробити

ни так тяжко ! - упстало ся удобрати уд русинüв спüваноє слово, и –

майпослідноє – убити музыку в души ! – удобрати мелодию-новту…

  И йсе ся ними чинить планно…

  Мы – днишнї русины – ни маєме тої насилницької власти, котру мавуть над нами наші асиміляторы – украйинце: войська, суды, міліцію, державных службовцьüв, ниправедных законüв…

  У нас ся впстала лем наша спüванка – слова а новта ! - и иппен сисе нам має помочи у нашüв справедливüв боротьбі за завтрашноє повнокровноє житя русинської нациї – русинського народа ! – укремішноє уд нашых насилственных асиміляторüв – украйинцьüв, а каммай – галичан !

  Усокотити своє – сокровенноє ! – покликана книга русинськых народных спüванок, уношена у серцях и мыслях такых истинно великых русинüв, гикой Володимир Біланин, Михайил Керецман, Юрій Чорі.

  Удохновитильом сього русинського подвига став Володимир Біланин, котрого душа болїла, кой чув ош як поперечиньовано слова а новты русинськых спüванок на вкрайинськый манїр.

  Вернути первослова нашым народным спüванкам узявся Юрій Чорі,

а новтам-музыцї - Михайил Керецман.

  И по довгüв творчüв роботї книга была учинена, озаглавили ї ”Удроджені русинські народні спüванкы”.

   Ай туйкы, гикой усяды в нас типирькы, урішіня проблемы ся уперло у … гроші…Точнїше – в йих отсутствіє !

  Айбо Володимир Біланин найшов ищи єдну добру русинську душу – Марію Гаврилешко – котра на сисе сятоє дїло замагла ся ухосновати гроші из державної тапловкы. И – йüв ся тото удало !

  Лем ся ни вдало русинам усокотити свüй творчый труд - ”Удроджені русинські народні спüванкы” – у йих бойовüв формі…

  Уйшло так, ош держава гроші дала, айбо держава ся убыйшла из русинськыма спüванками … по вкрайинськы…

  Сись титаничный по ушоріню русинськых народных спüванок труд сперед свого уходу у світ быв удданый у рукы русинського янычара – “заслуженого учитиля Украйины” - Мигаля Алмашія, котрый из бойового заряда учинив холостый патрон.

  Почав Мигаль Алмашій – дуже “заслуженый учитиль Украйины” - из имени книгы: повнокровна назва - ”Удроджені русинські народні спüванкы” - политїла у смітя, а місто ниї ся вбявила украйинська назывка русинської книжкы “Не є ліпших співаночок, як в нашому краю” …

  Дале пüшло спередслово – “Передмова”- вüсьüм пустослüвных сторüнок,

писаных по вкрайинськы…

  А первыми у книзї стали … “авторські” спüванкы, нигде, николи й никым ни знані авторы котрых на повну силу нам явили свою як текстову,

так и новтову бездарнüсть а малограмотнüсть.

  Узьмім лем перву спüванку якогось С.Савчука, новта-музыка котрої є повным , а щи й – безграмотным плагіатом авторськых спüванок совецької

добы 50-60-ых годüв.

  А што коштувуть украйинські народні спüванкы, записані Мигальом Алмашійом и без позволения В.Біланина, М. Керецмана, Ю.Чорія –истинных первотворцьüв книгы ! – густо понатыковані в книгу !?..

  Бо лем “дякувучи” Мигальови Алмашійови днишньый молодый русин має спüвати нашу давну спüванку так:

  Била мене мати

  Прутиком-лозою
Аби я не стояла

  З милим під вербою…

  Ни годен им порозуміти, ош што в сьому текстови є русинського !??..

  За покажені Мигальом Алмашійом русинські новты вже нич и ни кажу…

  Айбо … доста за пüллоє !..

  Говорім и за даштось порядочноє !

  А маєме за што, бо нидавно Михайил й Иван Керецманы пудготовили

другу книгу русинськых народных спüванок, вернутых из украйинського спаскуджіння: “Ключ до русинського фолклора хх-хх1 вікüв” – назва проста, правда, є в ньüв нинависноє украйинцям слово “русинського”, айбо книга добра и русинам хüснавна.

  Михайил Керецман зüбрав русинські народні спüванкы на погатаринах Ужгорода, Перечина, Березнянщины, де вєдно живуть русины, словакы, мадяре, цигане, котры у свойых народных спüванках мавуть дуже много общого.

  Гикой бы на небесах золотом намальованы спüванкы горян - они своєобразні за мелодичнов простотов и ладовов колористиков пудвышеных другого и шестого спупиньüв.

  Дуже интересантным є й тото, ош часть спüванок словацькых русинüв сохранявуть натуралный лад, што го мали 200-300 годüв назад.

  У мадярüв Карпат ищи ся містами сохранили пентатонічні тетрахорды, што свідчить за йих истинну давнüсть и генно русинськоє походжіня.

  Спüванкы циганського походжіня мавуть домінанту волности и ниповториму красу колористикы – они абсолютно синкретичні: спüвавуться, туй такый переходячи в таниць !

  Иван Керецман мав и близькі з Михайилом поля збираня фолклора, гикой у Туря-Реметїх, Турици, Туричках, де здавна живуть словаце-жабураце (так йих давно ухрестили русины),а й и дале по Пüдкарпатю: “Спüванка мамкы” (солоспüв) – с. Туря-Пасїка, авать “Моя младосць” (То сом те промарнїл) – с. Завосино…

  Є и коломыйкы, у котрых ниє гуцульського лада: “Горі селом, долу селом…”. А много другых.

  Доля и нидоля, серце и душа, искрометнüсть и спокüй, краса благоговійної віры и любови до Бога, до Нянька и Мамкы, до вшыткої великої русинської родины спресовали ся и нивмираво живуть у до геніялности простых словах а новтах русинськых спüванок.

  У сьüв книжцї чує ся проникновенный народно-пісенный дух долинян,

колористика ладовости горян, своєобычнüсть лемкüв, простота бойкüв…

  Михайил й Иван Керецманы сміло удверли украйинську демодию-псевдофолклор, наповнили свою книжку глубокым и чистым русинськым дыханьом !

  Упстало ся за малым – найти гроші и упустити сисю так трібну днишньым русинам книжку – ни покажену лепавыма рукома “русинськых” яничарüв.

  Русинську спüванку, а из русинськов спüванков и нас – РУСИНÜВ ! – шуга нигда никому ни згирити !

 

Иван П Е Т Р О В Ц І Й,

русинськый писатиль,

выключенный из спілки письменників України

“за участь у русинстві, яке є антиукраїнським”