Сперед тым гикой начати, накüлко лем тото мож, бисїду

за днишньоє бытя русинства на Пüдкарпатськüв Руси, добрі

ся попризирайме до днишнього економичеського

и политичеського состояния державы, у котру ищи раз ткось уходить наш рüдный край.

  Обы нитко ни вповів, ош я туйкы штось гамішлуву, зацітуву

убявлену на сисю тему 4 юлія 2012 года на сайтї “Час Закарпаття” думку май талентного днишнього полїтолога, истинного патріота тої державы, до котрої мы, русины, дниська записаны, Сергія Федакы:

  “…український державницький проект 1991-2012 р. виявився провальним за усіма напрямками: промисловість у руїнах, сільське господарство ледве зводить кінці з кінцями,  соціально-культурну інфраструктуру знищено, армію перетворено на пародію, держава перебуває в міжнародній ізоляції, а гривня на порозі девальвації. Моральних авторитетів в країні не лишилося, недовіра до влади максимальна. Рівень життя у нас найнижчий у Європі. Всі, хто тільки міг, вже повтікав за кордон. Єдине, що бодай якось виправдовувало існування цього непорозуміння на ймення держава Україна, був її статус єдиної на планеті території, де

так-сяк животіє українська мова.”

  Економичеську и политичеську ситауцию на днишньüв Пüдкарпатськüв Руси сьме уяснили.

  Паскудотноє животїня русинüв на рüднüв русинськüв земли представитилї метрополиї – Кыйова – признавуть повным нипризнанийом: на разных уровнях дуже много за русинüв говорять, пишуть, постоянно фалшувучи, ош русинüв ниє.

  Но, та вбы знати, ош што хотять учинити из тыма русинами, котрых ниє, тоты украйинце, а каммай галичане, котры суть, зацітуву мечтания, авать маразмания май украйинського украйинця и май галицького галичанина на сайтї “Час Закарпаття”:

  “…шашлик – дуже смачна страва. Особливо смакує під час загострення антиукраїнської істерії в недолюдів-русинів, які присмокталися на Закарпатті до української землі. Готується просто: береш горловину русинської істоти, нарізаєш дрібними шматками і маринуєш у соусі, приготовленому з її яєць. Потому смажиш на відкритому вогні, бажано у присутності інших недолюдів-русинів і їх же частуєш під супровід пісні “Ой, Маріко-чічірі !..”.

  Гикой видите, из украйинцями, а каммай галичанами, котры суть на русинськüв земли, ушытко ясно.

  Лем попиля сього й досьüть ми зузнить в ухох гойкалованя ковнутого в копоню украйинського фашісты Тягнибока изза “мовного питання”:

  “Всеукраїнська мобілізація ! Вперед !! До зброї !!! На захист рідної мови !..”…

  Аницят ся ни чудуву из ідїотизмüв украйинськых фашістüв Тягнибока и иже з ним.

  Айбо дуже м ся зачудовав, кой им прочитав у пресї, ош депутат обласної рады Євген Жупан, котрый усяды гойкалує ош овüн є началником общества карпатськых русüнüв, началником якоїсь обласної спілкы громадськых організацій “Народна рада русинüв Закарпатя” (чому ни Пüдкарпатської Руси !?), началником Лїгы Нацїоналности Закарпатя (упят - чому ни Пüдкарпатської Руси !?)

и т.д., и т.п., єдным словом великый русинськый лїдер ся пудписує пуд протестом протüв наданя державного статуса регіоналным бисїдам, у тому числї и русинськüв.

  Туйкы выходить так, ош лїдер украйинськых фашістüв Тягнибок, котрый закликає изничтожати русинüв, и лїдер русинüв и многых лїг націй Пüдкарпатської Руси, депутат обласної рады, щи й иный многоразовыйначалник ушыткых и вшыткого Євген Жупан стоять на єдных позіціях – антирусинськых !..

  Чому тото аццяк !?

  И уколи тото аццяк ?!..

  Увосени 2010 года началник общества карпатськых русüнüв, началник обласної спілкы громадськых організацій “Народна рада русинüв Закарпатя”, началник Лїгы Нацїоналности Закарпатя

и т.д., и т.п. – Євген Жупан, котрый дотüть чотыри раз проходив у депутаты обласної рады по списках шилиякых антирусинськых партій, у первый раз спровбайловав прüйти у обласну раду мажоритарно !.. И – дüстав нулу голосüв !..

  За “великого началника ушыткых и вшыткого” Жупана

ни проголосовало ани єдно чилядчя по Воловицькому выборчому округови !

  Наша чилядь добрі знає, ош “тко є тко” !

  Айбо спасла Жупана цїмборська партія “Єдиный центр” – записали го на прохüдноє місто у свüй список.

  Лем аццяк дутый “началник ушыткых и вшыткого”

Жупан у пятый раз пролїз у обласні депутаты. И вірно служить

не русинам, ай тüв партійи, што го взяла у депутаты. А истинні русинські проблемы сього, перебачте ми на слові, депутата аницят

ни колышуть.

  Та й переже го ни брали за живоє.

  Дутый “началник ушыткых и вшыткого”, “лїдер” Жупан денно и нощно гадать лем за личноє обогащениє.

  Иппен за тото овüн не лем ни є, ни быв та й ни валовшен быти лїдером, а каммай лїдером русинüв.

  Бо мы, русины, знаєме што такоє лідер: у русинüв навхтемашні дны быв, є и ся й дале упстає лїдером Александер Духнович.

  Жупан и йому подобні у ступляй нашому лїдерови ни годны стати.

  Но, та иппен тому, обы вести нашу бисїду дале, опридїлиме, ош што тото такоє “підар”.

  Руськоязычный “Словарь воровского языка” (Тюмень, “НИЛПО”, 1991) каже, ош “Пидар – педераст”. По русинськы ся тото кличе – бузерант.

  У нашому случайи підаром называєме типа, котрый, як лем му

 ся вдає, убонажує рüдный народ.

  До приміру, довгі годы маску русинського лїдера носив заокеанськый злодїй и бандюга Пол Роберт Магочі. Овüн тоту “лїдерську” маску так добрі припасовав до свого пыска, што русинам ся потребовало бüлше гикой дисять годüв, обы з того паскуды тоту маску зüрвати.

  Типирькы нитко из русинüв Пüдкарпатської Руси ни хоче мати

з ним ниякого дїла, бо русинська чилядь урозуміла, ош ниякый Магочі ни лїдер, ай Магочі – підар.

  Айбо, ги кажуть французы, вернїм ся до нашых баранüв,

у нашому случайи до єдного барана – Жупана. И опридїлїм,

ош накüлко овüн є натовкалованый підарством у порунанї из підаром Магочійом.

  Русины кажуть: “Якоє йшло, такого и найшло”.

  Даз пять годüв тому, обы у очірідный раз засвітити своє имня

 у русинськых новинках, Магочі дись у пятдисятый раз зüбрався йти до Кыйова упрашовати кыйовськых бюрократüв, ош обы признали тых сигіняшных русинüв. Покликав из собов и великого “началника ушыткых и вшыткого” из Пüдкарпатської Руси Євгена Жупана. И хоть нормалні русины натовды вже ся мерзили

 и побисїдовати из підаром Магочійом, Жупан ся нараз согласив, бо тот му пообіщав … гроші, а за гроші Жупан буде босый по стирнянцї козу до Будапешта доганяти.

  Ясно, ош из Кыйова сисї два фаттьовы – академік Магочі и “начальника ушыткых и вшыткого” Жупан ся вернули, ги навхтема, из ничим, айбо рішили учинити пресс-конференцію, обы

русинам Пüдкарпатської Руси ся похвалити, ош як они, сигінятка, ся страшно борють за русинüв.

  А нормалні русины ся договорили дати бüй канадсько-америцькому паскудови.

  На прес-конференциї в ужгородському Домі русинüв у президійи сидїли “сам” Євген Жупан, “сам” Мигалько Алмашій и “сам” Пол Роберт Магочі, а из залы на них позирали прості русины: Юрій Чорі, Володимир Біланин, Михайил Белень, Петро Гецко, Иван Петровцій и многі другі.

  Кой члены президії закüнчили свою дись двагодинну бреханину. первым Магочія зазвідав Юрій Чорі, ош на чії гроші Магочі

по дванадцять раз на гüд приходить у Європу. Инак велеречивый Магочі ни годен быв уповісти нич. Нич ни мüг уповісти Магочі

и на звіданя Петра Гецка, Василя Матолы, Володимира Шпонтака

и многых другых – вать му штось дись запняло, авать злодїй порозумів, ош сперед такыма людьми брехати нїшто, бо - ни повірувуть.

  Дуже ся порывав дашто зазвідати й Иван Петровцій, удянь тяг угорі руку, айбо “сам” Євген Жупан нияк го ни “відїв” дотüть, докüть Петровцій ни встав, та яв злодія Магочія звідати за подаякы його злодїйства, на што Магочійом добре уплаченный “сам” Євген Жупан, як лем бировав, загойкав: “Пане Магочі, на звіданя Петровція обы сьте ни отвічали, бо тото – Петровцій !..”.

  После сього Михайил Белень Петро Гецко, Иван Петровцій, Василь Матола и щи подеко из чиляди устали и пüшли гет из сиї “прес-конференциї”.

  Аттак нормалні русины собі уяснили, ош два підары – академік Магочі и депутат Жупан ся порозуміли, и фунгувуть заєдно.

  Уже типирькы, видячи, ош нормалні русины плюнули на Магочія, и “сам” Євген Жупан зачинать на нього плювати, айбо вшытко його плюватиня летить у пысок “самому” депутатови.

  Туй нич ниє чудного, бо так из истинныма підарами й має быти.

  Хочу иппен туйкы догадати русинам, ош як липовый “началник ушыткых и вшыткого” Жупанполюбляє ся красовати из екрана телевказовача. Гикой обласному депутатови, йому тото доступно, айбо твердо знає головный закон: из закарпатського телеекрана ни мож нич говорити острого, проблематичного, єдным словом – правдивого: мож лопонїти шилиякі ідїотизмы, обы на другый динь ти подеко вповів: “А мы тебе по телевказовачу відїли !..”. А што ты тамкы баскорив – никого ни интересує.

  Йсе при тому, што Жупан по русинськы говорити ни знає: гадать, ош поперепаскуджовані ним руські а украйинські слова – тото и є русинські.

  Лем раз из сим фаттьовом ся трафила пришта.

  Уповіли Жупанови у обласнüв телередакційи, ош кыйовськый пятый канал укликать на теледискусію якогось из русинськых лїдерüв. И Євген Жупан дорішав, ош тым лїдером годен быти лем иппен овüн сам – покрасуєся онь из століцї !.. И пüшов у Кыйов на теледискуію. А його опонентами уклали трьох кыйовськых професорüв… И сигіняшный “началник ушыткых и вшыткого” Жупан на цїлу Украйину продемонстровав, ош овüн не лем нисусвітно тупый, ниерудованый, ниначитаый, ай є справдüшным підаром.

  Но, и щи май мерзкоє: коли многых русинüв украйинська безпека тягала за участь у русинському конгресови, што ся став

25 октовбра 2008 года, Жупан ся нараз удказав уд организацийнüв участи в ньому.

  Має сись тип и свою новинку, што ся называть “Пудкарпатська Русь”, и котра каждого года уходить онь трічі.

  У сьüв новінцї на первüв сторüнці мош відїсти великый обращик

“началника ушыткых и вшыткого” Жупана, и його заявлениє

у Кыйов, у Страсбург, у Рим…(йому вшытко єдно куды, лем обы чилядь відїла, ош русинськый лїдер требує моментального признания русинüв - уже двадцять и два годы требує, и щи иппен тüлко буде требовати, докить русины го ни укопкавуть у гузицю !). Ясно ош тоты артикулы-статї овüн ни пише, бо малограмотный - ткось му пише, а овüн лем пудписує.

  На другüв сторінцї новинкы йде интервю из великым лїдером русинüв Жупаном, а на тритьüв ся подає географія розїздüв обласного депутата Жупана…

  И вже лем на четвертüв сторінцї мож прочитати “думкы” гертикашного дохтора Юры Думнича, ош як тому пüлло, у кого гертика.

  Я собі чомусь гадаву, ош таку “русинську” новинку доста бы было упущати лем раз на рüк: итак из ниї русинам хüсна ниє ниякого – лем хыба што Жупан упросить гроші гикой бы на новинку, а поправдї покладе йих собі в жеб.

  Иппен так чинить Жупан и з грошима, котры хытро уковдує уд благодїйника, головы партії “Єдиный центр” В.І. Балогы, гикойбы на разурüчный фестиваль “Челлена ружа”: на тото жупаново шоу уже майже нитко из истинных русинüв ни ходить - насточортіло годы и годы позирати домак ни русинські, дешеві, єдны и все вты концертикы, , слухати жупанову бреханину, тай каждорüчну пянку чинить дуже шпурувучи уковдовані уд Балогы долары,

а хüсна з того жупанового шоу русинам ниє ниякого.
Мож бы щи много фактüв наводити, обы провказати истинный пысок зжужварілого підара Жупана, айбо и сього доста.

  Лем давайте типирькы упомнянеме за щи єдного підара – Митю Сидора.

  Майперво догадаву русинськüв чиляди, ош бüлше гикой дисять годив тому Митьо Сидор упущав новинку “Християнська родина”, Цільов сиї новинкы было прославленя попа Митї Сидора гикой писатиля руного Александеру Духновичу. (Быти Духновичом нашого часу – ружовый сон попа Митї Сидора !).

  Напечатав овüн у аттüв новинці пару свойых дуже слабинькых, примітивно дидактичных замальовочок, и сам порозумів, ош на тому славы ни вхопить. Но, а раз новинка його славі ни служить, та – нашто ї ?. И - новинку “Християнська родина” лїквідовав.

  Ни вдало ся попови Митьови Сидорови новинарство – ни є баю! –

Сидор ся комысить дале.

  Писатильська слава онь му ся снила. И єденадцять годüв тому пüп Мить Сидор, хоть сам писати ниваловшен и на новинарському уровни, айбо из цїльов принижіня дїйствувучых русинськых писатильüв, рішив учинити союз русинськых писатильüв… без русинськых писатильüв. Фінансовав йому тоту акцію підар Магочі. Дїла удвода очи убрали гикойбы головным началником того союза якогось дотüть никым из русинüв ни знаного, бывшого рухüвця Града, котрый жиє и робить учитильом бüлш гикой за двасто кіломийтрüв уд Ужгорода. Первым замісником сього “ свальбового генерала” пüп Сидор призначив самого себе, и яв записовати в “русинськый союз писатильüв” дохтора Євгена Жупана, Йовшку Лемка, якусь Далиду и много иного бездарного смітя.

  Прüйшло пару годüв, а союз … ни фунгує… И пüп Митьо Сидор яв ходити до членüв союза писатильüв Украйины – до Кешелї, до Густія… - и предлагати йим вступати в його “союз писатильüв”, сим самым демонструвучи свою тупüсть у сих дїлах – тоты ся лем посміяли над дурным попом Сидором.

  Минуло єденадцьить годüв уд часу вчиніня попом Митом Сидором “русинського союза писатильüв”, а вчиненного, изданного ними хоть чогось “писатильського” ниє нич – там єдны ниваловшнякы: Далида, Град, Жупан, Сидор … Накурто кажучи, здох сидорüв “русинськый союз писатильüв”.

  Аттак пüп Митьо Сидор, онь кыплячи уд жаданя стати русинськым Духновичом, уже в бог знає якый раз напаскудив русинам.

  Айбо бацила графоманства ся розмножовала у ньому из ничуванов быстротов.

  Ни вдався попови Митьови Сидорови “союз русинськых писатильüв” - ни є баю ! - пüп ломозує дале.

  Прийшло попови Сидору у його попüську голову, ош стане овüн великым русинськым товмачом-переводчиком (тото, ош ни знає ниякого загатарного языка - ни є баю !).

  И бере ся Митьо Сидор – за што гадаєте вы !? – за товмацтво по русинськы Сятого Писма.

  Айбо туйкы мушу вповісти, ош тото я му дав привезеноє мнов

из Сербії товмацтво Сятого Писма, учиненоє єпископом Гавриїлом Букатком (1913-1981), и напечатаноє тамкы мізерным тиражом.

  Иппен тото, ош робота Гавриїла Букатка є дуже раритетнов, и майже нигде ї вже ни мож найти, и “сподвигла” попа Митю Сидора … слово у слово переписати чужу роботу и …пудписати ї свойым имньом.

  Воистину грамотный и талантный єпископ Гавриїл Букатко товмачив Сятоє Писмо из оригінала – из арамейського дїалекта давножидüської бисїды, котров оно и было написано. Завто у Сербиї так ся возмутили тамошны учені богословы мерзкым злодійством попа Митї Сидора, котрый дниська тоту свою “писатильську” роботу нигда нигде и ни впоминать. (Хоть мüг бы дись написати, ош из якої такої бисїды овüн тото товмачив –

из хінської, авать из японської !?..).

  Ни вдалося попови Митьови Сидорови стати великым русинськым товмачом – ни є баю ! – овüн паскудить русинам дале.

  Хоть и ни было за што, айбо дуже ся хотїло попови Митьови Сидорови дüстати Меженародну премию имени Александера Духновича за русинську лїтературу, котрыв до його махырства ся награждали лем поправдї талентні писатилї из разных держав. Айбо кой члены жюрї му остро удказали, овüн, обы тоту премию каммай принизити, через Магочія а иных “руководящых” підарüв у русинстві, двигнув на премию имени Александера Духновича нидыбавого хустського коломыйкаря Ивана Калинича, типа чисто вкрайинської ориєнтациї, и тому тоту премию дали, чим тота премия была принижена иппен до попового уровня.

  Удалося попови Митьови Сидорови напаскудити из премийов имени Александера Духновича – само собов, ош є бай ! - айбо пüп паскудить дале.

  Фактüв туйкы – море. Доста лем бы ся прüйти по Перечинщинї, де Сидор зачинав поповати – тамошня чилядь го бüлше споминать гикой махыра и злодія, а не попа.

  Мüй файный цїмбор, доктор архитектурых наук Олександер Купар, котрый преподавав архитектуру в универзитетах Лемберка и Будапешта, казав ми, ош овüн убниковав фундамент розпочатого Сидором стройителства храма в Ужгородї, и за його пудрахунками пüп Сидор дав фундамент храма на пüвмийтер меншый уд потребности – ушпуровав гроши на файный личный особняк.

  Тать пак тото, што было ушпуровано на вирьхови храма, уже ся яло провказовати – ушыткы тямиме падїня тяжкенного вершкового хреста из храма. А Сидорово шпурованя на фундаментови

храм нам провкаже у майближі годы.

  Айбо йдїм до головного Сидорового злодїйства, паскудотного попового махырства – до іміджового и фінансового ухосновованя попом другого європейського конгреса русинüв, котрый проходив у Мукачові 25 октовбра 2008 года.

  Я маву повноє моралноє право требовати уд попа Митї Сидора признаня в тому, ош тот конгрес быв учиненный за довгоигравучым сценарийом службы украйинської безпекы,

де артістови в рясі была уведена головна роль.

  Я сприйняв конгресс серйозно – пудписався пуд ушыткыма документами, за што иппен я быв покаранный май серйозно уд ушыткых: после того як ня вызывали й допрашовали у службі безпекы Украйины, мене выключили из Союза писатильüв Украйины из формулїровков “за участь у русинстві, яке є антиукраїнським”. По беспекаськы: тихо, без шума.

  Выше м уже писав, ош коли многых русинüв украйинська безпека тягала за участь у русинському конгресови, што ся став

25 октовбра 2008 года, Жупан ся нараз удказав уд организацийної участи в ньому. И дале собі пüшов депутатствовати во благо партії «Єдиный центр”.

  “Жертвов” для піара свого агента служба безпекы Украйины убрала попа Митю Сидора.

  Бüлше трьох годив ся тягла комидія пуд назывков “суд над “сепаратистом” отцьом Димитрійом Сидором”.

  Украйинські новинкы, радія, телевізія денно и нощно говорили и писали за “лїдера” русинüв попа Митю Сидора, хоть там де треба прекрасно знали, ош ниякый Сидор ни лїдер, ай - истинный підар. До кüнця ”судового процеса” сисе вже розуміли и вшыткы русины.

  Суд ся кüнчив, бо ся мусїв даколись кüнчити. Айбо за сисї три

з половков годы пüп Митьо Сидор так привык того, ош за нього каждоденно новинкы пишуть, телевізор указує, радія говорить, чилядь шумить.., што вже, ги наркоман наркотик, потребовав каждоденного “прославления”. А “прославлениє” ся кüнчило, и в Митї Сидора ся начала наркоманська ломка – потребує “прославления” и “прославления”…

  Но, та я сьому наркоманови, підарови Митьови Сидору сим артікулом-статьов хоть мало поможу…

  Лем ся вирнїм у часы до провозглашения ”судового процеса”, кой из надїйных источникüв знавучи, ош такый процесс буде, Сидор собі обезпечив интернетну пуддержку.

  Из ініцїативы иппен такого підара, гикой сам пüп Митьо Сидор, Олександра Ониська, три из половков годы тому, вночи по Ужгородови розклейили ними самыми вчинині оголошеня, ош служба безпекы Украйины хоче заарештовати учасника конгреса Петра Гецка, и глядать го, бо тот ся дись спрятав.

  Ни хотїв ся мüй файный цїмбор Петро Гецко нигде прятати –

ни мав овüн у тому потребности.

  Истинного и великого русинського патріота, добродушного и довірливого Петра Гецка обманным путьом уговорили “пüти у підпілля” два справдешні підары у русинстві - Митьо Сидор и Олександр Онисько.

  А спрятали Петра Гецка у храмі попа Сидора (правда, было, што на йих просьбу, три з половков місяцї: янувар-апріль 2011 года Гецко ся прятав у мене дома, бо я щи ни знав, ош тото є зініційована Сидором, Ониськом и бандов комидія!), и удтüть истинный русинськый патріот, геніялный компютерщик и интернетчик Петро Гецко вже четвертый гüд заганять и заганять на Москву руськоязычні информациї во славу и фінанчноє благо антирусина, підара Сидора.

  И резултаты є: великого “страждальця” за русинськый народ, “духовного ” лїдера русинського народа и т.д., и т.п. попа Митю Сидора Москва оповила славов и убсыпала грошима.

  Днями и ночами сигіняшный Петро Гецко сидїв у поповüв темници - та й типирькы щи сидить ! - и дручать на Москву разні руськоязычні тексты, каждый из якых гойкалує про єдно:

- Москво ! дай попови Митьови Сидорови гроши !

  И Москва дає.

  Инколи пуд псевдо Александер Русин свої руськоязычні тексты в интернетї подає філологічно домак безграмотный кандидат у якусь техничну науку Олександер Онисько – його писанина схожа на жилїзобетонні блокы комаништичного стройителства - тупі, нечитабельні, стилістично розкострубачені,

накурто кажучи, - здыхляцькі.

  Русинам из них хüсна ниє, а Москві, гикой видите, придатны.

  А з Москвов и Митьови Сидорови.

  Бо й поправдї ниє рунных попови Митьови Сидору у нечесному

загрібаню гроши

  Знаву, ош у 2009-му годї пüп Митьо Сидор, гикой первый заміститиль головы союза русинськых писатильüв, просячи уд Москвы гранд на розвитіє русинської литературы, направляв

у Москву и мої русинські книгы (без мого на вто знаня и розрішеня!), гикой свідчїня того, ош русинська литература є,

и дüстав тот, а попила нього й ині гранды… За йсе ся писало

в интернеті, та й ни раз.

  Лем иппен нитко ни знає, ош куды тоты гроші пüшли. Може на содержаниє у сидоровüв тюрмі узника совісти Петра Гецка !?.. Айбо за удурьованы у Москвы попом Митьом Сидором гроші Петро Гецко мüг бы собі купити в Ужгородї маймало пятьемелетовый особняк и личный єроплан.

  Хоть иппен тото я точно знаву, ош поповы дїти и онукы, попова родина ся грошима ни журять !

  За вшыткы три з половков годы ”судового процеса” над підаром Сидором ани єден атрікул-статя на защиту, а фактично – во славу и фінансовоє благо попа Митї Сидора ! - ни были написаны по русинськы: лем по руськы, бо Москва русинської бисїды ни розуміє.

  А русинськый нарüд “великого “страждальця” за русинськый народ, “духовного” лїдера русинського народа” и т.д., и т.п.

 попа Митю Сидора шуга нигда аницят ни интересовав, и ни интересує.

  Иппен тому сими підарами ся русинська бисїда и ни хосновала.

  Ниопровержимым фактом є вто, ош за сисї три з половков годы

“суда над “сепаратистом” отцьом Димитрійом Сидором” русинство было повностив паралізовано – ни до роботы было, бо… попа … судили… А пüп ся наслаждав судовым “прославленийом”, быв натüлко занятый собственнов персонов, што дїла русинüв за вшыткы тоты годы перст у перст ни вдарив.

  Хоть и переже овüн нигда нич ни робив русинам хüснавного:

кить ни мüг на русинстві собі нич урвати, та лем паскудив истинным русинам. Та… – ни є баю !..

  Но, най буде: пüп ся “самопрославив”, пüп ся на сьому ”судовому процесї” ничувано обогатив.

  Гадаву, ош вер якыйись руськый рублик и прислужникам: Ониськови, Микулину…

  Айбо твердо знаву, ош справдешный русинськый патріот, доцят чесный чоловік Петро Гецко уд злодїя в рясї попа Митї Сидора ни дüстав ани копійкы: Петро Гецко у тюрмі попа Митї Сидора робив и робить на попа Митью Сидора лем за ідїня, за сяку-таку одїж, а щи за вто ош є … компютеро-и интернетозависимым.

На жаль !..

  Обы сьте домак порозуміли тоту страшну міру паскудства, вчиненого підарами попом Митьом Сидором и Олександром Ониськом над истинным и великым русинськым патріотом, добродушным и довірливым Петром Гецком, догадаву аттакый случай.

  До мене у мüй бовт “Файні книгы” заходить великый чин обласної службы безпекы, и я го пудколюву:

  - Но, та што ? – ни годны сьте имити Петра Гецка ?!..

  А тот менї каже:

  - Ты знаєш, ош чому Джо ниуловимый !? Бо – його ни нА хер никому ни треба !

  Случай сись коментовати ни буду – самі ся задумайте.

  А типирькы щи раз за послїдствія русинського конгреса

уд 25 октовбра 2008 года.

  Я на тому конгресови голосовав и пуд документами ся пудписовав заповноє удокремлїня Пüдкарпатської Руси

уд Украйины, за созданиє русинської державы Пüдкарпатська Русь.

  “Хытромудрый” Євген Жупан нараз ся удказав уд свої організаційної участи у сьому конгресови и уд шилиякых русинськых идей.

  А пüп Митьо Сидор сисе паскудство, якоє Євген Жупан учинив из єдного маху, и - нараз, в онь – за три з половков годы ! Три

з половков годы пüп Митьо Сидор на засїданях того комидїйного “суда” удказовався и удказовався уд русинськых идей.

  Повіровали, ош ся удказав, и – унесли му сміхотворный приговор.

  Дїло кüнчено, и – забыто.

  Айбо мы, русины, паскудство попа Митї Сидора памнятаєме.

  Бирім аттакі историчеські паралелї.

  Исус Христос уд свого учения ся ни удказав, Його розпняли,

и тому є не лем пророком, ай и – Богом.

  Адольф Гітлер на судови 24 марта 1924 года безкомпромісно удстояв свої идеалы, удсидїв у тюрмі, и – став фюрером Великої Германиї.

  Пüп Митьо Сидор на тому комидійному “судови” продав русинські идеалы, удказався уд русинськых идеалüв, усокотИв свою кожу на гузици, и - навхтема дїла русиüв ся упстав підаром.

  И – ни инак !

  Які послїдствія тот комидійный “суд” має дїла простых русинüв!?

  Сись комидійный “суд” указав русинам, ни дуже убознаным из истиннов ситуаційов у русинському кываню, ош за участь у русинстві держава Украйина судить и буде судити русинüв!.. Товды – ци варта ся писати в русины !??..

  И йсе за гüд до списованя чиляди на Украйинї !..

  Якый выход из сиї ситуації !?

  Было бы добре угнати из самопоставленых русинськых началникüв аццих підарüв: Євгена Жупана и Митю Сидора.

  Айбо нам, простым русинам, тото ся ни вдасть: ни мы йих началниками убирали – ни мы йих будеме удтüть знимати: сисе

є робота украйинської безпекы.

  Бо ци щи хоть цят тямите великых русинськых “началникüв” Мигаля Шаргу, Миколая Макару, Ивана Кривського, Мигаля Алмашія ?.. Йих провели на тот світ просто изза русинськых президій.

  А што тоты говгірї вчинили дїла русинства, навхтемашно позиравучых на нас изза президійных столüв !? Ни цяткы нич !

Лем баламутили а паскудили.

  А што такого хüснавного дїла русинства тоты говгірї лишили после себе нам – русинам !? Ани цяткы нич ! Хыба лем тото, што

ся за ними упстало по вкрайинськых а по загатарных бударах. Айбо и тото вже вода змыла.

  Сяка ситуация и з підарами Євгеном Жупаном и Митьом Сидором. История йих уже забыла, бо ниє йих за што памнятати.

  Иппен тому и нам треба за них забыти, а кüлко мож – и кüлко ни мож !!! – робити на благо русинства.

  Нам треба нормалну русинську ПАПІРЬОВУ новинку, котра бы не прославляла шилиякых підарüв по руськы, ай по русинськы говорила бы нам, простым русинам, за наші русинські проблемы

и возможности. Така новинка бы выявляла нові русинські таланты, воспитовала бы русинськых патріотüв, и дручала бы по май далекых селах наші воистину високі и благородні русинські идеалы.

  Ткось ми годен уповісти, ош сисе мож робити й по интернету.

  Ни мож !

  По интернету мож лем так, гикой пüп Митьо Сидор, ковдовати лепаві гроші уд Москвы, авать, гикой жидюк Падяк, уд Америкы.

  А щи мож плодити атаку безграмотну паскудоту, гикой повностив тупоголовый Палинкаш Іван І.., авать рунный йому по тупости и безграмотности провокатор Миколай Староста-Жалива.

  Та ци треба нам ищи й такоє чудо в пірю, кой маєме “началниками” професіоналных підарüв – Жупана и Сидора !?..

  Айбо лем догадайте собі начало сього артикула-статї.

  Яка бы паскудотна ситуация ни была в Украйині, мы – русины –

навхтема маєме памнятати, ош Украйина уд нас – уд русинüв – удобрала територію, економику, а типирькы щи хоче уд нас удобрати май головноє, што щи маєме: нашу русинську бисїду !

  И такі підары, гикой Жупан, Сидор, Онисько и иже з нима, Украйинї лем способствувуть у сьому.

  А мы з вами – истинны русины ! – мусиме практичнов подвижницьков роботов убараняти и розвивати рüдну русинську бисїду: издавати ПАПІРЬОВІ русинські новинкы, книгы, переиздавати нашу богатєйшу русинську литературну класику,

и вказовати рüдному русинському народови, ош якоє золото удовбувуть из його серця паскудотні галичане а украйинце при помочи нашых підарüв.

  Мы – русины – ни перві и ни послїднї, тко мав, авать ищи має, ци й буде мати подобны проблемы.

  Догадаву вам, дорогі русины, што писав представитиль французької “Плеяды” Жоакен дю Белле (1522-1560 гг.) у свойому знаменитому артикулї “Уборона и восхвалениє французької бисїды”: “Я ни рахуву нашу нацїоналну бисїду

у типирьüшньому йиї состояниї таков, обы ся нив мож ганьбити, гикой ся нив ганьблять тоты, тко з нашых писатильв писав и пише лем по грецькы а по латынї, котры рахувуть, ош написати штось достойноє мож лем загатарныма бисїдами, котрых простый нарüд ни розуміє. Кого закортить май ближе ся поприниковати, та увидить, ош наша французька бисїда ймак ни така бідна, обы нив ни мож уповісти, авать написати ущытко позыченоє из чужых бисїд, и ни така безплüдна, обы ни была валовшнов, дякувучи артістізмови и стараню націоналных писатильüв, породити достойні плоды мыслї, кить лем тых, котры ся из любовльов удносять до свого французького народа и до самых себе, закортить ся за сисе узяти”.

  Великый руськый писатиль И. С. Тургенєв (1818-1883 гг.)

 у свойüв поезії у прозї “Русский язык” писав: ”Во дни сомнений, во дни тягостных раздумий о судьбах моей родины, - ты один мне поддержка и опора, о великий, могучий, правдивый и свободный русский язык ! Не будь тебя – как не впасть в отчаяние при виде всего, что совершается дома ? Но нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу !”.

  Славетный русинськый академик Антал Годинка (1864-1946 гг.) писав: “Дай, Боже, обы и у нас ся найшли и понаходили писатилї, котры учинят нам литературу и настане литературный язык, коли граматикознавцы щи ся ссважати будут”.

  А я сись артикул закüнчу мойым стихом:

 

Русинська бисїдо, тебе єдну

Я чуву так, гикой гудак струну.

Я вижу тя, гикой звіздар звізду,

Солодку, гикой сонце у меду,

Я пю тебе, ги дїти молоко.

Тебе уд мене вже ни взьме нитко.

--------------------------------------------

Русинська бисїдо лем ты єдна

Стойиш, ги нивбаляєма стїна,

Помеже нас – убленных русинüв –

И – жіванськых вкрайинськых говгірьüв,

Што нам – живым ! – серця рвуть из груди,

Бо нас ни бічалувуть за люди.

----------------------------------------

Русинська бисїдо, тобі єднüв

Я присягаву сих страшенных днüв,

Ги курагов, пудняти на всьый світ

Духновичом сяченый алфавіт,

И по Духновичом указанüм пути

З русинськым словом до слободы йти !