ИВАН ДМИТРОВИЧ СИТАР
Спередслово до книгы
”Товмацтва. Стихы. Руданкы”,
удрукованої 2010 года в Ужгородї
Розумом – математик.
Серцьом – поет.
У свої днишнї сімдисят ищи, слава Богу, лигінище, бетярище, битангище!..
Любвеобилный.
Кидь бы м зачав перерахововати ушытко, што овüн любить, та ,гий – гий ! – довго бы писати.
Май перво, вшытков душов любить свою Маму. Любить истиннов сынüськов любовльов.
Дуже любить жüн. Понад ушыткыма - сама любима !–Ізабела, котра му вродила доньку, донька му вродила внучку, внучка файна, ги косичка.
Любить числа. Розуміє ся в них. Математика дїла нього – Космос чисел, рунянь, у якых ся чуствує, гикой файна газдыня на кüхни.
Любить смачно попоісти.
Любить и годен из толком упити.
А каммай – из файныма цїмборома.
Честує цїмборüв – йсе дїла нього сятоє.
Кырвавов ранов у серце щугнула го смирть єдного з майближых йому цїмборüв Омеляна Мателешкы.
Педагог.
З великої буквы.
Основа його Педагогікы – искренна любов до дїти.
Дїти му отвічавуть иппен тым – честувуть и самого Педагога, и його Математику, и його Стихы.
У стихах любить Поезію.
Поетом май вышшого уровня є дїла нього Сергій Єсєнїн. Уже бüлше гикой дисять годüв товмачить го русинськов бисїдов.
Русинська бисїда – бисїда Мамы и Няня, Дїдüв и Прадїдüв свїтить ся
йому ищи май яскравым Космосом, гикой Математика.
Душов, серцьом лїтать у тому ниосягненному Космосови Русинської Бисїды, и,гикой новорüчні звіздочкы, пестить русинські слова, ушоровує йих у поетично ритмічні шоры.
Декламує.
Читать стихы, гикой молитвы.
Бо й поправдї є штось божественноє у каждому русинському слові упещеному Иваном Ситаром.
Щи й книгы ни мав, а русинські патріоты из Швейцариї, Австриї, Чехиї… присудили му славну Руську премию за автентичні товмацтва по русинськы стихüв Сергія Єсєнїна – головноє: за трепетну красу його стиха.
У стихах дуже свободолюбивый: його стихы, гикой молодинькі чіковикы, игравуть ся на широкому поли русинської бисїды – каждый єден сам по собі.
Зüбрати йих уєдно – тонка робота.
Айбо, слава Богу, йсю працу вчинив Иван Ситар: товмацтва до товмацтва, стихы до стихüв, руданкы до руданкüв – уйшов, гикой у порядного маляря, лїтературный триптих.
З товмацтвами, головно – Сергія Єсєнїна, русинська чилядь знакома.
Та й из стихами – йих ни мош ни знати: родили ся в серцю Поета и днись уже живуть и в нашых душах.
Руданкы – фіглярські, битангüські историї, написаны в стилю любимого поета Степана Руданського.
Сись жанр поетичный – руданкы – уплодженый Иваном Ситаром.
Добрый читалник написанного Иваном Ситаром душов почуствує гармонію вывірену математиков.
Айбо попризирайме ся довкола себе.
Иппен ранинько было – рано.
А типирькы ся вже вечеріє.
Ты, дорогый читалнику, держиш у руках книгу Ивана Ситара, и позираш то в небо, де звізды ся світять, гикой русинські слова, то в сисю книгу, де вшыткы русинські слова ся искрять, гикой рüздвляні звізды.
Йсе – світ русинського слова Ивана Ситара.
Світ – вічный.