В Ужгородї уйшла книжичка, удана “за рахунок коштів, передбачених на книговидання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, що сприяють розвиткові мов і культур національних меншин України”.

  Книжичка ся называть “Чарівні пута”. И її авторами суть не циганські, авать словацькі авторы, што представлявуть собов націоналні меншины нашого краю, ай – здичілі украйинце: печена галичанка Олена Кондратюк – “живопис”, и гыгнутый патріот Украйины Вік Коврей – “віршована рецепція”.

  У нидüаві стихотворні провбы екзалтованого ужгородського дїтвака Віктора Коврея, котрый за пана-бога ни хоче быти Віктором, ай – Віком, уплЕтено єден малюнок галицької малярькы

Олены Кондратюк, и маєме того на гладинькüм и білüм офсетнüм папірьови онь 22 сторüнкы.

  Што мош повісти за малюнок галичанкы Олены Кондратюк ?

А лем тото, ош поправдї голуба фігура голубої галичанкы тамкы

ся повторять онь пять раз.

  Иппен такым голубым упозїрує и автор воистину нидüдавых стихотворных провб Вік Коврей. Овüн так и пише: ”…я не композитор і не художник, мені далеко до скульптора чи режисера. Я справді не лікар. Тексти мої позбавлені ритму. Логопед завжди казав, що я завжди виліплюю те, що в кіно зветься лав сторі без гепі енду…”.

  Видите !? – дїтвак Вік ся розумїє по загатарному !..

  И тямить, што му казав логопед…

  Лем ни знає, ош што бы му вповів психіатр, кыдьбы прочитав його тексты, позбавлены не лем ритму, а й елементарної логікы.

  А што бы Вікови вповів філолог за нидыбавый уровинь украйинської бисїды и повный стилїстичный хаос у стишках.

  И надале иппен атака “файна” украйинська “поетичеська” бисїда.:

  “задовбують настрою вічні перепади в блювотині міській перли-пута несу коханій…”.

  Неси, ниборе, неси… Лем ся ни посховзни… Кохана ся дуже убрадує твойüв блювотинї…

  Хоть дїло туй ни в галицько-вкрайинськüв голубüв блювотинї

Олены Кондратюк и Віка Коврея. Дїло туй у тому, ош сися паскудь упущена за гроші, удїлены нацїоналным меншинам нашого краю.

  Годно бытии, ош Украйина узнала нацїоналнов меншинов у нашому крайи украйинцьüв !?

  Слава Богу !

  Бо так оно и є.

  Типирькы розуміву, ош чому Украйина и досьüть ни узнає русинüв нацїоналнов меншинов у нашому крайи.

  Бо русины БЫЛИ, СУТЬ и НАВХТЕМА БУДУТЬ головнов державнов наційов Пüдкарпатської Руси. А не прийшлякы – галичане и украйинце.

  Иппен сисе нам пудтверджує парадно удана нидüдава книжичка

голубых авторüв.