часть перва
ГЕЦКОМАНІЯ,
або ж
АВТОРУЧКА “ПАРКЕР” ДЛЯ ЗЛОДІЯ ІЗ СБУ

О 6-ій годині ранку 11 листопада 2014 року
у двері моєі ужгородської квартири подзвонили... Відчинивши двері, я побачив цілий гурт “мужчин у цивільному”...

   Так це дійсно була група офіцерів С Б У,  аж — шестеро...
   Мені показали підписану слідчим суддею Ужгородського районного суду О.А. Придачуком ухвалу про обшук у моїй квартирі.
   Шановного читача одразу ж розсмішу цитатою з цієї ухвали про головну причину обшуку: “На даний час Петровцій І. Ю. обізнаний з окремими планами російської сторони по дестабілізації ситуації в регіоні...”
    А, певно,  що ви, шановний читачу, гадали: Петровцій І.Ю. - сякий собі, такий собі... Аж- ні: он який я - “всеобізнаний” !..
   Що ж до всеобізнаності дещо іншої, то я підтверджую мою всеобізнаність з планами київсько-галицької хунти по дестабілізації ситуації на всій Україні, й — особливо по-тваринному жорстокої ! –

в Донбасі та на Підкарпатській Русі. Все це я відчуваю щонайперше — на собі !
   Тут же мені спадають на гадку слова нинішнього радника голови С Б У  Мар'яна Лубківського, буквально днями дуже серйозно сказані про те, що “зараз по всій Україні готуються провадження кримінальних справ, порушуваних проти тих,

хто є невдоволений національною політикою
керівництва держави та соціально-економічним рівнем життя українців”.
   Обшук у моїй квартирі тривав п'ять з половиною годин.
   Само собою,  нічого кримінально компроментуючого мене у моїй квартирі не знайшли, оскільки окрім книг там нічого нема: у всіх трьох кімнатах, а також у коридорі на всіх стінах від підлоги до стелі на полицях у два ряди стоять книги, і тільки — книги.!..
   Років шість тому упродовж семи місяців

я систематизовував мою бібліотеку, і всі книги за моєю особистою системою розклав на полицях.
   За п'ять з половиною годин шестеро офіцерів С Б У мою систему вщент знищили — щось шукали..
   Правда, мені так і не сказали ЩО саме...
   Одначе, наприкінці обшуку в мене вилучили мій особистий комп'ютер,  флешку, мій мобільний телефон, цілу купу різних моїх писань....
   Тут же виписали повістку, згідно якої я мав з'явитися на допит в С Б У 13-го листопада о 10-ій годині ранку.
   Само собою, що в мінусовому настрої я пішов на роботу, а повернувшись увечері, почав наводити бодай якийсь лад в тому, що залишили мені непрохані “гості”.
   І раптово виявив відсутність на моєму робочому столі авторучки “Паркер”,  кілька років тому подарованої мені чоловіком моєї племінниці Ірини.
   До речі, сам я не міг собі дозволити купити за сто двадцять чотири долари отаку дорогущу самописку, ну, й, окрім того, ця авторучка є мені дорогою

як подарунок рідної людини.
   Одначе, ні ввечері 11-го листопада, ані упродовж наступного дня моєї самописки “Паркер” я знайти не зміг.

   Правда, залишилася на столі парадна подарункова сумочка з вишуканим футляром і запасками для мого “Паркера”.
   І тут я пригадав, що в ході обшуку мого “Паркера” кілька разів брав до рук офіцер С Б У на ім'я Андрій...
   А зараз кілька слів про підписану суддею Придачуком О. А.  "ухвалу іменем України" від 06.11.2014 року  на обшук моєї квартири.
   Найперше:  спочатку вказується, що Петровцій І.Ю. проживає у  ”квартирі № 8 за адресою: м. Ужгород, вул Чорновола, 9”,  далі: “Петровцій Іван Юрійович зареєстрований та проживає за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, буд 45, кв. 10”, а ще далі:

в “м. Ужгород, вул. Грушевського 9, 8”...
   І як ото безпекаші за такою адресною плутаниною знайшли мене ? ! - онь ся чудуву...
   Гадаю, що до написання і підписання цієї “ухвали” суддя Придачук О.А. випив не менше літра арданівської  палинчини,  і то — без закуски:  тверезий чоловік такої ідіотської плутанини не напише і не підпише...
   Ну, і – пунктирно:  те - крім вище вже сказаного ! –

в чому на прохання С Б У мене звинувачує Придачук О.А.
   Виявляється, що Петровцій І.Ю.:
– висловлється з приводу визнання русинів окремою національністю;
– не визнає унітарності України;
– протидіє “галицькому вторгненню” на Закарпаття;
– створює негативний образ України і українців…
   І, цитую головне:

•      “Петровцій Іван Юрійович входить до т. зв. радикального русинського руху регіону...”,

•       “Петровцій І.Ю. часткого задіюється Гецком П.І. до підготовки окремих документів...”, -

•      “Для контактів з Гецком П.І. Петровцій І.Ю. використовує соціальні мережі (“Однокласники” та “Фейсбук а також електронну скриньку ru@mail.ru)”, підтримання контактів з Гецком П.І., і т.д, і т.п....
   Щодо “радикалізму” взагалі, то мені достеменно відомо що один український підарас організував окрему “радикальну “партію”, і його ніхто не звинувачує у радикалізмі, більше того: нещодавно явні українські радикали-підараси обрали оцього підараса-радикала до українського парламенту.
   Щодо мого контактування з Гецком П.І.:
січень-лютий-березень і половину квітня 2011 року Петро Іванович Гецко проживав у моїй квартирі.          Виїхав він у невідомому мені напрямі 15 квітня 2011 року, і з того часу я ані не бачив його, ані не говорив з ним.
   І попри все: до істинного русинського патріота Петра Івановича Гецка я ставлюся з великою і щирою повагою, високо ціную його істинно грандіозний вклад у справі русинського відродження.
   Ну, і  хоча Петро Іванович Гецко є моїм учнем у русинстві — гартувати свою віру у святе й непереможне діло русинства йому завжди допомагали мої русинські книги — про це він сам мені неодноразово заявляв, і я цим дуже горджуся,
а от допоки що ніяких спільних акцій по боротьбі з геноцидом русинів на Україні ми з Петром Івановичем Гецком — на жаль ! - не вчиняли…
   Та й про якусь там ніколи не знану мною “електронну скриньку ruthengazeta@mail.ru)” вперше чую.
   Ну, а з приводу ”визнання русинів окремою національністю”: уже двадцять шість років, я - русинський письменник ! - свідомо і послідовно за це борюся.
   Не визнаю унітарності України !?.. - І не вИзнаю ! Ніколи !!! Я — за конфедеративний устрій України.
   Протидію “галицькому вторгненню” на Закарпатті !?.. - А як йому протидіяти, коли головний прокурор нашої області - галичанин, всі заступники і начальники управлінь обласної прокуратури — галичани, головний прокурор Ужгорода — галичанин, головні засоби масової інформації в нашому краї контролюються і направляються галичанами, у обласному “білому домі” більше семидесяти відсотків начальствуючих — галичани !?..

   І, дорогий читачу, не менш важливе: саме в ці дні реорганізовується С Б У — з наявних там на сьогодні більше ніж тридцяти тисяч  “працюючих” із-за їх реальної непотрібності планується залишити лише ... три тисячі. Отож,

і “вислужуються” бажаючі й надалі залишитися на хлібних місцях в С Б У, і не ввійти до складу двадцяти семи тисяч — уже скоро ! -  безробітних  -колишніх есбеушників: шиють “діла” кому попало  -навіть мені, семидесятирічному пенсіонерові, щомісячна сума пенсії якого становить рівно одну тисячу тридцять гривен.
   P.S.

   Згідно даної мені повістки 13-го листопада

о 10-ій годині ранку я прийшов у приміщення С Б У, що на вулиці О.Довженка в Ужгороді, і поклав на стіл перед слідчим Тарасом парадну подарункову сумочку з вишуканим футляром і запасками для мого “Паркера” й попросив передати все це офіцерові

С Б У Андрію, який украв з мого робочого письменницького стола авторучку, бо нащо мені запаски, якщо сам “Паркер” ним украдено !?
   Я заявив, що відповіді на запитання у ході подальших допитів даватиму лише тоді, коли мені:
– повернуть вкрадену від мене офіцером С Б У С Б У під час обшуку в моїй квартирі було ... - подаровану мені авторучку “Паркер”;
– повернуть мені мій мобільний телефон;
– повернуть мені мій особистий комп'ютер…
   P.P.S.
   А вже наступного допиту слідчий Тарас повернув мені мій мобільний телефон, за одержання якого я мав підписатися в книзі, і тут же поклав переді мною - я очам своїм не повірив !!! - мій “Паркер”, за який мені чомусь підписуватися було не потрібно — отож, цим самим факт кражі мого “Паркера” офіцером

ВИЗНАНО !
   А от комп'ютер мій повернути мені відмовилися — сказали, що провадитимуть з ним якісь слідчі дії ще... - два місяці...
   Хоча я вважаю, що відібрали мій комп'ютер з метою перервати мою досить активну роботу русинського письменнника в інтернеті.
   На цьому поки що все.
   Одначе, я переконаний, що, як то пишеться

в пригодницьких романах:   “Продовження буде”.

 
Іван Петровцій,
виключений із Спілки письменників України
“за участь у русинстві, яке є антиукраїнським”.