СПÜВАНКА ЗА СМЕРТЕЛНУ ТАЙНУ
Роздїлно вшытко в сьому світї –
Твоє житя и моя смирть:
Менї товды прийшло ся жити,
Ты на земли живеш типир.
Ходити по земли – вто файно,
Лежати в гробі – вто гнитя.
Лем смирть безсмертну має тайну,
Яку ни має всьо житя.
Хоть тот, тко завтра ся уродить,
За нас ни вповість ни слüвця,
Бо як житя, так смирть ни годен
Порозуміти до кüнця.