Тоты, тко вмерли, ми вповіли, 
Ош скоро й я буду мертвый.
Но, айбо докü м щи живый,
Най славлю в слові край свüй милый.

Чому у слові? Бо – слова,
Гикой дрыва, ни зотлївавуть,
Ни плїснївуть, ни умиравуть –
Йих плоть безсмертностив жива.

Слова – русинські золоті,
Слова – русинські нивмираві
В чужüв нам – вкрайинськüв – державі
Нас держать в єдности святüв.

* *

*

Живе тот файно, тко ни має власти,

Тко ся ни пре до надлюцькых вирьüхв.

Без власти, правда, менше мож украсти,

Та без злодійства менше є гріхüв.