Іштван Белла
(1940— )
Юність
Коли відчуєш — променить із тіла
Незборна юність — подивися ти
За небокрай жаданої мети
І понесуть тебе могутні крила.
Ще й чистоти твоєї свіжа сила,
Що в серці полум’яно клекотить,
Повітрям тебе зможе провести,
Як сушею, туди, де полонило
Усі світи натхнення золоте —
Воно нуртує, клекотить, росте,
Як плід наймогутнішої любові.
І вже, мов гілка вічної весни,
Зростатимеш у діянні і слові,
Яких торкнуться і твої сини.