Гашпар Надь
(1949— )
Рембо нашіптує
Іще я не розпочинав
та припиню обов’язково
раптом зносить вітер
верблюда здохлого чи перегнилий овоч
під вікно моє та я в цей час
на відстані смерті од прісноводних
континентів де колись
росла трава могутня благородна
...
Отож продовжуйте
звідсіль! Хоча і незбагненно
як то можливо —
однак Сахару застеляю всю
сорочкою випраною в Сені
Прекрасний гріх
Вогонь корони вже сягнув гортані,
скупалось тіло в болі, як у зрубі;
вас їсти змушують моє звугліле тіло —
так хай же вам не зрадять ваші зуби!
Лоб не чорніє, не обвуглюється лоб
і нерви мої важко розжувати;
а я терплю не те що ви хотіли —
я мукою ще більшою багатий!
У спадок вам лишив я гріх прекрасний —
бунт, що сильніший од самого Дьєрдя Дожі;
і то нічого, що багато зрадників, нічого,
допоки бунтарів земля народжувати може!