Балаж Нілаші
(1950— )
Світять лагідно зернини
Ізнадвору: щурхіт, шелест,
Хто це м’яко кроки стеле?
Ось — вікно відкрилось! леле!
Ізнадвору до світлиці
Хтось простяг тверду правицю
І на стіл сипнув пшениці.
Гасне лампа. Темінь лине.
Враз! — відкіль оце проміння? —
Світять лагідно зернини.
Літб птаха
Літб птаха, літб пісня —
їм двоїм на світі тісно.
А я собі сиротина —
не живу, й ніяк не згину.
Літб птаха, літб пісня —
ніщо зараз, то що після?!
Вітер зимній, вітер сніжний
рве мою сорочку ніжну.
Білизні ж холоднуватій
біль вчорашній не сховати.
Геть спокою тиху маску —
признаю усі поразки.
Вчуй сльозинок дзвін іскристий —
свідчать сльози про сирітство.
Вітер лагідний, весняний
лиш побільшить ці страждання.
Хліб — щоденний? День — безхлібний! —
в чім суть праці, брате бідний?
Праця віру покріпляє,
але щастя й брат не має.
Літб птаха, літб пісня —
щось колись і буде, звісно.
Літб пісня! літб птаха! —
значить є вже щось над дахом!