Я много палинкы впиваву,
И за вино ни забываву,
Й кой вшыткый світ ми - лїпота,
Товды дьüвок и жüн хватаву
За соблазнитилні міста.

А в Кыйові злі началникы -
Народ ученый, айбо дикый! -
Мою вырішувуть судьбу:
Жадавуть відїти безликым
Русина в доброму гробу.

А я всьо пянку продовжаву,
Бо я вто дїло уважаву -
Стойить корчага на столї.
И нигда нич ни совершаву
Вбы было благо на землї.

А дома "рüдні" яничары
Вчинили свüй народ товаром
Й за долары нас продавуть.
А мы, ги бараны з отары,
Здриме - ци істи нам дадуть!

Я узимі пю лем сливову,
А уяри лем чиришньову.
Закуска - житньоє зерно.
Улїтї гльогаву вріхову,
А восени - єдно вино.

Земля русинська пропадає,
Духнович в гробі ся вбертає,
Кой чує што говориме!..
А панськый Кыйов лем чекає,
Кой мы - русины! - умреме.

Ищи м забыв: кой упиваву,
Когось у тостах прославляву,
И воєчу на вшыткый світ.
Бо лем товды ни позираву,
А кить ни здрю, та и ни знаву,
Як украйинце зничтожавуть
Мüй золотый русинськый рüд.