Кой у бідняцькüв хыжци світло гасне,
Я за голодных дїточок молюсь,
Бо знаву, ош яка иннись нищасна
Вüтцюзнина ми - Пüдкарпацька Русь.

Кой лем прийшляк зрить сонце в небі рüднüм,
Я до зимлї сятої притулюсь,
И думаву: чому така днись бідна
Вüтцюзнина ми - Пüдкарпацька Русь.

Кой з уст дїточых вчуву рüдне слово,
Я сам из ним, ги сонце, засвічусь:
Изверже з головы вінок терновый
Вüтцюзнина ми - Пüдкарпацька Русь.

У пралїсах спочили душі предкüв.
Колись и я з йих душами зüллюсь.
Й щи тонше вчуву, ош яка безмертна
Вüтцюзнина ми - Пüдкарпацька Русь.