СПÜВАНКА ЗА РУСИНСЬКУ СУДЬБУ

Я хлїба щи ни карандачив
Ни вд Бога, ни вд земных царьüв -
Лем працов кырвавов заплачу
За скыбу солену, што м йзїв.

Мüй няньо учив ня робити
У хыжи, на поли, в лїсу...
Учила ня мамка любити
Русинського свїта красу.

Я няня ни годен забыти.
Я мамины тямлю слова,
Што серцю ни зволять застыти -
Щи бисїда наша жива.

Тко мав у житю няня й маму,
Тко знає: за ночив йде динь,
Лем рüдныма годен словами
Язати до себе люди.

Удверженый світом, забытый,
Я тїшу ся з свої судьбы,
Бо што бы могло зо мнов быти,
Обым я русином ни быв?!..

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія