Берегсас

(уривок)

В часи прадавні пастухи

Понад Боржаву заблукали.

На березі, де скарб знайшли,

Прекрасний храм побудували.

отут розкорчували пні,

Грунт розрівняли горбкуватий,

І спорудили, і звели

Надовкіл храму гарні хати.

Легенду давню старики

Із вуст в уста передавали

Про те, як там, де скарб знайшли,

Прекрасне місто збудували.

Від берега, де був той скарб,

І пастуха, що звався Сасом,

Йде назва міста — Берегсас.

Вона живе й до цього часу.

Берегсас

(уривок)

Над Веркою лінивою сумирні пастухи

Сиділи розмовляючи, смоктали цибухи.

В ніч літню, тиху, лагідну, проміння місяць лив,

В безхмарнім небі чистому вітрець незримо

                                                               плив.

У місячнім серпанкові дахи і стіни хат —

Красивий Берегсас удень, а уночі стократ.

Прокинулися й гонять ніч розспівані півні,

Вже чути дзвін і свист коси з пшеничної стерні.

Дзвенить коса, посвистує з далеких піль і лук.

Задумався, замислився, замріявся пастух.

А працелюбний селянин із ближнього села

Запріг у мажу і жене повільного вола.

Ласує конюшиною, дзенькоче путом кінь.

І на ясу нічну ляга уранішня світлінь.