Дружба

Під високим небом людства

Ти дзвениш весняним гімном.

Борознили землю війни,

А сходила дружба-радість:

Як вона вже колоситься!

Дружбо наша!

Пісне наша!

Ти міцнієш — ми міцнієм,

Ти прозора — ми прозорі.

Від морозів недовір’я

Захисти теплом нас чистим,

Лагідним світінням віри.

А як сядемо до столу,

На якім — і хліб, й троянди,

Ти налий нам

В келихи вина — довір’я.

Викорчовуй підозрілість,

Знищуй блискавиці гніву,

Бережи нас,

Аби ми не оступились

У болото

Самолюбства.

Наче голову солдата,

Нашу зранену планету

Забинтуй своїм промінням

З поля ратного на мирне

Ти спрямовуй силу людства.