Што ми чинити у земли,
Кить в гробі ня поклали в зимлю?!..
Майперво – малинько подримлю
Там, де ми прадїды лягли.

А кой учуву, ош души
Уже ни мішать моє тїло,
Дїдüв зазвідаву всивілых:
Як лежите туй – розкажіть!..

И туй они ми повідять,
Ош грüб – єдно такоє місто,
Де тїлови ни треба істи,
Бо тїло червакы йзїдять.

Товды душа – кить она є! –
Зачинать истинно робити
На нарüд, без якого жити
Уже йüв можности ниє.

Живі ни знавуть што вто – рай!
Рай – вто кой свою чилядь любиш,
Рай – вто кой тя честувуть люде,
Добро чинити людьом – рай!

Подеко думать ош слаба
Умерлых прадїдüв робота.
Лем каждоденно – явно й потай! –
Душа ся трудить, ги раба.

Тяміть: и в мüй посмертный час
Я свої кріпости ни гублю.
Я вмер давно. Та я вас люблю –
Душа ми трудиться для вас!