ПÜВАНКЫ ЦЇМБОРАМ ДЇТИНСТВА,

КОТРЫ СИСЇ СПÜВАНКЫ ВЖЕ НИГДА НИ УЧУВУТЬ

 

ЛАДЬО ГУСТІЧИН

Кить мош – взяти у пригорщі огинь
И, смівучи
ся в очи вам, держати.
А дале – веричи, и з вітерцьом ся йграти,
Ни чувучи домак спаленых жминь.

Мош по дїтвацькы улїзти на пинь,
И, ги в селї бирüв, гойкаловати
Онь докüть ни покличе домü мати,
Авать ся кüнчить нискüннченный динь.

В дїтинстві дны были поправдї нискüнченні.
И ты йих, Ладю, нискüнченно хосновав.
Ты быв – огинь и вітер. Й ты пропав…

Хоть – знаву! – ты бысь ся зачуд
овав из мене,
Ош я різцьом класичного сонета
Вчинити байловав твого портрета.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія