СПÜВАНКА ЩИ НИ СПÜВАНА
Я живу у дуже темный час –
Світла віры й цят ниє в народї:
Прізідентом у державі – фрас,
В урядї міністер каждый – злодїй.
Тот, тко быв учора рекетир,
Дниськы ся просунув у парламент.
И газдує у державі мир
Гüршый уд войны – бідов, смиртями!..
Ковдоство є нормов у люди
Лем тому, бо власти – нинормалні.
Туй кить хоч ни здохнути – сиди
Й памнятай, ош каждый динь – прощалный.
Команішты стратили звізду,
Та вкрайинце унайшли свüй тризуб,
Й принесли в наш край таку біду,
Што русинови днись ни завидуй.
Я живу у дуже темный час:
Де любов горіла – дыше злоба!..
Сїв им собі й думаву за нас:
– Може мы й не люде, ай – худоба?!..
* * *
Душа болїла и вдболїла –
Онь серце в грудьох ся ни бє.
Такоє чуву моє тїло,
Гибы душі у ньüм ниє.
Кить вы, ги й я, аццяк добиті,
Зазвідайме ся, й ни грішім:
Душа без тїла годна жити,
Ци годно тїло без душі !?..
* * *
Хочу відїти на папірьови
Слызы, што стати словами готовы.
Я йих чуву, айбо щи ни вижу –
Пустота безсловесна ми ближа,
Гит ото, што розрывать ми душу:
Вать ся уревати,
вать стих написати - мушу !