ПОСЛЇДНЯ СПÜВАНКА
ВАЛЕНТИНЫ
На небі - вороны,
Пуд небом - манахы.
А я - меже нима
Укрыта вилахом
Лежу в деревищи
На янгела схожа.
Туй сонце - староє,
Туй вітер - моложый.
За мнов ся молили
В прадавному храмі,
Де я: й - молодиця,
И - дама, и - мама…
Душа моя збоку
Стояла нисміло.
Та всї позирали
На вмерлоє тїло.
Судьбу и молитву
Міняву містами:
Тот, што м го любила,
Вбылляв ся слызами.
Сись динь быв му - чорный,
Світ быв му - нимилый:
Зо мнов ся прощав.
Я - мертва - го любила.
Свічкы догоріли,
Упало кадило…
Зимля утворила
Глыбоку могилу.
Його плач ножами
Глыбінь неба протяв:
Душа летить в небо,
Сріберноє потя.
З небес вижу свойых
Дїти й чоловіка:
Прощаву ся з нима
Навхтема - навікы…
Житя над огньом
Проплыло білым дымом…
Мы щи ся увидиме,
Айбо - иныма…
09.07.2006