Дівотні віганчикы,
Чіношні ширинкы –
Анця, Анна, Анничка –
Попüська дїтинка.

Лем кой тüв дїтиночцї
Рочок йшов дисятый,
Знала вже як з хлопцями
Мош ся цюльовати.

Лынгарі, лынгарикы,
Бетяры, фаттьовы
Денно й нощно цоркавуть
В возоры поповы.

А кой на Рüздво они
Йшли колядовати,
Каждый з них мüг Анничку
Не лем цюльовати.

Днüв тых ни забыти нам
Нигда и николи:
Пиля вшколы ходиме,
Лем – ни до ошколы.

Час литїв нисповшено,
Ги вода з кырніцї.
Мы щи вшыткы – смолоші,
Анця – удданиця.

Вна кить штось дає комусь,
Та дає – ни зычить.
Анця уддавалася
И ни раз, й ни двычі.

Ги вода у потоцї,
Цорконїла, бігла…
Вмерла, што на похорон
Мы ни вшыткы встигли.

Дівотні віганчикы…
Чіношні ширинкы…
Впсталися лем спомины
Золотої днинкы.