СПÜВАНКА ЗА ПАРТІЙНУ СОЛОНИНУ
Шилякых стихüв
yсяды до чорта є,
Ушыткы уштудовати
ниваловшен и фрас.
Айбо сись мüй стих –
за велику партію,
Котра ни задарь
солонинов годує нас.
Правда, кажуть, ош в солонінї
до грома холестерину
Нихüснавного сирцю –
годен быти инфаркт.
Айбо кить велика партія
штось дає чилядинї,
Значить партія чилядинї –
и цїмбор, и брат.
Добрi м затямив –
ищи за команїштüв,
Кой процвітав безсмертный,
прощüн бы, Совіцький Союз,
Кить ткось хотїв нич ни робити,
а добре пити и істи,
Мусїв быти записаный в партію.
в комаништичну, а не в якусь.
Инниськы часы – иннишнї:
низависима Украйина.
Низависимо уд народа
стройить свüй низависимый світ.
И, видитьмися, задарь звідайиме:
– Де тота партійна солонина?!
Ци и вна низависима
уд того, тко є голоден,
а тко ї йзість?!
Айбо проблема солонины
страшна у масштабах державы:
Кüлко ся впстало нийзїденої –
мало тко знає тото.
Бо yздыхали вшыткы свінї,
што солонину давали.
Иннись містo свини на Вкрайинї
упсталися лем партії –
руно: сто!
И кажда бы партія хотїла
обысьме были її членами:
Державні – синьо-жовтыма
(туй антидержавнх ниє!),
Правда, щи є команішты,
што хочуть быти челленыма.
Та што вни коштувуть без солонины,
кой вшытку державу фрас бє?!..
А в Украйинї низависимüв
ниґда ся ни дüзнайите
Уд кого солонина зависима,
иппен – уд чійых зубüв.
Хоть зубы ушыткых стох партій
на собі фест удчувайиме,
Бо в Украйинї вшыткы партії низависимі
уд нашых голодных дньüв.
А типир за головноє –
за єбаня,
кить мы того єбаня варті є,
Бо партії всьых зайобувуть,
тычучи в головы дурь нам.
И кой голосно гойкаву:
– Курва! –
вы розумійите:
партія!
А кой вы шепчете:
Партія! –
я розуміву:
курва,
котра щи вчорашньої днины
йзїла!
вшытку!
НАШУ!!!
Солонину!