Кіть уд народжіня в сьüм світї я - бідак,
Ни віруву, ош дись колись богатым буду,
Бо што раз и навхтема Бог присудить,
Вто споконвіку буде вже лем так.

Нитко ни вповість, ош тружуся я хоть як:
Ушыткый свüй живüт кладу на вüвтарь труду -
За вто, што чиню я, ни раз ня хвалять люде,
Лем иппен дутка в рукы ми ни йде нияк.

Мüй реклик ветешный, поношені пачмагы,
Топанкы просять істи, калапа ниє…
Та попри вшытко ни впозїруву, ги трагік -

У грудьох серце ся по молодому бє:
Дав Господь Бог менї моє житя й дорогу,
И я за йсе ся благодарно молю Богу!