СОНЕТ ЗА ПРОМИНУЛОЄ ДЇТИНСТВО

У проруби сполокана верета,
На шпарзї висячи, замерзла вже домак.
Кочолї на ногах, на грудьох сведер –
Я йду ся ховзати на льодяный арсак.

Арсак, ги скло, летить крозü заметы,
Лüд світиться, погойкує дїтвак
Такоє штось, што зза страшного лета
Ни врозуміє анитко нияк.

Из рота, з носа клубами бє пара,
Челлені рукы, бо – без рукавиць…
Все скорше й скорше! – чуву вже ош зараз

Вать в небо злечу, вать упаду ниць!..
Вто была скорüсть! Айбо дниська знаву:
Рокы дїтинські щи май скорше пролїтавуть!..

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія