А и р - ир, сабелник, косатник. Аир мож найти на болотных містах, його листя урастать просто из коріня, бывать онь до мийтра довжины.

А й а - но, подумаш. Айа, ложков хлипати – ни мотыков махати.

А л а ч а н я - назывка чорної коровы, што має білу партицю через черево и хрыбет. У сього газды онь три алачанї.

А л и в е р - нагло. Но, позирай, тот ся без шору,аливер тыче.

А л т и ц я - парга, клин, розтüчка пуд рукавами сорочкы.

Алтиця пуд рукавом сорочкы має впозїровати гикой клин.

А м е р к а - файта білої крумплї. Няньо каже, ош сього году садиме єднако: як нашу рішканю, так и амерку.

А н г е л и к а - коровник, дягиль патикарошный. Ангелика цвіте лем на другый рüк.

А р д ї л у н - круглый чїлінгüв. У сього вüчаря на вüцях суть чотыри чілінговы, сїм колоколцьüв и єден ардїлун.

А р с а к - битый путь.Арсак попиля нашої хыжі веде до Білок.

А х т ы к а – ташка на папіря. Бохтарь у руках нüс ахтыку.

Б а б а л и х а – скупа жона. Сусїда бабалиха сама косить, и – сїна ниє, а в нас го тьма.

Б а б и ц ь - бычок. Дниська вже рідко де ймиш бабця.

Б а б о й а – дуже великоє зрізаноє дерево. Дораз дüйдеме до гинтої бабойї, та паріпами-кüньми го удтягнеме.

Б а г а к а т и – спüвати иппен так, гикой вüцї багакавуть. Кить спüваву, та го спüваву, айбо нигда ни багакаву.

Б а г р о л ь я - стара корова, што много ість, а мало молока дає.

Аццьüв багроли треба на динь вüз сїна – нашто таку багролю держати ?..

Б а з н у т и – намочити, вчинити флек. Ану пиши файно, обы сь ни базнув у ірцї, ни лепнув там флека.

Б а й у р – мотузок, сплетенный из вовняных ниток,

бо з колопняных – ш п а р г а. Гія сплести ипный байур,

та засилити го в бисагы.

Б а к а ш – файный ушитый лийбан. У аццякый динь беру на ся сердак, а бакаш держу напролюде.

Б а к ф а н т о в ы й – из латунї. Дав им собі вчинити бакфантові чеклендовы – закруты ид римінцям запинати онучі на постолах, обы ся ни розфырковали з нüг.

Б а л а б о н ї т и – говорити нирозбüрливо. Я йсе чуву лем у первый раз, а вы вже тüлько балабоните.

Б а л а б у с т е р – тот, што є такый, гикой бы замотаный, вать галаван, галавуля. Заткав бы сь ты пысок, балабустере єден !

Б а л а в у ч и т и – ходити сюды-аццюды, Ни балавуч ты, ниборе, ай сїв бы сь собі крüтко.

Б а л а г у р а – лымпак, валїгура, лынга.

А у нашüм шийталові

Ниє валагуры:

Валагуры ся изслизли,

Гикой снїг на груни.

Б а л а м а н – галаман, туман, бакі, обман. Ий бо тота льофа ми

в копоню напустила тумана, баламана, бакі.

Б а л а м б а с – балимбас, жоломбайло, жоробан, доробан –

великый бадоговый чілінгüв. Ни вішай на йсю клямпу такый лячный баламбас, бо ся буде телемпати, та ї ковтати по лабах.

Б а л а н д ї р ь - оцїльова насада, што ї накладавуть на вихньый кониць млинового веретена, а товды на сись баландїрь спущавуть млинськый камінь, котрый на баландїрьови при кываню годен ся тулити ид спüдньому млинському каміньови.

На тото и є баландїрь на веретенї, обы камінь файно молов зерно.

Б а л ї н д - бойинг, водик, білизна. Балїнда треба имати лем сїтков.

Б а л я с – палош, такый нüж, што ся ни згынать, гикой кухонный нüж, лем чилядник го за чересом носить. Давно были й ковані балясы, щи йих палошами кличуть.

Б а л а ц к а – придурастый чилядник. Йсе иппен такый, што за нього кажуть “кукуруз-балацка”.

Б а л и н г о в а т и – нич ни чинити, лымпати. Вшытку м зиму балинговав, нич им ни чинив.

Б а л ц е т а – клепачик, што ним цоркавуть у цїмболы. У цїмболы ковтавуть двома балцетами.

Б а м б і ш т а – грубої конштрукциї, товстый фаттьüв. Тот хлопчище такый страшный, гымбатый и носатый, гикой бамбішта.

Б а н г о в ы - папірьові гроші, асигнації. Иван дома спрятав банговы у вовгкый штримфиль, та всї вд нього побутїли.

Б а н д р і ш к а – жона, котра ни хоче чесножити, ай лем обманом. Богдай ходили слїпі тай темні из бандрішками нищасныма.

Б а н к і н а – кой регулувуть ріку, усилювучи берегы каміннов стїнов, издольü мурувуть бüлшый уступ, обы вода ни пудмулила стїну. Банкіну сьме учинили из каміня.

Б а п ч я р ь –дись пядисят центüвзадовгый колик, до котрого причинювуть бабку, а товды го забивавуть у зимлю, и на ньüм клепавуть косу. Позирай лем, обы сь ни загубив бапчярь.

Б а р а б а - промысловый робочый. Из Осою мало тко дись быв барабом.

Б а р а н ч и к - скороспілка, первоцвіт, первенець. Листя баранчика зморщині, згорі - зилині, здольü - сірозилині.

Б а р д – велика балта дїла тесаня суковатого дрыва. Плинкачом легко тесати, а бардом тяжко.

Б а р н а – корова, авать вüл коричньового окрасу. Ни доганяй барна барнї, бо сьте оба в ярмі. Набрав ся, гикой барна на рогы.

Б а с к а л и ч и т и – кой дває говорять разныма бисїдами, ни розумівучи єден єдного. Такоє в ниї баскаличїня, гикой у качкы з гусков. Говорили мадяр з нїмцьом.

Б а с к о р и т и - много й без порядку говорити. Тота Марія, гикой млин – баскорить та баскорить.

Б а х м у з я – у смерековüв хащи урубувуть ни ипно розвиті довгі тонкі смеречины, , обы май файно росла хаща. Бахмузьом заклали сїянку, обы ни зайшли дікі свінї, авать олїнї. Ищи

б а х м у з я – тонкый, высокый чоловік. Дись колик є, бо тот бахмузя бы й мене притацкав.

Б а ц ь к а – клякса. Позирай лем яку Полі бацьку лепнув тінтов

у ірцї.

Б а ц м а т ы й – дуже повнолицьый. Ий, якый бацматый фаттьüв.

Б а ш т р у н – сухоє и остроє, наглоє и ни розумноє –

як чилядчя, так и худобина. Кажуть и за корову, и за жону. Тай Маріка – баштрун, ни бüйся.

Б а ш т р о в а т и – зрізати наскосо кüнцї гонтüв, обы, кой будуть прибиті на стріху, добрі стїкала вода. Треба бы баштровати драницї на стріху, обы май файна.

Б е г а т и – вüцї кой просто гойчать – блявуть, а голосно – бегавуть. Тоты вüцї нич до фурт бегавуть.

Б е г е г е – анекдот. Попови за службу дяк помінив барана,

айбо навпереда дати ни хотїв, хоть и знав, ош пüп ся в довг ни молить. Ай и пüп, уже ся молячи, штось ся засомнївав, та спüвать

и звідать дяка: “Ци є, дяче, бегеге ?”, а дяк, и ввüн спüвавучи,

му каже: “Кой вчините богого, дüстанете бегеге.”

Б е д р а л я – дуже худа корова. Цыт, будь тихо, бедральо, ты !

Б е д ж у г ы – так ся грубо кличуть кышкы, жолудок. Як му тоты беджугы уйшли вон !

Б е ж е р и н а – худоє мнясо. Та пак чому ни казав ись, обы м ти втяла піцїцько бежерины ?

Б е з в ü д ь –у засуху, кой ниє воды.Марга ни буде безвüдь.

Б е з д я ч н ы й – без гонгулоту, без настроя. Гинтот Митьо такый мüцный, онь зимля пуд ним дрыжить, лем чомусь бездячный.

Б е з д р ы в н и ц я – кой нигде ни мож дüстати дрыв. Кажуть, ош на Вгорщинї домак бездрывниця, но та пак аттак иппен и в мене.

Б е з з у б н и ц я – жона без зубüв. Беззубниця м, тай готово.

Б и з і д и ц ь – такый, што ни годен нормално істи. Такі сьме бизідцї, што ни годны сьме істи.

Б е з о б о л о ч е н ь к а – тюрма без оболокüв, без возорüв.

Заперли ня у темницю,

Тай у темниченьку,

У высоку, муровану,

Безоболоченьку.

Б е й з е р о – мілка чиста вода, што стойить на сїножатях у заглыбинах по дождьови, авать кой тане снїг. Сиї пüдвесны много бейзерüв было пиля хыжі. Гинтот там за столом спит,

а нарано там лем бейзеро.

Б е к е р н и к – два шнуркы, котрыма заязувуть лийбан, обы ни падав из плїч. Уплела м бекерникы, тай учинила м на нї гытицї.

Б е к е р ы - бовтицї, бовткы, што висять над ошийником сардака. На Анцинüм сардаку май файні бекеры.

Б е л е м о н ї т и – белемотїти, бленьконїти, говорити дуже скоро, голосно, лем домак нипорозуміло. Маріка штось туды белемонїла, лем я з того нич ни втямив.

Б е л е х р е с т и т и – балахрестити, неправилно говорити чужов бисїдов. Сись шваб якось туды белехрестив по русинськы, лем нитко го добрі ни втямив.

Б е р і ж н и к –кирийтüв, што сокотить хащу. Нирідко ся трафлять, кой самі кирийтовы, беріжникы крадуть та продавуть дерево.

Б е р ф е л а – грубшый колик, забитый вертикално в зимлю, на котрый у вирхньому кüнци горизонтально задовбаный дараб дерева, на кониць сього бовткаша кладуть горниць

и регулувуть на огинь. Берфелу чинять у салаши.

Подобно саморослу форму называвуть к у ж б а. Покладь на берфелу горниць из молоком, та наверни на ватру, най ся парить.

Б е с с и м б р и л н ы й – слуга, котрому давуть лем істи, а за роботу ни платять нич. Сись газда мав чисницю слуг бессимбрилных.

Б е с т ь я м е н н о – бüлше, гикой дуже. Жаль давнины бестьяменно.

Б е с х а с н ы й – голодняк, такый, што похапкы ість,

онь ся давить. Ни є такый дуже бесхасный на тото ідїня, захасливый.

Б е ш ч и с ь т ь – стыд, ганьба, нифайна лайка. Нигда м такої бешчисьти ни чула, што овüн на ню склав: пянице, воне, цундро !

Б и л и б і н ь - май глубока в ріцї глубина. Ни заплывай туды –

там, ниборе, билибінь.

Б і г у н – диривляна вüсь, на котрüвся вдкрывавуть двирї в старых хыжах. А в Олены двирї на бігунї, а не на цицирах.

Б і д а – нигоразд, кой пüлло. Лїзь, бідо, з воды - лїпше з бідов, ги без біды. Біда біду найде, хоть и сонце зайде. Біда ни спить, ай люди зводить. Из біды собі нитко ни находить біды, ай лем из горазду. Біда была зрода, тай буде до гроба. Из бідов – ни берегом, ни водов. Біда біду перебуде – єдна мине, дисять буде. Днись біда на минї, завтра – на тобі.

Породила пана біда,

Тай ся добре мала.

А як пана біда взяла,

Тай сама пропала.

Ты щи ни знаєш, де біда зимує. Сятила бы ся єдна біда -

кыдьбы ни дисять.

Ишла біда горі селом,

Ишла біда боса,

Я си думав: біда файна,

А йüв текло з носа.

 

Гуляй, гуляй, дьüвко біла,

Вбы сь ни бановала:

Твоя біда из дьüвоцтвом

Навхтема ся впстала.

Б і д а н к а – май лагüдноє, гикой біда. А тоті люде, што пüшли на Бужору, біданка знає коли ся вернуть.

Б і д я н ы й – худый а бідный. Овüн у нашüм сурдику май бідяный.

Б і д о ш и т и – нарікати. Ни бідошив бы ты, ниборе, на нього.

Б і л а н я – хвойноє зрізаноє дерево, што з нього зняли кору.

Ий, тко хоче істи, пити,

А добрі ся мати,

Та най иде из Бужоры

Біланї спущати.

Б і л о к о п ы т и с т ы й – такый кüнь.

Ий, цу, коню, бішта, коню,

Білокопытистый,

Понеси ня в синї горы

На вирьх каменистый.

Б і ц – жмуток довгої вовны из стиженої вüцї, што висить, ги коса. Такі файні біцы на вовнї.

Б л а в у ч и т и – блудити, брысти снїгом. Вітер начинив такі заміты, та сь ме штораз блавучили.

Б л а ж и т и – дüставляти, довозити. Вы будете блажити дрыва ид путьови, а мы удтüть йих домü удвеземе.

Б л а к о в а т и – линяти.

Ий, та кукать зазулиця,

Та ищи й кукує.

Ани єднüв файнüв дьüвцї

Личко ни блакує.

Б л я н д а т и – напусто говорити. У вошколї ни мож бляндати – тамкы треба бы дашто й знати.

Б л ь о н ї т и – наскоро пити, так што онь булькоче. Йсе тилятко так смачно бльоньит молочко.

Б л ь у к а т и – булькати. Так му з носа зачала кров течи,

так страшно бльукала – нарозміт уд постели до порога.

Б о б о н я ш – камнянистый горбок. Ни йшов бы сь ты на тот бубулик, на бобоняш.

Б о б о ш и т и – уверичи міхірї, каммай кить ся дись испече.

Бобошила ми рука, та бобошила, онь докüть ни вчинив ся єден міхірь.

Б о в т к а ш - поплюваник, довбенка, замашна палиця. Иди собі по путьови, бо аддека озьму аццись бовткаш, та тя сягну по горгошах !

Б о в ч – ковбур, водомыя. Бовч там, де паде вода.

Б о д о р к а – мала бочка, величинов гикой пüвбербеницї. Казав Иван, ош купив собі бодорку.

Б о й т я н к а – косиця, што нив заквітчувуть вінок молодüв на свальбі. Анни бойтянкы щи гія.

Б о к а т е л я – дрüбніцї, пустовшаг. А тото ушытко – бокателя.

Б о к о т а н – дуже череватый товстый пан.

Ий, ты пане бокотане,

Пане бокотане,

Сокоти ся кить дись идеш,

Бо впадеш – ни встанеш.

Б о л е к – горазд, на серенчу. Ба ци ни маєте щи капусты ?          

- Тать, болек, маєме.

Б о л г а н – бункер у земли, печера. Давно чинили такі болганы, прятали ся в нї, та з них стріляли дичину.

Б о н я – такі заглыбины на млаках, што ся в них и втопити мож. Там на млацї така боня, што й корова бы ся втопила.

Б о р г а н – дуже великый камінь. У переноснüм значіню – великый вüл, дуб, авать штось иноє. Я втїкаву, а ввüн пустив борган у ногы.

Б о р г е л – коргел, великый, пüллый на вид чоловік. Тамкы сидить аттот боргел, та смішкує дїти.

Б о р ж і й - скоро. Боржій біжу до кумы, ачий ся з нив штось

ся стало !

Б о р к а ч и т и – ниправедно, нисправедливо когось убвиняти.

Тот кой зачне боркачити, та ниє тому буде.

Б о р н я – стара устата баба. Лем попризирай, ош она щи й уста має, тота страшна борня.

Б о р о н к а й – барон. Спиш собі, гикой якыйись боронкай.

Иван ся вчинить боронкай, брате, лем ся мине його боронкайство, кой істи нич ни буде.

Б о р т а – дупло в дереві. Чутрыс казав, ош у нас в Осойи є дікі пчолы, лем бай, ош гія всяды валовшної борты.

Б о р т я н к а – сорт яблык. Бортянкы мавуть продовгасті жовті пасемця.

Б о р щ а н к а – посудина, в котрüв зачинявуть борщ – намочувуть дуже квасный вüсяный хліб, а потому пють, гикой борщ. Гет погнила бербениця тота, борщанка. Смерека, што має погнилу серцевину. Из аттых смерек ни мож колоти драницї, бо тото суть борщанкы.

Б о с к о р о д и т и – цоркати у штось употемках. Курізайло узьме терпугу, та зачне в ню боскородити, а потому пак нив шпурить гет. Ферку, ты што тамкы боскородиш ?

Б о т о ш – шандар, котрый за маймалу провину бив русина ботом – таков палицив. За бüлшу провину давали - двадцьить и пять горячых. Прийшли ботоші, ймили ня, та замалї ня ни вбили.

Б о т ь к а в ы й - колючый. Ушытка темниця убвита ботькавым друтом.

Б о х н я - валило, незграбный. Аттот бохня ни валовшен нич робити.

Б о х н у т и – ударити дачим, авать веричи штось так, обы дало глухый голос. Ачий біда бы го знала, ош чим тот там так бохнув ?!

Б р а д л о - копиця из чотыриста снопüв. Сийгüд маєме три брадла.

Б р а т а н и ч - сын брата. Мінї Андрій – братанич.

Б р а т а н н а - донька брата. Мінї Анця - братанна.

Б р і з г у л – высокый, рослый. Ни ганьбишся, аттакый брізгул, а з дітьми ся бавиш !?

Б р і х о н о с - тот, што бріхнї розносить. Ни буду в хыжи держати бріхоносу, аж бы м каміня грызла.

Б р ь о в к а т и – пес брьовкать, кой товсто и нипоскоро гавкать. Гойкати на волы, авать на конї, кой ни хочуть тягти пüллым путьом. А брьовкаєме, так што нищастя.

Б р о н т – заражіня кырви. Уйко втяв собі лабу, а ни пüлляв тінтуров, та бронт пüшов по вшыткому тїлови.

Б р о н т у л а – місто, де ся начинать бронт. - А пак ти забронтує. – Што !? – Бронтула.

Б р я н ы й – вспыльчивый. Овüн такый бряный.

Б р ы н з я л а т и – брынзялать тот, тко біжить ревучи. Пüллі дїти так брынзялать, што гія йих сперти.

Б р ы н з и й – тот, тко много брынзялать.Йди гет, ты – брынзию !

Б р ы н и к – пущена на зимлю бавка, што ся вбертать и брынить. Чуй, лем як брынить сись брыник !

Б р ы ч е л ь о в а т ы й –маржина, што має курту ширсть. Позирай лем, яка тото брычельовата, а каммай гладка швайська телиця. Што ти за біда, што дрыжиш, ги пес брычельоватый !?

Б р ь о х а н я – дуже велика крумпля, ріпа. А в нас сього года ся вродила ушытка брьоханя.

Б р ь о х н у т и – так чимись веричи, авать ударити, обы онь загуло. Кой брьохнув у дрывüтни, та онь ся зимля здрыгла.Дуже голосно кашлати. Брьохать та брьохать дїдо на печи, а вшыткы дны и ночи.

 Б у б у л и к – ниврожайноє місто на грунку. Кой уйдеме на тот бубулик, ій-йой, так шкрепчуть мотыкы, онь на зубах оскоменно.

Тамкы, на бубулику, коровы пасуть.

Б у б у л ь к а – бурбулька,твердый нарüст на тїлї, авать на дереві.У Курізайлихы была родима бубулька на чолї.

У нашого уйка

На пуцї бурбулька.

Б у г а й щ и н а – плата за бугая. Май давно бугайщина была туня.

Б у г у з ї я - одежа из ниспüдручного, грубого матиріялу. Тко пльüх тоту бугузїю ? Ни віруву, ош мама !

Б у д у л ь ü в – чинили го з борти, обы го мыши ни прогрызли,

а держали в ньüм муку. Великый будульüв клали йна динце кырніцї, обы го ни треба муровати. Вта кырниця з будульовом.

Б у з я – пысок у коровы, авать у вола. Я коровам бузьы позаязовала, обы ни рыкали.

Б у ж е н и ц я – бужині, копчині цибулї-сіянкы, вбы первого года ни давали насїня. Тать тота Ганзиха, небожатко, мала доста сіянок-бужениць.

Б у ж и р а – велика пелехата голова. Вбстрижу ся, вбы в ня бужира менша. Великый дараб хліба. Ий, яка бужира хлїба.

Б у з о я з - міх, у котрый яжуть сыр на полонінї. Тот буз

ся заязує у бузüвник, авать – бузояз из міха, и сявішать на соху, вать там на комарник.

Б у я р н ы й – буйный, веселый, кывливый. Вшытка моя марга буярна.

Б у к у л а й и с т ы й – біла вüця из чорныма флеками (пятнами). Такый букулайистый баранчик, гикой аттота вüця

из ковтками.

Б у л я н д р а – курвлива жона. Вта буляндра, вдколи ї лишив газда, така гикой пудвіяна. Кажда буляндра глядать собі буляндруса.

Б у м б у р у ц – овоч у крумплях. Я тоты бумбуруцы гет удламовала з ріпы.

Б у р г е л а – сулія. Тото, каже, така бургела велика, старосвіцька.

Б у р н и к – віщüвник бурі. Кой приходить бурник, буря мüцнїє.

Б у р с я н и к – кой мало тингиричаної мукы, та насічуть листя из капусты, буракüв, лободы, цибуль, позамішувуть тото из муков, и з аттакого кіста пекуть хлїб-бурсяник, авать табурсяник. Тингиричаної мукы ми ни устало й на бурсяник.

Б у р с у с л а в а - манаткы. Куды сь ся вже зыбрав из аттыма бурсуславами !?

Б у т ї т и - плїснявіти. Удвовгла одїж, та й побутїла.

Б у ч к а н – дуже надута лопта. Надув ись ся, ги бучкан.

Б у ц м а т ы й – повновидый, повнолицьый. Така ипна дьüвочка, буцмата.

Б ы г о в а т ы й – запалный, горячый. Тот Василь такый быговатый – кой на нього прийде тота быга, та ся ни памнятать.

Б ы з д р ь я – малоє, шіковноє курятко. Тото Марічино быздрья страшно гай ся несе.

Б ы з и н ь – назвы місяцьüв: первый бызинь – юній, другый бызинь – юлій. Біготня худобы, кой гедз, авать овод укусить..

Мы за вто го кличеме бызинь, бо товды ся коровы быцкавуть. Є й такі бызякы, што сяде корові пуд хвüст.

Б ы к с а н – хлопчище, май розвинутый фізично, гикой другі. Ты лем позирай, Иван уже такый быксан.

Б ы к üв н а - велика, надійна, в доброму станї. Тать сам вижу, ош сися хыжа бизьüвно быкüвна.

Б ы л ь о в а т ы й – сїно из товстых стебел. Май скоро усхло быльоватоє пластя, гикой з низины нибиздüб.

Б ы н о к - руноє місто, де молодеж веде ярнї игры у маю. На бынку повно дьüвок тай хлопцьüв. Бавлять ворüтиць, блышкы, горщата, вовка, бемфору, кüл-до-кола.

Б ы н ц а р ь – подобно до быксана, лем иппен ош май лагüдный ид дьüвчатам. Такі бынцарї, што, покай, виликі.

Б ы р ж а – малопоживноє сїно: быржоватоє сїно – пядиковоє,

папоротистоє, усякі біды в ньüм. Пуста, ниврожайна зимля:

-Докü тоты быржі скошу, тай біда здохне, - казав бывало мüй дїдо.-

Ниє меже нима травлянтных.

Б ы с т р и г а - файта сливы. Быстригы кой перестигнуть, та такі солодкі, гикой мньüд.

Б ы ц к о л я – така корова, што ся быцкать. Ни ставай быцколи пиля хвоста, бо тя задньыма ногами быцне.

В а б р ь я – груба, пüлло утесана дощка. Ниє трібної дощкы, лем якісь вабрї.

В а в а к – нїмоглухый, што ни годен говорити, лем вавакать. Прийшов адде вавак, та просив штось, айбо так якось ниврозумително.

В а г ü в – дуже умащеный грязив авать гнойом.Угнали сьме маргу з хлїва, та такі ваговы, што страх поникати.

В а г üв н я – важіль. Вагüвньов пузину стисне.

В а г о в и ц я – журавиль на колодязи. Лїпше кой ваговицив ся вода зчирює из колодязя, гикой колесом.

В а л я г ü в – валантир, лынга, лїнивый. Тото такі валяговы,

што спали бы динь-нüч.

В а л а л а й – гойк, крик уд перестраху. Там дїти такый валалай учинили !

В а л я ц к а т и – хляпати. Нє, най ни валяцкать чіга по герендїх.

В а л ü в н и ц я – на косалловах, де мало скошеної травы, згрібавуть ї на меншу площу и так сушать, йсе ся называть валüвниця. Убгрибіть файно польüг у валüвніцї, та в вичüр май скоро вам буде пластити.

В а л о в а р ь – робочый, што чинить у хащи валовы дїла сплавляня дрыв. В колібі спали валоварї.

В а л у б – дарабчик дерева, авать тріска, ни валовшны анинаякый уробок, лем на вгинь. Так исьме попрятали трібноє дерево, што лем валубы витко.

В а п н я н к а – піпа з білої глины. Моя Анця ми купила таку файну вапнянку.

В а р г а - губа.Дай му по варгах, обы много ни варгонїв !

В а р г о н ї т и - много й без шору говорити. Заткав бы ты, ниборе, пысок, обы сь так много вже ни варгонїв ! Кüлько мож варьжіти !

В а р м е щ и н а - жупна подать. Сийгüд чомусь платиме бüлшу вармещину, гикой лüтüсь.

В а р т а р н я – колиба дїла кирийтова, сторожа. Найшли сьме колибчину – иппен вартарню, тай переночовали сьме.

В а р х üт – крик, гойк. Такый вархüт пиля ошколы, што покай.

В а т р а л а – вандрüвник, што вандрує без жадної цїлї.Ты лем попüздри на аццього ватралу.

В а т р о в а т ї т и – кой пшениця вать ячмінь изза посухы ци чогось иного поскоро зачинать жовтїти. Йой, як ячмінь ватроватїє, гет.

В а т р о в и н а – призначеноє на палїня дерево. Брало ся дубы

в дуброві на ватровину, тай на репарацію.

В а ц о к - вовгкоє, утоптаноє маржинов місто. Ты ся Бога ни бойиш держати свінї у аттакому страшному вацку.

В б і г ы – наскоро. Я тото вбігы забуду. Вбігы ня зачинать болїти голова. Мы вбїгы прийдеме домü.

В б о й и н а – зарізана худобина. Хвала Богу, што сийгüд каждый має свою вбойину.

В б о р я н и к – жüнськый сукман, утканный, авать плетеный, здольü – орнамент. Давно жоны вборяник носили, а типирькы вже ни носять.

В б о р с а т и – засилити волокы в постолы, обы ся мож убути.

Вборсай ми волокы в постолы, бо я ся ни зыгну.

В б у в а н к а – волокы на сотаня – убуваня. Ану, подай ми лем гинтоты вбуванкы.

В б у ш и т и – бити снїгом так, обы шуміло. Так ня аддечкы вбушив, убив снігом.

В б ü война. Вта страшна вбü ся начала чотыринадцятого года.

Бизьüвно, ош ни лишу на вбü дїтину.

В в ы ш ь к ы – горі, дуже высоко. Што пüшло, пüшло ввышкы,

а што впало на зимлю.

В в і к ы – навхтема, усе. Тоты: дивятый, єденадцятый, тринадцятый тыждинь по новому роцї ввікы студині.

В г а д а – угадка. А тко знає ци тото є вгада ? Ниє вгады.

В г і р и т и – роздобыти.Ледвы м угірила пушку мукы. Пан гроши ни платив, а істи треба было, но та Василь дись мало вгірив хлїба.

В г л е м і з д а т и – настругати, натерти. Так ня коновкы вглеміздали в пличї. Колесо на возї верету вглеміздало. Ледвы мало м корові травы вглеміздала, така тупа коса.

В г л о д а т и – вгрызти. Ледвы вглодав мало травицъ.

В г о в т а т и – приборкати. Так йих уговтала біда, щезла бы, што такыма добрыма ся вчинили.

В г р а н и ч и т и с я – много ся ссважати. Так ся паны вграничили та ся вребельовали на ты зимлях, што до забüйства.

В г а б з и т и – уганьбити. Угабзить якусь біду.

В д а в а т и с я – пудходити, йти, личити. Так ти ся тот сукман удав.

В е з е т ї к – транспортноє. Кыдьбы єден путь до Иршавы коштовав тüлько, везетїк, та гі.

В е з и н о г а – повільний. Цїла везинога вта дьüвочка.

В е л е н и с ь к ы й – великанськый. Велику велениську вчиню загороду.

В е л е с т о в а т и с я – хлипати ся, колывати ся. Біда, бо вто ся велестує.

В е р б и т и – пропонувати, допоручати. Ни верблю я тобі ньикого у приймы.

В е р е м е н н ы й – вітер, што віє на ясну погоду. Тот веременный вітер як віє, та дуже сушить.

В е р е т я н и к – міх, изшитый из веретяного матеріалу. Ниє в ня ипного міха, лем якыйись веретяник.

В е р е т я н к а – сорочка, зшита з веретяного матеріалу. Бывало носили сьме лем веретянкы, ни знали сьме за шовкы.

В е р ь х н ь ü с ь т ь – верхівка. Пüшло уд верьхности, обы вшыткы из крайнїщ переселили ся жити в перію.

В е р ш а д ь – вышняя частина хащі.

Закукала зазулиця

В вершади высоко.

Розвивай ся, ясенино,

Ты типирь высоко.

В е р е ш к а н я – кой спущавуть дерево “маторами, товды всьо ся має спущати гузырями, айно є случаї, кой ничекано дерево попаде так, што ся спущать вершаком, аттакоє ся й называть верешканьов. Уважайте, бо летить верешканя, та годна когось убити.

В е р е ш т у р и т и – много накласти. Верештурив та верештурив сїно на оборüг так, што ни мош улізти шапку зняти.

В е р ш н ы й – бüлше, гикой повный. Тать бо ни кладьте вершный тарüл мукы – годна ся розсыпати, кой будете брати. Бывало Звіздоля давала лем по літрикови молока, а як ї яли лїпше годовати, та дає вершну дüйницю.

В е с е л ь ü в к а – ясна звізда.

Та из тої полонины

Зыйшла весельüвка.

Ба чому вто, де май бідна,

Там май файна дьüвка.

В е с н я р ь к а – загорода, в котрüв держать вüцї уяри. Веснярька дись там у хащи, авать у присьлуцї кошара така, де веснувуть вüцї до полонинського хода.

В е с н о в и щ е – отара овиць уяри. У весновище мішавуть май мало овиць, гикой у лїтовище, бо в прилуках тай крайищами йих тяжко сокотити.

В е с т а - лайбик, безрукавка из доматканого полотна, защüнковала ся на гомбицї. У Юланы веста вже доста ветешна.

В ж д и н я т и – метати на вшыткы бокы. Так возом вждиняло по каміню, што на волосок ся ни розтряс. Така дьüвчина схüпна до роботы, онь собов уждинять каждый закут.

В з а в а л – сперед захода сонце ни заходить нараз за хмары, што ся товды насувавуть.Завтра ни буде веремня, бо сонце зайшло взавал.

В з а в е л и ц ї- гордо. Дуже му взавелицї, ош убив дикуна. Маріцї

дуже взавелицї, ош купила новый віган.

В з а д г у с ь т ь - назад. Ни йди взадгусьть, бо ти ся завбертать голова.

В з а с и л к у – язати так, обы была засилка. Волока ся ни яже ввузел, ай узасилку.

В з а с п ü л ь – постоянно. Ходив до вшколы взаспüль.

В з а х о д ы – с е р п а н т и н. Удтüть є путь и направцї, и взаходы.

В з а ш м о р к – затиснути петльов. Заязав волїк узашморг, та почморгом го раздва притяг домü.

В и д я к – у загадцї – око. Млин, а в млинї – клин, а вирьх млина – гора, а вирьх горы сидять видякы, а над видяками – скала, а вирьх скалы – лозы, а в лозах – возы. (Голова).

В і в к а т и – спüвавучи, вставляти звук у-у-у…”. Ишли горі путьом гойконячи тай вівкавучи.

В і к о м а – давно. Туй ся вже такый змирькать, а хлопцї щи ззаднины пüшли вікома.

В і т р и т и вынюховати, айбо удносить ся лем до псüв

а до вовкüв. Вовк звітрив, ош куды пüшли вüцї.

В і т р о л о м – мнятный. Дайте нам цукру, вітролома такого.

В і т р у п е х н у т и - ни зогнити, ай так струхлявіти деревови, што легко ся ламле. Ушытка помостина у хлїві вітрупехла. Поклала м ріпу гаймы, бо мелай домак вітрупех.

В к а п а т л и т и - тяжко роздобыти. Дись ись укапатлив мукы.

В к а р а с ь к а т и - уговорити, упросити. Ледвы м го вкараськав, обы прийшов ми помочи загнати конї в стайню.

В к л а н ц - узяти ся зубами, кусати ся, ссважати ся. Як ся взяли псы вкланц, та ледвы сьме йих розборонили.

В к л ь є х т а н ы й - удати ся, притерти ся. Котра балта ся вдасть, тота вкльєхтана, тыв мож рубати, а котра иппен из гарта утягнута, тота ся вломить. Тайстра ми ся на плечох укльєхтала.

В к о п л я ч к ы - зогненый, гикой при копаню. Вкоплячкы м пüшла домü.

В к о х а т и ся - вгодовати ся. До Рüздва в ня, хвалабов, такі дві файні свинкы ся вкохали.

В к о ц к а н и т и - учадїти. Заткали сьме цьüвку, та домак исьме

вкоцканїли.

В л о г ы - нивиличкі файнинькі рунинкы в горах. Ни, лем позирай, які тото файнинькі влогы – на сисе ни мож казати ровінь, вать стромінь. Садовина у такых влогах.

В м и л и н ь к а т и - впросити. Того ниє на сьüм світї, обы го вмилинькав.

В м і с е р л ь о в а т и - силно утоптати. Такоє вмісерльовали дїти пиля ошколы.

В м о л о т – ушытко зрубати. Гет рубайте, вмолот !

В н и м л и в ы й - ганьбливый. Сись дїтвак такый внимливый.

В о г н я н к а - поїзд. Я тямлю, кой ищи первый раз пüшла вогнянка из Иршавы через Ілницю та на Камнянку.

В о й г і ! - гойкавуть вüчарї, кой ся наближать вовк до овиць.

Туй кой ушыткы “войгі загойчали, вовк ся спудив та втїк.

В о й м а - уйма, змылочно наснованы дїла основы ниткы, котры ни входять у бердо. Анцьо, ачий ись пяна была, што сь начинила тüлко воймы.

В о ї т и - заплїтати молоді диривцята в городину (плüт), обы была поплетена из живых диривиць. Най ся войить городина.

В о з ü р - оболок, вікно. Зазирати у чужі возоры - тото є дуже нифайно.

В о с л а - брусок точити косу. Свойыв вослов нянько ся служив даз дисять рокüв.

В о ч а п - граблище. Даз двамийтрового вочапа нянько утесав из лїщины.

В о л е н - кüлко хочеш. Кüлко сь волен, тüлко ми дай.

В о р üт н и ч а т и - много раз удкрывати й закрывати двирї.

А ты яку біду ворüтничаш тüлко !?..

В о р о ш и т и - кывати ошвилами сїно, обы май сохло, вать дашто збивати у вороха. Рукы добрі умый, та помалы вороши

в путырї (збирай вüчый сыр у посудинї).

В о р о ш н ы й - збитый у вороха. Правда, ни быв нарüд ворошный, вшытко было розтягнено.

В о р с а в ы й - из здыбленов горі шерстив. Вижу, ош коровы ворсаві, бо студїнь.

В о р ü т у з и т и - збирати сїно у великі ворошкы. Буде дощ, треба сїно ворüтузити.

В о щ а д ь - дарабчик безхмарного неба над головов. Кой изполудне вошчадь – буде слота, а кой изпüвночи, та – веремня.

В п а ч и т и с я - упачити ся, надїяти ся. Русины ся на Вкрайину нигда ни впачили, ни впачать ся и ни будуть ся впачити, бо Вкрайина русинам лем погыбіль глядать.

В п е к а т и - сильно ударити, бити. Йой, так град упекав сироты-цибулї, што лежма лежать.

В п л и т ї н я - тото, у што вплїтавуть молоду. Йой, якоє в ниї файноє вплитїня !

В п о в и т я - тото, у што вповивавуть малу дитину. Домак на ньüв новоє вповитя.

В п о н о ш а т и - хвалити ся добрым дїлом.Я, ни впоношавучи, дала на дві божі службы.

В п о с л ї д - вкüнци. Впослїд нїмцї гнали на фронт што было-ни-было.

В п о т ы ч - напытувучи, осторожно. Кой вовк ся пудкрадать

ид кошарї, та так ся знытить, так иде впотыч.

В с а к а т и - потрафити в біду, гикой рыба в сак. Што нас тогüд

всакав у біду.

В с е л е п и т и - всунути. Ий, бо тот йüв вселепив !

В с о ч и т и - про снїг, кой упаде великый. Ий, бідко моя, бідко,

така зима всочила.

В с т а н к о в а т и - дубцьовати, забігати. Збитїжнїв, та гет встанковала пиля нього газдыня, цїлу нüч ни спала, дозирала го.

В с т о р о б и т и с я - вспокойити ся. Ачий ся вже всторобила, та ни буде казати нич.

В т и р ь к н у т и - втерти каганиць, вать тріску. Давно стояло пиля печи блюдце з водов, обы, кой ся втирькне липина, та вбы впала у воду, та ни курила довго.

В т е с л и ч и т и - втесати теслицив. Я тото так втесличу !

В т о л и т и - вспокойити. Я вто ледвы втолила, світнов бідов.

В т о р а - ровиць, урізаный у бочцї, куды западає динце. Кой

вторы выгнивуть, бочка зачинать течи.

В у р б а л и ц ь - хворота, уд котрої розпухать нüс. Аттакый нüс, гикой канчüв, бо вто вурбалиць.

В у р г у л ь - спухлі ногы уд зüрваных вен. Ий, така м на ногы битїжна, такі на них вургулї.

В у р с у л - волосатый пес. Ни, якый гинтам вурсул побіг.

В ф а л а т и т и - удрізати великый дараб. Кой май буде великый, та тихо вфалатить, та кратькы буде чинити.

В х о м о т и т и с я - вспокойити ся. Кыбы вже раз ся тот світ

вхомотив.

В ц ї р ь к н у т и с я - малинько ся посміхнути. Дїдо ся мало вцїрькнув тай кацнув на мачку.

В ш у м е л и т и - кой потята розкудовчать шумüл на тингиричаномуструкови. Ты лем позирай як кури на дарабі вшытку тингирицю вшумелили.

В ш т и ф і р я т и - метати на вшыткы бокы. Так нив уштифіряєте, куды-котроє.

В ш у л т а н ы й - тепло вбраный. Сись хлопчище файно вшултаный.

В ш ч и б н у т и - зменшати. Вüцї ни закомнядуй, ни засторцуй,

бо молоко вшчибнуть.

В ы д р и т и – гнути ся. На біду, што тото так выдрить у зимлю. (Носок постола ся загынать).

В ы й к а – якась цурбатка, вбы завити. Бери даяку выйку, та завий ми боржі перст, бо стече кров.

В ы н т р и ш – дуже нашироко. Розклав ись ся на вшытку хыжу вынтриш.

В ы р ц н у т и – дуже силно скрипнути. Як тоты двирї вырцнуть, як крякнуть, та на вшытко йих село чути.

В ы ш к а – пудвыщеноє місто, на котроє спущавуть різьми дрыва.Там вышка є в різьох, та лиш “гуш” дрыва.

В ы ш ь к ы – кури сїдавуть спати все на штось вышшоє, но та тото ся называть вышькы. Ты, ги тота куриця, все по вышьках. Зашто на вышьках, на каміню хыжа ?

В ы б и р а н и ц ь – убранный, майлїпшый.

Удобрали у катуны,

Самі выбиранцї.

Полишили єден авшус

Розводити танцї.

В ы б л я к – природноє круглоє дерево, без обробкы. Давно клали хыжу из выбляку, з выблого дерева, а типирькы кладуть

из тесаного, авать драчоватого.

В ы б о л о ч и – убрати, роздягти, утягнути. Выболокла м тингиричаноє стручя из шумолиня. Як бы м тя уповила, обы сь

мüг рукы выболочи.

В ы б р о й и т и с я – уладити ся в дорогу. Докüть ты ся выбройиш, тай біда здохне.

В ы б у л и т и – унырнути, гикой из воды. Най выбулить шриговый стовпиць, та годен быти бай – треба было таку ляцьку бити, обы до вака стала.

В ы в а г – вдача, руновага. Уникати му вываг.

В ы в е р ш и т и – наповнити домак. Вывершила вода поверх валовüв.

В ы в і д ї т и – мати практику. Тото вывідїв им, кой право стовпом дым иде вднину, та буде веремня. Вывідїла м, ош кой потята дуже докучавуть, та вто на западь, на снїг.

В ы в і р и т и с я – нассважати ся. Так ся на ня вывірив !

В ы в о р о т – дерево, што го з коріньом уверне вітер. Ни мож рубати стоячоє дерево, лем выворот.

В ü с я н и к – хлїб из вüса. Давно чилядь іла лем вüсяник, авать тингиричаник, мелайник, а пшеничник лем на сято.

В ы в у д и т и – убрати из супа густоє. Так исьте, дїти, вывудили густоє, што матери ся лем вода упстала.

В ü ч а р н ы й – тот, што має дїло из вüцями. Вüчарні май знавуть, ош де якоє зїля мош найти.

В ü ч ч и н а – продукт из овечого молока. Вüччина нахтема май смачна.

В ы г а ж а т и – быти уважным. Дуже выгажавуть, обы ся на свальбі склянка ни розтовкла.

В ы г а л а д и т и – набрати ся сил, збировати, подужати. Аттота

жона выгаладила.

В ы г е р ж е л о в а т и с я – зносити ся, уголоднїти ся, змучити ся… Иди, та ся выгержелуєш читаво. Домак им косу выгержеловав у каміню та в кыртиню.

В ы г о й с а т и – дуже наскоро йзїсти, авать упити. За єдным махом тиля выгойсало повну дüйницю молока. Так выгойсали тоту ріплянку.

В ы г а б з о в а т и – уганьбити. Ни раз шандаре кой закличуть

у сїльську хыжу, та так выгабзувуть, што ни знаєш куды ся дїти.

В ы г а х о в а т и – дуже файно умыти дашто. Упуцуй тото, выгахуй файно.

В ы д б и в у ч ы й – корова, што має великі промежуткы, кой

ни дає молока. Штось типирькы в ня фест выдбивуча корова.

В ы д б ü р к а – призыв у армію. При мадярїх каждого місяця была выдбüрка та выдбüрка, бо товды йшла война.

В ы д в и л и т и – уддалити ся, удвернути ся. Ни встигла м пличі выдвилити, а дїти вже собі ни годны біду найти.

В ы д г е р ж е л о в а т и - удгындрати, уздоровіти, зменшити вагу, схуднути. Я ся так выдгержеловала кминьом, што люба ми година. Каждüв бідї добрі, што ся удість та выдгержелує, та удтак біду собі ни годна найти.

В ы д г üн – стовпцї попиля путе, обы сани ни плыли. Такі файні выдгоны понабивали попиля путе, обы сани ни фелезовали.

В ы д г у з е р л ь о в а т и – зруняти терпугов товщый кониць дерева. Выдгузерлюй сьтять, обы мож драчовати.

В ы д ы й ш л ы й – улинялый. Ни бери сисю ширинку напролюде, бо вна така выдыйшла.

В ы д л ї в и т и – кой удлыга. Подекуды мерзне, айбо вднину мусить выдлївити.

В ы д л у д и т и – удманити.Выдлудили порося.

В ы д м н я ч - кой удлыга. Уже ся захмарило, ачий буде выдмняч, помняч.

В ы д н а х а й к о в а т и с я - удгрібати ся, удкладати. Кыдьбы ся выднахайковав уд там на там.

В ы д н и ш ч е – сперед того, кой складати сїно в копицю, кладуть з дерева, з рüща з листьом выднишче, обы сїно ни было на земли. Кить в оборозї, та вто ся называть сподовиня.

Ты йди та паруй хашчї на выднишче, а я буду тесати кüля на пüдпоры тай на стижірь.

В ы д н üч – сперед ночи. Когуты півуть на выднüч, кой увичирї півуть.

В ы д о й ч и т и – выростити дїтину. А єдна біда знає, ош як тота сигіняшна Йолана выдойчила тüлкі дїти.

В ы д о л и н а – габаста долина. Тото така выдолина, вышийна, такі габы.

В ы д о л о б а н ы й – удовбаный. На камени быв годный такый

напис, такый выдолобаный.

В ы д о т а в о к – ни истинна отава, ай лем замало пудросла после первого кошіня травы. Такі файні выдотавкы боковинами, буде мати што маржина пасти.

В ы д р я ш п а т и с я – лем до мачкы, кой лїзе на дерево. Кобы й я так могла выдряшпати ся на сливку, гикой кüтка.

В ы д у в е з д е – з ушыткых бокüв.Тамкы была чилядь выдувезде.

В ы д у м е р ш ч и н а – за тото, ош власти розподілили маєток помеже дітьми, после смерти вüтця й матери, кить тоты за живота щи ни встигли тот маєток передати дїтьом, та дїти платили великі податкы. Ни мали сигіняшні сироты из чого заплатити выдумершчину, та мусїли продати зимлю, та аттак заплатити выдумершчину и сазолик, а самі пüшли в ковды.

В ы к и л ю ш и т и с я – упучити вперед черево. Видить ми ся, ош задняя стїна на хыжи ся выкилюшила.

В ы к у р і ц м а т и с я – выбратися удкüтьись, авать з помеже когось ци чогось.Ледвы й я ся выкуріцмав навонка з хыжі.

В ы к о т -кываня по дузі. Май выкотом тягни терпугу. Ни доорали, гикой треба, та ся впстав на дарабі выкотинь такый, зуб.

В ы к о ц ы б а т и – тяжко уйти. Ледвы м ся выкоцыбанила.

В ы к р ы ш н я т и – напусто тратити час. Вни ни много выкрышняли, а пак сїли на вüз, та – дале.

В ы к р у т я с к а - такый таниць.Ищи якась выкрутяска є.

В ы к у л и к о в а т и – выглядати, вызирати. Позираву я, а кури выкуликувуть из потачины.

В ы д л е м е н ї т и – быстро выбігти.Маріка впунтї выдлеменїла ввирьх.

В ы л и ц ь о в а т и – прибрати, вчинити, обы мало лице – ипно упозїровало. Так исьме файно вылицьовали тай выгаховали

в хыжи.

В ы л ї н и н ы й - кой узимі корüв добрі годувуть, та вни вяри наскоро змітувуть шерсть. У Фирія такі тиліцї, гикой слимбужі,

вылїнині.

В ы н а п а с т о в а т и – паны часто уд бідных забирали зимлю так, што придумовали фіктивні причины, пудбирали фалешных свідкüв, и через суды забирали бідняцькі зимлї.

Ни єден дараб зимлї паны вынапастовали в чиляди обманством.

В ы н е р т и – выплысти. Видав уже нигда ни вынырти з сиї біды.

В ы п і н к а р ь –хытрован, гамішлярь.У нашüм сурдику вшыткы фаттьовы такі выпінкарї.

В ы п о л о й и т и – изгирити хащу. Мадяре гет выполойили наші хащї.

В ы п о л о ч - водомыя. Тым была выполоч.

В ы п р а в н ы й – языкатый. Кажуть, ош и тота на пысок выправна.

В ы п у л я т и с я - позирати упуленыма очима. Йой, ни синьте ся выпулити з Андрійом вон, бо позирайте якоє палить – велика студїнь, пециган.

В ы п у р ч я – дїтина, што має великоє черево уд голода.Йой, якоє выпурчя страшноє, што онь черевина є вон.

В ы р к н у т и - завыти, свиснути. Кой вітер выркне, та онь зимля задрыжить.

В ы р о б л и н я к - лїсосїка, з котрої вшытко дерево урубано а увезено. Як пусто на сьüм выроблиняку !

В ы р ю х а т и - вырушати. Завтра первый раз сиї яри вырюхаєме в поле.

В ы р я х т о в а т и - споряджовати, пудготовльовати. Щи сьме взимі выряхтовали вшытку серсаму, што ї треба в рукы взяти.

В ы р ь - чивдарь, кüнь-самиць дїла розплоду. Издох сїльськый

вырь.

В ы с е л е п и т и - нагрубо улїзти. Там якась біда выселепила, высалабанила.

В ы с т ы к а т и - попрокольовати. Ускочив из дикунка німиць, та яв ушыткых на багнийт выстыкати.

В ы с ь о р к а - прикраса на часüвник. Йванови на часüвник учинили высьоркы.

В ы т я ч к а – тото чорноє, што нарыє кыртина. Гинтота глина – вто є вытячка.

В ы т я к н у т и – устачити. Так кондруй роботу, вбы ти на ню часу вытякнуло.

В ы т а х н у т и – загаснути. Уже й ватра вытахнула.

В ы т ї г а н к а – дуже стрüмка дорога вберега. Веде нас у страшну дибрю вытїганка.

В ы т к о л ю б и т и с я - удклейити ся. Гет ся вапно вытколюбило тай выткошило уд стїны, бо взимі ї білили.

В ы т п а р о к - місто пиля гüрського источника, де нигда

 ни замерзать зимля, ани вода. У вытпарках а у гнилицях ся зимує кüс.

В ы т п о т и т и – удпочити. Ни спав им дві ночи, а типирь вытпочу.

В ы ф л е т е ц к а т и - уфляцкати дачимось мокрым. Выфлетецкала го онучив по пыску.

В ы ф у р к н у т и – улитїти. Вта выфуркла з хыжі, ги потя.

В ы д з и р ь к а т и – удойити вд коровы молоко до послїдної цяткы.Я вту сигіняшну корüвчину домак выдзирькала.

В ы ч и п о в з н у т и - выслизнути. Файноє тиля вычиповзнуло изпуд заіденої вовками оленицї.

В ы ч у н т а т и - прибрати. В хыжи вшытко вычунтали. Мало ся вычунтаву, тай упят на ня біда гряне.

В ы д ч а к н у т и - удыйти. Уже коли и до тебе прийду, та ни годна м ся насидїти, ни можу уд тя выдчакнути, бо теплораз.

В ы ш к р ь о м а д и т и - дочиста загребсти, авать ушкребсти горниць. Гет им красно вышкрьомадила положок, загребла м онь до шпента.

В ы ш т р я м б а н ы й - вытряпані, выторочині кüнцї платка авать запаскы. Запаскы страшнї, выштрямбанї, выторочині.

В ы ш ч и б н у т и с я - удорвати ся, удчемхнути ся. Обы йüв права рука ся вышчибнула набüк.

В ы ш ч о к - клиноподобный значок, урізаный на ухови ягняти, обы го мож упознати. Айя, вто ни є вышчок, тото є балтятко.

В ü ч к о - середня петля ничилницї. Вüчко на сьüв ничилници домак уфрацканоє.

Г а б о в а т ы й - хвилястый. Кажуть, ош на мори такі габы, што шіфу бы затопило, такоє море габоватоє.

Г а в а з ь и л о - бабрак, бракороб. Тот гавазьило нигде нич схüсного ни вчинить.

Г а в л я к - пüлло годованоє ягня. Ий, нюроку, як ся файно поправили тоты гавлякы.

Г а в о р а - велика дїра. У стїнї така гавора, што пясть мож пропхати.

Г а ж д у г а н - высокый, гикой смерека-гачуга. Лем позирай, ош якый гаждуган умахав !

Г а й в о р а - стара ворона. Гайвора вхопила пітя.

Г а й г а р а - высокый, низграбный чоловік.Аттакый гайгара !

Г а й л о - порожньоє місто на дарабі, де нидосіяли. На крумпльованищи подегде суть гайла, аттакі печатла, гайї.

Г а й т к а - полотнище з домашнього тарканистого полотна,

у якому носили дїти. Запеленаву дїтинча у гайтку, и – гайда хоть куды.

Г а л а б а л а - хоть як. Ни годен овüн нич робити порядно, лем аттак галабала.

Г а л а д и т и - втечи в безпечноє місто. Ферко втїк из Мадярщины из темніцї, та типирькы му нилегко галадити по хащах та по горах.

Г а л а м а н - замішаня, нирозбериха. Зметали вшыткы уйоші

в єден галаман.

Г а л г а ж і я - пуста зимля. Аттаку страшну галгажію та так файно вгнойили.

Г а л м і р - стоячый ошийник на чоловічüв сорочцї. Тот галмір у Йвана што вже стойить, та вто вже стойить.

Г а м б а л о к - дараб дерева. Ба ци ниє даякого гамбалка покласти в розколїбину пуд штукатор ?

Г а м б а р а с - клопüт. Мав имиз тым такый гамбарас !

Г а м о в а н к а - грибля, де заверчувуть бокоры, а пак уєдно

з водов спущавуть по ріці. У Богданї за гамованку кажуть клавзура.

Г а м о р а - жилїзо-ливарный цех. Файна гамора є в Лисичові.

Г а р а м б у ц к ы - сторчголовов. Ферко ня друтив из берега, та онь им гарамбукцкы политїв.

Г а р а с т у х - рапшынка, верета, в котрüв носили траву

з поля. Такый маву вже ветешный, дїркавый гарастух.

Г а р д а - защита. Дали сьме псови гарду на шию, обы го вовк ни йзїв.

Г а р м і ш а г - суматоха. Туйкы такый гармішаг, што світ

ся завалює.

Г а с п и л ь - мотовило, серсама дїла змотованя и умірьованя пряжі в міткы. Позычила м Анци цїлу гаспиль.

Г а р ч - сом. Гарч – устатый батичко, дуже лїнивый.

Г а с я - шіковниця. Адде прийде гася, мати твоя, та най тя

міндушить.

Г а т е р - пилкова аппаратура в лїсопилцї. Казав гатерішта, ош типирькы ни будуть різати дощкы, бо гатер штось ни фунгує яло.

Г а т я н и к - тот, што гриблї рве. Тот лем на гати сидить, та воду пущать, ги тот гатяник.

Г а ц м о л и т и - силно бити чимось авать когось. Иван узяв бігарь, та так Митю удгацмолив.

Г а ч у г а - дуже высока смерека. Йшла така страшна буря, што цїлі гачугы урывало з коріньом и метало из скіны в скіну.

Г а ш т у р - дуже нипосидючый, навхтема вчинить якусь мерзüсть. А гаштуры тоты ни валовшны и на піпу пачкы.

Г е б а м а - повивална бабка. Гебаму в селї дуже честовали.

Г е л е в а н - череватый.

Ий, пане-гелеване,

Твоя жона полька.

Наварила чиру з ріпов –

Напала ї колька.

Г е л е п - гелепий, гелепан, проста фабрична одїж, што ї носили швабы. Минї ни справляйте якісь гелепы. А вже кить што маєте справляти, та справте ми люцьку лудину, гикой має быти.

Г е л е ц а н я - лелецаня, вітрогон, шибайголова. Вта Маря поправдї гелецаня.

Г е м б а - велика губа, гикой у коня. Чого сь уддула аттаку гембу ?

Г е н т е л и т и - дуже сильно рубати балтов авать ножом. Иван гентелив дубля, ги гарпічовкы.

Г е н ц а т и - рубати з ушыткої силы. Ий, бо тот йих генцать, тоты дрыва.

Г е н ь а д - галапасы. Ухарила м у хыжи, та умыла м голову лугом, обы ня геньад ни йзїла.

Г е н ь д ь у г - малоє череватоє тиля. Такый малый геньдьуг,

а вже ся имать корову бости.

Г е н ц - ся называть тот кымачок, што ся кладе на столиць пуд валовы. Домак новый генц.

Г е р г üв - герньüв, дуже великый горниць.Та пак уже пüчни тот гергüв, горничище готовати.

Г е р ж е б а - стара худа корова авать кüнь. - Гержебо нисеренчлива, - кажу я корові. Таку гержебу порядный газда ни держить.

Г е р е г о н ї т и - звукы грудної дїтины, што схожі на звук Р.

Герегонять собі там, вавкочуть.

Г е р е л а - многüсть голых тай голодных дїти. У них тüлько тої герелы, што страхы.

Г е т е ж а - манаткы. Туй дись уд осени моя тайстринка, дись аттуй у гетежи.

Г е ф – така силна миска диривляна з фостом дись у пять літрüв, іли з ниї вüчарї. Каждый раз по ідїню геф треба файно умыти.

Г л е м і з д а т и - рубати штось чымось тупым. Коса така тупа,

што лем глеміздать.

Г л и й д а - група, банда. Гинтот фаттьüв ни з нашої глийды.

Г л и н н и ц я - місто, де беруть глину на мащїня хыжі.Ити бы

у глинницю на глину.

Г л о г а с - тото такый глогас, што з ячміню чинили крупы,

у ступі товкли. Доста вже тот глогас товчи !

Г л о м б а т и - пасти де ниє паші. Цїлый динь корова дись гломбала, а ввичирї прийшла голодна.

Г л у х а т я - майгüршый продукт из колопинь. Первый клас – повісмо, дале – згрібы и клочя, а майнапослїдок – глухатя.

Г н о й и ш ч е - місто, де быв гнüй. На гнойишчях росте файный

лящок.

Г о в б и н ь - ковблик, бородавка.Лем на мулистому динцьови мож имити говбиня.

Г о й ш а - кострубата дьüвка. Аттакых гойшüв, ги давно, дниська ниє.

Г о л о б у б л и к - пустый пастüвник, пастбище. Увосени корова ходила на голобублик, в лїтный пастüвник.

Г о л о в а н я - гüрськый источник. У головани, значала поточины, удкüть ся поточина урывать, тамкы ся чинить ришітка.

Г о л о в а т и н ь - синиць, блават. Головатинь мож найти

як у посївах, так и при путьох.

Г о л о в а т и ц я - дунайськый лосось. Треба йти на восток, на Чешоры, вбы ймити головатицю.

Г о м п и к - стовп, на якüм позначині кіломийтры. Там быв гомпик, што кіломийтер на ньüм зазначеный.

Г о н и ч н и к - такый сутыч, у котрый ся вд быкови корова заганять. Кой ишла в гоничник, та ся бояла, а кой ишла удтüть,

та онь весела была.

Г о н ї л н и к - гонїлник, што на полонінї заганять вüцї

в струнгу. В нас май моложый гонїлник.

Г о н ї ц к а т и - часто когось принуковати до роботы. На гинтого бы гонїцкати та гонїцкати, вбы дашто чинив.

Г о н т - знак гатара меже селами – ворошок каміня,

а всередині стовп. Йсї гонты вже старі, йих чинив ищи мüй дїдо.

Г о п т р я г ы - ходуны, ногы. Тать иппен аццими гоптрягами цїлый світ им за свого живота убгоптряжив.

Г о п р я - велика завалиста жона. З біды тя онь рукы боліли, кой ись играв из аттаков гопрьов.

Г о п с т о л и ц ь - вкüнци риз загнутый идгорі, обы ліпше дрыва ускаковали. Кой лем дерево прийде на гопстолиць,

та летить увышкы, ги оряпка.

Г о р я в н и к - дерево, што в нього вдарив грüм, а щи мало й пудгоріло. Гинтам серед поля лем єден горявник стырчить.

Г о р я г а - жилїзный гачок на держакови, што ним у ріцї направлявуть колотвицї, кой сплавлявуть дрыва.Мав лем єдну

горягу.

Г о р д ь üл ь - нагордый. Брат му, Ферко, такый гордьüль.

Г о р ы ш - пудвышіня на грункови. Василь ня онь из берега, з горыша трунув, друтив гарамбуцкы.

Г о р і ш н и ц ь - кой изгорі війне вітер, тото – горішниць, а кой издольü – дольüшниць. Якый теплый дольüшниць, а якый студеный грішниць !

Г о р ц - згорц, кой вовгка сüль упят ствердне. Кой лем старый принüс, та щи файна быласüль, а типирькы гет ся збила в горц,

в згорц тот.

Г о т л ь ü в - шинзüв, паличка, што ї кладуть у каріку, кой споювуть ланц. Утеши такый готльüв, обы ся ни вломив.

Г р а б е л н и к - малый сверлик, што ним виртять ямкы у вилікі граблі на зубкы. Домак новый грабелник, а так легко

ся вломив.

Г р я д а - мілкоє місто на ріцї, де стырчить каміня, и тамкы

ся заостанавлювуть дрыва, кой є плавачка. Там, де ставуть дрыва, тото є гряда.

Г р я д у ш к а - два передкы у лийбанї. Ни мав чорного, та поклав ми сиві грядушкы на лийбан.

Г р я з ь д ї л ь - кран, што ним упущавуть пиво з бочкы. Дись

ми ся стратив грязьдїль, та ни годен им напустити пива з бочкы.

Г р и б і л я - жона, што гребе сїно. На двох косарьüв єдна грибіля.

Г р и б л я н и к - тот, што збирать грибы. Осüйчан ищи называвуть грибляниками, а не лем стругарями.

Г р и б л я н к а - грибовый суп. У мамы навхтема смачна гриблянка.

Г р и в и т и - пüлло косити, так што пуд валком ся впстає грива. Клепати бы ми косу, бо штось яла гривити.

Г р и в н я к - шпак, потя такоє. Так люблю, кой гривнякы

ся вгнїздять ми пиля хыжі.

Г р і я н д и к - тот, тко ся навхтема любить гріти. Міша такый

гріяндик, што навхтема сидить пиля шпора.

Г р е з и н к а - усушенный виноград. Так ми до смаку колачі из грезинками !

Г р ь о п н у т и - из гуркотом упасти. Так им собов грьопнула, што м гадала, ош и ни узбиравуть ня.

Г р у ш а н и к - хлїб, спеченныйна грушах. Ий, так исьме іли грушаник, гикой мидяник.

Г л ю п а - прилад, што ся ним змірює товстота дерева при кубикованю. Позирай, обы сь ни стратив глюпу.

Г л и м е й я - пуста глийовата зимля. Вту глимейю й орати нїшто.

Г н и п а т и - гнирати, ходити ся приникувучи, гикой слїпый.

Якось ищи гнипаву тай гниряву попиля хыжі.

Г о в а - велика колода, што ся ни дає розколоти. Принüс им гову, та буде на наклад.

Г о в ы р і т и - животїти. Мінї онь чудно, ош такоє молодоє, а вбы аттак говыріло.

Г о д а р к а - шилиякый жук. Анця Гогова ся дуже бойить годарок.

Г о н г а т и - лопотаня малої дїтины. Удрана ныпа ся пробудила, та нич до гонгала, та гонгала.

Г о р у х - крыхкоє, ламкоє, пüллоє жилїзо.Сисе жилїзо такоє, што онь ся розсыпать, єден горух, нипотріб.

Г о т у р к а - перо з готура, што го кладуть за клебаню. Бывало фаттьовы за клебанями перо з готуркы носили.

Г р а г а ч - худый когут. Уже якый сисе грагач є, такый є, айбо хоть когут.

Г р а п а - диривляна сїтка, в яку позаверчовано товстоє гвüздя, волочать нив по зораному, обы розмнякшити зимлю. Кой ся грапать грапов, та май добре пüтре кыця, ги смык.

Г р а п л и ц я - жилїзный грибінь, што ним чешуть корüв. Так исьме файно учесали граплицями коровы.

Г р а ц к а - путь, што веде до варыша, укладеный коцков.

Мої конї так напарадно поцоркувуть аттыв грацков до Иршавы.

Г р а ш п і л ь - грашпільом ся грашпелує дерево, обы гладкоє.

Анушка попытай сисю колоду – як файно уграшпільована.

Г р е г ü т - грегіта, домак тверда скала. Тамкы ни мож копати, бо тото вшыткоє грегüт.

Г р е ц е л ь о в а т и - много говорити. Де вже тüлько будеш грецельовати !

Г р і г о н ц а - велика жаба. Надула сь ся, гикой тота грігонца.

Г р і ф л и к - писальце, што ним дїти давно писали на камняных табличках. Сись ученик зломив свüй гріфлик.

Г р і ш п а н к а - штучна косиця, вчинена из разноцвітного целулоїда. Яка файна грішпанка в сиї молодої.

Г р у н з ь - грунзьик, тверда частина в чомусь, до приміру, піщинкы в грушах. Є якісь грунзьикы в токанови.

Г у г н а т и - говорити в нüс. У нашив сїлськüв ошколї была вчитилька-прийшлячка, котра гугнала, и всї в селї ї называли “Гугнавов”.

Г у ж е л а - великый жук. Ни, позирай, яка гинде лїзе гужела !

Г у м і л а с - постолы, вчинині из автомашинної шины. У нього білі гуміласы, а ни чорні.

Г у к л и я - довганя, горгошка, верховодка. У Синявцї сьме руками наймали повноє відро гуклиї.

Г у н д у р - тонїка на цїмболах, уд якої ся строять цїмболы. Дуже файный гундур має.

Г у н д у р а т и - кындыкати, морконїти, нарікати. Бывало богаті так на нас гундурали, што онь дїло йшло до бüйкы.

Г у н ц у т - лайдак. Тот Митьо домак гунцут.

Г у р д у б а л к а - лелека. Гурдубалкы, буцькы тоты, они ідять гадüв.

Г у р д у з ї т и - про грüм. Кой исьме йшли, та так гурдузїло, гримотїло, блискотїло.

Г у р д у л я т и - прецесійно ся кывати, вбертати. Кой кривоє веретено, та так лячно гурдуляє.

Г у р д у ц к а т и - кой колесо на возї єднобокоє, та так лячно гурдуцкає. На мому возї лем правоє колесо гурдуцкать.

Г у ш к а - намотка ниток, што ними вышивавуть. Заполоче товды гушку куплю, товды та й є.

Г у ш а н я - порода кури, што мавуть на ухах жмуточкы піря.

Вты гушанї поправдї несучкы.

Г у ц а н к а - колыска. Мати навхтема пиля гуцанкы.

Г у ч - густі корчї. У нас за селом такі гучїбыли, што ся

ни продрабаш, типирькы тамкы садовина.

Г у ш к а т и - тиля, кой ссе корову, та гушкать. Кой ся купле дїтина, та вбы ни ходити вон, бо знадвору на дїтину гушкать студїнь. Тиля так смачно гушкало. Ни гушкайте, бо туй дїтина.

Г у ш п а л а т и - из маху улляти воду, авать сыпати зерно.

Вода так файно гушпалать из лотокüв на колесо.

Г ы г а -подüбноє до сїдла. Тарниця йся гыга, што аттак стойить, гикой корса.

Г ы л ь б у ш - місто, де выпадавуть дрыва при сплаві. Сись гыльбуш май глубокый.

Г ы м б е ц - великоє черево. Митьо наів гымбец, ги корова, та ни бирує робити.

Г ы р б а н - дырбан, старый розбитый горниць. Вержи у звüр аттот дырбан, най туйкы ни мішать.

Г ы р б о л я - дуже стара корова. Вту гырболю й різати шкода, хыба лисицям на наду.

Г ы в к а т и с я - дуріти, забавляти ся. Лигінї з дьüвками так

ся гывкали тай на головы собі ставали, што ни мож было ся в хыжи всідїти.

Г ы г н я т и с я - нифайно, крозüнüс ся сміяти. Кüлько ты будеш ся гыгняти ?

Г ы й о в к а т и - кой уєдно пуднимавуть дерево, авать штось дуже тяжкоє, та гыйовкавуть, обы вєдно пуднимати. Так гыйовкали, што на вшыткы світы йих было чути.

Г ы м а й н ы й - принадлежный комусь.

Ты ни знала, што м ни твüй,

Што ниєм гымайный,

Мене было ни любити,

Хоть бы м якый файный.

Г ы м з а т и - дуже помалы ходити. Тать пак гымзаву там помалы попиля худобы.

Г ы н я в ы й - нидüдавый, битїжноватый, хвороватый. За войны всї были якісь такі гыняві.

Г ы н д а т и - дись по слову штось уповісти нирозбüрливо. Так пüлло говорить, ледвы штось угындать.

Г ы н д а с - личинка брындака, майського жука. За плугом по ораници ходять вороны, та узбирувуть гындасы.

Г ы р г а л к а - горловый хрящ. Просто из склянкы улляв собі палинку в гыргалку.

Г ы р г а н ы - так называвуть дубрüвчан. Ниє хüсна из тых дубрüвськых гырганüв.

Г ы р г о л и ц я - жучок-мучяник. У мене гырголицї йзїли вшытку дварüчну тингирицю.

Г ы р г ы - пличі, айбо лем товды, кой на них когось нести.

Узяв дїтину на гыргы, та унüс онь на гымбу.

Г ы р ж ы т ы й - уголоднїлый. В селї доста много гыржытої маргы.

Г ы р л а - свиноматка. Сись газда має онь чотыри гырлы.

Г ы р ч о в а т ы й - хворотні наросты ни дириві – гырчі.Гинтото там дерево гырчоватоє.

Д а б ы - Дабы, дабы,

Дьüвкам – жабы.

Дыр, дыр,

Хлопцям - сыр.

Д а г - так. Ци сь ни быв битїжный даг даколи.

Д а н ц - єдна безперервна лінія чогось, айбо ни пряма лінія,

бо йсе – шор. Де самі соломляні хыжі, хлївы, стайнї – тото вшытко

в єдному данцу.

Д а ц - робота, кой у хащи складавуть фахы, обы ними мож спущати дрыва. Такый дац ни быв бüлше нигде.

Д я п л üв - поводы з жилїзом, што ся коньüм у пыскы дає.

До кüнської упряжі ся удносять и дяпловы.

Д в а н ч а к - двойна шпала пуд шины, што ї щи треба розрізати. Натесали сьме шлїферüв-дванчакüв, та типирькы будеме драчовати.

Д в и г о т а - маса, дуже много народа. Тамкы щи двигота хлопцьüв ся впстала.

Д в ü р н и ч и т и - ворüтничати, часто вдкрывати и закрывати двирї. Ни двüрнич там тüлько тыма двирьми !

Д в о я н и ц я - штось подвüйноє. Тото лиш у самі, як волокы

до отуй, такі волокы двояницї. Май бüлше лїсковых оріхüв

є двояниць и трояниць.

Д е б е н ї т и - про огинь, коли дуже горить. Так ватра файно горить та дебенить , бо комынарь учистив комын.

Д е б н у т и - девкнути, силно, з гуркотом упасти. Так собов дебнув, што мало ни пук.

Д е в к а т и - веричи кымось так, обы онь зайойкав. Там є така яма, та кой девкнув туды нїмцьом, та тамкы му ся й став капут.

Д е д ь в а - розні дикі фрукты. Аттакых дичок-дедьвы, лем бы ся ни хлипала, насушити, а – істи

Д е м і ж о н - щи кажуть - деміційон. Сулія в спеціальній корзинї. Принüс деміжон буркута. За деміжон ищи кажуть деміційон.

Д и р и в н я - вшытка серсама дїла косїня. А Митьо з диривньов тьопать туды, на косаллüв.

Д е р е ш - сулак, стовп ганьбы. Давно быв у Осойи на Обочи сулак ганьбы, до якого приязовали и били люди, што ся файно

в селї провинили.

Д е р л и в ы й - дерюжный. Давно были такі страшні дерливі купцї, не гикой типирька, ай такі, што хоть у бовтї, хоть поза бовтом и малу дїтину купить без токмы.

Д е р ш к а - прорубаный на серединї стüльчик, у якüм стойить дїтина, кой ищи ни знать ходити. Ганьбила бись ся тüлко довго держати дїтину у держцї.

Д и к о в а т и - жити в хащи. Тüлько сь много диковав, што онь тя уши присїли.

Д и л и н о в к а - ділінканя,жüнська ширинка из тонкого полотна. Тота Маря носить лем кавильову дилиновку.

Д ї д а р и к - дїдик.

Чекай, чекай, дїдарику,

Будеш суветити.

Типир им вже удмолодла –

Годна м тя любити.

Д ї д о в и з н и н а - дїдüвщина. Вта кырниця – стара дїдовизнина.

Д ї р к а в и ц ь - цїдило. Процїдила сь молоко, та помый дїркавиць.

Д о б р я н и ц я - добряк. У нас бирüв така добряниця, ги дараб хлїба.

Д о б р а х а т и с я - придобрьовати ся. Тот нич до ся добрахає

до бирова, та добрахає.

Д о б р о м и р - ни з сього, ни з того. Аттак годно заболїти лем из добромира.

Д о в - сись прийменник означає кываня, двиганя лем до обєкта, и нигда ни вдну в обєкт. Прийшли хлопцї дов хыжі, айбо в хыжу ни зайшли. Має дись дов сорок дов два годы.

Д о в г а л ь я р ь к а - довголиця. Яка Влена чудна довгальярька.

Д о н н и к - донна трава, команиця. Нянько звык сїяти донник.

Д о в о р о х а - вєдно. Та й бывало сьме довороха газдовали.

Вшытко буде нашоє, ворошноє.

Д о в т ї к ы - знаглї втечи, втїкнути. Надбігла олениця, та навтїкы вд нього.

Д о г üд я - выгода. Нно, раз ткось нам типирькы туйкы догüдя.

Д о в г о д у - до року. Кой ся Анця розбитїжнїла, тай довгоду вмерла.

Д о г о р и т и - надоісти. Казала ріпа зашто ї ни честовали:

Иду уд вас, добрі люде,

Бо м вам догорила:

И варена, и печена

Попуд печив гнила.

Д о м а к - зовсім. Тот Митьо так ся бісить, што, видав, домак здурів.

Д о н н и н ы - удосвіта. Вшыткы косарї пüшли доннины косити, годно быти ош ищи дополунне вшыткого дараба втнуть.

Ий, устала стара мати

Доннины ранинько,

Искорняла косарикüв:

-Вставайте скоринько !

Д о й к ы н я - жона, што дозирать дїти. Я щи нигде ни відїла, обы дїтину управили за дойкыньов, авать маржину за скотарьом.

Д о к л а д о к - достройка. Ни буде тамкы ниякого докладка,

лем половина сїни - комора.

Д о л а б у д а т и - долабундати, кажуть за малу дїтину, кой ищи ходить и на руках, и на ногах. Овüн ся наскоро довезе

на біціклях, а я докüть долабундаву…

Д о л я м и т и - запримітити. А ты як попиля мене йшов, што м тя й ни долямила ?

Д о л а п ц ь о в а т и - долабудати, тяжко йти. Якось дов туй долапцює, а уццьüть го ты поведеш.

Д о л и ш и д ь н ь я - до смерти. Пуд мадярами чилядь жила долишидьнья.

Д о н о ч е - до ночи. Тай май меш молоти доноче.

Д о п üз д р і в а т и - дüздріти, доглянути. Типирькы ревеш, кой умерла, айбо ни ревав ись кой ї было треба допüздрівати.

Д о п р и т о кы - файно, точно. Туй овüн допритокы каже:

- Казали рукы, ош ни будуть на черево робити. Айбо кой ся прийшло, што онь зывяли, та мусїли робити.

Д о р я д н о - порядно. Дорядно ми уписали книжку.

Д о р н и к - выбивач. Дорник – крицяный чопик на пробиваня жилїза.

Д о с к о п и т и - захопити. Кить йих мадяре доскоплять,

та насмирть йих убють.

Д о с ь л ї п у р к а т и - пüлло світити. Так ми вже досьлїпуркала тота слїпачка.

Д о с м е р т н ы й - довічный. Тото страшноє дїло – досмертна темниця.

Д о с п а д а - такый фаранный, змученый, што з нüг паде. Так мадяре мучили люди, што доспада.

Д о с п о л у - вєдно. А йсю роботу чиниме досполу.

Д о щ к а р ь - майстер, што чинить дощкы. Што лупавуть тоты дощкарї, а што тоты бочкарї.

Д о ш л ь о м п а т и - доталапати у цуравых постолах. Пак ачий

до Осою дошльомпать.

Д о щ а н и к - из дощок. Є валовы довбані, а є й дощані.

Д о я н к а - корова, што дає молоко. Хвалабов, у мене типирькы вшыткы коровы доянкы.

Коровочкы-дояночкы,

Добре мінї з вами:

Посербаву паряночкы,

Бігаву за вами.

 

Д р и л ї ш а н к а - герок, чоловічый реклик из доматканого полотна. Сися дрилїшанка ми иппен якмай.

Д р ы в ü т н я - говбан, місто у дворї, де держать и рубавуть

дрыва. Ану, мінтом біжи на дрывüтню та назбирай трісок на розклад на огинь.

Д р я б о т ї т и - рябонїти, миготїти, мигуляти, ряконїти, мерехтїти. Так дуже дряботить та миготить, як у бердо мигуляє.

Д р а й г у з - убыдраный. Бывало обуве ниє, іды ниє, позираву – такі саракы прийдуть у млин драйгузы.

Д р а й м а н - дирюга, шваб. Зайшов у село якыйись драйман,

та хотїв люди чаловати, дурити.

Д р я с л о - дряхло, штось староє, што вже ся має розпадати –

вüз, хыжа авать штось иноє. Богатый кить штось бідному

и ояндиковав, та лем якоєсь дрясло.Тото дряхло, аттот старый страшный млин.

Д р а ч о в а т и - різати дерево уповздовж, на строїня, авать на дощкы. Драчарї дниська вдрачовали онь сто мийтрüв.

Д р е б о т ї т и - быстро, дрüбно говорити. Самарно, што бойко так дреботїв.

Д р ы г о т а - студїнь, онь дрыжиш.У сигіняшного навхтема дрыгота.

Д р ы г а н - мындра, шенц, денетура, денатурованый спирт.

За чихüв контрабандішты пашовали из Румынії дрыган, та й ни

єдно чилядчя дрыгнуло уд нього навхтема.

Д р ü б ü ц ь к о в а т и - надрüбно танцьовати. Так весело дрüбüцькує ногами.

Д р ы н ь к н у т и - брынькнути в струны. Все по раз - по раз дрынькне в цїмболы.

Д р о б а х - дрüбля. Туды якісь из дробахами калайкавуть.

Д р у т а р ь - майстер, што друтує побиті горшкы. Ходять друтарї, та дуже голосно гойкочуть: “Горшкы платати !”, иппен тому того, тко любить гойконїти, кличуть друтарьом: - Што сь ся розгойкав, гикой аттот друтарь ?!..

Д р у г а н к а - полотно, утканоє из здвонєных ниток. Давно ни было друганок, лем якась бавовна-гниляк. Маву єдну друганкову сорочку, а єдну шовкову.

Д у б а к - бовткаш, палиця, што нив мечуть у яблыню, обы збити яблыко. Хлопцї, ни мечте у яблыно дубаками, бо усохне, ай улїзьте на ню, та вмычте собі яблычок. Тото пüлло дубачом шити.

Д у б л я н и к - задубленый лийбан, авать холошнї. Иван доношує щи дїдüв му дубляник.

Д у б л я н к а - хвора корова, коли з сечовиньом иде и кров.

Хотїв на вашарї продати битїжну корову, айбо там раз-два доникали, ош тото є дублянка, ош корова дубить.

Д у б о н ї т и - стукати, гупонїти ногами.

Та я буду дубонїти,

Буду танцьовати,

Докüть на ня ни поникать

Милинької мати.

Д ю г а т и - колоти, торкати. Прийшов нищасный шваб, та перевернув у хыжи де што лем є, та дюгав багнийтом у парны

та в солможак, дюгали бы го боля з гутов.

Д у д ы - манжеты сорочкы. На Митьовüв сорочцї дуды, ги цьüвкы.

Д у к а л о в а т и с я - быти чийымось, лем такым, ги треба. Вто ся ни дукалує, ни парує.

Д у л у м а н - довгый реклик. Та болек якісь ишли в дулуманови тüм, а вто такоє страшноє, гикойбы го коты вбысцяли.

Д у н а - велика парна, перина. Кой зайшли нїмцї, та гет у потокы пометали жидüські дуны.

Д у п л я к - дванчак. Ни, позирай, гинде оріх дупляк.

Д у п л и к - приміщення в домі. Покладь собі файну хыжу на три дупликы, та будеш мати спокüй.

Д у п л и ш ч ї - місто в горах, де много печер. Аттого опрышка нигда нитко ни ймить у аттых дуплищах.

Д у р е л и й с а - дуже дурный. Єден якыйись быв дурелийса, та в нас ся такый и застрілив.

Д у р о в а н я - файта сливы. Плоды дуровань у нас май бüлші вд ушыткых иных файт слив.

Д у ф а т и - мріяти, на штось направити хотячку. Я за уборы ни дуфаву, ай обы было штось изїсти.

Д у х н у т и - воняти. Йой, як ти духне з рота, гикой из мерця.

Д у ц н у т и - ковнути, цоркнути, стукнути. Як им собов дуцнула на лавицю !

Д у ч к а р ь - палка, што нив дїти заганявуть лопточку в ямку-дучку. Ты мінї тым дучкарьом гет побив рукы.

Д ю г - злый дух, ничистоє. А дюга ти маттериного !

Д ы м е н о - нижняя частина черева. Йой, бо фай ми в дыменах !

Д ы м н я н к а - хыжа без дымохода. Прощüн бы, дїдик ищи жив у дымнянцї.

Д ы л ь к а т и - дыгати, дыльбати, ходити по старечому. Аттака старява, а щи дылькать.

Д ы р б а н - старый великый горниць, ищи кажуть кырбан, гырбан. Сись дырбан вже протїкать, треба бы якый новый купити.

Д ы р ь г ü в к а - дырьгунка, дыргачка, дырьгало ся нив повісмо. Має єдну дощку, а насиридинї набито крозьüню гвüздя, обы стырчало вонка. На гвüздю ся роздырьгує повісмо. Має дві ямкы, крозьüякі чопами ся прибивать ид лавици,

вбы ся ни кывала. Позычив им кумови нашу дыргüвку лем на тыждинь.

Дü з д р і т и - доглянути. Тüлько тої дїтнї, што ни годен чилянник за вшыткыма дüздріти.

Д ь о в г а т и - тяжко тягнути. Айно, чилядчя дьовгать та дьовгать…

Д ь о в з - спаскудженый воздух ниприятныма газами. Иппен

у млинї такый дуже дьовз. Такі дьовзы всякі, квасьньядь чути.

Д ь о л о г ы - ручні сани. По двоє сьме тягли з хащі дьологы

узвершені фйотолчиками.

Д ь о х к а т и - кой у хворого ся сильно бє пульс. Мінї так дьохкать у голові тай у потылици.

Д ь ü в ч а т н и к - дьüвчачник, много 13-15- рüчных дьüвочок.Типирькы вшыткый дьüвчатник ходить до ошколы.

Е в к а т и - гойкати “ев”. Кыдьбы быв ись товды ни евкнув, та

сь ся быбыв нигда ни впстав живый.

Е г з о м - мінтом,нараз, быстро. Мушу егзом му капчуры плести.

Е п ü к ! - такый гойк. Епüк вам из пüллыми курьми !

Ж б а т а л ü в - така серсама, што нив колотять масло у колотüвцї, такый попроверчованый кружок из довгов ручков.

Зломилася колотüвка, цїлый лем жбаталüв.

Ж б у р н я т и - кой силный вітер. На вирьхах такый вітер жбурняє, што онь зимлю рве.

Ж д ь о х а т и - стукати, цоркати. Так мудро ждьохає серце.

Ж е м ы г а - жемерина, жумарина, джемуры, вто што ся упстає на динци, кой розüгріти мньüд. И з жемыгы мош мати хосен.

Ж е р а т - жераток, много жару. Вто бы треба дуже много жератку, вбы ся молоко зготовило.

Ж и в н ы й - первої майської нидїлї дарувуть дїтьом орішкы, верченикы, авать кекс, и называвуть сись динь “живным”.

Моя маточка навхтема до ня приходить живного дня.

Ж и н т о в а т и - розбовтовати сырну суміш при готüвли овечого сыра. Кемілку сыра покладе до путеры, розüтре ї,

та бинтує.

Ж и р ь г а - лїжник, доморобноє вовняноє одїяло. Прикрыла ня молодиця жирьгов.

Ж и т а р ь - кирийтüв, сторож, што сокотить посївы на нивах.

Я вже старый, та хыба лем им годен быти житарьом сїлськым.

Ж и т н я н к а - файта дичок. Велика шелесната житнятка росла в нас посеред двора.

Ж л о п ы - такі ризы, што йих мош на плечох переносити,

та спущати ними дрыва. Жлопы дуже вчаснї, бо покладеш йих

ци через лüм, ци через пинь, тай готово.

Ж м ы т - жминя колопинь у жüнськüв руцї. Жмыт за жмытом, тай потихы м тото вшытко на терлици перетерла.

Ж о г л а т и с я - за тиля, кой ся лиже. Ты лем позирай, ош як аттото тилятко ся жоглать.

Ж о х т а р ь - поливальниця дїла поливаня косиць. Купив им собі хресници жохтарь, та так ся радує.

Ж у п - довгу солому по обмолоченю яжуть у великі снопы,

и называвуть йих жупами, а менші – околотами. Сими двома жупами мош пüв шапкы оборожної вшити.

Ж у п а - житна солома. В купілну воду дїтинї наметали жупы.

Ж у ф а - мачанку роблять из молотых чупакüв – жуфу, и нив заправлявуть страву.Без жуфы поливку ни звариме.

Ж у ш ы м - жмыток, віхоть, мало сїна згматаного в руцї. Я го ни бив, лем вер им му в пысок жушым ярцю.

З а б е р е г - нивиличкый бережок. Я попуд тот заберег пустив воду.

З а б ü й н я - кымак из тяжкого дерева, в ньüм усерединї урізана ямка, в котру закладавуть дерево, обы ся ни крутило, кой го тешуть. Пак уже йти бы й мінї за забüйньов.

З а б о р о д о к - у тучных люди пуд бородов є щи єдна борода – забородок. У Феркы, бізонь, ош онь два забородкы.

З а г л ї п к ы - сносикы, квачкы, коликы котры ся вкладавутьу ямкы на кüнцях витушок при змотованю мüткüв у клубкы. Иван ми утесав а упуцовав такі шпатні заглїпкы.

З а в ü р н и ц я - заворüтниця, 5-6 дарабчикüв дерева, што нима закладавуть на нüч ворота в загородї, вбы худобина ни выходила. На великых воротїх навхтема были завüрницї.

З а в о д и н ы - сперед свальбы. На заводинах плетуть молодым вінкы и латкавуть.

З а в о є т и т и - розсердити ся. А ба зашто вна ся на мене завоєтила !?..

З а в р ь а д - звычка. Мы вшыткы йдиме рано на роботу, бо в нас такый заврьад – каммай рано вставати.

З а в у р д я н к а - збіглоє молоко. Завурдянка ся вчинила, та тото вадь корова низдорова, вадь посудина ничиста.

З а г і р и т и - стратити, втратити. Дись ми дїти загірили балту, та типирькы ни маву чим дрыв утяти.

З а г н ї т - тріскы, вать хмыз, што го кладуть на грань у печи, кой ся пече хлїб, обы мав темноє забарвлїня. Кой добрый загнїт,

товды хлїб ся начеллено загнїтить.

З а г о р и н я к - дуже слабинькоє поросятко. Мала м загориняка, ни послухала м собі маржного дохтора, та купила м собї січня.

З а г у б и л ї т о - дуже лїнивый. Так ти йде шпатно, гикой загубилїто.

З а г а т а й я - вто, што заважать, завада. Така в хыжи загатайя,

тоты лущїнкы.

З а д в ü р я - подвіря. Витко газду по задвüрю.

З а и м ш и т и - заглушити, заступити сонце. Листя и трава заимшить траву сїяну.

З а к а м п о в а т и - вчинити на дириві зарубкы, обы мож тесати. Подержте датко йсе дерево, най го мало закампуву.

З а к а п ч и т и с я - кой кüнь поранить пиридню ногу задньов.

Щи борше бы ся кüнь закапчив !

З а к а р т а н ы й - заморенный. Такі в ня файні дві тилятка, ани цят ни закартанї.

З а к ü в - жилїзный обруч, надїтый на дерево, вбы ся ни розтрісковало. На сього дуба м надїв онь два заковы, айбо й так ся розтріс.

З а к ü с о к - заробок из косов. Май давно нашї люде ходили

в Мадярщину на закüскы.

З а к л я к н у т и - кой ткось намок а ззяб, та каже, ош закляк.

И дощ, и студїнь, та так исьме позаклякали.

З а к л ю ч к а - договüр. Вна з Иваном мала заключку.

З а к о л ї н и т и - замастити пачмагы на колїнах. Ферко ся дись так заколїнив, што прийшов домак заколїненый.

З а к о р з а н ї т и - затверднути, гикой старый постüл-корзан. Домак ми нüс закорзанїв уд гушчїрю.

З а к о т в а с и т и - наскоро вчинити іду. Ни встигну якусь закотвасити ідичку, та такый му несу за плечима.

З а к о т у р м а т и - добре завити. Прихожу, позираву, а дїтвача закотурмало голову у лийбачину.

З а к о ш т и л ї т и - кой ни росте садовина изза студени. Та пак

уродила ся и мелайчина, айбо типирькы тото так закоштилїло.

З а к р ы ц ь о в а т и с я - озбройити ся в жилїзо-крицю. Типирькы наші ся дуже закрыцьовали – тко бы на нї ни пüшов,

а вбаранять ся.

З а к у п и н ь - тот, тко прийшов штось закупити много.

Из відїка прийшли закупнї, та закупили вшыткы яблыка.

З а л а в у л я т и - задумовати, мати намір. Ферко нич до залавулять за тыв Маріков, ачий бы ся женив.

З а л я м и т и - запримітити. Што залямну, тото и чапну.

З а м и р з ь л я д ь - замерзла зимля. Типирькы ни мож ити везти дрыва, бо дуже загрузы вилікі, айбо кой замерзне, та замирьзлядив пüдеме та привеземе.

З а м и н з и с т ы й - така вüця, што ї тяжко дойити. Там є такі заминзисті стрижкы, што гуркай кüлко хоч, а молоко ни йде.

З а м л ї л я к - замлїлый, заморенный, битїжноватый. Тото такый назняк, а сись замлїляк, и вбадває ни хочуть істи.

З а н о г а - серсама, інструмент, кой є в роботї. И балта, и терпуга типирькы суть заногы.

З а п л ї т а н - перегорода. А тото там заплїтан, та ни мож перейти (нарубали рüща, диривля, та наметали на путь).

З а п о я с н ы й - щи ни вроджена дїтина. Має троїчко дїти, та щи й четвертоє запоясноє.

З а п о р о х а - порошина. Добрі, ош ты ни видиш свого кымака,

ай лем чужу запороху.

З а р і п и т и с я - зачепити ся за ріпяхы. Ий, як мы ся заріпили !

З а р о н и т и - втратити. Тай піпу ми дись заверли, заронили.

З а с ы п к а - порошок, што ним засыпавуть малых дїти, обы

ни пріли. Бывало ни мож было купити засыпку, та сьме збирали червоточину, та нив засыпали дїтину.

З а с ї д и ч - презеш, великый богач, што засїв чужый маєток.

Бийте біду, бо тото презеш быв, засїдич.

З а с н ь ü в к а - кой хлїб ни упеченый, та попиля кüркы є така біла засньüвка. Упят ни вшыткы ми ся хлїбы вдали, бо онь на двох вижу засньüвку.

З а с о н н ы й - ростины, што ся вють за сонцьом. Засонный – за сонцьом закрученый бук.

З а с т о р о п і т и – застигнути. Надбіг на ня зупалу, нагле, а я так ся якось напудила, онь им засторопіла.

З а т в е р т к а - двирцї на возорах, што ся звонка запиравуть.

Зломили ми ся обі затверткы на возоріх.

З а т и т и р ї т и - затутерепіти, загаснути, застигнути. Ий, иду я, иду, бо моя ватра домак затитиріє.

З а т ї р к а - поливка из тертым кістом. За войны ни мали сьме мукы й на затїрку.

З а т ы р к а в і т и - перестати рости. И садовина затыркавіє без гною, и всьо туй.

З а т ь ü ч - зайда. Затьüче ты, страшна та лячна !

З а ф р і ж и т и - штось ниважноє зварити на ідїня. Кобы ми хоть олою того нищасного, та бым штось зафріжила.

З а ф у р ч і т и - так чимось веричи, обы онь голос подало. Так вер каміньом, што онь зафурчіло.

З а ч а д а т и с я - заязати плüд, оплодотворити. Як добрі, што вта дїтина ся зачадала. А богдай ись ся нигда й ни зачадав !

З а ч е х а н ы й - убмащеный у стїну. Ану лем убернися, йой, якый ты ззаду силно зачеханый !

З а ч и р і н ь к а т и - наскоро ся вженити. Зачирінькав аттоту льофу, а типирькы з нив карує.

З а ч и р т ь - місто, де повсыхали дерева, што йих хотячи довкола убрізали. Што типирькы буде на тüв зачиртьи, и сам господь бог ни знає.

З а ч и р я к - вüчарськый диривляный ополоник.

Кüлко вчирить зачиряк,

Тüлко йзїсть аццись дїтвак.

З а ш е с т е р и т и - загорнути, загатити. Сисе як зашестерить туды, та й млин пüде дольü водов (у потоці плыве цїлоє дерево).

З а я з н и к - могущик, лапчатка, пятилисник. Гüркі на смак жовті косіцї заязника цвітуть уд юнія до сектембра.

З б а в и з д о р о в л я - такоє, што годно позбавити чилядника здоровля. Ий, тота полонинка, тото є збавиздоровля !

З б е з в і ч ч и т и - вкоротити віку, позбавити життя. Прийшли нїмцї, та попросили хлїба, а я йим ни хотїла дати, та малось ня

ни збезвіччили.

З б а р в и т и - кой рубавуть дерево, та бывать, што впаде гикой кладка через шанца.Кить дерево збарвить, та го ріжуть лем так, што бють клин

З б и в а н и ц ь - кой даякый вüл загыне, та намісто нього до пары купувуть другого. Збиванцї - ни пароші.

З б і с н о є з і л я - утрова, дурман. Збісноє зіля росте на смітниках, цвіте білыма косичками.

З б ü ч н ы й - побüчный, нелегалный. Кыбы збüчні ни мали пушкы !

З б у р ц ь о в а т и - хоть-як учинити. Тамкы такі вüчарї были,

што ни вчинить сыр гикой треба, ай лем так збурцює, тай готово.

З б у ш і т и - наскоро, нагло впухнути. Мусїв ити до дохтора,

бо домак му збронтовала и збушіла рука.

З в е к с ь л ь о в а т и - змінити напрям. Кой наповнить дрывами єден ракаш из валовüв, та нараз звексьлює, тай уже в другый иде.

З в е р е с т о в а н ы й - покривленный. Вижу, ош єдно колесо зверестованоє. Дуже ся зверестовало.

З в о н к а - изнадвору. Иван звонка зайшов до хыжі.

З г ü р д н ы й - погордливый. Так ня честує чоловік ми. Нигда ми слова згüрдного ни зриче.

З г о н ї н я - колося из зерном, што щи з нього ни умолочено зерно. Упстало ся в ня дисять снопüв згонїня.

З г у д у д у р и т и - наскоро и безпорядочно штось ухопити, веричи на пличі и понести. Ты ни вздрів, ош што тот тамкы згудудурив !?

З г а н ц ї т и - вчинити ся дурным. Кой товды так было треба, та я домак зганцїв.

З г ы б а р ь - дуже худый, ги палиця. Аттото такый страшный худый згыбарь.

З г о р ц - троска, увержена з банї зимля, нагар на гнотї на лампі. Мüг бысь уже зчистити из гнота аттот згорц.

З д е м и н я т и с я - потихинькы ся збирати. Овüн ся дуже вагав, ош ити, ци ни йти, а пак ледвы ся здеминяв, та й пüшов.

З д е р к а - дуже мала рыба, малинька дьüвочка. Наймали сьме в потоцї здеркы, наварили сьме, тай маєме іду. Аттота здерка, ги бабовка.

З д о в о л и т и - дозволити. Тото из Рима папа римськый и войну здоволив, и віры, и всю біду.

З е л е м о з и н ь - ростонаст, чистяк, гладушник. Зелемозинь уростає в садах попуд городины онь до мийтра высоты, любить тїнь.

З л и з а н к а - кой на снїг пüде дощ, та замерзне. Така на улици злизанка, поледиця, што ни мож прüйти.

З л и ч н ы й - файный, має лице. Моя табилка така файна, злична.
З л о к ш о в а т и - изнищити, изничтожити. Якісь там ягüдкы были, айбо дїти тото злокшовали та змучили.

З м а р х а т и с я - змарнїти.Роблячи, волы ся змархали.

З м ы с л я к - розумак. Они гадали, ош тото я такый змысляк.

З н а й м о - публічно, так обы вшыткы знали. И знаймо,

и низнаймо ходила ид ньому, бо так мала дяку.

З н а р у ч и т и - штось позычити. Но, та раз вам дуже файно дякуву, ош исьте ня знаручили, а пак, кой буду годна, та ся вам уддячу.

З н е р т и - розрізати. Раз подавить понож та зїнре, вчинить ся зїв.

З н о р о в и т и - напудити коня. Конюхы дуже гаткувуть кони, обы йих дїти ни зноровили.

З н ю р я т и - сходити всяды, гикой рыба у водї. Ты вже вшыткы закуты знюряла.

З о в и ц я - сестра чоловіка. Мінї Марія – зовиця.

З о г о н а г о м - помалы. Молока в нас зогонагом, так што помалы.

З о д н ь о в а д н и т и - дойити корову лем раз на динь. Хвала богу, вже ни мусиме зодньовадньовати корову – дойиме ї трічі

 на динь онь дов тиляти, тай молока, ги воды.

З о к р а ш е м - домак, зовсїм. Зокрашем на нич зыйшов сись лигінь.

З о л я ч и т и с я - починати бояти ся. Другі ся тамкызолячили,

а я ни кус.

З о л о к - кой из мертвого тече кров авать слыз из рота. На рянду та вбытри му золок.

З о м б л а т и - про вітер, кой дуже віє. А в хащи зомблать, завывать, так гутить.

З о м е л ї т и - выгляд деревины перед тым кой має всохнути.

Єдна прищепа хотїла всохнути, вже й зомелїла была.

З р е ш е т ї т и - подїркавіти, вчинити ся дїркавым, гикой решето.Зрешетїв снїг уд сонця.

З р о с ь л я н и ц я - позростані яблынї, крумплї ци яка инака садовина. Тамкы помеже тыма сливами повно зросьляниць.

З р о с т о к - рüст. Кыдьбы мав зросток годный та розум добрый.

З р у б н и к - лїсоруб. Туйкы в хащи так треба мішати токан, гикой тото зрубникы чинять.

З у д е л а т и - удержати. Пüгнали нас у лагер, там было треба тяжко робити, а я тото ни годен быв зуделати.

З у ї д ь - сверблячка. Мене кой пüтне вночи зуїдь !..

З у с ї м н ы й - через міру простый.. Аццися дьüвочка така зусїмна, она ни до такого лигінища, гикой овüн.

З ü п р а в д н ы й - справжньый. Гадав бы, ош зüправдноє, а тото лем намальованоє.

З я л о в и т и - высушити в корüв молоко, вчинити так, обы коровы ни давали молока. Ни давайте дüйным коровам много дубового листу, бо зяловите йих, гет у них усхне молоко.

З я м а - поливка из мняса. Тоты говгірї мнясо поуідали, упстала ся єдна зяма.

З ь л ї ш ь к о в а т и - часто лїгати и вставати. Учора цїлый динь

зьлїшьковала тилиця, а ввичирї ся вположила.

З ь н ю с т р я т и - зрушити, заохотити. Маріка ни хотїла йти на вüчüрніцї, айбо хлопцї дотüть ї дюгали, што ї зьнюстряли, тай пüшла.

И в а н ы с ь к а т р а в а - божа кровця, звіробüй.Иваныська трава цвіте жовтым, збирати ї мож у юлію и августї.

И в ü р ь - велика тріска. Ты сперву збери из дерева ивüрь, а пак потому меш тесати нагладко.

И г о л н и к - лопточка, што в ню запыхавуть иглы. У великüв хыжи на стїнї висить иголник

И г р о в и щ е - руноє місто дїла забав. На толоці фаттьовы мавуть файноє игровище.

И з с л и з н у т и с я - пропасти, щезнути. Так бы сь ся изслиз, ги вчорашня вода.

И м г л я д ь - кой мрячно, дождяно. Инниська буде имглядь, слота.

И р т - отвüр у посудинї. Переверни мисчя иртом.

И с т е н н и н а - основный капітал. Каждый місяць платив им лифу тай мало истеннины.

И ц я - 7 децилїтрüв. Мусїв им позычити вд кума ицю мукы.

Й а в е д н и к - лїсовый чоловік. Реве, ги йаведник.

Й а д е р к ы й - свіжый, здоровый. Удколи м яв бüлше робити, та вчнив им ся май йадеркый.

Й а л о х а - йалüвник, вüцї, што ни давуть молока. Дниська буде мішана йалоха з дüйков.

Й а с ь н ь о х а - сива жона. Но та пак ци ни чудо: атака йасьньоха, а робить бüлше, гикой дьüвка.

Й а с п е д и ц я - бісиця. Ага, йаспедиця гинтота, ци ни загнала на ня шандарüв.

Й у п е д н и к - йаведник, набріховач. Вто ни хлопчище, ай цїлый йупедник.

К а б а ч - глубока вода в потоці. Так вода усохла, што лем

у єднüм кабачи є.

К а б у л ь к а - каток, што го пудкладавуть пуд дерево, обы ся легко качало. Пудклади пуд нього кабульку, та онь ся покарбулять.

К а з и б р ü д - удлыга в мартї. Кить скоро йде казибрüд, та щи раз прийде правибрüд.

К а й м а н - у лїсорубüв фаттьüв, што носить воду, кладе вгинь, готовить іду… А в нас Цильо Маталегüв за каймана.

К а л а г у з а т и - чинити чорну роботу. Наші в Мадярщинї лем калагузали, а ни на нич ся ни навчили.

К а л и г в а - штримфлї на мертвого. Калигва на мертвого ся шиє з полотна.

К а м п і р ь - кониць, капут. Аттовды кыдьбы было го понесло

у снїг, кампірь бы му быв.

К а м у ш к а - капуста, што ни має розвиненої головкы. Гинде в мене якыйись камушник є, а головок ани єдної.

К а н а р а й - прилавок, ванкірь. Канарай быв удгороженый ляцьками.

К а н д а л ü в - шпор, калор. Казав, ош шпорик ми продасть,

аттакый кандалüв.

К а н т а - кантлик, кандирь, глубокый горниць из ручков для носїня.Маріка принесла з хлїва повну канту молока.

К а н ц ї л ь - різник, што ріже тилят. А на слабушковаті тилята є канцїль.

К а п а в и ц я - дрüбный дощ. Ишла якась така капавиця, такоє, гикойбы мглило.

К а п і с т р а - наголовник, узда. Надїнь коньови на голову капістру, та поведи го на воду.

К а п к а н и с т ы й - крапчастый, крапканистый. Ластüвка має

капканистї яєчка.

К а п у ш а - овеча вош. Перепозирали сьме вшыткы вüцї догде лабы, а ни найшли сьме в них ани єдної капуші.

К а р а в о д и т и - чинити біду, бешкетовати. Нич ни роблю, лем по пянці караводжу якусь біду.

К а р а в у ш а - давный вüз, у якому вшытко было з дерева, без ани єдного гвозда. На багра дїла каравуші глядали родимі кривулї.

К а р а м ш и ц я - много дрüбных дїти, што лїзавуть, гикой мурянькы.Карамшици заказуйте йти на ріку, бо ся потоплять.

К а с ь н я - шіфон, шафа, што в ньüв розміщена каса. Утягли тоту касьню на улицю, та балтов били, бо гадали, ош там суть гроші.

К а ш е н ы й - сыпкоє яблыко, кой довже полежить.Я ни люблю свіжі буляї, лем файно кашені, ий бо товды добрі.

К а ш и ц я - загата з дерева, корчüвля, каміня попиля берегüв

рікы, вбы вода ни розмывала берегы. Вряд наклали кашицї онь поверх путе.

К в а р - клопüт. Вта дїтина - лем ми квар.

К в а р о в а т и - мучити ся, довго быти битїжным. Она, сигінь,

уже шестый гüд кварує.

К в а р н ы й - злодїйковатый, скрадун.Така кварна кüтка, што все штось украде, кой ниє никого в хыжи.

К е л е ш к а - лайбик, уцїфрована полотняна безрукавка.

Видить ми ся, ош тота Олена и спить у тüв келешцї, так ся йüв любить.

К е м і л к а - грудка сыра. Дотüть ворошить вüчарь у путырї,

докüть ся ни стане кемілка.

К е р и н я - нидоїдкы, розтягнена робота. Найте, чиляде, ни іште керинї. Щ и : маса зüбраної в гордовы садовины, з котрої по укысниню чинить ся палинка. З тої сливової керинї буде файна сливлянка.

К е с е л и ц я - квас из вüсяної мукы.Кажуть, ош кеселиця дуже хüснавна, айбо лем така, обы мало пробрескла, пробрязла (вчинила ся кваснов).

К и л и й к а - дуже бідна мала хыжчина. Лем єдна біда знає, ош як у такüв килийчинї сидїли люде.

К и л ь ч и х - вытраты. Чинити свальбу – тото лем єден кильчих.

К и р и й т ü в - сторож.Тото такый кирийтüв, што никого туды ни пустить.

К л а б у к - шоломок. Сього году така в нас крумпля, гикой клабукы.

К л а к а - громадов помагавуть чинити хыжу, косити, орати, лущити тингирицю, дирькати піря, а иноє, а по рботї справлявуть таниць. Иппен ош клаков хыжу сьме вчинили за тыждинь.

К л а н т а р ь - кландер, загорода на мостах и на путьох,

на кривулях, обы ся вüз ни скарбуляв у шанца. И поверх воды сьме клали клантарї.

 К л е б а н я - старый капелюх. За вто ся называть клебаня, бо має клапаві крысы, а нова клебаня має руні крысы.

К л е в т ю х - куртый дараб природного, ни нашто ниваловшного дерева. Из аццього ни уберете нич на хыжу, бо туйкы єдны клевтюхы, валовшны лем на ватру.

К л о в а ч я - такоє, порося, што має великі иклы, бо дуже є худоє. Вто, ниборе, ни свинча, ай кловача страшезноє.

К л о н ц а к - великі зубы. Ити бы ми щи й клонцакы убмыти.

К л о ч а н к а - сорочка уткана из колопняного полотна.

У Юры, сигіняшного, лем єдна клочанка, тай тота цурава.

К л о ч к а - квочка, стара крумпля, кой ищи в земли є нова.

Доста ми й крумплї-клочкы.

К л ю с ї т и - зажурити ся, опустивши голову. Тать, прапав бысь, ни клюси тüлко, уповіш дашто.

К л ю в а к - парей, понаряник, клинь. Што фіномна рыба, та тото клювак.

К л ь о ц - дерево зрізаноє так, ош мож го загружати у вагон, авать на машину-кльоцовоз. Завтра йду робити на кльоцы,

а в середу – на шлїферы.

К о г у т к ы - тоя, бориць. Когуткы ростуть лем у горных хащах, цвітуть у сектембрї.

К о з и л и ц ь - смертка,витушка дїла перемотованя пряжї в клубкы.Козилиць ни бавка - у рукы дїтьом давати ни мож.

К о к о р - зüгнуті ногы. А біда страшна: позирай лем, як дїтина лячно кокоры зüгнула !

К о л б а р - різати дерево лем из єдного боку. Позираву ся за гинтым рубаньом, што перше сьме на колбар брали.

К о л и б а - курінь. Колиба має к о л и б и щ е, у б р у б и н ы, чотыри с о х ы, дві ш л я б и н ы, п л и ч і, п о п е р е д н и ц ю,

п о б üч н и ц ю, п р и к о л и б о к, ш п а т а р ї, ж о л о б н и ц ю. Бывать колиба п р о с т а, р у б л е н а, с т а я, д ї н е р к а

üй н а р к а).

К о л о в а т и ц я - дуже виликі колопнї. На гнüйнüв земли дуже файні коловатицї, росохатї колопнї.

К о л о с üв н и к - віник, што ним замітавуть колося на току, авать у чури. Тот старый поламаный колосüвник уже час бы ушпурити гет, а приобріти новый.

К о л ц у н - куртинька коса у дьüвочкы. А вна такый ся й заплела в колцун.

К о л я г а - клум, гостина. Зыйдуть ся в колягу, в клум, гостять ся.

К о л я н и ц я - хворота у ягнят, тилят, поросят, курчят, што онь ни годны ходити. Впали поросята на коляници. У мене чотыри куричкы погыбли на коляници.

К о м і л а - худа высока кобыла. Така коміла силна.

К о м л о в ш к а - файта яблык. Яблыко у комловшкы квасноє.

К о м н ь я д ь - падати вперед головов. Кыдьбы м бы была тя впустила, та впав бы быв ись комньядь.

К о р г і д а - коргел, великан, айбо ниповороткый. Маву дїда коргіда - ниповороткый, айбо дужый.

К о р д о н я - музичный инструмент, на котрüм акомпанувуть до гусльüв. До кордонника треба щи й гуселника, бо бити в кордоню - тото є мало.

К о р з а н - старый постüл. Такый гордый, ги пес из корзаном.

К о р ы т н и ц я - місто, де стойить корыто. Тать уже бы ти быв час навчити ся корыто класти на корытницю.

К о р к у ш к а - дуже скорченный. Слабушковатый дїтвак навхтема сидїв у коркушцї.

К о р н я г а - колода з довгыма сучками. Якась тото корняга была, а я аттуйкы у ногу банясков загентелив.

К о р ш у л я - носилкы дїла ношіня трун. Носять ся княгінї на простüв чиляди, носили бы йих на коршули.

К о с о г о л - чехоня. Косогола чяжко чистити, бо має дрüбну луску.

К о с т р у н - аттакі тонкохрыпті свінї. Коструны ся ни правлять, та я аттаку файту в себе й ни держу.

К о т ї л н и ц я - місто и час, кой ся родять ягнята. Сися котїлниця ся стала уяри.

К о ц к о в а н я - при коцкованю ниткы ся переплїтавуть, чинячи подаякый узор. Ий, бо тота Юля валовшна на коцкованя !

К р а к а в к а - пüлло скошена трава, што ї тяжко грабкати, бо додюгувуть граблі. Добрі, што хоть аццисю кракавку м поугрібала.

К р и м н я й - мускулистый, мышковатый.Кажуть бабы, ош тот кримняй, кримняный, такый твердый на тїло.

К р о в о в н и к - тысячолистник. Крововник росте попиля пути,

а на толоках.

К р о ш т - пригар, вто, што ся приварює на динце посудины.

Кить ниє кроштüв на динци горшка, та ниє зготовленого токану.

К р ü т к ы й - сумирный, приборканый. Аттакоє тото дїтинча никрüткоє !

К у д ї л к а - файно укладеноє колопняноє волокно, што го приязувуть нанавершник дїла прядїня, по лигінськы й – пича.На мою кудїлку йде бивно волокна. Ий, бо в сиї має быти кудїлка !

К у й у х - горничок, што в ньüм варять дїла свини. Бизьüвно,

ош мüй куйух уже тамкы скыпів.

К у н т е т н ы й - задоволеный, уплаченный. Мінї дайте хоть піцїцько токану, тай я з тым буду кунтетна.

К у н ь о ж и т и - куняти. А я вже зачинаву куньожити.

К у р ч а ч к а - тüчка, кушка, посудина у якüв держали вослу.

Курчачку нянько приязовав до риміня на пачмагах.

К у т ч а к - приміщеня дїла свини. У нас нараз над кутчаком чинили потак дїла кури.

К у ц е м - шушвальок, угматана, стоптана отава. Кой отава в куцмы збита, та ни дуже ї марга бажить істи, а вже кить у коржох, та такоє йüв нитко и ни дасть.

К у ч и р л ь ü в - дуже малинька хыжка, кучичка. Типирькы нитко вже ни кладе аттакі малі кучирльовикы, ги давно.

К ы б а л ь ч и т и с я - кывати ся, котити ся, карбуляти ся.

Пудкладїть дрыво, обы ся ни кыбальчило.

К ы м а н я - великі дїти, гикой кымакы. Приходять у млин дїти,

аттакі кыманї.

К ы н д ы к а т и - жваньдїти, нарікати. Гай, на нас кындыкав бирüв то за порцію, то за пастüшчину, то за йсе, то за гинтото.

К ы ц к а н к а - перемітованя дїтваками через голову. Дїти йдуть ся кыцканкати. Де ни мож спущати дрыва ризьми, авать жлопами, там кыцкавуть.

К ы т ы ш - такый бокор, што щи нидавно ним сüль возили до

Солнока. Повіруй ми, ош тото быв послїдный кытыш.

К ы л н и к - перерва, грыжник голый. Кылник росте на камнянистых и піщаных містах, цвіте у юлію и сектембрї.

К ы ч и г а - рыба чичуга, стирлядь. У Тисї пониже Хуста ймили сьме были три пятькілові кычигы.

К ы ч к а - язана житна умолочена солома, што нив крыли хыжу. И хыжу сьме вкрыли, ищи й кычкы ся гет упстало.

Л а й и с т ы й - чорный, айбо сисе ся удносить лем до овечої вовны.

Ишли вüцї в полонину

Лайисті, біленькі,

А за ними у три шоры

Ягнятка маленькі.

Л а к а н д у с - придурок. Ану йди уццьüть гет, ты, лакандусе дурный !

Л а н д а т и - кой дїтина починать ходити. А сися дїтинка щи лем ландала тогüд.

Л а р м а - гойк, крик. Накой устав – пустив ларму.

Л а т р а т и - нарікати, проклинати. Сись лымпак шландрать инниська по селови, латравучи, ош сночи го угыгали.

Л а ш а н - тріпачка, сплетена з мотузя. У Сиготї руснацькых слугüв били лашанами.

Л е в е р с о в ы й - у жüн были такі запаскы леверсові, из якогось аттакого леверса, што го продавали в бовтї. А в ацциї Анцї сукман леверсовый из ружами.

Л е г е т к о - такый, што легко, быстро бігать. Гинде, никай,

біжить твüй легетко.

 Л е д а р н я - склад из ледом. Тамкы люде удовбали у скалї ледарню.

Л е к ш а т а - кой камінь дїла остріня косы ся зломить,

та дарабчик из нього кладуть у диривляну ручку, та аттак острять косу. Уломив ми ся брус, та мусїв им покласти в лекшата.

Л и к в а р д а - пянчуга, сластолюбець. Такого ликварду, гикой аттот Митьо, щи треба поглядати.

Л и л о - штука. Якоє ми ти лило єдну прищепу посадити.

Л и с н и ц я - квасноє дикоє яблыко. Дїти смачно лисніцї ідять, а старым оскоменно.

Л и т у с - тот, тко вбутый у онучі-платянкы онь на лытку. Типирькы ходять у чіжмох, а давно аттакі литусы носили.

Л и х о м е т - навхтема штось лихоє чинить. Уже сь ся вчинив

гикой аттот лихомет.

Л ї н - циганська рыба, лин. Край Осою в Синявцї лїнüв имавуть лем цигане.

Л ї ч н и ц т в о - гігієна. Держ ся лїчництва и вшытко буде горазд.

Л о в а ч к а - місто над ріковиз забитыма в зимлю стовпома,

на якы имавуть бокоры. Май бüлша ловачка на Тисї.

Л о в д ы - шукы, рожжуры, крадїнья. Ни гадай, ош навхтема будеш ходити в ловды, та так жити. Задумаш ся, утямиш ся,

та перестанеш ловдовати людську мізерію.

Л о т о ч и т и - безперервно ся ссважати.

Мене люде ни ганьбили,

Нитко ни лоточив,

Ош як мüг им, так им собі

Горазду доскочив.

Л о т р о ш - нишпорка, злодій. Варуй ся го, бо вто лотрош.

Л о т р о ш и т и - обшукововати, вшытко перемітувучи. Майже ош злодїї в ня в хыжи были, бо вшытко перелотрошили.

Л о ш а к о в о у х о - салный корінь, салник, живокост. Корінь лошакового уха, авать живокоста збиравуть пüзнов осенив.

Л у п і л н и к - дерюга, здирщик. До вас ни заходили аттоты

лупілникы, екзекуторы !?..

Л у п л е н и к - робочый, што лупить кору из смерек. А мы йдеме шорами, и кору складаєме пошору за луплениками.

Л у с к а в и ц ь - хвойна утрова, польовый хвощ. Лускавиць ся трафлять на лугах и мокрых сїнокосах, и попила пути.

Л ы н д и к - фылыштинь, дарабчик удорваної одежины, што удвисає. Удорвала бысь гет на біду из сукмана аттот лындик, бо щи заступиш го, зашпоташ ся, та впадеш.

Л üк о т ь - пряжа, намотана на мотовило. Инниська м упряла онь два лüктї.

Л ü к т ї т и - дражнити. Ни лüкти ня, бо дüстанеш напысник.

Л ь о п ц а в к а - льопыцанка, кой иде мокрый снїг из дощом. Така вонка льопцавка, што пса из хыжі гріх угнати.

М а ж о р - жилїзна банка, котру напыхали пушечным порохом, пудпальовали и так, у кого треба, метали. У нашого

бирова стріляли з мажоры.

М а л ї м о н а - дуже пüллый, тüйтакый карикатура. Аттот Митьо цілый малїмона.

М а м о н а - чорт. А знає го мамона.

М а н д л и к - даз дисять снопикüв колопинь зязаных уєдно.

Анци м позычила цїлый мандлик колопинь.

М а н д л - крыж, снопы хрест-навхрест. Сийгüд у Йвана бüлше мандлüв, гикой у мене.

М а н о в и ц я - файна молода хвойна хаща. Йой, яка гинтам файна мановиця.

М а р а д ы к - копиця из вüсьüмнадцътьох снопüв. У нас на дарабі сийгüд є дись єденадцьить марадыкüв.

М а р х а т и с я - марнїти. Посеред лїта маржина в полонинї зачинать ся мархати, бо мало паші.

М а т а л ю г а - ниписменный. У нас у силї щи и дниська ся трафлявуть маталюгы.

М а т е р и н а д у ш к а - чабрик. Из чабриком, материнов душков, дуже смачна пасуля пудбивана.

М а т л ю г а т и - махати на вшыткы бокы, вбертати, крутити.

Но та пак ищи мусить и ногов туды матлюгати.

М а х а н к а - довга дорога. З Осою до Мукачова добра маханка.

М е л е с т о в а т и - метати собов на вшыткы бокы. Но, та тот собов мелестує, ги дурный.

М е л е ш - терефелник, крутій. Аттот Митьо, но тото вже мелеш !

М е р е н а - усаня, довгопыска, усач. У потоцї на Пожарницях

я мерен навхтема ймаву рукома.

М е р и н д я р ь к а - коновка, што до ниї вüчарї беруть на цілый динь іду. Така в ня файна мериндярька, на два раз істи.

М і н я ж ü в к а - жона, што ся займать міняньом шилиякых речи. Ий бо Анця шіковна міняжüвка !

М і с к а л ь - малый, молодый сніжок, гикой мізка. Сиї ночи впав сніжок-міскаль.

М і с к а ч - бідняк, убыдраниць. Тамкы ся были посходили лем ряндячі тай міскачі.

М і н т о м - скоро, быстро. Ану вбым тя туйкы бüлше ни відїв – мінтом ми из хыжі вон !

М і р т у к а - спиціална палиця з подїлками, яков заміряли у вüчарськüв посудинї молоко. Но, позирай ! Иван упят зломив міртуку !

М і х у н к а - малый струпок. Такі має міхункы по лицьови.

М і ц о л я - тучна телиця. Ипна в ня теличка, міцоля.

М л а д - молодоє галузя,стовпля, што нарастать за два-три годы после того, як зрубавуть староє дерево. Каждого году треба бити млады, вбы ни замшили поле.

М л и н н и к - міх, што в ньому носять у млин зерно молоти. Мüй млинник уже дуже ветешный, айбо щи го хоснуву.

М н я н т о в а т и с я - уд чогось ся звüлнити, вборонити ся.

Ходить за мнов тот Петро тай ходить, што вже ни знаву, ош як го ся мнянтовати.

М н ю х - минь. В Осойи у Синявцї раз, тямлю, были ймили мийтрового мнюха.

М о ж г о л а - роботолюбна, валовшна до роботы.Но бо тота Анця можгола до роботы !

М о г о д ї л и т и - настырно просити. Сперву сьме бирова могодїлили, а дале пак исьме го файно узваряли, убили.

М о к о ш и т и - робити тяжко дышучи. Хлопцї мокоша туды

з пологом, ни мавуть коли й говорити.

М о л о т ь ü в к ы - молоді дьüвчата.На тых молотьüвок ни годен им быв ся наникати.

М о р в а - багно, што з нього вытїкать жовта вода. Мало бы жилїзо туйу земли быти, кить из морвы тече така иржава вода.

М о р к о т и л о - тот, тко навхтема штось морконить. А побив бы вас аттакый моркотило, гикой и вы самі моркотилы.

М о с т о в о є - платило ся двадцять грайцарьüв за пару волüв, што єден раз перейшли мüст. Обы м ни платив мостовоє, та далеко тот мüст убхожу.

М о ц ы г а - силач. Такый быв силач, такый моцыга,

а в чотыринадцятüм годї така паріпа.

М о ш ч - щи ни ферментованый виноградный сüк.

Ий, напий ся, цїмборику,

Мошчу з винограда,

Што так давно посадила

Твоя прапрабаба.

М р и й - мурянькы, ватьмороз, што йде чилядникови попуд кожу.Спала м сама в хыжи, та кой дись штось шрьüбне, та онь по минї вже мриї йдуть.

М у л я в и ц я - много дїти. Де ся тот дїне при аттакому голоду

з тüлков мулявицив, з тüлкыма дїтьми.

М у н ї ч л и в ы й - похмурый, впертый. Ласкавоє тиля дві маткы уссе, а мунїчливоє ани єдну.

М у х а р н и к - пантлик, умащенный липков смолов, для изничтожіня мух. Час бы вже, нибого, поміняти аттот мухарник.

М у ш у р - полонинськый дерн.

Полонинко-гордовинко,

Чим ты изгордїла ?

Цини тыма мушурами,

Што сь позеленїла ?!

М ы к а н к а - малоквалїтноє полотно из колопняного прядива.

У сигіняшного Феркы ушытка одїж лем из мыканкы.

М ы л и н и н я - вода з мылом.Горі в потоці жоны перуть,

а дольüпотоком тече мылининя.

М ы л я р ь к а - велика куча дрыв, засыпана землив, де ся дерево зуглює без доступа воздуха. Кой из мылярькы дись ся курить, та вбігы лїзе туды углярь, и засыпать глинов.

М ы н т а р ь - замішаня, млин. Кой озьмуть и мене в мынтарь, та буде мінї.

М ы р ч а ч к а - дуже великый мороз узимі без вітра.Така мырчачка, што и з хижі ни уйти.

М ы т ї л ь - такоє, гикой купіль, лем ни змывати вшыткоє тїло, ай лем часть – рукы, ногы.Вна собі лагодить мытїль на ногы.

М ы х р а в ы й - худый, слабый. Тот барнастый кüнь такый у ня мыхравый – нинашто ни валовшный.

М ы ц а к - дуже твердый дуб, што го чяжко тесати вать колоти. Кой зачнеш аттого мыцака гацмолити, та онь ти ся мозок здрыгать.

М ü т о к - даякоє количество пряжі, знятої з мотовила. Сночи м зняла з мотовила онь чотыри мüткы.

М ü ц о к - вовна з стижкы – руно, а из вüцї - мüцок. Маву дисять мüцкüв вовны.

Н а б а ж о г о р ы - насміх, у фіглях. Овüн ся догадав, та яв изо мнов говорити набажогоры.

Н а б и р а н и к - кошарочка дїла збираня чиришинь, ягüд, малины, рібізльüв… Аттот Митьо Чутрысüв такі гузковирьхі кошарочкы пльüх, набираночкы.

Н а б р ы с к л я к - дерево, што довго стояло у водї, та много ся ї в нього набрало. Ни вижу туйкы порядных дрыв, лем єдно брысклячя.

Н а в е р т к а - на ризы поверх побüчниць кладуть ся наверткы. Кить хоч, обы ся наверткы поклали до ряду, та най йих кладе Ферко.

Н а в і г л ї - ударити руков уд себе зворотнов сторонов долонї.

Так навіглї вдарила свічку.

Н а в х т е м а - навікы. Мачка навхтема паде лабами дольü.

Н я в к а - подобна до мавкы, така жона, што спереду дуже файна, а ззаду плїч ни має. Ни привідїло ми ся, ай точно м пиля потока відїв чотырьох нявок.

Н а г ü д - слїдувучого, наступного року. Аж дüжду нагüд, ош буду жити, та назбираву малины.

Н а г р о м и т и - много раз напоминати, обы ни забыв. Я дись Маріку нагромлю, вбы принесла канту.

Н а г у л я - запалный. Тот Йовжка такый нагуля !

Н а г л и к - вирхня часть на капчурах над очками. Уже м уплела наглик, а типирькы буду зачинати очка.

Н а д а - приманка. Пиля кошары ватаг поклав наду дїла вовкüв.

Н а д д о л о б и н ь - штось додатково докладеноє, доданоє.

Покуртоє дерево, та мусайно буде класти даякый наддолобинь.

Н а д р а г у л я - утровниця, писся вишня, сонна одурь, мандрагора. Надрагуля має чорнофіолетові ягоды.

Н а д у к а т и - много наметати. У тüм ярку сьме надукали онь три навилкы.

Н а з у п л я д ь - навстріч сонцю. Тот, што є крутый назуплядь, має гвінту од сонця.

Н а з н ы й - замащеный, нужденный. И вы таку назну бабу слухати !..

Н а й м н я - навмысно. Быв им в Осойи, та до свої давної хыжі м зайшов наймня.

Н а к л ї т а т и с я - нагромадити ся, назбирати ся, наквочити ся. Тüлько ся свальбüв наклїтало сього года.

Н а л а б а ш к ы - нацапкы, на чотырьох. Дїтина щи ни знать ходити, та аттак налабашкы ляпцює.

Н а л я ш к ы - лежачи. Коты так дуже наляшкы вартувуть

у травах свиринькüв.

Н а л о г о з д и т и - наробити. Налогоздив дїти повну хыжу.

Н а с п ü л - досполу,наполовкы, змішано. Ледвы м удметав глину, бо была наспüл из каміньом.

Н а п а р а н т а т и - напасти. Якась го галиба напарантала, што

й досьü лежить.

Н а п е р ч а н и т и - намучити, настругати, насукати так, онь щемить. Так им наперчанив рукы тым кушлатым топорищом.

Н а п л а с - горизонтально. Ни знати, ци наплас рубати сисе дерево, ци боком.

Н а п о р о ч - серсама, што нив ріжуть кору на смереці, обы ї можиздирати.Обысь иннись ми вернув мüй наполоч.

Н а п р о л ю д е - на каждый динь. Сись віган у Анцї напролюде.

Н а п т а ш и т и - накласти много чогось дрüбного. Тота, каже, напташить нам бисагы шилиякого.

Н а с ї к а - єдного года на рунüм деревци, коли щи росте, ножиком наріжуть даякый напис вать орнамент. Йсе заросте. Товды вже нанагüд зріжуть и вчинять из того диривцяти палицю з природным уже написом ци орнаментом. Ферко Ганзüв є истинным майстром по урізаню насїк.

Н а с т р я п о к - пüлло наметаноє сіно в копицю. Ни меч аттакі настряпкы, ай клади порядні копіцї, обы чилядь відїла, ош туй є газда.

Н а т е с - значок на дириві в хащи, обы знати, ош куды йти.

Якісь ни знали путе, та натесы натїсовали на буках.

Н а т о п и с т ы й - солонина, што з ниї мож натопити много масти. Ий, кыдьбы м была я годна была давати свини молока каждый рано, та яку бы сьме мали солонину натописту !

Н а т р я п а - натріленый, гулепа, наддурастый. Тота натряпа вхопила, што вхопила, тай побігла.

Н а т р я с к о м - злегка наметаноє, ни много. На возї было сїна лем натряском.

Н а т р у д о в а т ї т и - онь напухнути уд роботы. Так ми рукы натрудоватїли уд того кошіня.

Н а т х а - смолавка, нежить. Напала на ня тота, ссена бы йüв, натха, та ся вбытираву та вбытираву.

Н а ф т я н к а - файта дичок.А нафтянкы поправдї мало пахли нафтов.

Н а х л и п к а - частинка, што в гыртанцї закрывать вхüд до дышицї, кой іме. Кой ів та нахлипка му ся кывала.

Н а ц а п к ы - налабашкы, на чотырьох. Так ся напив, што домü прилїз нацапкы.

Н е ж а р - прошлогüдні пинькы травы што щи суть у сьогогüднüв траві. Нежары скоро перегнивуть.

Н и ж у р ü в - мüй нянкьо, бывало, казав за гулянку – нижурüв. Но што, ниборе, та впят идеш на нижурüв !?..

Н и л ї п к а - стрижка, што має другого года ягня. Тото ягнятко гикойбы прилїпленоє до свої мамы-нилїпкы.

Н е т е р и н к а - нисенїтниця, пустовшаг. Такої якоїсь нетеринкы вышивавуть.

Н и г а т и - приниковати ся, призирати ся, придивляти ся. Позираву я, а вни нигавуть за мойыма грибами.

Н и о б а в к ы - скоро. Лем ся повбзираш, а ниобавкы вже – ярь.

Н и о н ї м к ы - гибы ни хотіти, а поправдї хотіти. Спряч гроші, вбы сь йих ни загубила нионїмкы.

Н и ц ю т - лайка з побажаньом ни мати пары. Усадив ня хлопиць у біду, ницют бы му !

Н о в о л а з и н а - зимля, котру люде удобрали уд панüв, и самі зачали убрабляти. И я дüстав дарабчик новолазины.

Н ю р к а - пысок у пса. Ий, бо в аттого гавкоша нюрка !

О б г а л у з и т и - обламати стовпля. Гет дїти обгалузили чиришню !

О б г р і п к ы - тото сїно, што го обгребуть довкола копицї., авать оборога. Аттоты обгіпкы вирсь у ясла корові.

О б з д р і т и с я - за сонце, кой ся вкаже изза хмары. Цїлый динь было хмарно, а понаудвичüр ся обздріло сонїчко, та завтра буде веремня.

О б з о л и т и - умыти платя золов, попелом.          

Єдна пере, друга пече,

Тритя мискы мыє,

А четверта всьых обзолить,

Платя всьо зашиє.

О б ы с к а т и - глядати дакому уши в голові и бити йих. Най ся ни приказує, в темници люде так заушивіли, што нич ни чинили, до лем сидїли та ся обыскали.

О б л а д а н - біла косиця. Я бых и ни лізла через аттоту городину, кыдьбы ни тот обладан.

О б л е х т о в а т и - дозирати, доглядати, прислужовати ся. Як Ферко свою старшину облехтує, так на старüсть и йому буде.

О б л ї н - отвüр, што через нього давуть істи худобі у ясла в хліві. Засунь засувку на облїни, обы ни йшла худобі студїнь извонка.

О б м е т и ц я - обмітка, технїка ушиваня. Обмітков убшивали краї пачмаг, рекликüв.

О б м и р а т и - вмлївати, непритомнїти, втрачати свідомість.

Як лем яла обмирати, боржій ї вхопив на гыргы и понüс у коргаз.

О г р у д о к - невеличка скала, схожа на груди. Потихы-потихы, и огрудок ся ссунув на путь.

О г а л ь о н - ороньовый пантлик, нашитый на баршуновüм віганї.

Та купи ми чоботята,

Віган з огальоном,

Пüду з тобов танцьовати,

Обы сь ни мав сором.

О д е р н и ц я - празнична одїж. Дниська вже майже ош кажда дьüвка має одерницю.

О д о л я н - маун патикарошный, валеряна. Одолян дуже любить сонце, тому росте на обочах.

О ж и р і л я - дрüбноє рüщя. Порубали сьме форосты, ипноє ожиріля.

О ж у х - палиця, обы мішати вгинь. Ану взьми гинтот ожух,

та пошурдїгуй у ватрі.

О к о р у ш н и к - так упеченный хлїб, што ни має мняккої середины. Кить ись брав уд ня окорушник, та бери й кукуц.

О к р е н т - самовчиненый єроплан. Якыйись Иван чинив крыла окренти, та пущав из оріха.

О м р а з а - чилядчя, што нинормално впозїрує. Сисе якась страшна омраза.

О п о л о х - пужало, вбы воробкы ни іли посївы. Наклав тых ополохüв по всьых посївах.

О с ї н н и к - пüзноцвіт осїнньый. Маржина ниість осїнник, бо овüн утровный.

О с я к н у т и - зменшити. Вода в потоцї домак осякла.

О т и н ї я - жона, што ни має нормально розвиті полові органы. Сигіняшна отинїя, так ся и ни ддала.

О т ю п - страшилище. Иди собі по путьови, ты отюпе єден !

О ф ы р д а - великый багатыр. Лем гинтого офырду вбы сь ни кывав, бо дüстанеш.

П а б ü р к ы - гüрші колопняні волокна. А я и пабüркы ухоснуву.

П а г а в ы й - хвороватый, про рослины. Хвалабов, сьогогüд

ни маєме ани єдної пагавої крумплї.

П а й с т р у н - лада для платя. А мüй нянько в пайструнї книгы держав.

П а к л а к ы майгüршоє волокно, што утпадать уєдно

з дарабчиками стебел пуд терлицив. И з паклакüв мож штось учинити.

П а л о в и н я - хащинка, признчена дїла урубованя на палїня. Повыше Медвежого осüйчане мавуть файноє паловиня.

П а м і й а - обман. Вто там біда така, памійа.

П а н т о ф л я н и к - грубо - пан. Тоты нищасні пантофляникы рывуть на прощаву.

П а п і р я к - дерево, призначеноє дїла уроблиня папіря. Рубали сьме колотвицї-папірякы.

П а р і й а - дублїкат. Зробив контреты, та начинив парійї.

П а р і п а - нидüдавиць, слабак. Такый быв силач, такый моцыга,

а в чотыринадцятüм годї така паріпа.

П а р н у т и - из розмаха вдарити. А я тото тым шпатарьом

туй-туй парнути.

П а р с у м а - к л ї м а т. Каждоє село має свою парсуму тай воздух.

П а р т е - каммай. Сись чилядник ни пропаде, та щи й парте вченый.

П а р т е л о в а т и - брати в цїмбораство. Кить ня честуєш, та ня вд собі партелуй.

П а р т к а - прикраса жонам на шию, уплетена из разноцвітных пацурок. Уплела ми Маріка партку-дуплüвку.

П а р ю г а - як є лигінь - битанга, так є дьüвка - парюга. Парюга впалила влету каламарьку.

П а р ц е л а - дарабчик зимлї пуд постройку хыжі.Дали й минї піцїцьку парцелу.

П а р üв н я - піч пуд колесом водяного млина, де взимі кладуть огинь, обы ни замерзло колесо. Парüвню вода вже взяла, лем ся колесо на стромі впстало.

П а с о в и н а - громадська зимля, удїлена дїла выпасу худобы. Довго сьме чистили пасовину, айбо типирькы марга годна сопокüйно пасти.

П а т и к о в а т и - быти на здоровля. Не вбы йüв тото патиковало, ай ищи й хыбить йüв.

П а т ї т н и к - дуже дрüбнідрыва, нарубані з корчüвля. Тот патїтник хыба лем на вгинь валовшный.

П е р е б о й и н а - копіцї убгорожувуть городинов, обы худоба ни пудідала, а вяри городину складавуть на чотыри коликы, обы ни гнила на земли. У перебойины склали кüля на уднищи.

П е р е д р ы в і т и - вчинити ся такым, гикой погнилі дрыва.

Стояли цїлоє лїто нимащині топанкы, та гет перетрупехли та передрывіли.

П е р е д р ы г - революція. Мüй няньо жив у Франційи, и быв замішаный у йих товдышньый передрыг.

П е р е й ы м - выкуп за найденоє. Кыдьбы сьте найшли мою тайстру з мириндьов, та дüстали бысте вд ня перейым.

П е р е к р ü й - увидячкы, право.

Ий, місяцю-перекрüю,

Засвіти, засвіти,

Обы м годен сиї ночи

До милої дüйти.

П е р е р а д ы - кой ся много радять. Такый страхопуд, такый опуд, а хыжа така килийчина, што лем блощиня по стїнах, ввüн

з тым рады-перерады.

П е р е с л у г а - кой слуга єдного газды по сумісництву робить задарь у другого газды. Андрій гай ходив на переслугы

уд Палащукüв до Потüшнякüв.

П е р е с у ч - здвоєна в руках нитка. Така мüцна пересуч, што дратву на ньüв мож робити.

П е р е х ü п к а - корова, што єден період тїлности пропустила.

Ипна, файна корüвчина, лем перехüпка, та завто мало молока дає.

П е т е г л и ц я - пошийина, петеглиця, вто лем у коровы, пошийина тота, што висить, тилїмбало. Онь ми ся ни вірує, ош корова годна мати аттакоє тилїмбало, петеглицю.

П е ц е к - писсья рыба, умбра. У Сїрчаному Мочарї того пецека хоть гать гати.

П е ц и г а - дуже великый мороз, што онь палить. Пецига –

тота страшна студїнь, пециган тот.

П е ц к а - кüсточка в плодах. Іш сливы, а пецкы плюй вон,

бо ся вдавиш.

П и л а ч н и к - плознь, литник, розвылник, плаун.Пилачник дозрівать у юлію и в августї, збирати го мож у сектембрї.

П и н и г а - файта слив. Из пиниг майлїпша сливлянка.

П и с а к - серсама, форма, што нив бондар выпікає, выпалює орнаменты на коновчинах, колотüвках… У мене є всякі писакы:

ружа, кобылинка, коникы, правый, кривый…

П и с л я н к а - диривляный посуд, што до нього зливавуть помыї.Ни занось до сїни пислянку, бо буде воняти.

П и с л я ч к а - перестигла, дуже мнякка слива. Чуєш, ни іш пислячкы, бо тя буде черево болїти.

П и с с я т и н а - писсьоє м’ясо. Вонить, ги писсятина.

П й а л о - засїдка на дикых звірьüв, обы ся ймили, авать обы йих убило. Поклав ись пйало, та вдыйди вд нього, бо звірина тя не лем звітрить, ай и увидить.

П л а в а ч - робочый, што сплавлять дрыва по ріцї.

Хлопцї, хлопцї –

Плавачї,

Пойте істи

Колачї.

П л а в и н а - ушытко тото, што самоволно плыве по ріцї.

Ходили сьме по світкови,

Ги тота плавина,

Дома нас чекала мати,

Мати Верховина.

П л а в н и к - дарабы дерева, што йих вода принесе и уверже на берега. Раз была така бездрывниця, што лем плавник им клала на ватру.

П л а т и ц ь - тот, тко платить. Мы такі платцї, што ни раз исьме были й ни заплатили.

П л а ц к а н - нидопеченый хлїб. Буде туды плацканüв.

П л е к о т р я - годовалниця, чилядчя ци худобина, што свойым молоком годує осиротїлоє дитинча ци малу худобинку. Погыбла стрижка, та мусїли сьме ягняти найти плекотрю.

П л и с к о в а н я - девер, лящ. Плискованя дуже файна з пивом, кить ї усушити.

П л и т а р ь - палачінтовка, посудина, што в ньüв печуть палачінты.Ану, тамкы ся шинїташ, та ни вбали з шпора плитарь.

П л и т и ц я - широкоє дерево дїла постройкы хыжі.Добрі класти хыжу, кой дерево самі платицї, бо покладеш у стїну три-чотыри, тай готово.

П л о т ь н я - плита, вирьх на шпор. Мусайно купити нову плотьню на шпор, бо сися ся вже дуже повкрышовала та повдлупльовала.

П л у г о д е р ж к а - иглишник, иглистик, оцїльова трава.Плугодержка любить мнякку зимлю, орну.

П л я н т и н а - лынгарь, пяниця. Ий бо збавив світа Марійи

тот плянтина, чоловік йüв.

П о в а г л и к - вагончикы, што йих тягне шинами кüнь.

УКамнянци над Осойом бывало дерево возили повагликами.

П о в і с м о - лїпшоє колопняноє волокно. Онь ся радуву, кой вижу аттоты повісма.

П о в і т р у л я - міфічна жона, котра, игравучи, чинить вітер.

Я раз у горах быв найшов повітрулин городиць, де шилиякоє зїля росте. Ни буду я, гикой повітруля, вся в білому !Варуй ся, вбы тя повітруля ни пудвіяла.

П о в п а л а т и - провіяти зерно уд половы, пудмітувучи го

з якоїсь посудины, збüлшого з диривляного корытця. Ану, Митре, повпалай тото жито, што бы го нести в млин молоти.

П о г ü н к а -тилиця, што вже была пуд быком. Казала теличярька, ош у ниї вшыткы тиліцї погüнкы.

П о г о в к а - поговорка. За вовка поговка, а вовк уже туй.

П о г о л о в ш ч и н а - бывало потята дуже нищили врожай,

а паны придумали, ош обы каждый чилядник дав на гüд тüлко потячых головок, кüлко душ у хыжи. И сисю поголовшчину чилядь платила грüшми, ци іли потята врожай, ци ни іли.Хоть Ферко ся и вдказовав платити поголовщину, айбо шандаре го змусайили.

П о г р а н и т и - мало навстрити. Вбы сь хоть мало терпугу

погранив, та намного лїпше бы різала.

П о г р и в к а - по частях, ни вшытко нараз. Нашто ты мінї гроші погривка даєш ?!..

П о д р ы г - переверичи собов. Мало ни пüшов у три подрыгы

Андрій.

П о д у ф а л н ы й - здоровый, веселый, беззаботный. Того дне Ферко такый быв подуфалный.

П о з о б ü ч - схылом горы, обочом. Так самарно, ош они думавуть уйти на Кычеру путьом позобüч.

П о і н т а - май головноє. Ни крути тüлько – кажи поінту !

П о к а й - онь, дуже, много. Вто покай, ош як им довго, чяжко, айбо из любовльов чинив сисю книжку !

П о к л а д о к - яйце, што го навхтема лишавуть курици у гнїздї, обы все ся несла на єдному й тому містї. Забыла м лишити курици покладок, та грüм го типирькы знає, ош де ся знесла.

П о к о р е н о к - ушыткый рüд. А богдай исьте ся згирили

з ушыткым вашым покоренком !

П о л и в а н и к - поливляный горшок. Были горшкы рінникы, ни поливляні, айбо были й поливаникы.

П о л ї в а - самоуспокоїня. Доста м ся наробив, типирькы собі малинько дам полїву.

П о л я ж - упала пшениця ци даяка ина зернова. Треба добре гнойити пуд голину, та буде товста солома, та ни буде поляже.

П о м а л к а - дарабчик, што ся додає там, де треба. Дав помалку, та му ковач навстрив балту.

П о м і т а й л о - тото, што го никому ни треба, ни гріх го уверичи гет. Добру газдыню тай добру дїтину люде з села

ни дадуть, лем якоєсь помітайло.

П о м н я ч - удлыга, оттепіль. Кой звізды млаві, буде помняч.

П о н и є д е н - податко, датко. Пониєден годен и пüсного попоісти, а я ни годен.

П о н ї л и в о - там, де ни дуже стрüмка гора. Идїм мы аццюда, туйкы май понїливо.

П о п а д ь к а - попадиця, гüрчак. Тко вяри в потоці попаде попадицю – серенчу буде мати.

П о п а л - челлені хмары, кой сонце сходить авать заходить.

Кой ся верже попал рано знад Обоча, тамкы у рошчолку, та буде дощ.

П о п а л ї т и - почелленїти. Вна ся вбернула и вшытка попалїла, айбо пак ся засміяла.

П о п л а й щ и н а - кой уже вüцї пüдуть у плай, а туйкы щи ся впстане молоко, та го хоснованя. Я ся вдказуву уд мої поплайщины.

П о п л ю в а н и к - бовткаш, погынява замашна палиця. Вüчарі навхтема мали при собі замашні поплюваникы – вать уд вовка, авать уд якогось напасника.

П о п р я г н у т и - вдарити. Вже ни мож было стріляти, и товды я взяв кріс, та так им го прягнув по копони, лем мыкицнув.

П о п ü д н ü ж - попуд ногы. Тать запер бы сь уже тоты двирї,

бо так віє попüднüж.

П о р ц к а т и - закашлати ся, кой ся вдавиш ідов. Ану вдарь го по потылици, вбы ни порцкав, бо ся домак удавить.

П о с и л ю х а - така, што любить ходити по селу та по хыжах.

Ий бо тота Анця, вто є посилюха !

П о с к о б н ы - колопнї без сїмени. Най и поскобны, айбо й так на одїж валовшны.

П о т а к - пристрüй дїла суканя ниток; хлівчик, у якому ночувуть кури. Кой ся вбертать потак, та онь цоркотить.

 Иди зажени кури в потак.

П о т е р ю с и т и - потрясти. Уже м мусїла потерюсити тоту вшытку одїж.

П о т я ж - мотузок, што ним ся прибавлять авать удбавлять зерно у млинї. Держав бы сь у чистотности тот потяж !

П о т ы к а ч - попыхач. Тот Митьо навхтема быв панськым потыкачом.

П о т ь к а - сазан. Иван у Боржаві учора ймив пятнадцятькілову потьку.

П о ф л ы н д а - пüлло вбутый. Гиндека якісь пофлынды

у гумачу, иди та протїряй йих гет.

П о ч а с о м - подаколи. Дїтьом почасом дам молока.

П р е л у к а - хащова полянка. Лем гинтам прелучина, а всяды

дубля.

П р и в е д е н и к - тот, кого приведено из собов удüвцьом авать удовицив у нову семю по другому жинїню. А Ферко Срагüв у них приведеник.

П р и в и л я - опроведя, кой датко вмре, та ввичирї ся сходять люде. Митьо вмер, идеме навичüр на привилї.

П р и в и л о к - притулок. Хвалабов, у нас в Осойи каждый має свüй привилок.

П р и в с т р і т - хворота, яку дüстали уд пристріту з кымось, авать из чимысь босоркунськым. Тота трясучка у Феркы, тото є, най ся ни приказує, привстріт.

П р и г ü с н ы й - подарочный. А што сь ми принесла пригüсного !?

П р и д а б а ш - звіринка, худобинка, што сама прийде до чоловіка, та ся в нього вбуде, присвойить ся. Видав ваш придабаш буде гинтот котик !? Аттот вüчарь має вовка-придабаша.

П р и к о л и н ь - малинька игла, піцїцькый колик. Ни махай ми сперед очима аттым приколиньом, бо щи ми око убєш.

П р и л и п а ч н ы й - такі бывавуть жоны прилипачні, што ся пригортавуть. Иди лем до тої Анцї, тота, ниборе, така прилипачна.

П р и м і с н ы й - тот, тко брав у тому участь. Иван ся признав, ош овüн у тüв бüйцї быв примісный.

П р и о п і ш і т и - вспокойити ся. Бывало сись фаттьüв так пудскаковав та фрінцкав на вшыткых, а типирькы, хвалабов, малинько приопішів.

П р и т и н ч л и в ы й - тото, што при ідїню скоро втрачать смак. Хлїб из гороху такый притинчливый.

П р и т ь ü л - млин, де пытлювуть муку. Мы самі собі вчинили притьüл.

П р и т ь м а к - тоты частины терпугы меже зубками, што повламованы. На сьüв терпузї так много притьмакüв.

П р и х ы л я в к а - жона, што ся любить прихыляти, вбыймати.

Ий білявко-прихылявко,

Прихыли ся вд минї,

Як ся мамка прихиляє

Вд малинькüв дїтинї.

П р и ч а к а н - присїдавучи. Так чяжко причакана йшов.

П р и ч у л о к - котиниць, плетарь, загата, пелевник, притула до хыжі дїла сїна худобі. Вшытко, што было треба маржинї, держали сьме у причулку.

П р и ш и й к о б ы л ї ф ü с т - лишньый. Та тото такый пришийкобылїфüст.

П р и ш т ї п о к - дощка, в яку вкладавуть кужіль, обы держав навершник дїла прядїня. На мою кудїлку йде бивно волокна, бо ипный приштїпок маву.

П р о б ü р к а - проріжованя молодої смерекової хащі. Вижу ош уже зачали рубати пробüрку.

П р о б ы в а л о ш - бывалый. Тот так много бывав по світу,

тото є такый пробывалош.

П р о в е р и ч и с я - вчинити похыбку, ошибку. Што сь ся проверг, та го угнали вон.

П р о г л е м е д а т и с я - уздоровіти. Довго м быв битїжный, айбо, хвалабов, якось им ся вже проглемедав.

П р о д е г н у т и - протягнути помеже ногы. Давно казали, ош кой датко ся бере до даякого майстерства, та має сперва вшытку свою серсаму продеговати помеже ногы, и протяговали, тай майстры были. А дниська и ни продегувуть, тай мастрüв порядных ниє.

П р о д е р и н а - кой тане снїг, та міста, де вже голу зимлю витко. Вüцї, кой увидять продерину, прокüпнину, та так біжать, што покай.

П р о з и м и ц ь - місяць децембер. Мінї ся май любить казати прозимиць, гикой децембер.

П р о к л ї ш н я т и - попустовати час без роботы. Но та сього місяця м ни проклїшняв ани дне.

П р о к о м о ш и т и с я - протрюхати ся, прочуняти, прийти

в себе. Так ми было якось ни по собі, якось так пüлло - ледвы м ся прокомошив.

П р о м і т н и к - ясновидиць. Митьо Маталегüв вать босоркун, вать промітник - ушытко навпереда знає.

П р о п а д о к - пропажа. Дай ты собі спокüй из тым пропадком –

буде иноє.

П р о с ь л ї д о к - ледвы видкый слїд.Пüшов, и ниякого за ним просьлїдку.

П р о с т о в ü л н ы й - широкый, свобüдный.Наш русинськый нарüд має натуру простовüлну.

П р о с т о г ü н - свобüдный простüр. Тамкы у вас на простогонї

вітряно.

П р о т у р ь - игла из круглов головков. Аттов иржавов протурьов уколов им собі перст.

П р о ц ы н д р и т и - напусто утратити.Порядный роботязь

ни процындрить робочого дне.

П р о ч у т к а - нипевна чутка. Є прочутка, ош Анця ся уддає.

П р у д я к - тот, тко быстро робить. Айно, тот Юра, тото є в роботї прудяк.

П у д х ы ж а - веранда, сторназ. Из пудхыжі навхтема м любив позирати, ош як паде дощ.

П у м е л я - лопотало. Тота дурна, мала пумеля.

П у с л и к - ни зафарбованый лайбик из чорної вать білої вовны. Якый ипный у Андрія пуслик !

П у с т а т о р а - пуста зимля. Кажуть, ош тамкы давно штось ся было стало, тому вто нитко ни хоснує, та вдтовды там пустатора.

П ы к а - заострині дощичкы, што ними вымощувуть извонка стїны хижі. У мене тых пыкüв є доста.

П ы л л а - рослый, товстый чоловічище. Нич нигда ни робить, удів ся, та аттакый пылла.

П ы л ю г - жилїзный дараб, што ним товчуть сüль у ступцї. Ни

товчи так приязно, бо вломиш пылюг !

П ы л я в ы й - шіковный, чїховный, спішный. У нас у силї вшыткы фаттьовы такі міткі, жьипаві, пыляві.

П ы н д р а в к а - фендрик, быстраш, быстрянка. Пындравка любить быстру воду, тому ї ймити ни легко.

П ы н д р о с - ядружка, андруга. Пындрос файно ся имать у потоках пуд Бужоров.

П ы н т о н о г ы й - кüнь, што має на ногах мало білого пиля копыт. А сись чивдырьчик поправдї пынтоногый.

П ы н ь г а т и - штось тяжко тягти. Так упыньгали пішакы з дрывы !

П ы р л а - шпырла, жбырла, шпуга, шпрайц, пудпора. Пырла, обы ся лüтры ни завальовали.

П ы р т ь - нивысокый, но стрüмкый вирьх горы. Позерай, бо зüрвеш ся з тої пырти !

П ы р х о л и т и - пüлло орати. Так оре тым диривляным плугом, гибы, перебачте, порося рыло, пырхолить.

П ы р ь - харіус. Пырь лїпшый печеный, гикой вареный.

П ы ц с м о х т е р - помüчник капіталїшты. Иван быв у Иршаві у Горзова за пыцсмохтера. Все лишав го за бизьüвного.

П ы ц ст р у л я - чилядник авать маржина з яковись паралїзованов частинов тїла. Паскудна была куриця, иппен, гикой пыцструля.

П ü д и к а л о - страшилище. Такоє пüдикало страшноє, што все му мусай казати: Пüди ко, пüди!”.

П ü з ь м о в и т ы й - розумна маржина, худобина. Тото така пüзьмовита кüтка.

П ü м ш е - пüзнїше. Пак май пüмше прийду.

П ü п е р к а - посудина, што вньüв труть попер, чорный перець. Такі в тя кріві рукы, што сь упустив и розбив послїдню пüперку.

П ü с ь л я д ь - потому, после. Робота была перед нас, тай буде

пüсьлядь нас.

П ü с ь т я н и к - тот, тко ся часто вбсикує. Иди уццьüть гет, ты,

пüстянику вонячый !

П ü т т р ы ш к о в а т и - пудмітовати, обмітовати. Котра добра копаля, та так файно пüттрышкує крумплю вать тингирицю, обы йим мнякко.

П ü т ф р і м б о в а т и - пудкрутити. Иди та пüтфрімбуй аттоту помпу

Р а б ü в н и к - грабитиль. Май давно наш днишньый бирüв такый быв рабüвник, што такого походити.

Р а в ф н у т и - многыма людьми зняти. Та пак исьме ззаду

цапінами лем равфнули.

Р а й б а т и - мыти цуря. Най ня Господь Бог простить, айбо лем у нидїлю м годна райбати.

Р а й г у з - голодраниць. Допив ся до райгуза.

Р а с п р я - ссважанка. Нигда я ни з кым ни мала ниякої распрї.

Р а ф а т и - терти колопнї, очищати уд кострицї. Цїлый тыждинь им рафала аттоты колопнї.

Р е б р ю г а - повна худобина, кой ся наїсть. Аттоты ребрюгы ледвы ся затягли у хлїв.

Р е г е т у р и н я - кал дождяного червака, авать тото, што мыши погрызуть. Тото вшытко є регетуриня глистячоє.

Р и м і н а т к а - лимонад. Упив им погар римінаткы.

Р е п е д а - провалля. Я гадала, ош тото файный путь, а тото веде в бердо, в репеду.

Р е п е х а - такі товсті сорочкы: репехы, репухы. Восени, кой уже студїнь, навхтема на ся бере репеху.

Р е р е г - пüрвана одїж. Уже чилядь ни ходить у ререгах,

 гикой до войны ходила.

Р и г і й а - паспорт на домашню маржину. Де сь запрятав ригію на корову, ачий ись ї загубив !?

Р и з а й л о - лийбан, лем – грубо. Ану унеси ми з коморы ризайло.

Р і ш к а н я - файта крумпиль. Мінї ся рішканя май любить, гикой амерка.

Р о в и н и ц ь - тот, тко живе на рунинї. Ровиниць ся в горах

ни приживе.

Р о г о н ц - тоты дрыва, што йих кладуть на вüз, обы ни падали другі дрыва. Рогонцы ся кладуть сторц. Кить убираш

на рогонц, та вбирай мüцноє.

Р о з м а й н ы й - толковый. У нас у силї, хвалабов, ушытка чилядь розмайна.

Р о з м і т к а - розподїл сплаткüв, податкüв на сїльську чилядь.

У силї вже вчинили розмітку на нагüд.

Р о з н о о к ы й - косоокый. Кить зблизька буду позирати

в книжку, та буду розноокый.

Р о з о л ї т н ы й - розумный, толковый, ни спертый. Сисе чоловік такый розолїтный.

Р о з щ и б а т и с я – борюкати ся. Яли сьме ся розщибати, та так им ним розщиб, што встати быв ни годен.

Р о с к ü п - розколота палиця и розüпнута дарабчиком дерева.

Нив имавуть гыдüв. Нянько аддека роскüпом такого гыдища ймив !

Р о с п л ю й х л ї б - поссважали ся раз пасуля з рыбов. Рыба назвала пасулю розпучичерево, а пасуля рыбу – розплюйхлїб.

Кой ся помирили, та рыба каже пасули: “ Славайсусу, насытихыжо !”, а пасуля рыбі: Слава й навікы, каждоденный полуденку ! ” Дїдику, розкажи ми казку за розплюйхлїб !

Р о с п у с т - розбещенüсть. За мадярüв у силї такый быв роспуст, што корчмы ся ни запирали.

Р о с ф л я к н у т и - дуже розмокнути. Вто ся стало вяри,

кой иппен снїгы розфлякли.

Р о с ь т я ж - кой ниє єдної думкы, єдного пудхода до роботы.

Де росьтяж, там біда.

Р о ш ч о к о т а т и - розказати вшыткым. У силї росклепотя та рошчокотя.

Р у д а р н я - місто, де добывавуть жилїзну руду. Гинтам на Обочи є рударня, тамкы добывали руду.

Р у ж д а - хворота на рослинах – иржа. Кить садовина ся доряду

дозирать, та йüв ни страшні ни ружда, ни мушка.

Р у п а - яма на крумплї. Мы рупу мали в стежарї.

Р ы к о в и щ е - час, кой ся олїнї оплодотворявуть. Тото рыковище было чути онь у село.

Р ы н д ы г а т и - рышняти, бродити по снїгу, авать штось розмітовати без порядку. Онь до вечера сьме рындыгали по снїгах. Тот нєвоя вшытко по дворови рындыгав.

Р ы н д я - поливляный горниць. Но, та гет ись розтовк аттото рындя !

Р ы т в и н а - порыта зимля. Там такі рытвины, што легко ся зашпотати.

Р я б о н ї т и - мерехтїти. Позираву я, а тамкы водичка рябонить

а мрякотить.

Р я д о в а т и - дüставати на полонинї овечі молочні продукты.

Ий, я так люблю рядовати !

Р я х т о в а т и - приготовляти. Ходив у млин каміня клепати

а ряхтовати.

С а в о ш - кострубач, йорж. У нас мало тко имать савошüв.

С а л а г а н я - силні люде, много люди.Ий, бо тото нас салаганя было, онь мадяре вд нас утїкали.

С а н н и ц я - файна снїжна дорога, коли мож возити саньми.

Навозили сьме дрыв, щи докüть была санниця.

С а п р а г а н - дуже вилікі струкы тингиріцї. Привезли зза гатара файный філь тингиріцї, засіяли сьме, та такі сапраганы

ся вродили, гикой дрыва.

С в і т н ы й - дуже тяжкый.Ледвы м світнов бідов долїз до хыжі.

С е м а ч а - дїтина, што ся вродить на семому місяци. Ци сьте

трафляли аттакоє семача !?

С е р б а з ь и н к а - злегка прокыслоє молоко. А я тоту сербазьинку май люблю.

С е р б а к - вüчарська диривляна ложка. Ни бери из стола бüлше ги треба, бо дüстанеш сербаком по копони !

С и л о - иманка на сойку.У колови провертять дві ямкы. В єдну забють лучок, а крозü другу горішню просилять засилку до другого кüнцясього лучка, а в засилку покладуть зирня тингиріцї. Сойка прилетить, сяде, зерно тингиріцї впаде, и нога йüв застрягне в силї. Ферко вчинив пуд Обочом онь вüсьüм силüв.

С ї к а в к а - сикля, щипавка.Сїкавка любить спокüйну воду.

С ї р і в у - фундамент. Три дны сьме копали сїріву, гинтам, де млин.

С и м б р и л я - платня слугам.

Богдай свінї уздыхали,

Кучі погоріли,

Та як минї вже богацькі

Симбрилї доіли.

С и н е т а р ь - сонатор, сопілкар.

Ий вüчарю-синетарю,

Гуди, бо тя вдарю.

С и н т е - ни домак, ни зовсїм. Синте, й ни чуву, ош студїнь.

С и р о т к а - тройцин цвіт, веселі очка. Сиротка розцвітать пятьма листиками: два вирьхнї – слаборужісїнові, два бокові - жовтобілі, нижньый – жовтый.

С к а л ь к а - цяточка. Ани скалькы воды ниє.

С к ü т л а в і т и - набирати запаха жилїза. Кить квасноє молоко покласти у відро, та гет скüтлавіє.

С к л е с н у т и - принизити ся. Так ї любить, што готовый домак сперед нив склеснути.

С к о м ы р д а - така іда вать напиток, што додавуть силы, бажаня. Тота му дала якоїсь скомырды, та нарабляв из нив до рана.

С к р и к л ї - тягло, буксир. Кой ся хотять бычовати, мавуть дві карїчкы, ланок, заворошать ся, и зачинавуть скриклї.

С к у т и к - мала одїж. Мати уплела хлопчикови аттакый скутик

лайбик.

С л ы г а к - слиж, сиква. Дїточок у хыжи, ги тых слыгакüв, повно.

С м а г - процесс сушіня. Улїтї жоны кладуть колопнї на сонце – на смаг, та поливавуть йих водов.

С м у ш и т и - тяжко робити. Дотüть будеш из тым каміньом смушити, докüть го в берега ни усмушиш.

С н о в а л н и ц я - пристрüй дїла снованя основы. Хвалабов, домак у ня сиї зимы нова сновалниця.

С о б о л я н к а - пышна жüнчовка. Иннись им ся погыркав из свойыв соболянков.

С о л и щ е - місто, де давуть худобі сüль. Кой учули в ня вüцї

сüль, та ледвы м добіг на солище, так ня повбставали.

С о н ь т о н ь - хоть мало. Кыдьбы хоть соньтонь давати поросяти тингиріцї, та было бы тучноє.

С о т н и ц я - дуже пüлла погода. Нигде собов ни годен кынути

в аттакі сотницї та люты.

С п о м н я т и с я - каже ся за воду, кой она змінить смак.

А вода в диривлянцї вже ся спомняла.

С п о р ы н я - матка. Спорыню треба глядати меже достиглыма колосками жита, она росте у формі гриба.

С п р а - дуже много, прастарый. Йой, аццись чоловік має

спра рокüв.

С п р и я з ь н ї - заповзято. Ий бо тот тоту роботу чинить сприязьнї !

С п р ї ч к а - суперечка. Ни мали сьме нигда спрїчкы з нашым бировом, бо, хвалабов, порядный чоловік.

С п р я т о к - сховок. Які спряткы, такі взяткы.

С п ü ж а л к а - худа нога. Йой, штось убыйшли аттоты

спüжалкы, гоптрягы.

С п ü к н я в і т и - спріти в ногы. Клади собі штримфлї на піч,

бо ти ногы спüкнявіли, та най мало усхнуть.

С п ü р и ц ь - спорщик. Тот Андрій нич до вказує всяды, ош якый овüн удалый спüриць. Єден раз овüн мнов розщиб, дале пак я ним. Спüрцї сьме были (руны по силї).

С с ь я к н у т и - зменшити. Вже помалы ссьякать вода в потоцї

уд спекы.

С т а н ч а - уплїчя,натїлна жüноча сорочка формы блузы. У нашої Анці дуже файна станча.

С т а т к о м - много. Тать уже, хвалабов, рокüв маву статком.

С т о р н а з - пудхыжа, веранда. Як файно из сторназа позирати на лїтньый дощ.

С т р у г - форель. Над Осойом у Камнянцї у вшыткых потоках повно стругüв.

С т р у н г а - стüчный ярок пиля хижі. Порядный газда каждої яри файно учистить струнгу.

С т р ы х а н - острах, кострыш, окунь. Наймали сьме стрыханüв, та смажили сьме йих на рüжнах.

С т у п л я й - крок. Ану вдступи ся лем на два ступляї !

С т у с я к - товчок, што ним забивавуть каміня, кой чинять путь. Ни дручай камінь руками, ай дай му файный стусяк.

С т ü г ü д н ы й - старый, што має дуже много рокüв. Тоты дубы

на Забоженому стüгüдні.

С т ü ч н о - удобно, зручно. Мінї на лїву руку ни стüчно косити.

С т ü ч н и к - тот, тко валовшен дашто файно й точно вчинити.

Наш сїльськый ковач, футуш, дуже стüчный.

С у к м а н - пондьоловка, широкоє жüнськоє платя. Так пüшла, што лем сукман за нив завіяв, лем пондьолы за нив завіяли.

С у п а р а - смуток. В силї супара, бо вмер наш май старый чоловік.

С у п и р я т и - доживати. Дав бы Бог, обы м дотüть супиряла, докüть ни покладу дїточок на ногы.

С у п і ж и т и - дуже ссати, наговорьовати, мучити. Мüг бы сь уже ни супіжити собі рукы тов дурнов роботов.

С у р д и к - отдїлна сїлська улиця. У нашüм сурдику ниє ани єдного пяніцї.

С ы м б р а - на Новый гüд пють сымбру, обы орати вяри. Упили сьме сливлянкы на сымбру.

С я г о в ы й - двамийтровый. Давно рубали латры сягові,

а типирькы мийтрові.

С ь н ї ж н и ц я - великый снїгопад. Сього года такої сьнїжницї щи ни было, ги дниська.

Т а л а ф у н я - стара рукавиця. Ба де суть мої талафунї ?

Т а м а д и т и с я - уздоровіти. Юра быв доста битїжный, айбо

вже ся утамадив.

Т а р а б у р я - тарканистый, разноцвітный. Мала м куричку тарабурьку.

Т а р т у с - дуже скакати. Позираву я, а моя Маріка играть тартуса в Медвежому.

Т е р е ф е л н и к - лопотало, много й пусто говорілник.

Мелник-терефелник, што змолов, тот ой поів.

Т и л и н к а - пищалка, што ї дїти чинять уяри из вербы. Петрова тилиночка была май спüвоча.

Т и л и п и й - грубый звüн. Руно вполудне узвав ся цирьковный

тилипий.

Т о в в а с и т и - нивміло готовати іду. Натоввасила токану на крумпльох, та хоче вбы мы тото іли.

Т о н е ч н и к - тонкоє дерево. Тонечника на кубик иде тüлко, што страх.

Т р и н ь к а т и - давати шолобан перстома, напусто тратити. Што ня тринькаш за нüс !? Ни тринькай гроші, бо йтак йих ниє.

Т р і с к а в к а - убсыпана сїрков паличка, што кить ї запалити пиля ялинкы, та ся розтріскує искрами. Запалїть тріскачку, бо тото так весело тріщить.

Т р і с к а ч - карась. Аддека в потоці у Медвежому наймав им цїлу кошарку тріскачüв.

Т р і ш ч о о к ы й - тко має вилікі упулині очи. Маріка така файна, трішчоока.

Т р о с т - зуб у бердї. Но, та позирай, ци ни вломив ми ся трост.

Т р ы м п а к - сухоє, тüйдакый погнилоє дерево. Ни лїзь на аттого трымпака, бо ся вломить, та впадеш.

Т у л і я - стебло рослины. Потята вже ся беруть істи тулію

з мушкатлика.

Т у л ю н и т и - пригортати, притуляти. Кыдь бы были сьме ї ни тулюнили, ни дойчили, та давно бы была в гробі.

Т у м а р о м - нагле, многыма людьми. Ярьовати сьме навхтема йшли тумаром.

Т у р і г а н и т и - идучи, дручати дашто сперед себе. Так пüлло туріганити сперед себе аццисю біду.

Т у р о в а т ы й - утоптаный, протоптаный.

Туровата дорüжечка,

Турова, турова.

Иду по ньüв до милої,

Обы лем здорова !

Т у р с я н и к - щи за первої світової войны пекли хлїб из половы, а мукы домішовали лем цяточку, и вто й быв трусяник. Ий, ниборе, трусяником ся ты ни наіж.

Т у р ш а - дуже густоє корчüвля. Буковинами самі глуші та турша.

Т ы к а н і я - нипланова, безпланова робота. Тота навхтема має якусь тыканію.

Т ы н д ы р ы к а т и - вставляти у спüванку безсодиржатилні слова. Ты лем послухай, як Анця тындырыкать.

Т ь м и т и - дуже курити. Петро тьмить, ги турок.

У в ü - так ся перегойкувуть пастухы з єдного берега на другый. Увü, сюды. Сюды, увü !

У в и д я ч к ы - зримо, явно. Но, та, чилядкове, тот ся до ниї увидячкы ймав.

У г а й и с к о - урубана часть хащі. Позирай лем, на тому угайискови єдно пнüвля ся повпставало.

У д я н ь - каммай, як мош – дуже. Я ни пю, а ввüн на ня удянь силує.

У й м и т и - забрати, зничтожити. Уйми вас сила божа, з гыдами проклятыма !

У п а л а т и - мелькати. Иван Анцьов так убертать у танцю, што тüв лем ногы упалавуть.

У п л ї т к ы - чиллині плетені шнуркы з монисточками, што йих дьüвкы заплїтали у волося.Юльчи так настара изза свойых уплїткüв.

У р в а н и ц я - удорвана частина стада овиць, авать гуси. Тото є нашых овиць урваниця.

У т и р а ч к а - ручник.Тко пüзно встає, убытирать ся мокров утирачков.

У ф л е ц к а т и - злегка побити долоньов рукы. Кой буде біду чинити, та лем го мало уфлецкай.

У ф р а ц к а т и - замастити, забруднити, зносити.Видиш, ош

у вüтця ти реклик домак уфрацканый.

У ц ї р ь к н у т и с я - усміхнути ся. Понаудвичüр и сонце ся уцїрькнуло.

Ф а й ф ы - шпуляры, шпулькы, цьüвкы, на які ся навивавуть ниткы.Аддека навю щи три файфы та йду собі домü.

Ф а л а т - добрый дараб чогось. Гентеш ми удрізав онь аттакый

фалат мняса.

Ф а ш и н я - корчüвля дїла городїня городины. Нарубали силу силену фашиня та заплїтавуть го в городину.

Ф е л е з о в а н к а - місто на пути, де ся сховзувуть, плывуть

у бüк сани. Тоту фелезованку в Татарках над Осойом нияк ни вбыйти.

Ф е л и й т а р ь - много люди, што йдуть єден за другым, низанков. Того туды пüде такый фелийтарь !

Ф е ч к а - липиньгал, рыбиць. В Осойи пуд Быцькüвцьом имили сьме сорок центüв довгу фечку.

Ф л е т е к - послїдный остаток, вшытко, што ся впстало. Забрали были вд нас за войны вшытку худобу, онь до флетека.

Ф л е ц н у т и - злегка вдарити. Долонив го флецнув по пыску.

Ф л о к о н - тонкоє фабричноє полотно. Улїтї у дьüвок віганы збüлшого флоконові.

Ф л о ш т а н я - куриця, што ся ни несе. Закляли бы ся тоты флоштанї, такі ся вкохали, а нич ся ни несуть.

Ф л у д - вовк. Цїлу нüч ми выв пуд салашом флуд.

Ф л ы ц н ут и - быстро скочити, вать побігнути. Мачка лем флыцнула крозü возüр.

Ф о д р ы ш - зборкы на рукавах, убшиті шовковыма нитками.

Поланя сама убшивала фодрыші на рукавах.

Ф о л о с о в а т и - йти, быти на хосен. Баяня ни хочуть казати, бо тото йим ни фолосує.

Ф о л ю ш - валило, сукновальня пиля млина дїла вовны. Петечя ся мыло лем у валилї, в фолюши.

Ф о т л я к - нидоросток. Но, та позирай: гинтот фотляк бы ся йшов зо мнов розщибати !

Ф о ф і н к а - польовый усохлый гриб, што, кить го строщиш, та фукать дымом ци порохом. На толоцї м любив трощити постолами фофінкы .

Ф у р л ю н и т и - много прясти. Гія довго фурлюнити на

покровиць.

Ф у ш к о л и т и - гматати, мняти. Дїти так ни валовшны честовати одїж, так ї фушколять.

Ф ы с ї т и - звукы, што йих выдавуть сырі дрыва, кой зачинавуть горіти. Такі сырідрыва, што лем фысять.

Х а м а н у т и - махнути штось, украсти. Тот Митьо такый, што ни годен, обы штось ни хаманув.

Х а р ü щ я - рüщя, хворост, хмыз. Єдна біда знає куды дївати аттото харüщя.

Х л а б у ц к а т и - махати, коливати. У возüр им відїла, як вітер хлабуцкав гинтов чиришньов.

Х л а ц к а т и - пес хлацкать, кой убирать тверді кüсткы

з рідкого. Поникай лем, як файно хлацкать наша свинка.

Х м ы л я т и - постоянно штось робити. Цїлый час хмыляву та гниряву

Х о х м ы - якоєсь тайноє обманство. Вни лем туды шушкы та хохмы.

Х ы с т к а -грезен, гроно. Уже маєме дакüлко хысток пристиглого грезна.

Ц а п н у т и - быстро ймити, зловити. Хлопцї дись цапнули бугурязу.

Ц в і г а - батуг из кожі, на конї. Так им го сприязнї швакнув цвігов по хрыбту.

Ц ї б е р и ц я - дуже рідкоє скыслоє молоко. Ты, ниборе, сербай сметану, а мінї доста й сиї цїберицї.

Ц ї б і р ь к а н и с т ы й - дуже дрüбнинько ушитый. Ушила ми таку файну сорочку цїбірьканисту.

Ц ї н я н к а - з цинкової бадогы ложка, авать фінжя. Молочка дїтинцї давала з цїняночкы.

Ц о б а н - тот, што нич ни розуміє. Стала м сперед ним, гикой тот цобан.

Ц о л ь - міра товщины, дюйм. Сисе дощка двацолова.

Ц о м п а л ы г а - никултурный. Но, та треба было ти ся уддавати за аттакого цомпалыгу !?

Ц о ц о р а - высока гора. Ниборята, вночи м уйшла на аттоту цоцору.

Ц у ц л и к - смокталка,пустышка дїтьом. Тот и спить из аттым цуцликом, ни пущать го з рота.

Ч а б р у к - малый, приземковатый корчик. Мушу дниська щи укорчовати даз пару аттых чабрукüв.

Ч а л а п і н д о ш - повüльняк, нидüдавиць. Ни зязуй ся ты

з аттым чалапіндошом, бо з ним ряду в тя ни буде.

Ч е к е н я т и - иппен-иппен, ось-ось. Такый чекеняє насилу ня взяти.

Ч е к е т а й я - малый псюк, што много гавкать, худобина, што добре ість. Айбо тому чекетайи ся пысок ни запирать !

Чеклендов ы - острокы на постолах. Маву ипну серсаму, вбы чинити чеклендовы.

Ч е л л е н о о ч и ц я - бочиця, красноперка. На Копінковатому, што над Осойом, у потоках повно челленоочиць.

Ч е л л е н о б о ч и ц я - сорт дичкы. Уд дїтинства тямлю нашу челленобочицю, высоку й шелеснату.

Ч е м е р к а - біла заспа. Чемерка росте онь до мийтра у высоту,

у вирьху цвіте білов кытицив.

Ч е м е р ь - стати єден до єдного хыбтами, сплести рукы, и по очереди єден другого пуднимати и потрясати – так ся хрыбет стає в норму. Я йому – чемерь, овüн мінї – чемерь, та вбає сьме

в порядку.

Ч е м и р ь - утрова.Дала му якогось чемирю, тай умер.

Ч е н ь ч - обмін. Вбы сь ни чинив ченьч из аттым гамішняком.

Ч е п е р а н я - дерево, што має дакüлко розсох, чилядчя, што йде розставлявучи ногы. Чяжко ходить чепераня, чеперавучи.

Ч и п і л и т и - рубати вать тесати тупым ножом, косов авать чимось иным острым. Тот хлопчище чипілить бігарь та нияк ни годен аттым туплаком, чуплаком перечепілити.

Ч и ш ч е н и ц я - місто, де урубали корчüвля. Восени пуд Татарками, што над Осойом, вчинили сьме велику чищеницю.

Чї к - піскарь, вюн. У Бурханинüм потоцї, што над Осойом, повно чїкüв.

Ч ї н о в а т и н а - дрелїх, полотно з узорами, вчненыма перебором ниток при тканю.Тото видко, ош ипна робота - чїноватина.

Ч м о в х а т и - другый раз терти колопнї. Ий, бо я ся того начмовхала за динь.

Ч о в х а н - лізти на дерево при помочи рук и нüг. Видиш, яка

высока чиришня?! На ниї мож улїзти лем човхана.

Ч о к ы р д и й - припараженый косицями вать пірьом; тарканистоє потя.Што тото за чокырдий пофüтькує гинтам

у корчüвлю !?..

Ч о п - ток, мадьяр, рыблячый царь, чіп. Файного чопа мож имити й рукома.

Ч о р о б а в к а - слабо поживна ростина. Дурный бурян –

пуста чоробавка.

Ч у ф л і н о к - жилїзный клин из ушком, до якого приязаный мотузок. Клин забивавуть у дерево, тай так тягнуть. Тот чуфлінок має годив даз тридцять.

Ч у б е р ь о в а т и - сприязна пасти, про вüцї. А вüцї собі так файнинько чуберювуть, чубыркувуть.

Ч у б ы р к а - вüця, што сприязнї, файно пасе. Так ми ся любить гинтота чубырочка.

Ч у мü в - великый погар дїла пива. Пиво розносили чумовами.

Ч у п а с о м - пуд конвойом. Лем ищи на якыйись волос, та вже бы были ня мадяре чупасом повели в темницю.

Ч у т о р а - шомпол. Катуны чуторами чутровали адьовы.

Ч у т р о в а т и - пуцовати, чистити. Так им собі начутровав чіжмы, што онь !

Ш а л ї б е р - велика пüлла постїль. Добрі, што вже м годна

з хыжі уверичи аттот шалїбер.

Ш а ф л я - відро з кормом дїла худобы. У нас шафлю навхтема держали в сїньох.

Ш е м е л и н а - легочниця, медуниця. Шемелина росте на болотистых зимлях.

Ш е р п а н я - лопатка дїла грани и попелу. Бери шерпаню, та принеси гране.

Ш е с т е р и к - ціркуль. Ціркуль ся в нас называть шестериком, бо роствором мож шість лінійок учинити на обводї.

Ш е л е с н а т ы й - гüллястый. Там є камінь, што на ньüм ся дїти радо угрівали, а над ним файна ипиря шелесната.

Ш к р у м - нагар на свічцї ци чомусь иному. Из свічкы шкрум мож зняти й перстома.

Ш к р я б ы -топанкы, што ся в них возять на ліжах. За ліжарські боканчї в нас кажуть шкарпы авать шкрябы.

Ш к р е п т а л к а - ножик, што ним чистять лупину з крумпиль. Но, ссена бы ти, як тото ты шкрепталку вломив !?

Ш к р ь о м а д и т и - грабкати на майже пустому выкошеному містї. Тüйтакый цїлый динь шкрьомадила, та нашкрьомадила лем якыйись пластиць сїна.

Ш м ы г - серсама, што нив провбайлувуть, ош ци руно ся крутить у млинї вирхньый камінь на спüдньому. Шмыг навхтема треба держати сухым.

Ш п а р г и й т - кухонна плита. Тот Юра такый, што сїв бы

голов гузицив на шпаргийт.

Ш п ы н ь к а - веретено має шпыньку тай кочїльце. Моє ся веретено файно вбертать, бо має остру шпыньку.

Ш т р а ф л и к ы - на жüнськüв ширінціороньові партичкы.

У Марї дилиновка из ороньовыма штрафликами.

Ш т ы б а - дуже великый дараб хлїба. Дав йüв тамкы пüв

тапшаника, таку страшну штыбу, штыбору хлїба.

Ш у л л ю - судак. Кить ткось и валовшен файно усмажити шуллю, та вто моя кума.

Ш ч и п н ы й - файный, ипный.

Через твої чорні очи,

Ротичок шчипнинькый,

          Динь и нüч до тя ходити

Быв бы я радинькый.

Ш ч и к а т и - ікати. Иди, та ся напий воды, вбысь ни шчикав.

Шч и н я т и - повпалати,провіяти зерно, пудмітувучи го вдгорі з малого корыта. Аддека м нащиняла пшиніцї дві ицї.

Ш ч і т ь - серсама дїла чесаня колопинь. Я йсю шчіть маву щи уд мої бабкы.

Ш щ о к а т и с я - туйкы ся йде за зменшіня ночи ци дне.

Помалы, помалы, тай нüч ся шщокать на ярь.

Ш щ у р и т и - прижмурьовати очи, стричи ухома. Ни шщурь ся, бо тото тобі ни парує.

Ш ü т к ü в н и ц я - серсама, што на ньüв сїчуть капусту. Нам шüткüвницю вчинив Митьо Чутрысüв, и доста штімову.

Я з ь - вязь. Довгого, на пüвмийтра, язя сьме аддека ймили у Боржаві.

Я л ы ч - рыба, вербляник, ялиць. Самиць ялыча має білі ворчі попиля головы.

Я п о в н и к - поства, ножикованя, підуст. Яповника мож имити и сїтков.

Я т и - зачати. Кой прочитав им сисю книжку, та м лїпше яв розуміти не лем русинську бисїду, ай и велику днишню трагедию русинüв.

Попозирайте мüй

старый сайт:
http://gafya.narod.ru/

Дзеркало сайта

http://petrovtsiy.ltd.ua/

Tegs:

русинськи русинські співанки писни пісні фигли колядки, іван петровцій, вірші петровція, іван петровцій біографія, русины народ, закарпатские русины, русины на украине, становище русинів у галичині, галицкие русины, карпатские русины, русины фото, русинське радіо, русины, русини, русинська мова, русинский язык, русинська нація, русинська музика, русинська родина, русинськi співанкы, русинськi стихы, русинська правда, русинская литература, русинська література, русинская поэзия, русинська поезія