Бирова села Осüй Митру Махыра-Мийригашного звідавуть:

  - Як тото за єден динь вы встигли начинити тüлко дурниць ?

  - А я вставу дуже рано ! – його отвіт.

 

  Бирüв села Осüй Митер Махыр-Мийригашный казав свому сынови:

  - Чув им, сынку, ош ты ся з Анцьов стрічаш.

  - Но, а што в тому пüллого ?

  - Пак иппен нич. Лем и я, кой им мав тüлко годüв, гикой ты, та стрічав им ся з нив.

 

  Бирüв села Осüй Митер Махыр-Мийригашный скарговав ся:

  - Жона ня ни любить пяного. Я ся ни люблю тверезого. Што чинити !?..

 

  - Тяжко жити на світї чесным людьом !

  - А тобі што до того ?

 

  Цирьков. Вінчаня. Пüп:

  - Ци согласны вы, Митре, взяти собі за жону Поланю ?

  - А што ? Вы ми штось предложите лїпшоє ?

 

  - Я бы м ся на тобі, нибого Поланьо, вженив, лем иппен ся бою, ош ты ся ни будеш паровати з мойыв жонов.

 

  - Нашто ты ся ссважаш из жонов, кой ся йдеш сповідати ?

  - У мене дуже пüлла памнять. А я кой ї розсержу, та вна ми вшыткы мої гріхы припомнить.

 

  - Як живуть твої браты ?

  - Єден ся вженив, а другый живе нормално.

 

  Носила целку, ги вінок. Лавровый.

 

  Новина у новинцї:

  ”Учора сїлськый бирüв села Осüй Митер Махыр-Мийригашный, коплючи яму дїла будара, укопав давный рябунчик повный золотых монет. Будучи дуже законопослушным, Митер Махыр-Мийригашный двадцять пять перцентüв найденного узяв собі,

а вто, што ся впстало, упят закопав у зимлю”.

 

  - Слухай, а што вто такый гуркüт у Митры Махыра-Мийригашного дома ?

  - Тото Митер учить свою жону житии.

  - Из кым жити ?

 

  - Ты знаєш кüлко годин ?

  - Знаву.

 

- Митре, ци вы доволны свойыв жонов ?

- А чому бы й ньит ? Дав бы Бог, обы й друга така была.

 

  Похороны. На деревище умерлого вшыткы кладуть косіцї. Пудходить бирüв села Осüй Митер Махыр-Мийригашный, и кладе штось избоку.

  - Што сь тамкы поклав ?

  - Косиць уже ни было та купив им му “Снїкерс”.

 

  - Дуже вам, Митре, сочуствуву – кажуть, ош Бог узяв вашу тритю жону.

  - А я взяв четверту.

 

  - Кüлко вам, Митре, было рокüв, кой исьте ся вженили ?

  - Кüлко точно – ни тямлю, айбо ош им ищи розума ни мав – тото точно.

 

  -Тобі ся люблять жоны тупі, што пють, курять, ниваловшны істи вчинити ?!..

  -Вы што, Митре, нигда !

  -Но, та чого лїзеш ид мойüв жонї ?

 

  -Мушу вам уповісти, ош мüй чоловік прийде домü вже через годину.

  - А што я такого чиню ?

  - Пак иппен. А час иде.

 

  Молода упроваджать гостьüв из свальбы:

  - Дорогі мої, та перебачте ми, кить штось было ни так – йсе у мене в первый раз… Другый раз буде лїпше…

 

  - Хотїла бы м мати чоловіка.

  - И я. Лем иппен ни знаву ош чійого.

 

  - Чула м, ош ты ся уддаєш за Ивана. Кить сисе правда, та поздоровляву тя. А кить ниправда - поздоровляву Ивана.

 

  Йдучи ид брачнüв постели, Митер каже:

  - Слухай, нибого, што маєме вчинити, обы сьме ни замастили верету ?

  - Я – нич. А ты помый ногы.

 

  - У царя Соломона было дивятсто жüн. Чим овüн йих годовав ?

  -А мене бüлше интересує, ош чим овüн сам ся годовав, сигіняшный…

 

Уночи в постели жüнськый голос:

- Тай зарплату ты маєш таку ма-а-а-алиньку…

 

- Учора м прийшов домü мало май поскоро, та застав им свою жону из мадяром у постели.

  - И што сь му вповів ?

  - А што м знав казати – я по мадярськы ни знаву нич…

  - А жона ти што вповіла ?

  Каже: - Ты ся, Митре, ни впуляй, ай позирай, та ся вчи !

 

  - Но, а типирькы ци ни дали бы сьте ми щи єден погарчик на дорогу ?

  - Ни даме, бо после погарчика на дорогу вам буде треба й погарчик на шанца.

 

  - Сися куряча лаба коштує дисять гривньüв ? Та вы што – подуріли !?..

  -Чому ?

  -Тко вам розрішив убити аттаку цінну птицю ?!

 

  Звідавуть русина, ош як му ся живе.

- Но, та пак, позирайте: зрана ни ім, вполудне пю тию з хлїбом,

 а на вичирю – штось полегшоє…

 

  Русина заперли в украйинську тюрму. Тамкы го звідавуть:

  -Ты туй зашто ?

  - Украв им хлїб, бо дїтьом нїшто істи.

  - Но, ты, дрüбный злодїю, як ты ся насмілив прийти ид нам –

кооператорам, рекетирам, народным депутатам !?..

 

  - Ни ганьбиш ся: такый здоровый, а – ковдуєш ! Робити треба !

  -Пак, а я - после роботы.

 

Кредо русина на Украйинї:

- Лїпше на вшытко позирати крозü персты, гикой крозü ришітку.

 

  -Ци правда, ош вы, украйинце, навхтема брешете ?

  - Мы брешеме лем чисту правду.

 

  - Надїву ся, ош я в тебе первый ?

  - Но ай як ! Лем ни розуміву, ош чому вшыткы хлопцї лем сисе и звідавуть.

 

  - Кить пüду до иного чоловіка, ты будеш шкодовати ?

  - А чого я маву шкодовати иного чоловіка ?

 

  - Цїлыма днями ты нич ни чиниш, до лем дорікаш, ош я тя ни люблю, - гойкать Митер Махыр-Мийригашный свойüв жонї. – И йсе вшытко после того, кой лем за послїднї три годы лишив изза тебе онь вüсьмох фрайирок.

 

  - Як вы з жонов живете ?

  - Гикой двоє голубочкüв: то я з хыжі улечу, то – вна…

 

  Загулялый пüп Митьо Сидор стрічать у хащи мидвідя. Зо страхом ся молить:

  - О, великый Боже ! Дай штось христіянськоє у серце сьüв скотинї !

  И туйкы мидвідь сїдать на заднї лабы, прехрещує попа и каже:

  - Благослови, Господи, іду, што я ї зараз прийму !

 

Мидвідь сїв на ярича, тай каже:

  - За што м го любив, прощüн бы, та вто за критику здольü.

 

  - Пане, вы – свиня !

  - Уд пана чуву !

 

  Вы тот дохтор, што, сперебачіньом, скотину лїчить ?

  - Айно. А што вас болить ?

 

  - Чому тото, Митре, ваша жона вас называть сомаром ?

  - Истинну правду каже, кить им ся на ньüв уженив.

 

  - Маріє, кüлко тобі рокüв ?

  - Та вже ся приближаву ид сороком.

  - Из якого боку ?

 

  - Ты бысь хоть зазвідав, ош як живу.

  - Но, та як живеш ?

  - Йой, и ни звідай !

 

  - Слухай, Маріє, ты ся так файно вбираш. Кüлко дüстає твüй чоловік ?

  - Послїдный раз дüстав три годы.

 

 

  - Йой, я така вдячна Йвану, што ми помüг забыти Василя…

  - А котрый тото Василь ?

  - Тот, што ми помüг забыти Юру…

 

  - Митю, ты віруєш у любов из первого никаня ?

  - Ньит.

  - Но, та поникай на ня другый раз.

 

  - Ты пüдеш завтра на похороны Феркы ?

  - А чому бы м я мав ити ? И ввüн на мої ни прийде.

 

  -А што буде, кить я нарушу єдну из дисяти заповіди ?

  -Упстане ся щи дивять.

 

  -Ци догадуєш ся, Иване, што я типирькы думаву ?

  - Догадуву ся.

  - Но, бо ты безсовісный !

 

  - У мене, пандохтор, біда: кить упю, та ни годен им кüнчити.

  - Но, та ни пийте.

  - Айбо кить ни упю, та ни годен им начати.

 

  - Запишіть мене в украйинську партію.

  - Членом.

  - Можете й членом. Хоть лїпше бы пером.

 

  Стойить Митер Махыр-Мийригашный на мосту и шüпать ся

в яйця.

  Пудходить міліцїшта:

  -Чому тото вы стойите на мосту и шüпаєте ся в яйця ?

  - А вы бысьте хотїли, обы я стояв на яйцьох, и шüпав ся в мüст ?

 

  - Кажуть, ош ты ся удала.

  - Айно.

  - И – што ? Сяк – лїпше ?

  - Ни лїпше, но – чаще.

 

  - Няньку, а чому на гинтому бударї написано “М” ?

  - Бо вто, сынку, дїла мацкальüв.

  - Няньку, а чому на аццьому бударї написано “Ж” ?

  - Бо вто, сынку, дїла жидüв.

  - А де є будар дїла украйинцьüв ?

  - А вкрайинце, сынку, тото суть такі обысранцї, што де хочуть, там серуть.

 

  Русина звідавуть, ош ци дав бы за вкрайинську низависимüсть свою свиню. А ввüн каже:

  - Дав бы м.

  - А корову ?

  - Дав бы м.

  - А козу ?

  - Ни дав бы м.

  - Чому ?

  - Бо свинї и коровы в ня ниє. А козу маву.

 

  До панї Одаркы пудбігать сусїдськый дїтвачок и каже:

  - Панї Одарко, там ваш Орестик гüно ість !

  - Орестику ! Ану ни іш много, бо скоро вичиряти будеме !

 

  На лавици сидять дває украйинцьüв. Єден из них жадобно поідать лїкы – так у ся й пхає гомбичку за гомбичков.

  - Ты такый страшно хворый ?

  - Ньит, ай лем завтра ся кüнчать строк валовшности лїкüв.

 

  - Як упознати, ош ци фалешна гривня, ци – ньит ?

  - Берете дараб солонины, и водите довкола пыска того вкрайинця, што на гривни намальованый. И кить овüн фурт позирать за солонинов, товды гривня ни фалешна.

 

  - Пандохтор, дайте ми даякі гомбичкы уд жадобности ! Айбо – много, много, много !..

 

  Чоловік у буфитї упивать уже шестый погарчик палинкы.

 Буфетчик му каже:

  - Уд пянкы вмирать каждый тритьый украйиниць.

  - Минї до того – нич. Я – русин.

 

  Бирüв села Осüй Митер Махыр-Мийригашный молодым а файным осüйчаночкам совітовав на нüч ся молити так:

  - О присята дїво Маріє, ты совершила зачатіє без гріха, поможи минї совершити гріх без зачатія !

 

  Бирüв села Осüй Митер Махыр-Мийригашный сам ся на нüч молив так:

  - Моє тройноє благодарениє Богу: за вто, ош создав мене чоловіком, а ни худобинов; за вто, ош я – муж, а ни жона; за вто, ош я – русин, а ни вкрайиниць.

 

  - Ци мож ударити гривньов по доллару ?

  - Мож. Айбо ни надїйте ся, ош доллар дасть здачі.

 

  Депутат украйинського парламета продає свüй голос. Цїна – договüрна.

 

  После того, што вкрайинськый уряд учинив из русинськов меншинов, овüн ся мусить на ньüв уженити.

 

  - Чому тото депутат Верховної Рады такый богатый ?

  - Бо ввüн продає того, тко його купив.

 

  В залї украйинського парламента:

  - Пане депутате !

  - Што такоє ?

  - Удхылїть ся мало вбüк, бо нам дакого в президиї ни видко !

  - Ни видко вам ! Околарії собі купіть !

  - Нашто нам околарії – у нас оптичный прицїл.

 

  - Дїдику, а што такоє полїтика ?

  - Ты, внучку, відїв пуцьку в комара ? А відїв ись якым тонкым овüн пішає ? Но, та полїтика – вто щи тоншоє…

 

  Кыйов - тото є місто, якым Украйина думать.

 

  На Вкрайинї зафіксовано случай чудернацької політичної

мынкавости-импотенциї: власти суть мынкаві - повні импотенты, а вже в котрый раз удрымбали простый нарüд.

 

  - Яка разниця меже вкрайинцьом и русином ?

  - Украйиниць – тот, тко прочитав украйинську конституцію,

а русин – тот, тко ї порозумів.

 

  Пудпис пуд малюнком: ”Гузиця. Вид спереду”.

 

  Истинный мужчина нигда ни лишить жону дьüвков.

 

  Кой у чоловіка ни вшыткы дома, овüн домü веде жону.

 

  Безплатно милый ни будеш.

 

  Голüв кумі ни хлїб на умі.

 

 

  Мене хлїбом ни годуй, ай - дай поісти.

 

  Тко мілко плавле, тот голосно квакать !

 

  Домü треба приходити завчасу, авать – каждый динь.

 

  Домашня худоба помагать нам быти добрыма, а в тяжкі часы –

сытыма.

 

  Майже, ош ушытка жона ся складать из міст, што ся называвуть нифайныма словами.

 

  Для порядку в хыжи треба жону, а дїла безпорядку – дві.

 

  Порядочні жоны в постели чинять дїти, а нипорядочні – гроші.

 

  Лїпше вчинити и шкодовати, гикой шкодовати, ош ни вчинив.

 

  Нич так ни зогрівать душу, гикой студена палинка.

 

  На анкетноє звіданя за сімейноє положіня гордо писав:

”Звирьхы !”

 

  - Кüлко вашому шибеникови ? Шішнадцьить ? Ай, аборт чинити вже пüзно.

 

  Як добре, ош и вы прийшли - мы якраз кур вариме.

 

  Чому жоны протиравуть очи, кой ся пробудять ? Бо ни мавуть яйиць.

 

  - Де ты ся навчив так лати, хлопчику ?

  - А сьому ся навчити ни мож. Йсе – божый дар.

 

  Законноє право пüти налїво.

 

  Чоловік произыйшов уд жоны.

 

  Дїла того, обы коровы менше іли, а бüлше давали молока, йих треба менше годовати, а бüлше дойити.

 

  Чоловік из жонов лежать у постели. Жона:

  - Тобі добре ?

  Чоловік (бизьüвно):

  - Мінї – добре !

  Жона (задумчиво, гибы ся жалувучи):

  - Добре тобі…

 

  - Пандохторе, я страдаву жüнськов слабостив.

  - А што вто такоє ?

  - Ани єдному м ни годна удказати.

 

  - Якый чудный сон я відїла: засуваву перст у рот, а тамкы - ани єдного зуба !..

  - Ты, нибого Гафіє, майже ош ни туди перст засунула…

 

  - Слухай, Перденко, ты чув, які в мацкалüв смішні прізвища – Гусєв ?!..

  - Га-га-га !..

 

  - Уповіште, вы – галичанин ?

  - А што, у вас штось пропало ?

 

  Обы ся домак позбыти мацкалської интонациї, УжГОРОД перейменовувуть в УжМІСТО.

 

  Русин позирать у зирькало:

  - Но, та тко з нас двох украйиниць !?..

 

  Бабка гостьови зварила яйце й поклала сперед ним на стüл. Голодный онука позирать та позирать на яйце. А бабка му на вто й каже:

  - Ни позирай так, внучку ! Ачий батичко ни біка, обы йзїсти цїлоє яйце – щи ся й тобі впстане.

 

  - Йванку признай ся, ош які ти ся жоны май люблять: файні ци

розумні ?

  - Ни такі, ни гинтакі, Маріко. Иппен тому м ся на тобі и вженив.

 

  - Гий, Митре, ты казав, ош лем пупик ми перстом поскомчеш.

А ты вже – куды !?..

  - Пак бо вто вже, Маріко, ни перст !

 

  - Митре ! Ты мене любиш !?..

  - Пак ай што я чиню ?!..

 

  - Мене щи нитко ни цюльовав кроме мого чоловіка.

  - Ты ся хвалиш, ци ся скаргуєш ?

 

  - А тямите, вы дисять годв тому казали ми, вбы м ся за вас удала ?

  - Та што ? Уддала сьте ся ?

 

  - Треба ми йти завтра на свальбу, а так ни хочу !

  - Та пак ни йди.

  - Но, та пак як, кить тото я ся жиню ?!..

 

  - Я ся вддаву за дохтора – похворіву ся, а ввüн ня улїчить.

  - А я за попа – согрішу, а ввüн утпустить ми гріхы.

 

  Первої брачної ночи у молодого ся нич ни вдає.

  - Слухай, поможи ми руками.

  - Пак я вже помагала, помагала – онь ня рукы болять.

  - Та чого сь ся вддавала из хворыма рукома ?

 

  - Завтра у мої жоны ся начинать медовый місяць.

  - А в тебе ?

  - Менї ни мож – у мене цукровка, дїабет…

 

  - Господи, што за живüт настав – ни курити, ни пити, ни за

чужыма жонами ходити !..

  - Ты што, похворів ись ся ?

  - Гüрше – вженив им ся !

 

  - Ты чому ся ни вддаєш ?

  - А мüй фрайир депутат – нич, до лем обіщать.

 

  - Тото правда, ош у каждої дїтины має быти отиць ?

  - Правда.

  - А нас дома онь четверо, а няньо в нас ушыткых – єден !

 

  - Кой им ищи до свальбы ходив за свойыв жонов, та онь им ся

бояв на ниї поникати.

  - А типир ?

  - Никати м на ниї ни годен !

 

  - Абраме, твоя Сара закрывать очи, кой ты кüнчаш ?

  - Навхтема – она ни годна відїти, кой мінї добре.

 

  - Што вы ся так журите, чоловіче ?

  - Журю ся, бо гроши ниє.

  - Ни розуміву, ош як ся мож журити тым, чого ниє.

 

  - Єдна голова добре, а дві – лїпше, - уповів говгірь и замах ся балтов.

 

  - Вы менї принесли дзяму, а в ньüв муха плавле.

  - Та бо кить ни буде плавати, та ся втопить.

 

  Дохторови, што лїчить серце, хворі на сято подаровали золотоє серце.

  А овüн каже:

  -Интересно, ба што жüнському дохторови подарувуть його хворі?

 

  -Молода на свальбу ся одївать у вшытко білоє, бо вто дїла ниї май радüсный динь.

  -Типирькы розуміву, ош чому молодый иппен товды ся одївать у вшытко чорноє.

 

  - Поникай, Митре, яка сумна куричка двором ходить. Може з ниї зварити левеш ?

  - Кить думаш, ош тото ї звеселить, та вари.

 

  - Мы ввичирї лїгаєме спати из курьми. А вы ?

  - А в нас кури ниє.

 

  -Слухайте, чоловіче, вы вать лишите пити, вать услїпнете !

  -Розумієте, пандохтор, я – старый чоловік, и я вже відїв усьо…

 

  - Митре, нашто тüлко пєш ?

  - Хотїв бым утопити біду. Айбо вна вже ся навчила плавати.

 

  - Но бо паскуда ! Но бо паскуда !

  - Тко ?

  - Ферко ! Каже, ош моя жона – курва. Тать кыбы в мене быв левор, та я бым му пястив так дав у пысок !

 

  - Слухайте, Митре, кüлко коштує атомна бомба ?

  - Два мілійоны.

  - Йой, кыдьбы вд нам сюды впала !

 

  - Завижу ти: обох ись доньок уддав.

  - Ни завидь: ищи ся впстала жона – ай нитко ни бере !

 

  - Митре, ваш пес пудпущать ид собі близько ?

  - Пудпущать. Инак бы ни вкусив.

 

  - Но, што, Маріє, ци ходить тота годинка из зазульков, што м ти ї поремонтовав ?

  - Ходить. Лем зазулька через кажду годину усувать голову та звідать, ош кüлко годин.

 

  - Ци годно дашто быти гüршоє, гикой найти в яблыкови червака ?

  - Годно. Найти тамкы його половину.

 

  - Так ми ся видить, ош дниська буде прекрасный динь.

  - Та пак ты казала, ош єдного прекрасного дня пüдеш уд ня

навхтема.

 

  - Моя жона каже, ош ушыткы чоловікы – дуракы.

  - Ниправда, меже нима є й ниженаті.

 

  - Каждый раз, кой вижу дашто смішноє, ни годен им ся удержати уд сміха.

  - И як ти ся товды вдає ся брытвати ?

 

  - Митре, вы сидите на мойüв клебани.

  - Знаву. А ты што, вже йдеш гет ?

 

  - Вы ся скаргуєте на свого чоловіка, ош пудняв на вас руку ?

  - Ньит. Ай за вто, ош опустив.

 

  - Митре, кыдьбы вы найшли на путьови товстый и повный гроши

будїларош, ци вернули бы сьте го ?

  - Кить быти чесным, та – ньит.

 

  -И вы кажете, ош аццись домак сковдошілый чоловік вас ударив ?

  - Айбо овüн ни быв сковдошілый докüть ни вдарив.

 

  - Як вы стали злодїйом ?

  - Єден раз ми моя жона вповіла, ош нигда бы ни жила из злодійом.

 

  - Дохторе, мене меже перстами нüг свербить.

  - Меже якыма ? Ану вкажіть !

  - Меже великыма.

 

  - Пандохтор, я дуже хворый ?

  - Ни дуже. Даз на триста доларüв.

 

  -Уповіште, якый май любимый вид спорта галичанина на Пüдкарпатю ?

  - Біг ид хоть якому, айбо вд началственному стüлцьови.

 

  - Пандохтор, у мене удколи м ся вженив, проблема з очима – ни вижу гроши.

 

  Уд чоловіка втїкла жона, а пак ся вернула, й перебачать ся.

  - За вто, ош ись утїкла – прощаву ти. Но, айбо за вто, ош ись ся вернула – нигда.

 

  - Моя жона вповіла, ош иде собі куповати цїгаретликы, тай досьü ся ни вернула. Што ты на йсе вповіш ?

  - И свою навчу курити.

 

  У таксї сїдать домак гола жона. Таксїст ся на ню призи рать та призи рать. А вна му каже:

  - Вы што, нигда голої жоны ни відїли ?

  - Відїв я, відїв, айбо типирькы м ся нияк ни годен догадати, ош уткüть вы гроші будете утягати…

 

  Укупе ся везуть двоє – хлопиць и дьüвчина. Хлопиць мовчить та мовчить. И товды дьüвка:

  - Ни мовчіть – кажіть дашто !

  - Знаєте, я кить мушу просити, та най у ню грüм ударить !

 

  Хлопчище просить уд дьüвкы та просить. А вна йому:

  - Майперво: я щи – чесна. А другоє: мене после того фурт голова болить.

 

  - Донько, - каже няньо, - ты вже велика, и час бы з тобов поговорити дашто за секс.

  - Добре, няньку. Кажи, што бы ты хотїв знати.

 

  - Мамко, тямиш, ты ми казала, ош путь до сирця чоловіка лежить через жолудок ?

  - Тямлю.

  - А я сночи найшла другый путь.

 

  - Як тото ты ся мüг хвалити, ош ись ня ухосновав ?

  - А я ся ни хвалив – я ся каяв.

 

  - Жила-была дьüвочка…

  - Сама винна.

 

  - У кüлко годин має лягати в постїль порядна дьüвчина ?

  - У вüсьüм, бо в дисять уже має быти дома.

 

  - Які дїла вас, панїко, три май вилікі удовлетворения ?

  - Цігаретлик – до того, и кавиль – по тому !

 

  - Маріє ! Кить за ня ни пüдеш, та ся вержу пуд поїзд !

  - Дай мало подумати, тай до майближого поїзда щи дві годины…

 

  - Памнятай, донько, - научать мати, - жона хоче много, айбо уд єдного мужчины, а мужчина хоче єдного, но уд многых жüн.

 

  - Коли ся твоя сестра хоче уддавати ?

  - Усе !

 

  - Ужениш ся сынку, та лем товды порозумієш, ош што тото є истинна серенча !

  - Айно ?

  - Айно. Айбо вже буде пüзно !

 

  - Я ся вддам по любови. А ты ?

  - Кить ни найду нич лїпшого, та й я…

 

- Няньку, тото правда, ош ниженатого хлопчища кличуть

женихом ?

  - Правда.

  - А женатого ?

  - Ты щи дуже малый, обы знати аттакі слова !

 

  Молодожоны ся убходять мінїмумом слüв:

  - Но што ?

  - Ишшо !

  - Та ты што ?!..

  - А шшо !?..

 

  - Чим ся карать дважонство ?

  - Двома тьощами.

 

  - Лїпше бы была м ся удала за чорта !

  - А знаєш, моя мила, ош жинїня меже близькыма родичома

запріщено !?

 

  - Мы лем первый динь женаті, а ты ся зо мнов уже ссважаш ?!..

  - Айбо я сього дне чекала онь два рокы !

 

  - Я зарабляву тüлко, што годен им содержати трьох такых, ги ты !

  - Добре. Товды з нами будуть житии моя мама и моя бабка !

 

  - Милый ! Ба што бы я ти подаровала на твüй динь народжіня ?

  - Учини ся глухонїмов !

 

  - Всю нüч ни склїпила м ока: ты – храпів, пес – гавкав…

  - А ты бысь хотїла, обы я – гавкав а пес – храпів !?..

 

  - Ваша донька ся согласила быти мойыв жонов.

  - Самі сьте винні - нїчого было в нас просиджовати цїлі вечоры…

 

  Удовиць ся вженив на вдовици. В обох были дїти, тай они щи наробили общых. Раз лем у хыжи страшный хайдер:

  - Жоно, што вто тамкы ся чинить !?..

  - А вто твої дїти и мої дїти нашых дїти бють.

 

  -Правда, ош типирькы, кой им ся постригла накурто, я вже ни схожа на бабу !?..

  - Правда. Типирькы ты схожа на дїда.

 

  - Я вже другый рüк ни говорю из свойыв жонов.

  - Чому ?

  - А !.. Ни хочу ї перебивати.

 

  - Свідок, вы женаты ?

  - Ньит, пане судя, просто я так пüлло впозїруву.

 

  Кить у вас ищи є што втрачати, значить у вас иши ни вшытко втрачено.

 

  Я вырüс у дуже сигіняшнüв сїмйи – веселка, и вта над нами была чорно-білов !

 

  - Як ото вы дожили до аттакої глубокої старости ?

  - Видите, кой им ищи быв молодый, та м собі думав: што бы ся ни стало, а я буду жити.

 

  - Чому вы дали вашому псови имня Скотина ?

  - Бо кой иду по улици, та на нього гойкну, товды ся ид менї убертать половина прохожых.

 

  - Кажуть, ош лем кажда дисята женитьба сернчлива.

  - Ни знаву – я женатый лем шестый раз.

 

  - Тото правда, ош жоны живуть довже, гикой йих чоловікы ?

  - Ни вшыткы – лем удовіцї.

 

  Уд чого вмер Митер ?

  -А ты на вінках прочитай: ”Уд люблячої тьощї”, “Уд люблячої жоны”, “Уд люблячых дїти”…

 

  - Митер - твüй брат ?

  - Хоть и брат, айбо лем далекый родич? Я ся вродив первый, а овüн – шішнадцятый.

 

  - Митре, чому вы на звіданя навхтема утвічаєте звіданьом ?

  - А ты як думаш ?

 

  Чекавучи гостьüв, Митер зняв из поліцї дисять май дорогых книг и спрятав йих.

  - Бойиш ся, ош украдуть ?

  - Ньит, бою ся, ош упознавуть.

 

  - Чув ись, ош уд Ивана жона втекла ?

  - И як овüн ?

  - Типирькы ся мало вспокойив, а сперву хотїв здуріти вд радости.

 

  - Моя жона – янгел ?

  - А моя … щи жива…

 

  - Прочитала м, - каже жона, - ош дись тамкы в теплых краях мож собі жону купити за пять доларüв.

  - И там шпекулація ! – каже чоловік.

 

  - Прийде час, кой в армійи будуть служити лем жоны.

  - Ньит. Шуга. Армія ни годна состояти из єдных командїрьüв.

 

  - Кажуть, ош ходити босым дуже хüснавно дїла здоровля.

  - Правду кажуть. Бо кой я ся рано просыпаву вбутым, та страшно ня болить голова.

 

  - Ганьблю ся при ньому ся роздївати – а кить упят утїкне ?!..

 

  - Дьüвочко ! Дьüвочко, вы така худенька – вы майже мало істе ?

  - Ньит ! Я много какаву !

 

  -Што вы мене все в личко та в личко – гибы мене й поцюльовати бüлше нїкуды !

 

  Чоловік имив любовника и бє го. А жона:

  - Што ты чиниш ? Ты бєш вüтця твойых дїти !

 

  - Де ты быв ? Я зза тебе ока ни склїпила !..

  - А ты думаш ош я спав ?!..

 

  - Дохторе, я вам телефонуву, бо м битіжный. Годны сьте дати дїагноз по телефону ?

  - А чому бы й ньит ? Роздївайте ся !

 

  - Дохторе, я вмираву !

  - Дораз вам поможу !

 

  Дохтор на прийомі звідать:

  - Вы пєте ?

  - Ни вткажу ся !

 

  Дохтор – пацїєнтцї:

  - Штось менї ся ваш язык ни любить.

  - Мойым суїдам тоже !

 

  - Дохторе, у мене новинка в гузици застрягла.

  - Што, правда !

  - Ньит, ”Молода Украйина”.

 

  Житя йде по кругу: живеш – хоче ся упити, упив ись – хоче ся жити.

 

  Я пяный – навхтема добрый. Тому ня нитко злым ни відїв.

 

  - Чому ниє в продажи мукы ?

  - Бо її яли в хлїб добавляти.

 

  - У вас є бідні родичі ?

  - Я за них ни знаву.

  - А богаті ?

  - Они за мене ни знавуть.

 

  - Коли на Украйинї буде лїпше ?

  - Уже было.

 

  - Дайте ми таку рыбу, гикой тоты, што у Верховнüв Радї.

  - Яку таку, ги у Верховнüв Радї ?

  - А таку: жирну, товсту и без головы.

 

  - Што такоє - украйинськый руководитиль ?

  - Овüн – ги жолудь: ни знає якым го вітром здує, и яка го свиня йзїсть

 

  - Ци на Вкрайиї русины суть руні з украйинцьома ?

  - Руні, лем украйинце щи май руні.

 

  Депутаты, котры ни мавуть совісти, чого они лем ни мавуть.

 

  Порядочного чилянника ни испортять ни власть, ни гроші. Бо кить овüн истинно порядный, та ни має ни єдного, ни другого.

 

  В дурдомі украйинськый патріот розказує, ош як добре жити в низалежнüв Украйинї. Всї ся смівуть и бють у тапші. Лем єден – ньит.

  - А ты чому ся ни смієш ани бєш у тапші ?

  - А я ни дурный, я – санїтар.

 

-Чому чорты ся боять пущати галичан у пекло ?

  - Бо галичане й там януть стройити свою низалежну Украйину.

 

  Над лозунгом ”Місячник украйинсько-русинської дружбы” здольü ткось дописав: ”И ни дня бüлше !”.

 

  - Ци мож красти у русинському крайи ?

  - Ньит, бо галичане вже удтüть украли вшытко, што лем было мож украсти.

 

  - Што общого меже низалежнов Украйинов и курником ?

  - Каждый лїзе сїсти повышше, кусать ближнього и сере на нижнього.

 

  - Вповіште ми, вы – ни галичанин ?

  - Ньит, айбо задарь упити навхтема м готовый.

 

  - Коли мы зачинали стройити низалежну Украйину, у нас ни было нич кроме свого ума.

  - Годно быти, бо дниська многі начинавуть из нуля.

 

  - Чим є полїтика низалежної Украйины: прогрессом ци убманом ?

  - Прогресом убмана.

 

  - Йой-йой, - уповів русин.

  - Йой-йой-йой, - уповів другый.

  - Ану перестаньте говорити за полїтику незалежної Украйины, -

гойкнув на них тритьый русин.

 

  Галичанин галичанинови на Пüдкарпатю каже:

 - Давай хоть иннись будеме русинам казати правду !

-Я ни знаву…

 

 Тот, кому є што вповісти, годен говорити накурто.

 

  - Чому галичане пüлло роблять ?

  - Йим ни до роботы – они строять низалежну Украйину.

 

  - Чим ся удрізнять русин уд украйинця ?

  - Русин каже: ”Гüрше, гикой в низалежнüв Украйинї быти ни годно”, а украйиниць каже: “Чекайте-чекайте, щи й ни такоє

буде !”.

 

  - Чим майлегше нагодовати русинüв ?

  - Украйинськыма обіщаниями.

 

  - Айбо сись уже кить свиня, та – свиня !

  - А вам щи ни надоіло говорити за галичан ?!..

 

  Тїло хотькотрого украйинця, зануреноє у русинüв, удручує гет иппен тüлко русинüв, кüлко важать самы украйинце.

 

  Рокы на Пüдкарпатськüв Руси бывавуть засушливі и дождяні,

айбо догделабы вшыткы – историчеські.

 

  Обы змусайити русина поміняти свою думку, треба му вповісти, ош овüн домак має правду. Иппен товды овüн и зачинать ся в собі сомнївати.

 

  Ни так уже й пüлло, ош украйинце закрывавуть русинам роты – иппен сисе и мусайить русинüв удкрывати очи.