Идуть вüцї в полонину

Лайисті, білинькі,

А за ними у три шоры

Ягнятка малинькі.

 

Кыдьбы в мене коза была,

Я бы м ни журив ся:

Я бы м козу издойив –

Молока напив ся.

 

Коровочкы-дояночкы,

Добре мінї з вами:

Посербаву паряночкы,

Бігаву за вами.

 

Закукала зазулиця

В вершади высоко.

Розвивай ся, ясенино,

Файно и широко.

 

Ий русине, русиночку,

Русине-нибоже,

Ни бüй ты ся баламуты –

Господь Бог поможе !

 

Ий уйду я в полонину,

Тай у тоту пущу.

Тамкы я ся зарубаву –

Никого ни пущу.

 

Кой бываву в полонинї,

То хожу, то стану.

В полонинї пю жентицю,

Ім сыр тай сметану.

 

Файно минї в полонинї –

На вирьхови сижу:

Што ми мила дольü робить,

Я вто вшытко вижу.

 

Понад саму полонину

Густинькі тымиї.

Вто ми любо позирати

На ниї, на ниї.

 

Ий Маріко, біла дьüвко,

Чекай до субботы,

Куплю я ти рашüвочку,

Челлені чоботы.

 

Вороняча головочка,

Сорочачі очи.

Люба была бисїдочка

Из милов сийночи.

1

Ий ниборе Палащуку,

Ни люби ты леда суку,

Люби дї бо русиночку,

Таку білу, ги гусочку.

 

Ий у лузї волы в плузі,

А спереду - качка.

Узяв бы м тя, білявино,

Кыдьбы сь ни брехачка.

 

Угу на тя, сусїдице,

Тай угу, тай угу –

Вчора сь єдну уббрехала,

Дниська мене – другу…

 

Гоп, цуп, баранчик,

На боцї му дудка.

Кыдьбы минї ни свальбина,

Ни быв бы я тутка.

 

А мüй милый высочан

Пудпер хыжу на кочан.

А кочан ся уломив –

Вітер хыжу убалив.

 

Заріжу ти кугутика,

Чесный чоловіче.

Заріжу ти кугутика,

Най ни кукуріче.

 

Ни чудуйте, люди добрі,

Ош им убыдрав ся -

В мене няньо пяничина,

А я в нього вдав ся.

 

Ий никому так ни горазд,

Ги мінї самому:

Чужі жоны сїно ідять,

А моя – солому.

 

Ба што вто за удданиця,

Така дуже красна:

Ниє в ротї ани зуба,

Лем – чиллині ясна.

 

Ты цыт, бідо, ни морконь,

Ай убараняй ся:

Рябу жабу хвать за лабу,

Та по пыску вдарь ся.

 

А богдай тя, лигінищу,

Кривило, морило,

Чому тото так ни было,

Ги ся говорило.

 

Пасуть овци по дубровци,

Козы по болоню.

Будь, фрайире, в читвирь дома –

Вже ти ни одклоню.

2

Кобы горы прокопати,

Хащу прорубати,

Обы видко коли моя

Любка лїгать спати.

 

Ни буду я бідов трясти,

Ай буду я клочя прясти,

Бо маву я статку много –

Міща клочя ильняного.

 

Куды м давно хожовала,

Верба ружі ружовала.

А типирькы куды зайду,

Лем листок пожовклый найду.

Ий кой собі погадаву

 

Як вто давно было:

За дьüвками у довгани,

Бо гати ни было.

 

Та из тої полонины

Зыйшла весельüвка.

Ба чому вто, де май бідна,

Там май файна дьüвка.

 

Богдай свінї уздыхали,

Кучі погоріли,

Та як минї вже богацькі

Симбрилї доіли.

 

Та я буду дубонїти,

Буду танцьовати,

Докüть на ня ни поникать

Милинької мати.

 

Ий білявко-прихылявко,

Прихыли ся вд минї,

Як ся мамка прихыляє

Вд малинькüв дїтинї.

 

Туровата дорüжечка,

Турова, турова.

Иду по ньüв до милої,

Обы лем здорова !

 

Ий місяцю-перекрüю,

Засвіти, засвіти,

Обы м годен сиї ночи

До милої дüйти.

 

Купала сь ня малов, мамко,

В солодкüм молоцї,

А типирькы ни серди ся,

Ош ня люблять хлопцї.

 

Через твої чорні очи,

Ротичок щипнинькый,

Динь и нüч до тя ходити

Быв бы я радинькый.

3

Та купи ми чоботята,

Віган з огальоном,

Пüду з тобов танцьовати,

Обы сь ни мав сором.

 

Ий напий ся, цїмборику,

Мошчу з винограда,

Што так давно посадила

Твоя прапрабаба.

 

Ий цу, коню, бішта, коню,

Білокопытистый,

Понеси ня в синї горы

На вирьх каменистый.

 

Ий тко хоче істи, пити,

А добрі ся мати,

Та най иде из Бужоры

Біланї спущати.

 

Ходили сьме по світкови,

Ги тота плавина,

Дома нас чекала мати,

Мати Верховина.

 

Мене люде ни ганьбили,

Нитко ни лоточив,

Ош як мüг им, так им собі

Горазду доскочив.

 

А у нашüм шийталові

Ниє валагуры:

Валагуры ся изслизли,

Гикой снїг на груни.

 

Котры были красны хлопцї

Забрав цїсар вд собі.

Упстали ся гилюхаті –

Тото, чорте, тобі.

 

Удобрали у катуны,

Самі убиранцї.

Упстали ся гилюхаті

Увивати танцї.

 

Помеже Шаланкы

Побиті паланкы.

Варуйте ся, хлопцї,

Бо будть иманкы.

 

На горї бубнувуть,

Пуд горов танцювуть –

Осüйськых лигіньüв

В гусары вербувуть.

 

Пониже Камняна

Хыжа мальована.

Пой за мнов, пайташко,

Бо я звербована.

4

Бо мене звербовав

Молодый лигіниць,

Што єму на руцї

Сріберный пирстіниць.

 

Зелена лїщина,

Молода дьüвчина.

Сивый коню, подо мнов

Неси ня до днины.

 

Сивый кüнь несе ня

Попиля лїщины.

Скоро-скоро вповім:

-Добрый динь, дьüвчино !

 

На Кошутовüв горі

Черлена застава.

Висить на ньüв, висить

Кошутова глава.

 

Кошута имили,

Бакты му спалили.

Слава тобі, Боже,

Што сь ме совершили.

 

Писала крайина

Вд Пешта до Будина,

Вбы му заганяти

Черленого вина.

 

Черленоє вино

У погарї скаче.

Ни єдна повгарька

За повгарьом плаче.

 

Ни плачте, повгарькы,

Мы ся навернеме,

Як ся у Кошіцях

Муштры научиме.

 

Вояце, вояце,

Вшыткы сьте єднаце.

Гибы вас родила

Єдна стара мати.

 

Сидить Кошут

На высокüв драбинї,

Пише листя

По Мадярськüв крайинї.

 

Ци на жалüсть,

Ци на велькый зармуток ?

Шкода, Боже,

Сись Кошутüв вебунок.

 

Шкода, Боже,

И Кошута самого,

Што ввüн утїк

Из орсага свойого.

5

Мамко моя стара,

Дай ня за гусара.

Будеш мати слободу

Вд самого цїсара.

 

Иде любко горі селом,

Та палицю струже.

Та я його мало люблю,

А ввüн мене дуже.

 

Иде любко горі селом,

За ручку го веду.

Ни треба ми говорити –

Лем очи пудведу.

 

Иде любко горі селом,

На бüк му клебаня.

А я за ним полегинькы:

- Любочку, чекай ня !

 

Коли собі кучерикы

На чоло закручу,

Онь бы якый сын богацькый –

Я го збаламучу.

 

Онь бы якый богацькый сын,

Богацька дїтина,

Та я його изволочу

На писсього сына.

 

Та як тяжко горі горов

Камінь укотити,

Та так тяжко богацького

Сына зволочити.

 

Як помалы горі горов

Камінь укотила,

Так помалы богацького

Сына зволочила.

 

Та я иду в полонину

Волы сокотити,

Та из любком постояти,

Та поговорити.

 

Та вже менї ни ходити

Дольü тым поточком,

Та вже менї ни водити

Любочка пуд бочком.

 

Моя хыжка на бережку

Кытицями шита,

А милого – на ровени

Драницями бита.

6

Хоть я тоту кучу дручу,

Хоть єї запалю,

Лем най минї ни завдає

Гüринького жалю.

 

Коли м собі погадала

Кого я любила,

Нараз ми ся дольü личком

Слыза покотила.

 

Гий та тече вода, тече,

На бüк рінцю мече.

Давно ми ся, лигінику,

На тя гадка мече.

 

Сїло потя на воротя,

Лабочками скрепче.

Мушу любка гет лишити,

Бо з курвами шепче.

 

Сїло потя на воротя,

У лабочкы дує.

Типир минї мüй милинькый

Чіжмочкы купує.

 

Гий купив ми чіжмы, купив,

Дорого заплатив.

На нüжку ми ни парує –

Грüм бы його трафив.

 

Ты ни знала, што м ни твüй,

Што ни єм гымайный,

Мене было ни любити,

Хоть бы м якый файный.

 

Гий на горах вітры дувуть,

Онь дерева гнуть ся.

За милым ня серце болить,

Онь слызы ни ллють ся.

 

А ты мене, лигінику,

Любити ни мусиш:

Мене другый поцюлює,

А ты мене вкусиш.

 

Другый мене поцюлює,

Та й пообыймає.

А твüй ротик моє личко

Лем позадирає.

 

З высокої полонины

Качало ся пластя.

Я гадала, ош вто – лигінь,

А тото – нищастя.

 

Така м слаба, ги росиця.

Ни йду домü без Федüрця.

Ввüн спереду, а я ззаду –

Все ся вбзирать цини впаду.

7

Ий кукала зозулиця

Пуд дубом, пуд дубом.

Того м собі полюбила,

Што з золотым зубом.

 

Та я собі полюбила

Из золотым зубом:

Поів удня всї пікницї –

Я ся впстала блудом.

 

Иде дьüвка горі селом

У білüв сорочцї.

Наказує йиї мама:

-Вішай ся на хлопцї !

 

Ий та испав дрüбный дождьик,

А я сижу в ямцї.

Дайте мінї, хлопцї, покüй,

Бо я вповім мамцї.

 

Мене мамка породила,

Нянько клепав косу.

Йой, та жаль ня, молодої,

Та й мого голосу.

 

Та напряла м веретено,

Намотала м пасмо.

Таку м біду полюбила

Онь самüв ми страшно.

 

Таку м біду полюбила –

Спасїть, христіяне ! –

Кой ня в личко поцюлює,

Ги лопатов гряне.

 

У высокüв полонінї

Горіла бидивля.

Ишов любка та до мене,

А ни знає де м я.

 

У высокüв полонінї

Горіло бодачя.

Та я собі полюбила

Лигіня-брехача.

 

У зеленüв полонінї

Яворина стята,

А я свойüв білüв рыбцї

Справлю коліщата.

 

Справлю рыбцї колїщата,

Обы ся возила,

А вбы минї, молодому,

Здоровля просила.

 

Напиши ми мüй милинькый

Писемце, писемце.

Ци так тебе, гикой мене,

Поболює серце.

8

Ий та ни плач, дьüвко біла,

Из вінчаня йдучи.

Зайде тобі плаканїчка

З газдов газдувучи.

 

Та, лигіню молодинькый,

Грüм бы тя яснинькый:

Сїм раз им тя чаровала,

Та все сь здоровинькый.

 

Журила ся сусідонька,

Ош я люблю кметя.

Та най собі того кметя

Спряче у гелетя.

 

Та кой будеш, мüй милинькый,

Горі селом ити,

Та заспüвай голоснийко,

Вбы тя розуміти.

 

Та кой будеш, мüй милинькый,

На воза сїдати,

Поцоркони в мüй оболок,

Дай ми сирцю знати.

 

Ий кой идеш, мüй милинькый,

Ни звідай дорогы:

Сперед хыжі яблиночка,

Та й два оборогы.

 

Ий кой идеш, мüй милинькый,

Ни звідай де хыжа:

Пуд бережком яблиночка,

А чиришня – ниже.

 

Богдай тебе вовце йзїли,

Ты, псику малинькый,

Бо ты даєш селу знати,

Кой иде милинькый.

 

Та поз горы пасуть вüцї,

А поз дольü конї.

Я бы м любка ни міняла

Й за три мілійоны.

 

Пüшов любко у катуны,

Пüшов любко любый.

Лишив личко цюльовати –

Най цюлювуть другі.

 

Ишов любко у катуны –

Личко зацюльовав,

Обы моє біле личко

Нитко ни цюльовав.

 

Лиши, любку, моє личко –

Най цюлювуть люде.

А як, любку, з катун прийдеш –

Твоє личко буде.

9

Пüшов любко у катуны -

Я ся побожила,

Ни пирийшов поточину –

Уже м согрішила.

 

Ни пирийшов поточину,

Ни пирийшов річку,

А я хлопцьüв закликала –

Най цюлювуть нüчку.

 

Та пüду я в полонину,

Та урву я квітку.

Кажуть люде, ош я – курва,

Я ся верла в тьüтку.

 

Та я пüду в полонину –

Ляжу собі в яму.

Кажуть люде ош я курва –

Я ся верла в маму.

 

Та болить ня головонька,

Болить ня, болить ня.

Я чотыри любкы маву,

Щи єден кортить ня.

 

Напиши ми, любку, писмо,

Ни шкодуй папіря.

Обы м мала што читати

Як прийде нидїля.

 

Напиши ми, любку, писмо,

Писмо веселоє.

Кохай личко, ги калинку,

Та я буду твоя.

 

Ни чудуй ся, лигінику,

Як им ти писала:

Болїла ня права ручка,

Лївов им ни знала.

 

Та я уйду на улицю,

На мüсток каменный,

Обы з тобов говорити,

Ротику сріберный.

 

Хочу з тобов говорити,

З тобов изыйти ся.

Хочу білу ручку дати –

Намиловати ся.

 

Ий боже мüй, де тот став,

Де мüй милый на нüч став:

Кричу, плачу – ни чує,

Най из богом ночує.

10

Та кобы вто мамка знала

Як я пробываву:

У ришитї воду ношу,

Бо конвы ни маву.

 

Та кобы вто мамка знала

Як мінї, як мінї –

Так ги тому камінцьови,

Што меле у млинї.

 

Ий ни плач ты, біла дьüвко,

Пуд білов платинов.

Заплачеш ты, біла дьüвко,

З малиньков дїтинов.

 

Та заплачеш, дьüвко біла,

В самый понидїлок,

Кой покладуть на голову

Зеленый бирвінок.

 

Та заплачеш, дьüвко біла,

У самый вüторок,

Кой ти впаде в головоньку

Гаданочок сорок.

 

Та заплачеш, дьüвко біла,

У тритю середу,

Кой тя вдарить леда-біда

По личку спереду.

 

Ий заплачеш, дьüвко біла,

У читвирь, у читвирь:

Та, Боже мüй милостивый,

Што чинити типирь !?..

 

Та заплачеш, дьüвко біла,

У пяту пятницю,

Бо ни годна сь изрушити

Из корчмы пяницю.

 

Та заплачеш, дьüвко біла,

У шесту субботу,

Кой ни годна сь удправити

Лымпака в роботу.

 

Та заплачеш, дьüвко біла,

У сему нидїлю:

Та, Боже мüй милостивый,

Де ся типирь дїву !?..

 

Закукала зозулиця,

Та й сїла на столиць

Копылков ись ся вродила –

Туй спüванцї кониць.

 

Гий минув ся понидїлок,

Та й минув ся читвирь,

Минули ся файні хлопцї,

Што были дотипир.

11

Най я дьüвка ни багацька,

Я дьüвка розумна:

Хоть котрого легіника

Положу за дурня.

 

Закукала зозулиця

На дїлу, на дїлу.

Кажеш, хлопче, ош я чорна –

Найди собі білу.

 

Гий вто сїно, ци отава

Пхаєся в лапсары –

Ходить любко з мадярками

За нашым гатаром.

 

На высокüв полонінї

Сойкы піря гублять.

Така м мала, ги копінка –

Всї ня хлопцї люблять.

 

Така м мала, ги копінка,

Та й ги качалочка.

За тото ня хлопцї люблять,

Бо м файна дьüвочка.

 

Ишов любко у катуны,

Я колопнї терла,

Кить бы быв ся ни удклонив,

Я бы была вмерла.

 

Йой, я хыжу ни умету,

Бо дякы ни маву.

Смітя з хыжі ни унесу –

Ручкы поваляву.

 

Того м собі полюбила,

Што єден у мамкы.

Загнала м го на водицю –

Вер го чорт из лавкы.

 

Поможи ми, пане Боже,

Щи такого мати –

Ни буду го на водицю

Бüлше заганяти.

 

Закукала зазулиця

На лучи, на лучи.

Утопив ся мüй милинькый

Дараба везучи.

 

У Рахові ся утопив,

На Тисї го ймили –

Рüдні сестры заплакали

Кой го хоронили.

 

Та я пüду до Марікы

В первый понидїлок.

А Марікы дома ниє –

Вна поле бервінок.

12

Та я пüду до Марікы

У другый вüторок.

А Марікы дома ниє –

Пасе волкüв сорок.

 

Та я пüду до Марікы

У тритю середу.

А Марікы дома ниє –

Заяла череду.

 

Та я пüду до Марікы

У четвертый читвирь.

А Марікы дома ниє –

Што чинити типирь !?..

 

Та я пüду до Марікы

У пяту пятницю.

А Марікы дома ниє –

Она жне пшеницю

 

Та я пüду до Марікы

У шесту суботу.

А Марікы дома ниє –

Пüшла на роботу.

 

Та я прийшов до Марікы

У сему нидїлю.

А Марікы дома ниє –

Сіє шиливію:

- Тото тобі за клебаню.

Молодый лигіню !

 

Ниє тебе, легінику,

Ниє тя, ниє тя.

Богдай у тя грüм ударив

На печи в гелетю.

 

Ий дьüвочко молодинька,

Ты поправдї зрада:

Аж бы мене порубали –

Ты бы сь тому рада.

 

Та спüвали вичüрніцї –

Голосы звинїли,

А богацькі лигіникы

Пуд вызором сидїли

 

Та ни спüвай, леда-бідо,

Бо ти ся ни яло.

Є у мене пуд лавицив

Лїпшоє помело.

 

Сиві очи из чорныма

Можуть ся ни знати.

Сиві очи за чорныма

Будуть бановати.

13

Та наклала мамка огне –

Пой ся, донько, гріти.

Айбо мене кровця гріє,

Што ни рожу дїти.

 

Та жени ся, лигінику,

Жени ся за гадку.

Та я ти дам на свальбину

Три копійкы в складку.

 

Вы, лигінї молодинькі,

Лигінї хороші,

Лише вто вас погубило –

Подерті холошнї.

 

Ий у мене молодої

Поплїтані зміткы.

Тото ни бай, бо ня люблять

Куды котрый удкüть.

 

Та ишла я через воду –

Намочила м ногу.

Вшыткы м хлопцї зволочила –

Єдного ни могу.

 

Та я в дьüвкы ни ночовав,

Лиш мало м посидїв.

Росте в дївкы черевина –

Чорт такоє відїв.

 

Ий у лузї на галузї

Сова воду пила.

Чого сь ми ся, нигоднице,

Любка удлюбила.

 

Тать кыдьбы я мужа мала,

Бы м го честовала.

Вд постели бы м приязала,

Істи му давала.

 

Ий добре ми тото, добре

Соколя пüдбüчне:

Усе прийде – поцоркоче

У вызир запічный.

 

Коли з тобов говорити,

В боцї изыйти ся,

Твого личка убленного

Нацюльовати ся !?..

 

Ий минї ся полюбила

Осüйська водиця.

Иде любко горі селом

Красный, ги косиця.

 

Ци я тобі ни казала,

Тай ни говорила:

Ни ходи ты пиля воды,

Тай коло мочила.

14

Ни ходи ты пиля воды,

Тай коло мочила.

Буде мати нарікати

Што м тя зволочила.

 

Та я тебе ни волочу,

Ани мої очи.

Тебе тота зволочила,

Што ходить по ночи.

 

Чим ся дьüвко величаєш –

Ци зеленов пüлков,

Што циганкы загубили

За селом, за гüрков.

 

Добрі тому, добрі,

В кого любкы по дві.

А щи тому ліпше

В кого йих побüлше.

 

Суть у мене два фрайиры

Єдної подобы:

Єден сидить на бережку,

Другый коло воды.

 

Лигінику молодинькый,

Ни май до ня дїла:

Цїмборашку сь поцюльовав –

Я сама відїла.

 

Як зеленым колопинькам

У мочилї гнити,

Ий, так минї молодинькüв

На сьüм світї жити.

 

Ий Бüг бы тя, любку, побив

За ня молодиньку –

Ни знаву я повивати

Дїтину малиньку.

 

Кить ни знаєш повивати,

Най ти пüвє мати:

Она тебе повивала -

Она мусить знати.

 

Ий задзвени, голосочку,

Най тя вітер несе

Туды, де мüй файный любко

Сиві волкы пасе.

 

Ий та дана каже, дана –

Я ся в мамку вдала:

Мамка по сїм, я по вüсьüм

Фрайирикüв мала.

 

Мамка по сїм, я по вüсьüм,

Та й по вüсьüмнадцьить.

Кыдьбы прийшло поличити,

Было бы й по двадцьить.

15

Ты ни слухай, лигінику,

Што люди говорять.

Та я тебе ни полишу –

Скорше ми зазвонять.

 

Казала м ти, легінику,

Попиля кырніцї,

Обы сь минї та подавав

Ротиком водіцї.

 

Ни буду ся уддавати,

Світок перешити,

Бо минї ся, мамко, любить

Дьüвочков ходити.

 

Ий старинька моя мамо,

Ты минї ни мати,

Бо ты минї попазила

Світок заязати.

 

Уддала ня моя мамка,

Уддала, уддала –

Ги зелену колопиньку

В болото втоптала.

 

Закукала зозулиця

В хащи на горбочку.

Нашто ми ся уддавати,

Дурный розумочку !?..

 

Сюды будеш заходити,

Удтüть уходити.

А аццюды утїкати,

Кой тя будуть бити.

 

Та ты думаш, лигінику,

Ош за тобов тужу –

Я такого кымачища

З дерева настружу.

 

Чим ся, хлопче, величаєш,

Ци тыми холошнї,

Бо я чула вд подекого,

Ош вни суть ворошні.

 

Ий литїла біла пава,

За ворота впала.

Де велика любость была,

Там ся розостала.

 

Люблю тебе, лигінику,

Темнинької ночи.

А кой прийде динь білинькый –

Ни йди ми на очи.

 

Ий Боже мüй милостивый,

Што маву чинити:

Скочила бы м у водицю –

Жаль ми ся втопити.

16

Та де ся ты, дьüвко біла,

Спüванок навчила.

Там пуд хащив любко орав,

А я волочила.

 

Мамко моя ороньова,

Што ся минї стало !? –

Бо хтось ми ся у череві

Закокопырсало.

 

Ий ни знаву, мамко моя,

Ци кüл, ци ворина –

Най бы было што хотїло,

Лем бы ни дїтина.

 

Чії тото, мамко, волы

По полю ревали ?

Ци ни мого милинького

Водицї глядали !?..

 

Ищи м огне ни наклала,

Лем дрыва поклала,

А дуринь ся ухваляє,

Што м го цюльовала.

 

Казала м ти, лигінику,

Казала м ти два раз:

Кыдь бы сь мене та ни любив –

Ни ходив бы сь до нас.

 

Та я дубну чоботятом –

До мосту, до мосту !

Вбы сь ся, любку, та ни женив

Докüть я ни вросту.

 

Ни вірь, дьüвко, лигіньови,

Што лем піпу курить,

Бо овüн тя за ся ни взьме,

Ай лише тя дурить.

 

Ий, та тече вода, тече,

Потоками ллє ся.

Як ти, мила, на серденьку,

Кой ни видиме ся !?..

 

Мене били, каровали,

Я вшытко терпіла,

Коли м тебе, лигінику,

Любити хотїла.

 

Иде, иде мüй милинькый

Тай дольü млачками,

Зашпінкує римінїчко

Жовтыма пряжками

 

Ий ни видко того села,

Лише видко хресты,

Туды минї любо й мило

Очима повести.

17

Тебе мати породила,

Та вломила ляцьку.

Ты майлїпша дьüвчиниця

На всю Русь Карпацьку !

 

У богача пüвколача,

А ввüн ищи й плаче.

А в сироты ани кüркы,

А она щи й скаче.

 

Летїв ворон з тамтых сторон,

Крылоньками: шай-шай !

Кой я пüду з Вирьховины,

Буде комусь жаль-жаль !

 

Та сижу я у темници –

Мало припочину.

А кой уйду из темницї –

Гüршу біду вчиню !

 

Та богацька дьüвка біла,

Богацька, богацька –

Впала з поду на колоду,

Та вродила Яцька.

 

Говорили сусїдонькы

Ош я тяготинька.

Така бы йим на обыйстю

Корова тїлнинька.

 

Такі бы в них вüцї кüтні,

А коровы тїлні.

Поникайте, люди добрі,

В мене груди рüвні.

 

Звідали ня лигіникы

Чому м ни черлена.

Тать ни кажда при путьови

Травичка зелена.

 

В Дебреценї на капурї

З оцїля ворота.

Напиши ми, моя любко,

Кому даєш рота.

 

Та я собі віган куплю,

Газдї – нагавіцї,

Та обы ся чудовали

Файні молодіцї.

 

Мамину я цицьку ссала,

Нянькüв хлїбиць іла.

Сусїдонькы мої милі,

Ци м вам надоіла !?..

 

Я ни буду лен полоти,

Бо в ленї жалива.

Кажу просто – ни таю ся,

Ош я єм лїнива.

18

Серед села корчма нова,

Гузами побита.

Сидить у ньüв моя мила

Шовками повита.

 

Тече річка невеличка,

Наставлю я ягиль.

Тко бы тебе ни полюбив,

Триста, няньку, матїрь !

 

Ишов лигінь молодинькый,

Та зачав звідати:

-Ци дозволиш, стара мати,

Білу дьüвку взяти ?

 

-Я дозволю, лигінику,

Білу дьüвку взяти,

Лем ти треба троян-зїля

Зüбрати та дати.

 

Скочив лигінь на коника,

Та пüшов хащами.

Та найшов вüн троян-зїля

Поза гороньками.

 

А кой найшов троян-зїля

Та зачав копати.

Прилитїла зозулиця,

Яла куковати:

 

-Ни треба ти, лигінику,

Ниякого зїля,

Бо дьüвчина заручена –

Вже чинить весїля.

 

Ой сїв овüн на коника,

Срібноє сідельце.

Та пüшов вüн до дьüвчины

На єї весельце.

 

Ой прийшов вüн на весїля,

Та зачав дивити.

А вни йому нвагварили

Мед-горівку пити.

 

Ни треба ми, люде добрі,

Вашої горівкы.

Ай треба ми, люде добрі,

Два слова до дьüвкы.

 

Ни будеш з нив говорити,

Бо она заспала.

Най она спить, люде добрі,

Нигда бы ни встала.

 

Лївов ручков білüв дьüвцї

Троян-зїля дає.

Правов ручков зза реміня

Саблю вытягає.

19

Ий, та як тота сабелька

Файно забрынїла,

Так дьüвчинї головонька

Дольü удлитїла.

 

Ий, та сїв я на коника,

Злетїв у долину.

Та ни бüйся, сивый коню,

З тобов ни загыну.

 

Та ни бüйся, сивый коню,

З тобов ни загыну.

Вернеме ся, сивый коню,

Щи раз на гостину.

 

Я пожену сиві волкы

Та й у новüм возї.

Из милинькым погуляву

Хоть бы й на дорозї.

 

Гий потихы вітер віє –

Хоче перестати.

Тко раз любив, дале лишив –

Буде бановати.

 

Тко раз любив, дале лишив,

А типир сміє ся.

Тать из другов, лигінику,

Ни розгаздуєш ся.

 

Тать из другов, лигінику,

Ни розгаздуєш ся.

На зилинüм тинитові

Там ты розüвєш ся.

 

Та будеш ся розвивати

У студенüв глинї.

Та ни будеш, лигінику,

Ни другüв, ни минї.

 

Та взяли ня у катуны

Такого малого.

Та дали ми пуцовати

Коня вороного.

 

Та дали ми пуцовати,

Та я го пуцуву.

Де м у лїтї чяжко робив,

Там ся ни зимуву.

 

Ий та уйди, дьüвко, уйди

На широко поле,

Та я тобі подякуву

За люблїня твоє.

20  

Ий казала твоя мати,

Казала, казала,

Ош я ти ся до головы

Сама приязала.

 

Та я ти ся до головы

Сама ни язала:

Любив ись ня, взяв ись другу –

Я ни бановала.

 

Та иду я горі селом,

Никаву на рінчя.

Кить ти, любку, твердый жальок –

Упят полюбім ся.

 

Ий напю ся, мамко, воды

Из нового відра.

За молоду либідоньку

Ни забуду нїгда.

 

Я бы за тя, лигінику,

Забыла, забыла,

Кыдьбы твоя шириночка

У мене ни была.

 

Сиї ночи попüвночи

Сїдаву в машину.

Та, Боже мüй милостивый,

Лишаву дьüвчину.

 

На Дунайи ряндя перу,

Там дубовый столиць.

Уповіш ми, моя мила,

Тко дїтинї отиць.

 

Ци я тобі, лигінику,

Ни наворожила.

Та обы тя писся мати

За мнов ни носила.

 

Та обы тя писся мати

За мнов ни носила:

Мене сь любив – другу сь узяв,

Гута бы тя вбила.

 

Та обы тя гута вбила

В лївоє плечинько –

Кой позираш за другыма,

Як минї тяжинько.

 

Ци нитрібна леда-біда

Зыйшла йüв ся днина,

Жмыкавучи сорочину –

Сорочину сына.

 

Я узяла сорочину

На єдну минуту –

Ужмыкала сорочину

Білу од памуту.

21

Та де сь была, дьüвко біла ?

На выжнї-выгонї –

Не вынесли пшениченькы

Дзьовбами вороны !

 

Попуд грушу коня рушу,

Дьüвча, догадайся,

Хоть бы якый у золотї,

Зрадити ни дай ся !

 

Ий на столї два піштолї,

А на стüлци кулї.

Та уже ня уббрехали

Білицькі ватулї.

 

Ий білявко, білявочко,

Білявко нибого,

В Білках люде дуже добрі,

Лем брехачüв много.

 

В Білках люде дуже добрі,

Нїкого любити:

Кыдьбы ни пüп, ни христьяне –

Лем бы запалити.

 

На сьüм боцї при потоці

Жовта комыниця.

Там до себе чекать мене

Солодка кумиця.

 

Ий дала ми люба мамка

На волю, на волю.

Обы м собі погуляла

По чиському полю.

 

Кобы была люба мамка

На волю ни дала,

Я бы была по чиському

Полю ни гуляла.

 

Всю м роботу поробила.

Щи маву три річи:

Хлїба спечи, піч мастити,

Та й на воду бічи.

Ий кобы ни вта Маріка,

Ни тота Йолана,

Та мене бы ни чекала

Вичиря до рана.

 

Ий та кобы ни Маріка,

Ни тота Василя,

Та мене бы ни чекала

До рана вичиря.

 

Ий солодкый любку, милый,

Ни сходиш ми з гадок –

Хыжку им ти ни відїла

Через густый садок.

22

Най ти біда, хлопче, найде

Густу садовину –

Я ти хыжку ни відїла

Через цїлу днину.

 

У высокüв полонінї

Несла дьüвка воду

У писанüв коновочці

З широкого броду.

 

Ий та біла білявино,

Кобы сь ни за водов,

Та я бым быв на бисїдї

Каждый динь из тобов.

 

Поникаву у віконце

Ци высоко сонце –

Ни є того, што за нього

Вмираву доконче.

 

Та у мому городчику

Бирвіночку купка.

Та вже бы ся измагати

На нового любка.

 

На нового, на нового,

Щи й на новинького.

Та уже бы полишати

Стародавнинького.

 

Та чому ся ни розвиваш,

Ты, зелена млако.

Та я люблю лигіникüв,

Лем ни всьых єднако.

 

Ий што тото за городиць –

Косиця в косицю.

Якый тото красный лигінь

Бере удовицю.

 

Кой ня мамка породила,

Так ми ворожила:

Она минї вінчовала

Три кіла жилїза.

 

Ий та єдно - на маржину,

Друге – на цапіну,

Тритьоє – на пüдковочкы,

Иржа бы йих йзїла.

 

Та я служу републицї

Місяць и єден динь.

Та ни знаву, моя мила,

Коли нüч, коли динь.

 

Узяла ня у катуны

Чиська република.

Будуть за мнов бановати

Анна та й Маріка.

23

Ий што тото за городиць –

Косиця в косицю.

Та я любив, та щи й буду

Красну молодицю.

 

Ий лишу я косу в стозї,

Граблї в оборозї.

Та пüду я до милої,

Кой ми по дорозї.

 

Ий та віє вітер, віє,

Помахує травков.

Ни буду я на свальбинї,

Сарака, з білявков.

 

Повезу ся у машинї,

В новинькüм вагонї.

Та ты мене ни догониш,

Хоть сидиш на конї.

 

Ий туй уйду в полонину,

Та там собі стану:

Єдна любка богач несе,

А друга сметану.

 

Пила бы ся палиночка,

Солодка горівка.

Я ся вбыяв коло дуба –

Думав им, ош дьüвка.

 

На Дунайи ряндя перу,

На камени стою.

Уд молодых лигіникüв

Гріха ся ни бою.

 

Я стояла у городї

У густüм бурянї.

Казала м ти – ни йди за мнов,

Молодый Иване.

 

Поучу тя, біла дьüвко,

Поучу, поучу:

Кыдь бы сь пüшла на вандрüвку –

Запалю ти кучу.

 

Ий та біла білявино,

Вто сь ми ни на оцї:

Застала тя чиришинька

Густа на потоцї.

 

Товды сь ми ся, дьüвко біла,

Та й уподобила -

Через гору сь воду несла,

Та й ни припочила.

 

 Ий та правда, мамко, правда,

Та щи й ниугадка:

З єдным стою та говорю,

За другым ми гадка.

24

У вüторок нидїль сорок

Як ня мамка била,

Та й за тоты лигіникы,

Што м дуже любила.

 

У вüторок нидїль сорок,

Як ня мамка била

За віночок зеленинькый,

Што м го загубила.

 

Ий та знаву, мамко моя,

Де м вінок згубила –

Пиля тої кырничинькы,

Де м водицю пила.

 

Любо ми попозирати

Горі полонинков,

За волами сивинькыма,

Та й за білявинков.

 

Ий та гаю, потопаю,

Калинкы ся держу.

Та ни бüй ся, дьüвко біла,

Я тя ся ни звержу.

 

Ий та гаю, потопаю

Через калиночку.

Ий, та гаю, погибаю

Через білявочку.

 

У высокüв полонінї

Вінцї понад вінцї.

Ни носити было, хлопче,

Подарункы дьüвцї.

 

Дьüвка была розумнинька –

Подарункы брала.

Дьüвкаіла, дьüвка пила -

З дурня ся сміяла.

 

Тüлко бы тя, дьüвко біла,

Глогüв укололо,

Кüлко было моє личко

Наблизь коло твого.

 

Повили ся кучерикы,

Повили, повили.

Ий, бо тоты кучерикы

Чяжко ни робили.

 

Закукала зазулиця

На ганку, на ганку.

Дай нам, Боже, здоровлїчка,

Молодый Иванку.

25

Ий упала стаєнчина

На самоє Иля.

Я бы м туды ни заходив,

Кыдьбы ни Василя.

 

Ци Олена прибілена

Красно ся вбирала.

Коровкы йüв нидоєні –

Хвоста ся бояла.

 

Ий у лузї волкы в плузі,

Навпередї качка.

Узяв бы м тя, дьüвко біла,

Кыдьбы сь ни брехачка.

 

Ци упала стаєнчина

На самоє Петра,

Я бы м туды ни заходив,

Кыдьбы ни Олена.

 

А вüдкы ты, дьüвко біла,

А вüдкы, а вüдкы,

Ба што несеш у подüлку

Зелені ягüдкы ?

 

Я ни буду луг косити,

Ани городити,

Лише буду білявину

За ручку водити.

 

Ий-гой уйди, дьüвко біла,

Та най удклоню ся:

Иду, хлопець, в край далекый –

Нигда ни верну ся.

 

А вüдкы ты, дьüвко біла,

Ци ни з того луга !? –

Сорочина из міхіря,

Рукавы з бурдюга.

 

Полишу тя, дьüвко біла,

Полишу, полишу –

Та я собі до другої

Цидолку напишу.

 

Ий на питя палиночка,

На питя, на питя.

Через тебе, дьüвко біла,

Ни є мого житя.

 

Ий та была любов, была

Меже нами двома.

Та взяла ї, та понесла

Из Бужоры вода.

 

Уповіш ми, мüй милинькый,

Уповіш, уповіш,

Коли прийдеш колысати

Дїтиноньку на нüч.

26

Ни треба ти, мüй миленькый,

Казати, казати –

Мене было ни любити,

Та й ни цюльовати.

 

Вшыткы дьüвкы в платках ходять –

Я свüй дала шити.

Шкода бы ся молодого

Лигіня лишити.

 

Ий стüй, коню, тай пудо мнов,

И розбивай груду.

Будь здорова, дьüвко біла,

Я вже туй ни буду.

 

Та я маву спüваночок –

Было бы на віко.

Та як буду умирати,

Дам тобі, Маріко.

 

Та напю ся палиночкы,

Напю ся, напю ся.

Таку за ся дьüвку озьму –

Білиньку, ги гуся.

 

Спüвала бы м спüваночкы –

Щи бы ми ся вчити -

Кыдьбы дали палиночкы

Ротик замочити.

 

Ий та была любость, была

Меже нами двома.

Уже таку ни найдете

Й меже дисятьома.

 

Коли тоты гусилятка

Учуву, учуву –

По три ночи, по чотыри

Дома ни ночуву.

 

Ци дває нас, цїмборику,

До білявкы ходить.

Пану Богу дяковати –

Тото йüв ни вадить.

 

Докüть мы ся та любили –

Сухі дубы звили.

А кой мы ся полишили –

И сырі погнили.

 

Гусилятка, ги кüзятка,

На ровінь стаєте –

Ни єдному легінику

Жалю завдаєте.

 

Ий загуди, гудачику,

Та потягни смычком.

Та най иде танцьовати

Ялüвка из бычком.

27

Та загудь ми, гудачику,

Загудь ми, загудь ми,

Та най собі погуляву

Меже сими людьми.

 

Та я дома ни ночуву,

Бо нич ня ни гріє.

Та иду я до милої –

Ба што вна там діє !?..

 

Мамко, мамко, кыдьбы сь вмерла,

Кыдьбы сь туй ни была,

Та обы м я за Иршаву

Навхтема забыла.

 

Ий та біла білявино,

Што чувати в світї !? –

Бо туй цвітуть колопинькы

Як взимі, так влїтї.

 

Самый буду кüля бити,

Самый городити.

Самый буду до дьüвчины

Помалы ходити.

 

Ий ни сама м вінок вила –

Было нас там много,

Та на твою головочку,

Олено, нибого.

 

Ий та иде машиниця

Шинами навперед.

Та чому сь мене ни любив

Годиком наперед !?..

 

Ий, та иде машиниця

Шинами , шинами.

Розüрвала дьüвка друга

Любов меже нами.

 

Уйшов лигінь молодинькый,

Та й став коло терна.

Та, Боже мüй милостивый,

Яка нüчка темна.

 

В оборозї сїна ниє –

Само шумелїчко.

Вставай горі, та йди домü –

Вже гріє сонічко.

 

В оборозї сїна ниє –

Сама шумелина.

Вставай горі, та йди домü,

Бо вже біла днина.

 

Докüть я щи дьüвочила,

Дьüвочков ходила,

За дванадцьить сорокüвцьüв

Ширинку носила.

28

 

Я ходила попуд вербу,

Збирала м зїльочка.

Та я собі полюбила

Из Осою дячка.

 

Щи коли м тя ни любила,

Лем паны убленні,

Были в мене на нидїлю

Коруны множенні.

 

А коли я полюбила

Мигаля дурного,

Ни мала я на нидїлю

Гелера й єдного.

 

Ий та умер Митер, умер –

Нич ми ни удказав.

Любо ми ся поникати

Де коника сїдлав.

 

Ий Иванку, прийди зранку,

Ты, Цилю, вполудне,

А ты, Юрику, звечера –

Як Бог дасть, так буде.

 

Сырї дрыва - гüркый дым.

Гуляла бы м – ни мам з кым.

Гуляла бы м з Васильом –

Прийде Йончї з бігарьом.

 

Біда мінї з файнов жонов –

Хлопцї ломлять плоты за ньов.

Хлопцї ломлять – я горожу.

Хлопцї люблять – я ни можу.

 

Куды зайду, туды зайду,

Та на Изкы збаву,

Бо на Изках из двох мисок

Сметану мачаву.

 

Куды зайду - все гадаву,

А де стану – плачу:

Лїта мої молоденькі,

Як вас дармо трачу.

 

Ий та лїта молодинькі,

Та лїта, та лїта,

Вы уд мене втїкаєте,

Ги листок уд вітра.

 

Ци пой, дьüвко, танцьовати,

Кой тя лигінь просить.

А тебе взяв кострубатый,

Што решета носить.

29

 Ий Бог бы тя, курво, побив

 

З твойыма очима,

Бо ты мене зволочила,

Щи м быв дїтвачина.

 

Та хожу я попуд липку –

Липко моя, липко ! –

Вшыткы дьüвкы на весїлю,

Лем мою ни витко.

 

Ий пüду я на оборüг,

На мняккоє сїнце.

Таку маву білу рыбку,

Гикой веретїнце.

 

Ий, та дыну, моя мила,

Та дыну, та дыну.

Вбертать ми ся волосїчко

На всю полонину.

 

На Бужорї, та й на вирьху,

Меже звориками

Постріляли розбüйникы

Мого Иванка ми.

 

Ий дьüвчино чорнобрыва,

Нашто сь ня любила !? –

Тай ни мала сь, тай ни будеш

За мене спасїня.

 

Єдна гüрка май высока,

А друга май низька.

Єдна дьüвка май далека,

А друга май близька.

 

Ий, та тоту май далеку

Хоть кому даруву.

А до тої, май близької,

Самый повандруву.

 

Ий та рікы, каже, рікы,

Та рікы, та рікы.

Плачуть очи вшыткы ночи –

Йшли бы до Марікы.

 

Ий Штефану, та Штефану,

Я ти дам догану:

Ни жени ся за сїм рокüв –

Ни бери погану.

 

Ий цїмборе, цїмборику,

Дває сьме ся впстали -

Уповіш ми, цїмборику,

Што любка казала.

 

Уже вичüр вичüріє,

Та вже темна нüчка.

Давно была пуд головков

Білявчина ручка.

30

 

Мила моя, утворь ми,

Най ни стою пуд двирьми -

Мüй коничок и я сам,

На коничку мüй серсам.

 

Литїв голуб понад воду,

Та зачав тужити.

Ий, як чяжко убогому

Багату любити.

 

Чорна гора, білый лїс.

Ни відїв им милу днись.

Тко ї відїв, най повість,

Най ня серце ни болить.

 

Ий, кого я май любила,

Тот ми за плечима.

А котрого нинавижу,

Тот сперед очима.

 

Коли собі погадаву

Як было изразу –

Добрі было цюльовати

Коло перелазу.

За нас люде говорили –

Мы ся ни творили:

Де ся зыйшли, постояли,

Тай поговорили.

 

Та я маву дві білявкы,

Обома ся тїшу:

Єднов буду палї бити,

А другу завішу.

 

Та як собі погадаву,

Ош як Осüй стойить,

На чотири сегелеты

Серце ми ся кройить.

 

Ци раз собі поспüваву,

А дале заплачу

За лїтами молодыма,

Што йих дармо трачу.

 

Повадив ся дїдо з бабов

Тай єдного рана,

А баба ся розсердила –

Сїла на барана.

 

Баран з бабов тїкавучи

Забіг онь до лїса,

А там вовка ся напудив –

Вер бабу до біса.

 

Сокырниця – помыйниця,

Салдобош – ни варыш.

Купив менї шириночку

Молодый новтарыш.

31

Ий Василю молодинькый,

Василю шаленый,

Позыч менї сорокüвку

На пояс зеленый.

 

Ий та я ти ни позычу,

Ай такый ти даву,

Бо я тебе и надале

Любити гадаву.

 

Ий Иваня молодоє,

Иваня, Иваня,

Та на кого вто пирийде

Наше цюльованя !?..

 

Ий Иваня молодоє,

Якоє сь чудноє:

В корчмі сидиш, гроші личиш –

Твиризі сьме вбоє.

 

Ий на горї густый шаш,

А мüй милый гунцут раз !

Я щи бüлша биштія,

Што м гунцута любила.

 

Ий ни жаль ми на горниць,

Щто кыпить из водов.

Лем тай жаль ми на попа,

Што звінчав ня з бідов.

 

Ни так жаль ми на попа,

Як на попадище,

Бо вто вна ми все казала:

-Чамняный хлопчище !..

 

Ий Василю молодинькый,

Зимка бы тя вбила:

Кüлко было лигіникüв –

Лем тебе м любила.

 

Кüлко было лигіникüв,

Кüлко было хлопцьüв !..

Твоє личко румяноє,

Ги ружа в городци.

 

Ий солодкый солодочку,

Та, меде, та, меде,

Та вже ся нам сього году

Любити ни веде.

 

Ий зеленый бервіночку,

Точи ся, точи ся.

Кить ни маєш, дьüвко, долї,

Иди та втопи ся.

32

Ни дала ми мама долї,

Я ни маву й тої.

Кыдьбы м была погуляла

Єден гüд на волї.

 

Ий та біла білявино,

Дай ми жовковину:

Я ниєдну перескочив

За тобов зворину

 

Ий умерла білявина,

Умерла, умерла –

Любо ми ся поникати

Де колопнї терла.

 

Уберега – ни бируву,

А вдолину – рушу.

Будь здорова, дьüвко біла,

Лишати тя мушу.

 

Докü я быв хлоп молодый,

Та молод, та молод,

Дотü м водив по дві любкы

Каждый динь у холод.

 

А вже кой им ся постарів,

Став им старый дїдо,

Кажда ся мнов помітує:

- Удомкни ся, бідо !

 

Ий ни провто я спüваву,

Ош я горазд маву -

Вто я собі спüванками

Жальок загуряву.

 

Ий ни провто я спüваву,

Ош я веселю ся:

Моє серце в жалю бродить,

Лем я ни даву ся.

 

Изгоры ся захмарило,

А издольü блисло.

Богдай тебе, моя мила,

Попуд серце тисло.

 

Ий най мене, милый, стискать,

Хоть най мене коле,

Та най иду куды хочу –

Широкоє поле.

 

Изгоры ся захмарило,

Издольü ся витко.

Та най иду куды хочу –

Ни банує нитко.

 

Мамка за мнов ни банує,

Бо єї ни маву,

Лем милинькый побанує –

Тото добре знаву.

33

 Ий та докü м ся ни вженив,

Сїмма волы крятав.

Айбо кой им ся уженив,

Шіпков гатї платав.

 

Ий та докü м ся ни вженив,

Я в чіжемкы: -роп, -роп !

Айбо кой им ся уженив,

Я в постолы: -лоп, -лоп !

 

Ий та у тüв полонінї

Кучиряві бучкы.

Аж ты – лигінь, тай я – лигінь:

Потягнеме ключкы.

 

Ий заспüвав пüп у церкви,

Тай дяк молодинькый.

Та вже минї ни носити

Вінок зеленинькый.

 

Сиї ночи попüвночи

Мила ми ся снила.

Кой им устав, та подумав –

Нуда ся ня ймила.

 

Ий та кукать зазулиця,

Та ищи й кукує.

Ани єднüв файнüв дьüвцї

Личко ни блакує.

 

Ий высока полонина,

Нигда ни орана.

В тому годї – пятнадцятüм –

Кульми засіяна.

 

Ий кулями засіяна,

Людьми загноєна.

Та нитко на ньüв ни робить,

Хоть она й зелена.

 

Кой им ишов уд милої

З того оборога,

Вхопила ня за клебаню

Галузка сливова.

 

Волїє ми клебанина

Навікы пропасти,

Гикой має моя мила

З оборога впасти.

 

Ий та пасе вüчарь вüцї

В зеленüв залуцї.

Тüлко в нього семберлины –

Перстениць на руцї.

 

Ий та плачте, вüчка, плачте,

Нигда ни всыхайте.

Кого исьте май любили,

Тому спокüй дайте.

34

Та дурієш, мüй милинькый,

Дурієш, дурієш:

По чотыри любкы маєш –

Де ня пяту дієш !?..

 

Подїву вас, білявочкы,

Подїву, подїву:

Єдна буде на каждый динь,

Друга – на нидїлю.

 

Ий дьüвчата молодинькі,

Вже ниє надії –

Пüшли хлопцї, ги косіцї,

До тої лигії.

 

Де ся война начинала –

На польськüв граници –

Стоять хлопцї, ги косіцї,

У єднüв лїнійци.

 

Ци йсю войну пан Бüг судив,

Ци царі ся зняли,

Та мы, хлопцї молодинькі,

На войнї вмирали.

 

Та што ты ся, ясенино,

Онь так похылила ?

Та што ты ся, дьüвко біла,

Онь так зажурила ?

 

Схылила ся ясенина,

Бо листя ни має.

Ни жури ся, дьüвко біла,

Ош хлопця кохаєш.

 

Ни хыли ся, ясенино,

Оживеш в ярь-другу.

Ни жури ся, дьüвко біла,

Я вже туй ни буду.

 

Закукала зазулиця,

Кукала, кукала.

Добрі было, шибенику,

Докü м тя ни знала.

 

А кой им тя, шибенинку,

Зазнала, зазнала,

Роботицю м ни робила –

За тобов гадала.

 

Иде вüчарь горі селом

В широкüм ремени:

Несе дьüвкам подарунок –

Сырика во жмени.

 

Ий пüду я з полонины,

Дома ся ужиню:

Таку за ся дьüвку озьму,

Што стане в кишеню.

35

Узяв бы м тя, дьüвко біла,

Айбо дуже сь мала –

Ты щи бысь ся у нас дома

За стüл не придала.

 

Ий напю ся з рікы воды,

А з млакы – намулу:

Повертай ми, суко, розум,

Най так ни бануву.

 

Ий устань ты, дьüвко біла,

Бо раз ти вставати:

Час бы того лигіника

В зимлю загрібати.

 

Та вна встала, молодинька,

В середу до днины,

Та загребла лигіника

У сыриньку глину.

 

Та в пятницю, та в суботу –

У послїдньüв днинї

Тягнуть звоны сумні тоны

Білüв лигінинї.

 

Иде хлопиць у катуны,

Мамцї наказує:

-Та най мою білявину

Нитко ни збыткує.

 

Годуйте ї, люба мамко,

Хлїбом пшеничнинькым,

Напойте ї, люба мамко,

Вином челленинькым.

 

Зажену вам, люба мамко,

Из моря пісочку,

Та обы сьте посыпали

У свому садочку.

 

Та як буде, люба мамко,

Пісок исходити,

Товды буду, люба мамко,

З войны выходити.

 

Ни выходить дьüвка біла,

Хоть пісочок сходить:

-Мамко моя солодинька,

Сын з войны приходить.

 

Та прийшов ввüн, молодинькый,

Став коло городця:

- Выйди, выйди, моя мила,

Вдопри ми воротця.

 

Йой, ни уйшла дьüвка біла,

Уйшла його мати.

-Ба што тото білу дьüвку

Сюды ни видати ?..

36

Ий бо твоя дьüвка біла

З катунами йграла.

Наколи ся роззоряло

В зимлю пострадала.

 

Вповіште ми, люба мамко,

Де єї гробочок?

- Коло єї головочкы

Грушовый стовпочок.

 

Прийшов овüн, молодинькый,

Та й зачав плакати:

- Докü тебе, дьüвко біла,

Додому чекати ?

 

-Иди собі гет уд мене,

Нич тобі до мене:

Твоя мати – чарüвниця,

Изчирила мене.

 

Она мене годовала

Сїменнов половов.

Она мене наповала

Чимирьом з олою.

 

Ий пüшов ввüн, молодинькый,

У глубокый звüр,звüр,

Вырüс йому из серденька

Зелененькый явüр.

 

Ий та прийшла його мати,

Зачала плакати:

-Докü тебе, мüй сыночку,

Додому чекати ?

 

- Иди собі гет уд мене,

Нич тобі до мене:

Изчирила сь білявину –

Погубила сь й мене.

 

Ий пüду я у закутя,

Нарубаву прутя.

Чекай, дьüвко, до осени –

Восени озьму тя.

 

- Коли тя ся надїяти,

Коли, любку, коли ?

- Та як буде опадати

Листя на тополи.

 

Гинде мüй, везе гнüй

У черленив тачцї.

Ссена бы му, якый файный –

Усе ми на гадці.

37

Ни буду ся женитонькы –

Щи буду лигіньом,

Докüть ми ся ни розüвє

Кыдра над явüрьом.

 

Ни за кого так ни пüду,

Гикой за турунду,

Бо в турунды много гроши –

Купить менї бунду.

 

Повій, вітре студенинькый,

Повій уд востока.

Принеси ми яку новüсть –

Што дїє Оленка.

 

Ий та прийшла стара баба,

Свічок накупила,

Обы собі она дома

На вбразы лїпила.

 

Прийшла стара баба домü

Як свічок купила -

Де лише быв якый образ,

Всяды налїпила.

 

Ищи пару йüв ся впстало –

Ба де бы лїпити !?

“Ага, - каже, - гине вижу

Сятого Микиту” !

 

Найшла баба и Микиту –

Йому приліпила.

Видить чорта у закутї,

Й чорту приліпила.

 

Люде видять, йкажуть обы

Чорту ни лїпила.

“Што ты, стара бабо, робиш –

Вто чортова сила” !

 

Вбернула ся стара баба:

“Што кажете, люде, -

Тать нитко из вас ни вповість

Де по смерти буде !

 

Вать на нибі, вать у пиклї

Мусай віковати.

Треба всяды коло себе

Добрых люди мати.”

 

Ий та уйшла моя мати

На гору, на гору:

- Прийди, прийди, мüй сыночку,

З Америкы дому.

 

Ий та прийди мüй сыночку,

Из той Америкы –

Вже ти вхляли уд роботы

Твої білі рукы.

38

Білі рукы вже ухляли

Вiд великой тяготы.

А ты плавлеш по чужинї –

Ни маєш роботы.

 

Забыв ты за свою матїрь,

За свою родину…

Ищи собі поспüвуєш:

 - Ий, дину, та й дину !

 

Єдну днину у готели,

Другу у постели…

А ты собі ймак ни думаш

Што треба матери.

 

Нїколи ти молити ся,

А ни ся учити,

Бо чекавуть камарады

В карты ся бавити.

 

Ты в нидїлю та до церкви

Ни хоч ани зайти,

Бо ты скорше зайдеш у бовт

Дашто накупити.

 

Най иде сам пüп до церкви,

Най собі спüває,

Бо ввüн мусить все там быти -

За вто платню має.

 

Стара мати все чекає

Уд сына помочи.

А ввüн собі все гуляє

Як удинь, так вночи.

 

Прüйшов и рüк, прüйшли и два…

Тото добра дяка:

Што заробив – тото пропив,

А хосен – ниякый.

 

Вже з роботы го угнали,

Квартели ни давуть –

Без доляра з Америкы

До краю вганявуть.

 

Забыв овüн за гуляня –

Треба ся змінити,

Бо вже нитко, без доляра,

Ни дає вкусити.

 

-Ий Боже мüй милостивый,-

Яв овüн гадати:

Приходить нüч та й морозы –

Нїгде переспати.

 

Сїв я собі у машину –

Роботу глядати…

Друтили ня из машины –

Най иду вмирати.

39

А кой упав из машины,

Та упав на тирня…

- Будь здорова, люба мамко,

Бüлше ни ввидиш ня.

 

Будь здорова, родинице,

Та й ты, брате милый –

Каждый в світї так бідує.

Котрый є лїнивый.

 

Ий упала звізда з неба,

Та й розсыпала ся.

Ни в щасливу годинончку

Война начала ся.

 

Кой ся война начинала

На сербськüв граници,

Идуть хлопцї у катуны,

Файні, ги косіцї.

 

З высокої касарницї

Хлопцї вызиравуть

Як ся в нашüв Верховинї

Бучкы розвивавуть.

 

Кой ишов им у катуны

Дьüвка крумплї брала –

Помахав им правов ручков

Обы ня чекала.

 

Я бы м тебе, лигінику,

Чекала, чекала,

Кыдьбы тебе на войночцї

Сабилька ни зтяла.

 

Мене сабля ни зрубає,

Ани яка пушка,

Бо уд тебе та до мене

Куртинька доружка.

 

Вечериця на столику,

Карабин на клинку.

Мати сынка зазвідує:

- Што порабляш, сынку?

 

Ий коли ня удобрали

На того вояка,

Уддавай ся, дьüвко біла,

За кого ти дяка.

 

Ий сарака-машиниця

Ни іла, ни пила –

Повезла ня у катуны,

Та й там ня лишила.

 

Мамко моя солодинька,

Нашто сь ня родила !? –

Моя кровця по світкови

Зворину сповнила.

40

Тота куля из канона,

Што ня поранила,

У Иршаві засвистала,

В Осойи ня вбила.

 

З високої полонины

Жене вüчарь вüцї.

Дай ми, дївко твüй віночок,

А я тобі – вüцї.

 

Хыба бы м я, молодинька,

Розумця ни мала,

Та обы м я свüй віночок

За здыхлячя дала !?.

 

Твої вüцї вшыткы пüдуть

Завтра до болота.

А мüй вінець май дорожый

Уд срібла й золота.

 

Закукала зозулиця

На ріцї, на ріцї.

Ци добре ся пробыває

Хлопцям в Републіцї !?..

 

За берегом, за гороньков

Спознав им ся з дьüвчиноньков.

Што ми з того, ош ї знаву,

Коли из нив ни бываву.

 

Ци я иду на Вüлшану,

Вüлшана зелена –

На Вüлшанї дївкы красны,

Водиця студена.

 

Слаба баба свого сына

Зпуд плеча годує.

Ни встигне му слово речи,

Вже го чорт надує.

Ий через пинь, та й через пинь,

Через бондарьüвку

Веде дїдо бородатый

Молодиньку дьüвку.

 

Ий ты, дїду, позыч біду,

Та воды напий ся –

Через тебе, старый дїду,

Лигінь утопив ся.

 

Ий цїмборе, цїмборику,

Зрада меже нами,

Бо не хоче говорити

Леда-біда з нами.

 

Ий жени ня, люба мамко,

Жени ня, солодка !..

Ты ни хочеш ня женити,

Бідна головонька.

41

А у мого милинького

Чорноє волося,

Коли иде горі селом,

Дуже му яло ся.

 

Кобы тебе, мüй милинькый,

Та нич ни болїло –

Ани ручкы, ани нüжкы,

Ни білоє тїло.

 

Ий соколе, соколику,

Пташку сызокрылый,

Та полети через горы

До дьüвчины милой.

 

Полети ты до садочка,

Та пуд тот облачек,

Де дьüвчина чорнобрыва

За милинькым плаче.

 

Ий дьüвчино чорнобрыва,

Ни плач, ни жури ся,

Бо на осїнь прийде любко –

Долечка змінить ся.

 

Ий соколе, соколику,

Тяжко ти литїти…

А як тяжко богатому

Убогу любити.

 

Засватав ня сын богацькый,

Любити го маву…

А я все лем за милинькым

Плачу та гадаву.

 

Ий зелена полонина,

Зелена, зелена,

Чому врішкы ни вродила ?

Бо – зима студена.

 

Тому врішкы ни вродила,

Бо вна нивродлива –

Зима была студенинька,

Та заморозила.

 

Ий зелена полонина,

Зеленинька й буде –

Зелениньку полонину

Покосили люде.

 

Ий зелена полонинко,

Як по тобі красно !..

Ци по тобі, полонинко,

Моє стадо пасло !?..

 

Ий та нигда м ни танцьовав –

Буду провбовати:

Из ялинкы та на бука

Перескаковати.

42

Кой ишов им горі селом,

Усяды світило.

Де им хотїв завернути,

Там ся загасило.

 

Ий Иванку-поздубанку,

Яка м была пышна.

Де ми были очинята,

Кой им за тя выйшла !?..

 

Посердив ся муж на жону,

А жона на мужа.

Жона собі влізла на піч,

Бо домак нидужа.

 

Жоно моя молодинька,

Я дам тобі пива.

Ньит, нихочу, любый мужу –

Слаба м, ледвы жива.

 

Жоно моя молодинька,

Я дам тобі меду.

Менї меду ни потребно –

Я туй ледвы лежу.

 

Ий та жоно молодинька,

Я ти дам горівкы.

Я ни встану, любый мужу,

Глядай собі дївку.

 

Ий подер им постолята,

Та й білі онучі,

Та ходячи за дьüвками

Попуд людські кучї.

 

Ни жури ся, ужени ся –

Будеш газдовати:

Жона буде свінї пасти,

А ты завертати.

 

Ни жури ся, ужени ся –

Буде ти по воли:

Жона пüде за росолом,

Ты пüдеш за солив.

 

Там на горї манастырь,

А дольü дзвüнниця.

Аттам бы я быв ченцьом,

Кыдьбы в ньüм черниця.

 

Закукала зазулиця

Понад Мараморыш.

Ба тко мене, молодиньку,

На світку розмовить !?..

 

Идеш, любку, до Иршавы

Шіпку куповати.

Купи менї жеболовку

Ротик утирати.

43

Та як будеш, мüй любочку,

Из Иршавы ити,

Купи менї шириночку

Головку завити.

 

Зазулинька покукує,

Дуб ся розвиває,

Дьüвчинонька поплакує,

Ош долї ни має.

 

Ий як тяжко колопиньцї,

Што в болотї гниє.

А щи тяже дьüвчиноньцї,

Што без мужа жиє.

 

Ий сїдайме, соколику,

На тисові санкы,

Запрягайме у нї конї,

Та идїм до мамкы.

 

Ий у тебе вüчка чорні,

Та й у мене такі.

Мы ся двоє побирайме –

Будеме єднакі.

 

Ий Петрику, вертеплику,

Займи ми телята.

Які в тебе, такі в мене

Чорні очинята.

 

Ий Петрику, вертеплику,

Займи ми коровкы.

Які в тебе, такі в мене

Білі заголовкы.

 

Ий Митрику, сусїдочку,

Митрику-вояку,

Твоє личко румяноє

Впало ми на дяку.

 

Ий Митрику, сусїдочку,

Ий, Митрику-чирцю,

Удколи сь ня поцюльовав,

Припав ись ми вд сирцю.

 

Погоріла полонина –

Ниє на ньüв грани.

Штось ми дьüвка учинила,

Што ми серце вяне.

 

Кой ишов им до білявкы,

Та впав им из лавкы.

Кой им падав, товды м гадав,

Ош я у білявкы.

44

Ий та дубе, мороз буде.

Вітру ся ни бою.

Де ня мамка уродила,

Там собі постою.

 

Ий та дубе зеленинькый,

Тай по дубочкови.

Ниє пары на Осойи

Мому любочкови.

 

Ий люблю тя, дьüвко біла,

Та люблю так щиро,

Што без тебе нич на світї

Ниє мені мило.

 

Ни мило ми нич на світї,

Ни мило, ни мило

Удколи ся моє серце

Любити навчило.

 

Та люблю тя, дьüвко біла,

Май дуже ни можу.

Лем я у тя, дьüвко біла,

Душу ни положу.

 

Товды сь ми ся, дьüвко біла,

Тай уподобила,

Коли сь мене крозü возüр

До хыжі пустила.

 

Ци цїмборе, цїмборику,

Тай цїмборе Ферку,

Глядай собі ты про мене

Тай другу фрайирку.

 

Ий ходила дївка біла

В хащу на калину.

Та ходила, та блудила

Сїм лїт тай годину.

 

Та пак што ты, дьüвко біла,

По світкови блудиш !?

Майже, ош ты, дьüвко біла,

Мого сынка любиш.

 

Кыдьбы я го та любила,

Я бы ни ходила

Горі тыма долинами,

В чужый край ни плыла.

 

Из суботы на нидїлю

Новина ся стала,

Як молода дьüвка біла

Хлопця зчаровала.

 

Коли го вна чаровала,

Кликала до хаты:

- Ходи сюды, хлопче білый,

Штось ти маву дати.

45

Прийшов овüн, молодинькый,

Та сїв на порозі.

А вна йому чары дала

В пшеничнüм пирозї.

 

На первый раз у пирозї

Черлену калину,

А другый раз у пирозї

Слїпую гадину.

 

Ий як дüстав ввüн гадину,

Та зачав тужити:

- Ий, Боже мüй милостивый,

Нїт ми моци жити.

 

Туйкы прийшли лигіникы,

Тай зайшли до хаты –

Прийшли до тя, Иваночку,

Вбы ся попрощати.

 

Та сїдайте, лигїникы,

Буду вам казати,

Котру дївку дуже любиш,

Та не йди до хаты.

 

А ты, моя мамко люба,

Дай дьüвочцї знати,

Ош най прийде дьüвка біла

Вд минї ся прощати.

 

Ий та прийшла дьüвка біла,

Стала пуд порожок,

Та пущала слызы дрüбні

На вдовин порожок.

 

Як тя будуть, Иваночку,

До гробика нести,

Та я буду в подарунок

Своє серце нести.

 

Кить я собі изгадаву

За минулі лїта,

Так ня слызы убливавуть,

Што ни вижу світа.

 

Кить я собі изгадаву

Давну давниночку,

Вповім собі заязати

Платом головочку.

 

Вже потята удлитїли,

Де ся мої лїта дїли,

Лїта мої молодинькі

Минули ся помалинькы.

 

Ий вы, лїта мої, лїта,

Ни ужили сього світа,

Ни ужили нич доброго,

Ай лем смутка великого.

46

Та мы собі поспüвайме,

Хлопцї молодинькі,

Ладуйте нам, кондохторы,

Вагоны новинькі.

 

Як зачала жилїзниця

Карпаты минати,

Та зачало моє серце

Груди розпирати.

 

Ци покочу колодочку,

Покочу, покочу.

Та я тебе дотü люблю,

Докü самый хочу.

 

Побив мене мüй милинькый,

Та начинив раны,

Та управив до мамицї

На білі бараны.

 

А я пüшла до мамицї

Та на три нидїлі.

Пригнала м му писсю матїрь –

Ни бараны білі.

 

Ий Иванку молодинькый,

Купи ми волокы,

Та будеме ся любити

За чотыри рокы.

 

Ий Митрику молодинькый,

Проверни ми волкы,

Я ти вывю косиченку

З самої пожонкы.

 

Аж пожонкы ми ни стане,

Бервінком докладу –

Митрикови за клебаню

Косицю покладу.

 

Ий зацвіла яблыниця

Солотка та винна.

Уповіш ми, мüй милинькый,

Што я тобі винна.

 

Уповіш ми, лигінику,

Што м ти завинила:

Кой ты собі другу убрав -

Я ся удступила.

 

Кой ты собі другу убрав,

Што ся красно вбрала,

Та ты гадав, ош я плачу,

А я ся сміяла.

 

Ий засвіти, місячиньку,

На скалу, на скалу.

Дай ми, Боже, добре жити –

Свекрицю ласкаву.

47

Та свекрицю ласкавиньку,

Любка молодого,

Та вы я ся ни ганьбила

Выйти сперед нього.

 

Ий засвіти, місячиньку,

На дивяту межу,

Та най собі миленькому

Сорочку змережу.

 

Ий, сорочку измережу,

Рукавцї зцїфруву,

Бо я свого милинького

На свальбу ріхтуву.

 

Такых дьüвок, ги Анничка,

У Осойи мало:

Кой ся завє баршунятьом,

Та вже над ню стало.

 

А де идеш, мüй милинькый,

Ци ни в лїс дрüбнинькый –

Урубай ми на колыску

Явüр зеленинькый.

 

Ий шовкові ничилницї,

Золотоє бердо.

Уповіш ми, мüй милинькый,

Ци ня любиш твердо !?..

 

Та завбуву постолята,

Та завбуву капцї,

Та уйду я на улицю

Навкоры білявцї.

 

Та ци будеш, моя мила,

За мнову тужити,

Кой ня озьмуть, молодого,

В катуны служити !?..

 

Та кыбы ня, молодого,

В катуны ни взяли,

Мы бы были, файна рыбко,

Красно газдовали.

 

Мüй милинькый такый файный,

Ги в лузї калина.

Ввüн ни пüде у катуны –

Ногу м му зломила.

 

Та я маву милинького,

Та маву, та маву.

Ввüн ни пüде у катуны –

Тото добре знаву.

 

Пüшов милый на орішкы,

Тай я йду, тай я йду.

Гüркі будуть му орішкы,

Кить я го ни найду.

48

Закукала зазулиця

Тай на оборозї.

Повüз мене мüй милинькый

На новому возї.

 

Ий засвіти, місячику,

Тай ты, ясна зоре,

Та на тоту полонину,

Де мüй милый оре.

 

Ци відїв ты, брате-куме,

Такого орача,

Вбы орав чотырьма кüньми,

Тай без поганяча !?..

 

У высокüв полонінї,

На зеленüв іві

Понабрали хлопцї меду,

Та давали менї.

 

Иде милый горі селом,

Набüк му клебаня,

А я за ним помалинькы:

- Милинькый, чекай ня.

 

Ци а ди йдеш, мüй милинькый,

А ди йдеш, а ди йдеш !? –

Там ся рікы сповенили –

Дунай ни пирийдеш.

 

Ий братове молодинькі,

Тай родичі мої,

Ци вам ни жаль позирати

На боканчі мої !?..

 

Ий родино солодинька,

Ци вам жаль ни буде,

Кой я пüду умирати

З меже свойых люди !?..

 

Иде любко горі селом,

Тай паличку струже.

Та, Боже мüй милостивый,

Якый красный дуже.

 

Ци я умру, хлоп молодый,

Жити я ни буду.

Закличте ми, люде добрі,

Вту, котру я люблю.

 

Менї бы ся издрімало –

Цілый динь в дорозї.

А бідї ся ни здрімало –

Чекать на порозї.

49

Ий привбуву постолята,

Привбуву, привбуву.

Я вышнянськых лигіникüв

В нижньый край звербуву.

 

Закукала зазулиця

Горі полонинов.

Вто ся дябел закосичив

Мойыв білявинов.

 

Ий банно ми, молодому,

Та банно, та банно:

Дьüвчина ми за горами –

Любити ни ланно.

 

Ий яло ся милинькому,

Яло ся, яло ся,

Кой завбує постолята,

Зачеше волося.

 

Кой завбує постолята,

Нові холошинькы:

Цупа, цупа до дьüвчины

Попуд черешинькы.

 

Стрітив мене мüй милинькый

Коло ковалика,

Та имив ня за ручиньку:

- Де сь была милинька !?..

 

Та стрітив я дьüвку білу

Коло циганина,

Та постискав за ручиньку:

- Куда идеш, мила !?..

 

Кыдьбы у ня такі очка,

Ги у циганина,

Та я бы м ся на русина

И ни подивила.

 

Як гусилькы красно гудуть,

А балцеты: - бам!.. –бам !..

Пой, мüй милый, у комору,

Там я тобі штось дам.

 

Ий Василю, сиди в былю,

Я буду в бодачу.

Така бывать нидїлиця,

Што за тобов плачу.

 

Ий Василю, сиди в былю,

А я в малинничу.

Та як буду сама дома,

Я тебе закличу.

 

Ий соколе, лети в поле

Пшеницю дзьовбати.

А ты, стара, сиди дома

Дїти колысати.

50

Чія тото нивка,

Люба бы му днинка !

А тко її зорав,

Горазд бы ся все мав.

 

А тко ї засіяв,

Золотом бы віяв.

А тко її змочив,

На серци бы спочив.

 

Василина в березїнї

Коровы в долінї.

Помахує правов ручков:

- Пой, Цилю, ид минї !

 

Косить любко молодинькый

Траву на обочи.

Махнув на ня правов ручков:

- Ци прийти сей ночи !?..

 

Махнув на ня правов ручков,

Я на нього вбома:

Прийди, прийди, мüй любочку –

Сама буду дома.

 

Прийди до ня мüй милинькый

Нüчку ночовати,

Бо я сама буду дома –

Буду ся бояти.

 

Браты у ня повмирали,

Родины ни маву.

Розступайся, сыра земле,

Най у тя лїгаву.

 

Братику мüй солодинькый,

Май за мене гадку.

Я ти зшиву сорочину

Тониньку тай гладку.

 

Кыдьбы сь ни ты, дьüвко біла,

Та ни ты, та ни ты,

Я бым ни йшов темнов нüчков

Та через теметы.

 

Якый у тя, моя мила,

Перелаз высокый –

Кой им скакав, та им гадав,

Ош Дунай глубокый.

 

Я дам горы прокопати,

Лїсы прорубати,

Вбы ми видко до милої,

Кой лїгає спати.

 

Породила пана біда,

Тай ся добре мала.

А як пана біда взяла,

Тай сама пропала.

51

Ишла біда горі селом,

Ишла біда боса,

Я си думав: біда файна,

А йüв текло з носа.

 

Гуляй, гуляй, дьüвко біла,

Вбы сь ни бановала:

Твоя біда из дьüвоцтвом

Навхтема ся впстала.

 

Та я роблю у бутинї –

Мене ручкы болять.

Та я прийду додомочку –

Зо мнов ни говорять.

 

Погарчику кріштальовый,

Иму тя за ушко,

Та поклоню до білявкы:

- Будь здорова, душко !

 

Ий та біла білявино,

Ба што бысь ни біла:

Ты у поли ни робила –

В холодї сиділа.

 

Я ни буду огню класти,

Істи готовити,

Кить ни прийде мüй милинькый

Мене розмовити.

 

Дала мене моя мати

За горы бывати.

Дала менї моя мати

Дві павы кохати.

 

Ий та кохай, донько люба,

Сисї павы обі,

Кить ни буде тобі добрі,

Прийдуть павы до мнї.

 

Вже минули дві нидїлї,

Вже тритя приходить,

Не идуть до мамкы павы –

Мамка вшытко годить.

 

Ий, кой уйшла стара мати

Трісок назбирати,

Товды яли обі павы

В дворі щебетати.

 

Занесла тріскы до хыжы,

Зачала плакати,

Што вна дала свою доньку

В горы бідовати.

 

Ий та побий, Боже,побий.

Кого сь годен бити,

Та лем того та ни побий,

Из кым маву жити.

52

Ий помилуй. Боже, мене,

Ий помилуй тебе,

Тай тот ротик солодинькый,

Што цюлює мене !

 

Изорана ораниця,

Густа команиця.

Казала ми приходити

Файна молодиця.

 

Велїла ми приходити

Де нова комора:

-Пüшов милый на роботу =-

Сама буду дома.

 

А робота – ни робота,

Бо ся показила.

Прийшов тот муж додомочку –

Застав побратима.

 

Она його выправила

Тай на вышнї двирї.

А муж єї впаровав ся,

Тай чап за кучерї !

 

Кучерикы, мої жовті,

Жовтый волосочку,

Ий та я вас утрачаву

Через білявочку.

 

Чоловіче бісоватый,

Ни ужени душу:

Имив ись ня коло жоны =

Косити ти мушу.

 

Та ты мене ни послухав,

Та яв мене бити,

Обы я знав, молодинькый,

Як чужу любити.

 

Ий иду я на малины,

Малины дрüбнинькі,

Та найшла я у малинах

Хлопцьüв молодинькых.

 

У богатых дьüвочок

По дванадцьить сорочок.

А у мене єднинька,

На каждый динь білинька.

 

Я ї ввичüр намочу,

Упüвночи сполочу,

А над рано білю ся,

Прийдуть хлопцї – сміву ся.

 

Пила бы ся палиночка,

Кыдьбы нова склянка,

Кыдьбы на ня поклонила

Молода Илянка.

53

Ий та пиво молодоє,

Тко тя буде пити,

Кой я иду на войноньку

Вкрайинця убити !?..

 

Ий та пиво, файнинькоє,

Тай пиво червене,

Перестаньте говорити,

Урагы, за мене.

 

Ий бирове, бировику,

Убий собі око,

Продав ись ня у катуны,

Вбы тобі широко.

 

Ий бирове, бировику,

Убий собі обі:

Продав ись ня у катуны,

Вбы широко тобі.

 

Ий бирове, бировику,

Люцькый потыкачу,

Учини ми сисе дїло –

Я тобі заплачу.

 

Ци багацька дьüвка біла,

Багацького роду,

Та вна пиє палиночку,

Ги кобыла воду.

 

Ий та йграли лигіникы,

Онь корчма дрыжала.

А багацька дьüвчиниця

Пуд корчмов стояла.

 

Загуди ми, гудачику,

Кой я тя попрошу,

Най я свої грайцарикы

В тапловцї ни ношу.

 

И ты ни пєш, и я ни пю,

Та тко буде пити,

Та тко буде на жидüські

Сироты робити.

 

На Осойи серед села

Дуже добре жити,

Кыбых я мав дві коруны

Йти до жида пити.

 

Закукала зазулиця,

Там горі на пиньку,

Идїм пити палиночку

До жида у шиньку.

54

Дай ми, жиде, палиночкы

Навіру, навіру –

Ты сам собі вто запиши

Тай на білу стїну.

 

Ий, дай, жиде, палиночкы,

На, жиде, барана,

Най поклоню до милої,

Котра май погана.

 

Ий палинко, палиночко,

Жиды тя палили.

За столиком яворовым

Лигінї тя пили.

 

Богдай жиды пановали,

Богдай жиды жили.

Богдай жиды по улици

Торбонцы возили.

 

Ий на столї два піштолї,

На лавици шрийты.

Вернув милый из катунüв -

Забыв до ня прийти.

 

З високої полонины

Вітер повіває.

Сидить майор за столиком

Тай гадку гадає.

 

Ни завто овüн гадає

Як істи тай пити,

Ай завто овüн гадає

Як мадяра вбити.

 

Пише листок, пудписує

Темнинької ночи:

“Ты, французе молодинькый,

Будь ми на помочи”.

 

Француз йому удписує:

“Я ти пüти – пüду,

Менї мадяра побити –

Вд рана до обіду”.

 

Кой зачали канонїрї

Кулями гриміти,

Заплакали в Будапиштї

Всї мадярські дїти.

 

Кой зачали канонїрї

Шнельфойєр давати,

Та зачали всї мадяре

У воду скакати.

 

Єден скочив – ни доскочив,

Другый утопив ся,

Тритьый скочив – перескочив –

На багнийт пробив ся.

55

Скакав пüп через плüт –

Роздер нагавіцї.

Ни чудуйте, люди чесні –

Через молодіцї.

 

Чія тото дьüвка біла,

Што я з нив танцюву !?..

Та най буде чія хоче –

Я ї поцюлюву !..

 

Ий та молода дьüвчина

Нüжкы вбморозила.

Купив бым йüв файні чіжмы,

Кыдьбы ня любила.

 

Купив бым йüв файні чіжмы,

Та дав пудковати,

Кыдьбы дала румняного

Личка цюльовати.

 

На войну йду, дьüвчинонько,

Ни скоро верну ся,

Тому вд тебе, молодої,

Файно удклоню ся.

 

Сидить голуб на дубови,

Голубка на буцї.

Уповіш ми, моя мила,

Што маєш на думцї !?..

 

Я на тебе, Йване, кличу,

Я на тя волаву.

Та ни йди ми, Йване, в хыжу,

Бо тя порубаву.

 

Ий ты гадаш, дьüвко біла,

Ош я тебе люблю,

А я тебе, фіглювучи,

Словами голублю.

 

Уженив ся пелехатый,

Та взяв кострубату.

Та ни знали газдовати –

Запалили хату.

 

Хыжа горить, хыжа дуднить,

Вершкы ся имавуть,

Пелехатый з кострубатов

Свінї наганявуть.

 

Біда мене ни учила,

Тай ни буде вчити,

Докü буду бировати

Петек волочити.

 

Біда буде бідовати,

А я - ся женити.

Біда буде за чужыма

Жонами ходити.

56

Ишла біда горі селом,

Ишла біда боса-

Мотузищом впоясана,

Текло бідї з носа.

 

Напив им ся палиночкы,

Напив им ся літром.

Та так собі уццьüть пüду,

Лем задує вітром.

 

Тече річка нивеличка

Из вышнього саду.

Кликав лигінь молодинькый

Дьüвку на пораду.

 

Богдай тебе, дьüвко біла,

Сїм лїт дятел тріпав –

Яка была нüчка темна,

Я до тебе хлипав.

 

Болить мене головонька,

Треба ми дохтора.

Лем якогось молодого,

Бо я дуже хвора.

 

Та ишов я горі селом –

Чорт у хыжи ковтав.

А менї ся причувало,

Ош куратор гойкав.

 

А ты, стара, ни ссважай ся,

Ни уддувай губы,

Бо я вхоплю каменище,

Та убю ти зубы.

 

Ий місяцю, місячику,

Порозганяй хмары.

А як прийде мüй милинькый,

Впят зайди за хмары.

 

Ий місяцю, місячику,

Тай ты, зоре гойна,

Будь здорова, дьüвчинонько, –

Начала ся война.

 

У Сиготї на болотї

Гуси гелготали.

А мінї ся, молодому,

Паны зрадовали

 

Паны ми ся зрадовали,

Сабильку ми дали.

А жовтоє волосїчко

Набüк зачесали.

 

А кой моя мамка вчула,

Тай ся засмутила,

Што на мойв головоньці

Шапка засвітила.

57

Шапка ми ся засвітила,

Сабилька на боцї.

Та я тобі, дьüвко біла,

Запороха в оцї.

 

Ий ты гадаш, моя мамко,

Ош вояку добре.

А вояку молодому

Анияк ни добре.

 

Ий кобы ты, люба мамко,

Мене уженила,

Купив бы м ти шириночку

Тай пüвлітер пива.

 

Ий кобы ты, люба мамко,

Мене уженила,

Просив бы м ти здоровлїчка,

Обы сь довго жила.

 

Та мы собі поспüвайме,

Пайташичко люба.

Дайме собі посадити

Колохыжі дуба.

 

Дайме собі посадити

Тай обгородити,

Обы знали лигіникы

Де до нас ходити.

 

Дайме собі посадити

Тай прутьом поплести,

Обы знали лигіникы

Де палинку нести.

 

Вітер віє, сімня сіє,

Дрüбні колопинькы.

Нїдокого повернути,

Хыба до Оленкы.

 

Ий перелинь, голубочку,

Перелинь, перелинь.

Така бы ти, любку, нüчка,

Якый менї днись динь.

 

Ий убуй ся, моя мила,

Ни ходи босинька.

Най ти нüжкы ни уббивать

Роса студенинька.

 

Прийди до ня, лигінику,

Бо давно сь ни бывав.

Та ни прийду, білявочко,

Бо вже м ти навновав.

 

А ты менї ни навновав,

А ни мому дому,

Ги росиця студенинька

Зеленому полю.

58

Та пишу ти, хлопче, писмо,

Пишу ти на листу.

Та я ти ся покланяву:

-Слава Йсусу Христу !

 

Пийте, хлопцї, палиночкы,

Бо вже ни будеме:

Прийшло писмо уд цїсаря –

У катуны йдеме.

 

Прийшло писмо уд цїсаря,

Тай уд цїсаріці –

Уже бы ми полишати

Файні молодіцї.

 

Та Бог бы тя, хлопче, побив,

Та щи й покаровав,

Кой ты мою жовковину

Другüв подаровав.

 

Шкода было жовковины,

Тай тої обручкы.

Што натягать леда-біда

На нимыті ручкы.

 

Та я люблю дьüвку білу,

Олену, Олену –

Ни гадав бы м пребрысти

Водицю студену.

 

Кой им жала пшеничиньку,

Тріщала солома.

Приходило соколятко –

Ни было ня дома.

 

Ни дала сь ми, дьüвко біла,

Вбруся рукы втерти.

Ни быв им ти на весїлю,

Ни буду й на смерти.

 

З високої полонины

Вода камінь котить.

Тото свиня, ни чоловік,

Тко жону сокотить.

 

Ци я тобі ни казала,

Казав тобі чортик,

Обы сьме ся изходили

Пуд зеленый корчик.

 

Ци я тобі ни казала,

Казав тобі дьявüл,

Та вбы сьме ся изходили

Пуд зеленый явüр.

59

Ий устала стара мати

Доднины ранинько,

Искорняла косарикüв:

-Вставайте скоринько !

 

Єдна пере, друга пече,

Тритя мискы мыє,

А четверта всьых обзолить,

Платя всьо зашиє.

 

Хлопцї, хлопцї –

Плавачї,

Пойте істи

Колачї.

 

Ий ты пане бокотане,

Пане бокотане,

Сокоти ся кить дись идеш,

Бо впадеш – ни встанеш.

 

Ий пане-гелеване,

Твоя жона полька.

Наварила чиру з ріпов –

Напала ї колька.

 

Чекай, чекай, дїдарику,

Будеш суветити.

Типир им вже удмолодла –

Годна м тя любити.

 

Иду уд вас, добрі люде,

Бо м вам догорила:

И варена, и печена

Попуд печив гнила.

 

Ниє сіна в оборозї,

Ниє сїна в млацї,

Ниє менї у Осойи

Хлопчища по дяцї.

 

Закукала зозулиця

Ниже оборога,

Коли ишла на вінчаня

Оленка-нибога.

 

Идуть люде из утриннї,

А я з оборüжка.

Та вже менї заростає

До любкы дорüжка.

 

Та я собі поспüваву,

Дьüвка молодинька,

Ги у зворї на яворї

Зазуля сивинька.

 

Запала ми білявина

Снїгом та морозом.

Буду за нив заганяти

Кованинькым возом.

60

А кить йиї ни спроважу

Возом кованинькым,

Та я йиї испроважу

Лїсом зеленинькым.

 

Та иду я на ярмарок,

Куплю собі грибінь.

Най урагы в серце коле –

Кыдьбы здоров Фидüр.

 

Ий Федоре молодинькый,

Федоре, Федоре,

Будеме ся любитонькы,

Най урагы коле.

 

Ий конику воронинькый,

Біла у тя грива.

Та я иду в нижньый кониць –

Там білявка мила.

 

Ий та біла білявино,

На кого тя лишу –

На яворі зеленому

На листок напишу.

 

До білявкы ниє лавкы,

Лем переміточка.

Та білявку забавляє

Мала дїтиночка.

 

До білявкы ниє лавкы,

Лем єдна ворина.

Та білявку забавляє

Малинька дїтина.

 

Кой ишов им уд білявкы,

Впав им у помыї.

Ни дали ми погыбнути

Дївкы чорнобрыві.

 

Заперли ня у темницю,

Тай у темниченьку,

У высоку, муровану,

Безоболоченьку.

 

Ий я знаву, што гріх маву,

Огняноє пекло –

Та за того легіника,

Што имня му Петро.

 

Ий та прийди, соколику,

Стань собі за двирї,

Та я прийду – поцюлюву

Личко увичирї.

 

Кой тя будуть, рыбко, бити,

Мовчи, рыбко, мовчи,

Та я прийду – поцюлюву

Твоє личко вночи.

61

Так обы тя, рыбко, били,

Вбы тя порубали.

Та я за тя ни застану

Вбы ся догадали.

 

На столику яворовüм

Пила ся горівка.

Масарик ми ни доганять –

Доганять ми дьüвка.

 

Масарик ми ни доганять –

Брав ня за вояка.

А завто ми доганяє

Дьüвка пелехата.

 

Кобы менї ни чепак,

Ни біла ширинка,

Так бы м собі погуляла,

Ги молода дьüвка.

 

Пищалочко яворова,

Дубовоє денце.

Уповіш ми, моя мила,

Де тя болить серце.

 

Та де бы ня, молодиньку,

Душа ни болїла,

Кой ты другу обыймав –

Я сама відїла.

 

Та уйду я сперед хыжі,

Стану на солому.

Як тя, хлопче, ни любити,

Кой вижу тя з дому.

 

Добре близько соколика

У сусідїх мати:

Стайню мечу – ввüн ня кличе,

Вбы ся ни бояти.

 

Ий та йду я, молодинька,

Коровы дойити.

Прийди, прийди, соколику,

Зо мнов говорити.

 

Стойить дьüвка пиля дуба,

Высока та груба,

Выгадує спüваночкы,

Солодка та люба.

 

На высокüв полонінї

Я жала од рана,

Праву м ручку порубала –

Завий ми, Иване.

 

Завив бы м ти, дьüвко біла,

Ни маву рубаткы.

Прапала бы сь, яка сь файна –

Ни сходиш ми з гадкы.

62

Ий зелена полонина,

Зелена, зелена.

Вна ягодкы ни вродила,

Бо зима студена.

 

На высокüв полонінї

Два дубы зросли ся.

Побануєш, лигінику,

Ош мы розыйшли ся.

 

Ий у мому городчику

Ружа, мамко, ружа.

Та я така молодинька

Утратила мужа.

 

Ий у мому городчику

Там наросла мнята.

За любка ся курва сердить –

Я го люблю й завто.

 

Кугутику гребенистый,

Та ни греби ямку.

Иде любко горі селом,

Набüк несе шапку.

 

Кугутику, кугутїшче,

Курка кукуріче.

Вставай горі, та йди домü,

Чужый чоловіче.

 

Та я уйду на улицю –

На улици хлопцї.

Мамко моя солодинька,

Я в чорнüв сорочцї.

 

Та я уйду на улицю,

Та стану до кола.

Пану богу дяковати,

Што я Иванова.

 

Ий конику воронинькый,

Білинькі копыта.

Та вже бы тя полишати,

Білявко нимыта.

 

У высокüв полонії

Потя засвистало.

Комусь дуже ни ріхт было,

На мойüм ся стало.

 

Спуд каміня воду беру,

На камени стою.

Люде за ня удянь брешуть –

Я ся йих ни бою.

63

Бришіть, бришіть, сусїдочкы,

Ги сука на вовка –

Ни болить ня жадна кüстка,

Ни моя головка.

 

Тече вода з полонины,

Водиця Йорданська.

Така у ня білявина,

Ги дїтина панська.

 

Тече вода з пуд явора,

Наметала лому.

Лишаву тя, дьüвко біла,

Сам ни знаву кому.

 

Лишаву тя, дьüвко біла,

На люди, на Бога.

Та вбы тобі, білявино,

Слободна дорога.

 

Ий литїли гуси-друси,

Тай сїли на ямі.

Та дай, Боже, здоровлїчко

Тüв білüв Ілянї.

 

У Дунаю рыбку ймаву,

Рыбка – дунайова.

Хыба умру, та ни будеш,

Білявочко моя.

 

Завій, вітре студенинькый,

Удкü тя жадаву,

Та из тої крайиночкы,

Удкüть любку маву.

 

Кыдьбы горы прокопати,

Лїсы прорубати,

Обы м відїв до білявкы,

Кой лягає спати.

 

Ий сяду я на плавину,

Вбы ня рыбка йзїла,

Та вбы ня за білявинов

Душа ни боліла.

 

Кыдьбы сь знала, люба мамко,

Як я туй бідуву:

Вітер віє – снігом сїє,

А я маршіруву.

 

Ий та иде машиночка

З Иршавы до Всою.

Ни дам личко цюльовати

Без любка никому.

 

Ни дам я без любка личко

Моє цюльовати,

Бо кой прийде любко домü –

Буде впознавати.

64

Коли тоты цїмболикы

Зачуву, зачуву,

Та якый бым битїжнинькый –

Дома ни ночуву.

 

Темна нüчка уд вечера,

Щи май темна вд ночи.

Носить дьüвка шириночку

Понад чорні очи.

 

Ий у млинї два каминї,

А й єден ни меле.

Удобрала пелеханя

Лигіня уд мене.

 

Кить вдобрала, най вдобрала –

Ниє што любити.

Щи бы ми ся з пелеханьов

Сїм раз правотити.

 

Коломыйку запалили,

Коломыйка чує,

Коломыйка-чорнобрывка

Дома ни ночує.

 

Ий та, дубе зеленинькый,

Дай побубоніти:

Порубану головочку

Ни буде болїти.

 

Ий та стрілю, цїмборику,

З левора нового,

Ай из того, што м учинив, -

Из диривляного.

 

Ни бою ся леворика,

Ниякої биткы,

Та ош бы ми порубали

Сорочку до ниткы.

 

Рубали ня, кололи ня,

Ги у поли быля,

Та на минї сорочина

Кырвава ни была.

 

Мене мамка породила,

Казала ми: - Сыне,

Утям: твоя голüвонька

В темници погыне.

 

Ий цїмборе-цїмборику,

Будеме ся бити –

Ни ходи ты, де я хожу

Дьüвчину любити.

 

Ужинїм ся, цїмборику,

Вжинїм ся, вжинїм ся –

Бирім собі по дьüвчинї,

Та ни волочім ся.

65

Я ся люблю напивати,

Я ся люблю бити.

Я ся люблю в Ужгородї

З темницї дивити.

 

Ий били ня, каровали

Шандаре мадярські,

Щи й поклали колодицю

На рукы бетярські.

 

Тече річка з ясїнїчка,

Я на ньüв возив ся.

Та моли ся, дьüвко, Богу,

Што я нивженив ся.

 

Ий люблю тя, білявино,

Люблю тя, люблю тя.

Вбы сь никому ни казала,

Бо порубаву тя.

 

Ий люблю тя, білявино,

Ош ти хыжка скраю:

Ци горі йду, ци дольü йду –

Туды повертаву.

 

Ий та моя білявина

Білинька, білинька.

Буде людьом, буде й минї –

Кыдьбы здоровинька.

 

Ий та кыдьбы здоровинька,

А вбы жила много,

Вбы никого ни любила,

Лем мене самого.

 

Ий та упю погар пива,

Та щи й убытру ся,

Такоє си дьüвча найду,

Білоє, ги гуся.

 

Ни биріть ня у катуны,

Бо я щи дїтина.

Я вам пушку ни понесу –

Лем пüвкарабина.

 

Ий у тобі, карабине,

Жилїзячка много,

Та до тебе убиравуть

Хлопця молодого.

 

Я без тебе зимовати

Сиї зимы буду,

Бо я, мила, єм катуна,

Та на войну пüду.

 

Ий та, пане капітане,

Дайте доволену,

Бо я лишив поза Тисов

Дьüвчину Олену.

66

Ий та, пане капітане,

Тай, пане майоре,

Та пустіть ня до домочку –

Сама любка оре.

 

Ий та сама любка оре,

Сама любка косить,

Та на тебе, пан майоре,

Страшну біду просить.

 

Узяли ня у катуны,

Та щи й в канонїры,

Та дали ми пуцовати

Два коникы сїрі.

 

Я коника упуцовав,

Кантар замащеный.

Иде шандар из палицив,

А я засмученый.

 

Мы ся красно цюльовали

У парї, у парї.

Типир бы ся розходити,

Ги на нибі хмары.

 

Типир хмары ся розходят,

Бо на хмары звонят.

А нам бы ся розходити,

Бо за нас говорят.

 

Ий болить ня головонька,

Ги вд маку дурного.

Я за любка ни забуду,

За милого мого.

 

Ий литїла ластüвочка,

Та впустила перце.

Пüшов любко у катуны,

Та замок ми серце.

 

Та горе ми на сердечку,

Та горе, горинько –

Ни буду я, мüй мüлинькый,

Шуга висилинька.

 

Ий та дубе зеленинькый,

Як ты марно гынеш.

Напиши ми, мüй мüлинькый,

Як без мене живеш.

 

В Мараморош я ходила,

В Сїгет ся дивила –

Ниє того милинького,

Што я го любила.

 

Ий городе, городику,

Люде тя орали.

Богдай на тя, лигінику,

Мої слызкы впали.

67

А вбы на тя слызкы впали,

Ги дощ на травицю,

Та обы тя изсушили,

Ги сонце росицю.

 

Як росицю изсушило

В дивятüв годинї,

Бо ты мене исчаловав

При білинькüв днинї.

 

Ий дав бы я сїм пар волüв,

Тай конї турицькі,

Кыдьбы ми ся навернули

Лїта молодицькі.

 

Ий сяду я на коника:

-Бішта, коню, бішта,

Горі тыма путиками,

Куды мила ишла.

 

Ий цїмборе-цїмборику,

Єдну раду майме:

Дьüвчину из сього села

В другоє ни дайме.

 

З высокої полонины

Водиця цяпоче.

Молодинькüв дьüвчиноньцї

Любити ся хоче.

 

Ий біда, кому біда,

Катунови біда –

Ворон кости ни доносить

Удкüть його слїда.

 

Душа ми ся радує,

Што ми мила танцює.

Танцюй, танцюй, нибого –

Вже фашангüв ни много.

 

Ий гой, из свальбины йду.

Што м загубив – ни найду:

Загубив им файну рыбку,

Тко бы найшов – дав бы м дутку.

 

Дав бы м дутку,

Дав бы м дві,

Тко бы найшов –

Дав менї !

 

Куплю коня – паріпу,

Буду брати на ріпу:

Ріпа ми ся вродила,

Куды мила ходила.

 

Ни за кого я ни пüду,

Лише за мельничка:

Уберне ся трічі камінь –

Буде паленичка.

68

У зеленüв полонінї

Три зазулї сїли.

Ий ни бив бы газда жону,

Кыдьбы при розумі.

 

Платив зерном, платив грезном

Попови горілку.

А типир ся люде смівуть –

Пропив собі жüнку.

 

Снїгы впали, леды стали,

Потокы ся вдули.

Уже мого милинького

У боканчї вбули.

 

Ий Марічко-забавічко,

Забавила сь мене:

Гріє сонце в віконїчко

Правинько на мене.

 

Волїла бы сь, моя мила,

Сто корüв дойити,

Ги єдному удüвцьови

Обідиць варити.

 

Ий ни видко Вирьховины

Удцьüть ани мало.

Ци ня біда, молодого,

У сись край загнала !?..

 

Ий ни видко Вирьховины,

Лем вершечок груші.

У сьüм крайи ни вижу нич,

Вбы менї по души.

 

Як лем сїв кум пиля печи,

Та увалив очи:

Ци ни вты вто петечины,

Што м дав кумі сночи.

 

Ий пüшов я раз до кумы,

А кума на печи.

Вдсунь ся, кумо, мало дале –

Дай и менї лечи.

 

Богдай тебе, моя мила,

Богдай тя, богдай тя,

Бо на твойüв сорочинї

Самоє заплатя.

 

Похылив ся дуб на бука,

А вüльха на граба.

Та нашто сь ся уддавала,

Така мала жаба !?..

69

Похылив ся дуб на бука,

А вüльха пудперла.

Та нашто сь ся уддавала,

Кой дїтина вмерла!?..

 

Закукала зазулиця

За звором, за звором.

Заплакала дьüвчинонька

За кленовым столом.

 

Ни плач, ни плач, дьüвчинонько,

Уже тото годї:

Утопила ты дїтину

В каламутнüв водї.

 

Хлїбиць, хлїбиць – ни булка.

Ни пüду я до уйка.

Ай пüду я на дуду –

Там робити ни буду.

Дуда буде дудати,

А я буду играти.

 

Ий лигінї, лигіникы,

Ни чудуйте минї –

Загубив им гатинята

На вборозї в сїнї.

 

Гатинята, гатинята,

Та ищи й сорочку,

Што м ї стелив, обы мнякко

Мойüв фрайирочцї.

 

За сорочков ни гадаву,

За гатьми ни збаву,

Лем кить ввижу тя из другым,

Я тя порубаву.

Болить мене головонька,

Йой, боле, тай боле –

Перестане, кой ся стріну

З милинькым на поли.

 

Чії тото волкы пасуть

На тüм заріночку !?-

Ий два мої, два милої,

Од рана до нüчкы.

 

Ни ходи ми попуд хыжу,

Ни чини ми славу.

Кить ись принüс палиночку,

Та покладь в отаву.

 

Та пüду я, молодинька,

Воликам давати,

Найду тоту палиночку –

Буду попивати.

 

-Жоно моя молодинька,

Удкü в тя горівка.

-Ни загадуй, мüй милинькый, -

Дала ми жидüвка.

70

Уйшов на пüд, уйшов на пüд,

Та лем подивив ся:

-Ниє мої тингиріцї ! –

За голов имив ся.

 

-Жоно моя молодинька,

Ци много сь пропила !?

-Єдно віко тенгеріцї,

Тай пшеніцї кіло.

 

Ци туй нüчку приночуву,

Ци пüду додому –

Серце моє ласкавоє,

Ни вповіш никому.

 

Василина в бережинї,

Коровкы в долинї.

Василина покликує:

-Пой, душко, ид минї !

 

Нибожата, лигіникы,

Тать мы хлопы руські.

Погынеме, нибожата,

На войнї нилюцькüв.

 

Нибожата, лигіникы,

Бог дїє над нами –

Ни дай ме ся, вбы сь ме згыбли,

Ги тоты бараны.

 

Ий Маріко, Марічино,

Великого роду,

Так палинку поглынаєш,

Ги кобыла воду.

 

Ий болить ня головонька,

Тай нога в колїнї.

Добрі было ночовати

На вборозї в сїнї.

 

А вы, жоны, туй ни стüйте,

Ймак ни загуряйте:

Идїть домü, варіть чиру,

Дїти сповивайте.

 

Ни стüй, дьüвко, пиля мене,

Ай иди до дому,

Заколыши копылятко,

Та прийдеш потому.

 

Ни стüй, дьüвко, пиля мене,

Ай иди до дому,

Най тя мати нагодує,

Та прийдеш потому.

 

Забрали ня у катуны,

Хлопа бідняцького.

Ниє сына богацького

Меж нас ни єдного.

71

Ий у полї дві тополї,

А за ними – млачка.

Ни повіруй, лигінику,

Ош я єм гордячка.

 

Угадала сусїдочка,

Ош я уд тя товста.

Така бы йüв корüвчина

Наохтема пуста.

 

Ий бирове, бировику,

Де сь те сына дїли –

А ци сь те го изварили,

Ци сырого йзїли !?

 

А мы його ни зварили,

Сырого ни йзїли.

Дали сь ме го до Унгвару –

Так паны велїли.

 

Ий богдай ти, бировику,

Ни усяды руно,

Кить ты мене, молодого,

Уддав у катуны.

 

Што я буду там чинити,

Молодый катуник !? –

Дали ми гвер такый тяжкый,

Што в яму ня суне.

 

Ий на горі вüцї пас им,

Пуд горов ни быв им.

Чужüв жонї чепиць купив,

А свойüв забыв им.

 

Ий засвіти, місячику,

Най брожив ни брожу.

Най ни брешуть писсї дьüвкы,

Ош по ночи хожу.

 

Ий засвіти, місячику,

На запад, на запад.

Вижу: удтüть вже до мене

Гаврило талапать.

 

Зарыкала коровиця,

Бо спасла ся чудом –

Тиля вовце покусали,

А я йих удпудив.

 

Тиля вовце покусали,

Якось го полїчу.

А мене бы тко полїчив –

Ци ни ты, Марічко !?..

72

Та мüй няньо ни пяниця –

Упивать до динця,

Бо ни має в хлїві волкы,

В сусїку зеринця.

 

Ци минї ся тото видить,

Ош там жидик сидить,

Бо жидочка вже услїпла,

А жидик щи видить.

 

Та вже ми ся сорочичка

Тота попорола,

Што ї шила фрайирочка

Пиля оборога.

 

Ий місяця крыжоватця,

Тай місяця марця

Иде любко попуд стовпля –

Любочку, ни вдарся.

 

Пиля різнї вчинив ватру,

Тай крумпилькы пече.

Сокотїть ся, чилядкове,

Бо кымачом мече.

 

Аттак бы ти, гинтак бы ти –

Ни хочеш робити.

Лише ходиш пиля жидüв –

Де бы ся напити.

 

Напиваш ся, час гайнуєш,

А я боса хожу,

Пиля твойых корüвочок

По калови брожу.

 

Ни будеш ты, моя мила,

Бродити, бродити –

Будуть твої корüвочкы

Жидочкы

73