РЕКВІЄМ

 

РЕЧИТАТИВ:

Мені розповіли:

війна криваві крила

розпростерла над планетою,

а мати

трьох синів,

трьох соколів ясних

спорядила на війну.

І на землі, і в небі

мечі ламалися

об крицю танків, літаків, сердець і рук.

І було переможено війну,

і мати

трьох синів,

трьох соколів ясних

виглядає з закривавлених доріг,

але сини,

війну зборовши,

лягли в могили...

Мені таке розповіли і пісню

склав я...

Для матері ця пісня:

 

Для ваших пліч важке чекання,

Матусю, світку мій ясний!

Із-за кривавого світання

Не йдуть сини, не йдуть сини!

 

ПРИСПІВ:

Війни нема, та є могили,

І є чекання матерів!

І для плачу ні сліз, ні сили

Нема синів! Нема синів!

 

А мати бачить бій кривавий...

Червоний дим та дзвін мечів...

Хоч на землі вже мир... і слава

Її синів, її синів!

 

ПРИСПІВ:

 

РЕЧИТАТИВ:

А мати бачить

тінь меча на хатах.

А мати чує

голоси вмираючих солдатів!..

О, мамо, мамо!

з Бухенвальду не шлють листів,

і не встають з могил...

Ти не чекай, матусю рідна, мила,

не жди синів,

яких війна страшна забрала!..

 

Забути, мамо, й ми не годні

Полеглих в чорні дні війни

Навіки в памяті народній

Живі сини, твої сини!

ПРИСПІВ:

 

 

КВІТИ БЕРЕЗНЕВІ

 

А березень приходить, наче свято.

І до села через натомлені сніги

Несуть вже расти легіні дівчатам

Весняний цвіт для милих, дорогих.

ПРИСПІВ:

Беріть, дівчата, березневі квіти,

Бо з квітів починається весна.

І най серця, що для весни відкриті,

Коханням невідквітним сяють нам!

 

У березні весна ще світанкова.

Як ходить вечір в місячнім плащі,

Най розквітає ніжність пелюстково,

Най квітам сяють зоряні дощі.

ПРИСПІВ:

 

Йде березень, немов легінь, по світу

І чую шепоче він до мене знов:

Я йду дівчатам дарувати квіти,

Бо квіти це і щастя, і любов!

ПРИСПІВ:

 

 

МРІЯ ПРО БІЛИЙ САД

 

На білий сніг дощі упали сині

І стало чорно в мене у саду.

Твого листа я не одержав нині...

Як сумно скрізь... Я ж радості ще жду!

ПРИСПІВ:

Я вірю: буде в січні, або в травні

Стояти сад у білому вбранні.

Твої слова, солодкі та кохані,

Не гаснучи, світитимуть мені.

 

Мій чорний сад. Моя надія біла.

Кохання сизокриле з-під небес!

Мене весна тому коханню вчила.

Навчила... і взяла кудись тебе...

ПРИСПІВ:

 

Нема тебе. Листів твоїх немає.

І сам я чорний сад серед снігів...

Не знаю вже чи я весни чекаю.

Чи жду тебе, чи хоч твоїх листів...

ПРИСПІВ:

 

 

ЧАРИ

 

Що тобі казати маю

Про моє страждання?!..

Я кохаю! Я кохаю!

Де ж твоє кохання?!

Я живу без тебе, мила,

Як без сонця небо!

Квіти тягнуться до світла,

Я іду до тебе!

ПРИСПІВ:

 

Я навчуся чарувати

Від чаклунки з гаю

Будеш ти мене кохати

Так як я кохаю:

Погляд чари, слово чари,

Пісня щирий чарівник!

У рожевій казці марень

Будеш ти моя повік!

Було то у білу днину

То мені не снилось!

На високій полонині

Сонце зупинилось.

У волошках, в білих стрічках,

Променисте, ясне!

Ти всміхнись мені, Марічко,

Най воно не гасне!

ПРИСПІВ:

 

 

 

РУЖІ БІЛІ ТА ЧЕРВОНІ

 

Не конвалії, не рута

Пелюстки одкрили

Носив легінь-баламута

Милій ружі білі!

ПРИСПІВ:

Ружі білі та червоні,

Наче сонце на долоні,

Мов сама любов,

Легінська любов!

 

Чом ти, мила, руж не брала?

Ружа красна біла!

Ти зі мною жартувала...

Кого ж ти любила?!

ПРИСПІВ:

 

Од руж ягід не діждати

Ружа красна біла!

Хто ще може так кохати,

Як ми двоє, мила?!..

ПРИСПІВ:

 

 

ОСТРОВИ КОХАННЯ

 

Ніжний трепет зустрічі,

Ніжно-мрійні сни!

В ніжно-синій хусточці

Сонечко весни!

 

Певно, то призначено

За весь біль чекань

Острівець побачення

В морі сподівань.

 

Ой не часто суша ця

Під ногами в нас

Грізні хвилі рушаться,

Грози повсякчас!

 

А ще там за хвилями

З парусами тьми

Милями та милями

Золоті шторми.

 

Най ті бурі буряться,

Най горить блакить

Хвиля д хвилі тулиться

Лиш як дно кипить...

 

Чуєш, мила, наче б то

Чуть чаїний крик

Там десь наш небачений

Щастя материк.

 

 

ПОЦІЛУНОК

 

Попроси у коханої щастя.

Тільки слів, ніжних слів не проси

Влити в слово і милій не вдасться

Почуттів золоті голоси.

ПРИСПІВ:

Ласкаве слово ще не є коханням,

Хоча й живе у ньому щастя трунок

Ти обійми кохану в час прощання,

Про почуття хай скаже поцілунок.

Ніжні губи, що дихають сонцем,

Поринають у сонячну ніч

Ти кохання свого не сторонься,

І на губи слова вже не клич.

 

ПРИСПІВ:

Слухай шепче у серці проміння,

Пелюстковий світає вогонь.

І уже не згасити горіння

Ніжних губ і шалених долонь!..

ПРИСПІВ:

 

 

 

ОЧІ   ОСЕНІ

 

Вяне сонця проміння, мов листя,

І на руки спадає твої.

Та й слова вже твої заплелися

В жовтий колір осінніх гаїв.

ПРИСПІВ:

Я живу край осені в літі!

Я ходжу у щасті край горя!

Хай вуста твої не одкриті

Погляд твій зі мною говорить!

 

І не можу я слова сказати,

Щоб твій погляд його не торкнув.

Восени нам судилось кохати

Марить вересень наш про весну.

 

ПРИСПІВ:

Очі осені очі кохання.

Золотіють зелені гаї.

І в твоє золотисте чекання

Вже слова заплелися мої!

ПРИСПІВ:

 

 

КВІТИ

Іванові ПОПОВИЧУ

 

Ви бачили хоч раз як квіти плачуть?!..

А як радіють?! Ніжносте моя!

Для мене квіти так багато значать.

Ти чи хоч щось для квітів значу я?!

 

Конвалії од нас ждуть ніжне слово.

Жоржини прагнуть людської краси.

Півоній синіх доторки шовкові

Як музику у тілі я носив.

 

Дивіться:  поміж нами ходять квіти,

І лагідно шепочуть щось про нас...

Учуся в квітів я людей любити.

В людей учусь любити, квіти, вас!

 

 

МАМИНА    МЕЛОДІЯ

Композиторові, співакові, другові

Іванові ПОПОВИЧУ

 

На горах квітли молоденькі сливи,

Цвіла усмішка в мами на лиці.

По рідному селові йшов щасливий

Моя рука у маминій руці.

Раптово небо громом розкололось,

І груди розкололися мої

Мелодією неба мамин голос

Мене тоді уперше напоїв.

 

Легінській силі в грудях стало тісно,

І я ту силу в пісню перелив,

І понесла мене над гори пісня,

Той материнський сонячний мотив.

Я з піснею входив у кожну хату,

Я піснею планету оповив,

А в рідному селі старенька мати

Ждала мене, моїх пісень і див.

 

Навік пішла із хати рідна мати

Я запізно до неї заспішив.

Якщо болить душа в моєї хати,

Куди моїй діватися душі?!..

Удруге небо громом розкололось

Не стало в мене матері навік.

Та мамині мелодія і голос

В мені і у піснях моїх живі!

14 серпня 1993 року, Осій - Берегово.

 

 

ГОРИ    ДОВБУША

Композиторові, односельцю, другові

Петрові ВАРЦАБІ

 

Де синіми бужорами

Підперті небеса,

Лежать тумани зворами,

Видзвонює краса.

Із хмарками цілуються

Смереки молоді,

Свої зелені хусточки

Полощуть у воді.

ПРИСПІВ:

Де в росі купається

Золота отавиця,

Де з вітрами граються

Граб та осокір,

Бачу гори Довбуша,

Бачу небо Довбуша,

Чую голос Довбуша

Із Карпатських гір!

 

І коли я з отарами

Іду до полонин,

Трояндними пожарами

Іде весна з долин.

І як щодня ростуть до зір

Тонкі гілки ялин,

Росте в моєму серденьку

Любов до верховин!

ПРИСПІВ:

 

 

ЧАКЛУНКА    З    СИНІХ    ГІР

Композиторові, другові

Іванові ГОЛЯКУ

 

З синьогори до села

Росами незбитими

Верховиночка ішла,

Говорила з квітами.

Розкривались пелюстки,

А коли засяяв день,

Просять в дівчини квітки

Пісень!

ПРИСПІВ:

Ой ти, чаклунко з синіх гір,

Щасливий той, хто вчув твій спів!

Ти квітам вір, ти квітам вір

Їх голос пісні в казку вів.

Бо ти сама із казки йдеш,

А казка не минається

Той жар, що в серденьку несеш,

У пісню виливається!

Пісня крила розвела

Лебедино, лагідно

В синю казку із села

Вирушали легіні!

Йдуть і просять ніжних чар:

Ти співай, співай мені!

О який то божий дар

Пісні!

ПРИСПІВ:

 

 

ДОРОГА    ДО    ГІР

 

Коли тобі вперше зрадить кохання

Й сльоза затуманить твій зір,

В чорне смеркання йди без вагання,

Йди без вагання до гір!

ПРИСПІВ:

В щасті і в горі

Вірні нам гори

Гори столітні,

Гори привітні.

І щохвилини

Нам полонини

Горе загоять,

Біль заспокоять!

Коли тобі знову мила всміхнеться,

Ти радо їй серце довір

В ясне світання йди без вагання,

Йди без вагання до гір!

ПРИСПІВ:

 

 

 

КАРПАТСЬКЕ     ВЕСІЛЛЯ

 

Застеліть столи всі скатертями,

Застеляйте столи у саду

За невістку, мамко, сими днями

Я домів мадярку приведу.

ПРИСПІВ:

 

Буде файна свальба у Карпатах,

Й тамада покіль ще не впянів,

Будеме файний танець танцювати:

Хлопці! Чардаш танець легінів!

Гей збирайтесь, чехи та румуни,

Русини!..  -  усі сини Карпат!

Та ладнайте, хлопці, добре струни

На веселий, на весільний лад.

ПРИСПІВ:

 

Вже весільний поїзд їде з гірки

Зустрічай, матусю, зустрічай!

Як нам крикне Чорногора: «Гірко!»

Поцілую я своє дівча!

ПРИСПІВ:

 

 

БЛАКИТНИЙ      ПТАХ

 

РЕЧИТАТИВ: З давніх давен побутує

в Карпатах легенда про казкового блакитного

птаха, який приносить щастя закоханим. У

царстві місячної ночі живе той птах. Упіймати

його можуть лише вірні закохані, бо він є

символом справжнього, вічного кохання. Від

перших ранкових променів птахи несправжньої

любові гинуть, а справжні живуть вічно. Моя

любов до тебе блакитний, безсмертний

птах!..

Яворові ліси понад чисті потоки

Заколисують ніч на зелених гілках.

А ми йдемо шукати у ніч зореоку

Те чар-дерево, де не дрімає наш птах.

ПРИСПІВ:

Блакитний птах

Кохання голубине!

Блакитний птах,

Що од світання гине.

Серця наші

Даремно світанкують,

Бо гине птах

Лиш промені відчує.

 

Вперше бачу я ліс в цьому місячнім сяйві,

Вперше тиша така в яворових лісах.

Під чар-дерево це ми, кохана, ставаймо,

І чекаймо покіль заспіває наш птах.

ПРИСПІВ:

 

Мовкне праліс глухий, буреломи німують.

Руки ніжні твої стихли в мене в руках.

Враз крізь тишу нічну я побачив, я чую

Блакитніють у тебе слова на вустах!

ПРИСПІВ:

 

 

 

 

ЛЮБОВЕ      МОЯ

 

Любове моя! Давай хоч раз попросимо,

Аби хоч раз не в мрії і не в сни,

Як в матері, попросимо у осені,

Попросимо у осені весни.

ПРИСПІВ:

Не запізно ще марити нам веснами,

Ще не зівяли рута й розмарин;

Нехай весна хоч раз торкнеться  веслами

Твоїх й моїх затаєних сивин.

 

Свої сивини ми таїли змолоду,

Та не втаїти нам оту любов:

Несе нам осінь повні жмені холоду,

А ми з весни розквітлу корогов!

ПРИСПІВ:

 

 

І    СОПІЛКА,    І    ЦИМБАЛИ

 

Як цимбали обізвуться,

Скрипка як заграє,

А сопілка як завторить

Серце завмирає.

Грай, сопілко, грай!

Невгамовно грай!

Танок вигравай!

Про кохання грай!

ПРИСПІВ:

 

І сопілка, і цимбали

Серце полонин!

Сині гори, сині скали

Вічність верховин!

 

Поки ти живеш,

Поки я живу

Нам сопілки спів

Плине з синіх гір!

ПРИСПІВ:

28 жовтня 1973 року

мій перший пісенний текст.

 

 

ПІСНЯ      ПРО      ОСІЙ

 

На зарінку раст квітує,

Мов вінок довкіл криниці,

І щовечора іду я

Пити чистої водиці.

Бо у цілому Осої,

У гірськім селі квітучім

Не знайти води такої

Та вода жива й цілюща!

ПРИСПІВ:

 

А ту криницю легіні копали,

А расти висівали осійчанки!

З усіх країв сюди квітки збирались,

І з юними співали до світанку:

Іди, хлопче, по світку, по землі усій

Ниє села файного, гикой тот Осій!

Всі пісні, що знаєш ти, проспівати вмій,

Та найкраща в світі є пісня про Осій!

 

А до нашої криниці

Приходили воду пити

Ясен місяць та зірниці,

З гір високих білі квіти.

І навіки серце чисте

Має той, хто пив ту воду,

Бо вода та промениста

З гір бере і силу, й вроду!

ПРИСПІВ:

 

 

ПІСНЯ     ПРО     КАРПАТИ

 

 Сиві Карпати помолоділи

Молодість їм повернула весна.

Краю мій рідний, краю мій милий,

Лиш із тобою я щастя спізнав.

ПРИСПІВ:

В рідному краї усіх нас чекають

Стрічі зігріті незгасним вогнем.

В рідному краї про мене згадають

Навіть тоді як не буде мене.

Можуть Карпати подарувати

Спогадів радість, чарівність мети:

Тут нам судилось вперше кохати

Жити, трудитись, в цю землю лягти.

ПРИСПІВ:

 

Є таке слово рідне   -  ”Карпати”,

Є таке щастя вітчизна батьків:

Тут хочу жити, хочу кохати

Радість любові сповити у спів!

ПРИСПІВ:

 

 

КЛЯТВА

 

Прислухайтесь говорять наші гори,

І вітер, мов розпечений язик,

Ворушить давні роки, люте горе...

Минуле наше болю дикий крик!

Чорне горе в прокурених хатах

Клянемось, клянемось, клянемось  памятати!

 

Прислухайтесь говорять обеліски.

Вслухаючися в їхні голоси,

Тут голови свої схиляють низько

Троянди квіти ніжності й краси!

За Карпати загиблих солдатів

Клянемось, клянемось, клянемось  памятати!

 

Прислухайтесь говорять наші люди,

Творці добра, невтомні трударі:

Достаток повний в кожній хаті буде,

Щасливі буть сестри й матері!

В творчій праці уславлені дати

Клянемось, клянемось, клянемось  памятати!

 

 

Прислухайтесь говорять дні майбутні,

Вустами молодими кажуть нам:

В натхненній праці днів щасливих сутність!

Звучать слова ці клятвою батькам.

Слово батьківське, мудре й крилате,

Клянемось, клянемось, клянемось  памятати!

 

 

ПІСНЯ ВЕЧІРНІХ ВУЛИЦЬ

 

Композиторові, другові

Петрові РАКУ

 

Під вечір в імлі оксамитній

Уж лагідний сну не знайшов

Співа йому вулиця Митна,

Промінить вогні Галагов.

ПРИСПІВ:

 

Не спить Цегольнянська,

Дзвенить Капушанська

Мов річка іскриста пливе

А Корзов безсонний

У сяйві неонів

Гучним карнавалом живе.

 

Люблю моє місто вечірнє

Йому свій неспокій несу!

Мій Ужгород й ночі нескірний

Дарує нам вічну красу.

ПРИСПІВ:

 

Не спить Цегольнянська,

Дзвенить Капушанська

Мов річка іскриста пливе

А Корзов безсонний

У сяйві неонів

Гучним карнавалом живе.

 

 

ПАМЯТЬ     СЕРЦЯ

 

Коли троянда цвітом усміхається,

Коли весні найменший кущик рад,

Душа моя сльозами умивається,

Черпаючи вологу із троянд.

ПРИСПІВ:

Нова весна прийшла без тебе

Зосталося без сонця небо:

На сльози плавляться зірки

Сум самоти важкий, гіркий!..

Де справжні горе і скорбота,

Спадає всяка позолота:

Весна без тебе йде сама

Є самота.., тебе нема!..

 

Я зву той час щасливою годиною,

Коли тебе зустрінув навесні:

Жаданою, коханою, єдиною

Любові бог явив тебе мені!

ПРИСПІВ:

 

Немає сил, що визволять з минулого,

Мов цвіт весни, тремке твоє життя.

Та память серця, ніжного і чулого,

Рятує нас обох від забуття!

ПРИСПІВ:

 

 

 

ВОРОНА

 

Попід хащу, понад річку, на крутому бережку

Утопає рідна хата у глибокому сніжку.

Біля хати голі віти хилить ясен-богатир,

На вершку сидить ворона і тримає в роті сир.

 

Ні! -  ворона сир не крала:  моя мамка їй дала.

Я з вороною вітаюсь, і питаю: - Як діла?!..

Сонно каркнула ворона. Сир мені у руки впав.

Тут якраз лисичка бігла я лисичці сир віддав.

 

Та лисі не треба сиру -  їй би курку, когута!..

Тут виходить з хати мати  -  вся любов і доброта.

Чимсь лисичку пригощає, і вороні щось дає

Од її тепла сніг тає, і мені тепліш стає.

 

Сніг. Зима. І рідна мати. Рідна хата. І село.

Тут любовю, наче цвітом, землю й небо замело.

 

 

КОНВАЛІЇ

Олі

 

Моя поранена любов

До рани тулить ніжні квіти

Цвіте стобарвно курагов,

Бо вас я нині знову стрітив.

 Допоки лиш моє крило

Нас в наше небо піднімає

Розлуки наче й не було:

Я вас люблю! Я вас кохаю!

 

Згадайте як ми вдвох ішли,

Як сонце квіти цілувало

В лугах конвалії цвіли,

В серцях кохання квітувало.

Розлука перейшла наш путь,

Та я питаю без вагання:

Чому конвалії цвітуть?!..

Чому відквітнуло кохання?!

 

У ваші очі я дивлюсь,

І бачу вашу ніжну душу.

Хоча високих слів боюсь,

Та знов освідчитися мушу:

В моїй душі любов жива,

Як ті конвалії квітує.

Й букет музичний ці слова

Замість конвалій вам дарую!

 

 

МЕЛОДІЯ      ДОЩУ

 

Коли обличчя сонних площ

Омиє в місті теплий дощ,

Мене любов моя веде

Туди, де ти з дочкою йдеш.

І там, де вулиці вогкі

Нам стелять килими мякі,

Немов під чарівним плащем

Іду за вами під дощем.

 

ПРИСПІВ:

Кохання наше поверну

Із осені створю весну:

Я ніжну музику дощу

З тобою слухати хочу!

Бо ти навік мені одна

Незнана, знана, чарівна

Повір, повір: таке чуття

Дається раз на все життя!

ПРИСПІВ:

 

В моїй руці твоя рука,

Букет із руж несе дочка.

Над нами чисті небеса,

А в душах радість і краса!

Мов найщасливішій судьбі

У очі я дивлюсь тобі

Чуття з грудей піснями ллю:

О, Боже! Як тебе люблю!

ПРИСПІВ:

 

НАТХНЕННИКИ      ЛЮБОВІ

 

Ввійшло у плоть мою і кров

Чуття непогасиме

Чуття по імені Любов,

Самого пекла символ.

Його вогонь я ледь терплю,

І не моя провина,

Що я це слово не люблю,

Як випивоха вина!

ПРИСПІВ:

Знесилено здіймаюсь я,

Гашу вогонь у слові:

Не вір, кохана, соловям -

Натхненникам любові!

Тече, дзвенить їх ніжний спів

Непогамовна повінь.

Забудь, кохана, соловїв

Натхненників любові!

 

Тече вогонь, дзвенять пісні,

Слова летять крилато,

Й не вистачає сил мені

Їх в серце не впускати.

І я здаюсь на волю сил

Народжених в любові:

Вогонь живий, і я стокрил,

І світ чуття казковий!

ПРИСПІВ:

 

СВЯТА    КРАСА    КАРПАТСЬКИХ    РІК

Співакові, композиторові, другові

Петрові МАТІЮ

 

Свята краса карпатських рік

Таїть в собі цілющі сили

Дерева й птахів споконвік

Вони самим життям поїли.

Народжені у дебрях гір

Дерева з ріками єдині,

Неначе свій найкращий твір!

Господь подарував людині.

ПРИСПІВ:

Дерева й ріки у Карпатах

Єдина плоть на всі часи:

Готові ріки покарати

Тих, хто винищує ліси!

 

Людина всю свою могуть

Являє в музиці і слові.

А ріки ненависть і лють

Переливають в дужу повінь.

Коли вирубують ліси,

Із гір зриваються потоки,

І повенями що є сил

Карають світ увесь жорстоко!

ПРИСПІВ:

Дерева й ріки у Карпатах

Єдина плоть на всі часи:

Готові ріки покарати

Тих, хто винищує ліси!

 

 

ГОРЛИЦЯ

Не чувати чомусь, не чувати

Співу горлиці з-над полонин.

Сива птахо моя, сива мати,

Чуєш, піснею зве тебе син!

ПРИСПІВ:

Мамо! Люба мамко!

В рідній пісні стільки краси!

Заспівай веснянку,

Щоб почув її син!

 

До мети проривався стокрило

Тіло й душу свою натомив.

Хай дарує в путі мені силу

Пісні давньої рідний мотив.

 

ПРИСПІВ:

Щоб далеко від рідної хати

Сподіватися й вірити вмів,

Мусить мамина пісня звучати,

Мушу чути я горлиці спів!

ПРИСПІВ:

 

ПІСНЯ    ПРО    ІВАНА    МИКОЛАЙЧУКА

 

Мов юний бог,

Здійнявши в небо руки,

Несеш нащадкам

Гордо крізь віки

Шевченків зір,

Сум Лесиної муки,

Робочий пульс

Франкової руки.

ПРИСПІВ:

Пісня в серці у храмі -  орган.

За органом  -   безсмертний Іван.

І бурунить Карпати дзвінка

Пісня Йвана Миколайчука!

 

 

Не плач, не плач,

Кохана Україно,

Не вмер, не вмер

Твій рідний син Іван

Миколу Лисенка

Обняв, мов побратима

Кіноекран для них

Лиш талісман.

ПРИСПІВ:

 

У птаха білого

Ознака ніжно-чорна,

І без ознаки

Зради чорний крук.

Нас захистить від крука,

Нас огорне

Своєю думою

Іван Миколайчук!

ПРИСПІВ:

 

 

ЛЕМКІВСЬКА      ПІСНЯ

 

Я в цих горах народився,

Мені їх спів сподобався:

Ця ніжна пісня лемківська

Від гір до неба легінська!

ПРИСПІВ:

Кожен вечір під горою

Я стрічаюся з тобою,

І, обнявшись, наслухаєм

Як сама земля співає. Гей!

Тут починав життя земне.

Без гір оцих нема мене.

До гір губами припаду

Натхнення тут своє знайду!

 

ПРИСПІВ:

В гірській землі мої діди.

Я ж бачу в небі їх сліди.

Бо тут у небо всі зірки

Злетіли з їхньої руки!

ПРИСПІВ:

Пісня написана на старий Новий рік

з 13-го на 14-те січня 1990 р. в Берегові

 

 

КАРПАТСЬКІ СЕЛА

Композиторові, співакові, другові

Іванові ЧЕГІЛЮ

 

Під синє небо вечір простелить

Туман блакитний, мов скатертину.

Карпатські села - чічки веселі

В даль голубину у снах полинуть.

 

Лиш соловейко в піснях озветься,

В садах черешні засяють цвітом.

А в піднебессі Йвасик-Телесик

Буде летіти казковим світом.

 

Як посміхнеться місяць щербатий,

Й вечірні роси спадуть на ниви,

Люблю вдивлятись в карпатські хати

В красі звабливій бачити диво.

 

Беріть в долоні краси пянкої,

І пийте щастя будьте щасливі:

Карпатські села чисті джерела,

І юні, й сиві завжди красиві!